Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/27716/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 р. Справа № 520/27716/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 (головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В.) у справі №520/27716/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», у зв`язку з несвоєчасною сплатою індексації грошового забезпечення; - зобов`язати ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.09.2019 по 22.08.2025 згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 задоволено позов. ГУ ДСНС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило суд скасувати таке рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог скарги посилається про те, що судом безпідставно зроблено висновок про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Зазначає, що судом не враховано того, що правовою підставою нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 є саме факт порушення встановлених строків виплати грошових доходів, які мають регулярний характер, за наявності вини відповідного органу у такому порушенні. Вказує, що до моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким було визначено право позивача на отримання індексації у відповідному розмірі, у відповідача не існувало юридично визначеного обов`язку щодо її нарахування та виплати, а відтак відсутній і сам факт порушення строків виплати у розумінні вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України. Посилається на те, що позовні вимоги позивача фактично зводяться до отримання додаткової грошової виплати у вигляді компенсації у ситуації, коли основна виплата була здійснена на виконання судового рішення, що саме по собі не створює підстав для застосування механізму компенсації. Вважає, що фактично позивач намагається покласти на державний орган додаткові фінансові зобов`язання, які не передбачені законодавством. Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач проходив службу у ГУ ДСНС у Харківській області та звільнений зі служби наказом ГУ ДСНС України в Харківській області від 16 травня 2022 року № 240 о/с. Під час проходження служби відповідачем протиправно не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення . 22.08.2025 року ГУ ДСНС України в Харківській області на виконання рішення у справі №520/2733/25 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 13 279,49 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку (платіжною інструкцією). Відповідач листом №65040-10166/65190 від 25.09.2025 на звернення представника позивача повідомив, що на виконання рішенням суду у справі №520/2733/25 всі належні виплати здійсненні в межах встановлених рішенням суду, яке набрало законної сили, в зв`язку з чим підстав здійснення додаткових платежів не вбачається. Позивач, не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати йому компенсації втрати доходу згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», у зв`язку з несвоєчасною сплатою індексації грошового забезпечення, звернувся з позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159 (далі по тексту - Порядок №159). Відповідно до ст.1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема сума індексації грошових доходів громадян. Згідно зі ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Аналогічні норми також викладені у Порядку №

159. Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Відповідно до п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Зі змісту вказаних норм випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Використане у ст.3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Тобто, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 24.01.2025 у справі № 380/1607/24, від 12.09.2024 у справі № 240/18489/23, від 12.09.2024 у справі № 400/5837/23, які в силу ч.5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи. Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, застосовуючи висновок Верховного Суду у справі № 240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період, у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі № 825/2023/16, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Судом встановлено, що позивач проходив службу у ГУ ДСНС у Харківській області та звільнений зі служби наказом ГУ ДСНС України в Харківській області від 16 травня 2022 року №240 о/с. 22.08.2025 ГУ ДСНС України в Харківській області на виконання рішення у справі №520/2733/25 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.09.2019 по 31.12.2019 у сумі 13 279,49 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку (платіжною інструкцією). Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а у разі наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений період у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Водночас, оскільки обов`язок з виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належних сум індексації грошового забезпечення відповідачем не дотримано, право позивача на виплату такої компенсації за весь час затримки з 01.09.2019 по 22.08.2025 порушено. Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах щодо не нарахування та невиплати позивачу зазначеної компенсації. Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності, що є предметом оскарження у даній справі. Щодо посилання в апеляційній скарзі про відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах механізму компенсації втрати частини доходу, оскільки до моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким було визначено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення у відповідному розмірі, у відповідача не існувало юридично визначеного обов`язку щодо її нарахування та виплати, а відтак відсутній і сам факт порушення строків виплати у розумінні Порядку №159, колегія суддів зазначає , що такі не спростовують висновків суду щодо права позивача на нарахування та виплату йому спірної компенсації втрати частини доходу за період з 01.09.2019 по 22.08.2025. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач фактично намагається покласти на відповідача додаткові фінансові зобов`язання, які не передбачені законодавством, є необґрунтованими , оскільки законодавством передбачений такий вид відповідальності у випадку несвоєчасного розрахунку. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати доходу згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», у зв`язку з несвоєчасною сплатою індексації грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.09.2019 по 22.08.2025 згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у справі №520/27716/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц