Ухвала КАС ВС № 160/18201/25

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 21 липня 2026 року м. Київ справа №160/18201/25 адміністративне провадження №К/990/31550/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.06.2026 у справі №160/18201/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), у якому просила: визнати протиправним рішення та скасувати пункт 28 рішення Міністерства оборони України, оформлене випискою з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.03.2025 №25/д, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ; зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з приводу призначення одноразової грошової допомоги у порядку пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168) у зв`язку із загибеллю батька - військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини з урахуванням висновків суду у справі та призначити виплату ОСОБА_1 такої одноразової грошової допомоги. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 01.09.2025 позов задовольнив. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 10.06.2026 апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнив. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 скасував та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржила її у касаційному порядку та просить скасувати, натомість залишити у силі рішення суду першої інстанції. Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку. Цю справу суд першої інстанції розглянув за правилами спрощеного позовного провадження. Згідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Такі випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно із якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому, у частині п`ятій статті 328 КАС України міститься перелік випадків, за яких судові рішення не підлягають касаційному оскарженню. Так, згідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Спір, який виник у цій справі розглядався судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржниця зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на рівні судів першої та апеляційної інстанцій сформувалися протилежні підходи до вирішення одного й того самого питання: чи мають право повнолітні діти на одноразову грошову допомогу за Постановою №168, якщо смерть військовослужбовця настала до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09.12.2023 №3515-IX (далі - Закон №3515-IX), а звернення особи та прийняття рішення Комісією Міністерства оборони України відбулися після цієї дати, а також становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивачки, оскільки, оскаржуване судове рішення фактично формує підхід, за яким особи, що перебувають в однаковій життєвій ситуації - втраті батька-військовослужбовця, - поставлені у різне правове становище залежно від календарної дати загибелі, що створює ризик системної нерівності, суперечить принципам справедливості та рівності і нівелює мету змін, внесених Законом №3515-IX. Особливого значення цій справі, як стверджує скаржниця, надає те, що вона є єдиним членом сім`ї загиблого. Відмова у визнанні її права означає, що жертва її батька, який віддав життя за державу, фактично взагалі не отримає визнання у формі цієї соціальної гарантії, оскільки інших отримувачів допомоги немає, а належна позивачці частка залишиться в держави. Аналіз доводів касаційної скарги у сукупності з встановленими у судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Як було зазначено вище, згідно частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому, виключно у випадках наведених у пунктах 1- 4 наведеної вище норми процесуального Закону. Як на підставу касаційного оскарження позивачка посилається на положення пунктів 1, 2 частини 4 статті 328 КАС України. На обґрунтування цих підстав скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 23.07.2024 у справі №280/3308/23, від 02.10.2024 у справі №340/2273/23, від 10.10.2024 у справі №420/11608/23, у яких Верховний Суд констатував, що правовідносини щодо призначення одноразової грошової допомоги починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги і тривають до моменту прийняття рішення про її призначення уповноваженим органом, а саме Комісією. Також, в обґрунтування касаційної скарги скаржниця посилається на існування суперечливої практики Верховного Суду і необхідність вирішення питання про відступ від правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.06.2026 у справі №560/9476/25 та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові суду. Колегія суддів, проаналізувавши зазначені скаржником доводи, дійшла висновку про наявність обставин, визначених пунктами 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України, що є підставою для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні. Керуючись статтями 328, 331, 334, 338 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.06.2026 у справі №160/18201/25. Витребувати із Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №160/18201/25. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя Н.В. Шевцова