Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/1291/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2026 р. Справа № 520/1291/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А.) від 21.10.2025 по справі № 520/1291/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно Постанови Кабінету Міністрів № 159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», у зв`язку з несвоєчасною сплатою індексації грошового забезпечення; -зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2016 по 20.12.2024 згідно Постанови Кабінету Міністрів № 159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно Постанови Кабінету Міністрів № 159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», у зв`язку з несвоєчасною сплатою індексації грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2016 по 20.12.2024 згідно Постанови Кабінету Міністрів № 159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати, а тому позовні вимоги є передчасними. Посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.05.2022 року у справі № 200/14472/19-а. Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проходив службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області. Звільнений зі служби Наказом ГУ ДСНС України в Харківській області від 28.02.2019. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 р. у справі № 520/19925/24 було зобов?язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 р. (включно) із застосуванням базового місяця для обчислення січень 2008 року; а також індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 28.02.2019 р. із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення". Представник позивача звернувся до відповідача із запитом щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу. Листом від 02.01.2025 відповідач повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації втрати доходів. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов`язаний здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2016 по 20.12.2024 згідно Постанови Кабінету Міністрів № 159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-ІІІ). Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення). Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Водночас використане в зазначеній статті формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20, від 27.07.2022 у справі № 460/783/20, від 11.05.2023 у справі № 460/786/20, від 22.05.2025 у справі № 160/19149/23 та ін.). За приписами статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації. З аналізу зазначеного правового регулювання Верховний Суд констатує, що норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 встановлюють обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання, у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі грошового забезпечення) громадянам, провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості, та не покладають на особу, якій не виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до роботодавця за її виплатою. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказував, що на його думку, право позивача щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати ще не порушено, оскільки позивач із заявою про виплату такої компенсації до відповідача не звертався. Крім того, посилався на висновки Верховного Суду, які викладені, зокрема в постановах від 09.06.2021 у справі № 240/186/20, від 04.05.2022 у справі № 200/14472/19-а. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 відступив від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.2021 у справі №240/186/20, від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20, від 27.07.2022 у справі № 460/783/20, від 11.05.2023 у справі № 460/786/20 та зробив висновок щодо відсутності у особи, якій не виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку звернення до роботодавця з окремою заявою про таку виплату. Такого висновку Судова палата дійшла з огляду на те, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову. З огляду на сформовану Судовою палатою у справі № 560/8194/20 правову позицію, колегія суддів вважає, що право позивача на звернення до суду з відповідними вимогами виникло незалежно від факту його звернення до відповідача із заявою про виплату компенсації, оскільки невиплата компенсації у місяці погашення заборгованості вже свідчить про відмову з боку відповідача, навіть без прийняття окремого рішення. Судом встановлено, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 р. у справі № 520/19925/24 було зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 р. (включно) із застосуванням базового місяця для обчислення січень 2008 року; а також індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 28.02.2019 р. із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення". 20.12.2024 відповідачем на виконання вказаного судового рішення виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 101 434,78 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку. Таким чином, позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок затримки виплати місячного грошового забезпечення в належному розмірі. Доводи апелянта про те, що оспорювані частини грошового доходу не були нараховані та виплачені позивачу, а тому відсутні підстави для здійснення компенсації позивачу, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються скрін шотом з зарахування на банківський рахунок грошових коштів та листом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області № 65020-51/65190 від 02.01.2025. Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно Постанови Кабінету Міністрів № 159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», у зв`язку з несвоєчасною сплатою індексації грошового забезпечення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2016 по 20.12.2024 згідно Постанови Кабінету Міністрів № 159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Інші доводи апеляційної скарги відповідача вказують на помилкове сприйняття положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та вільне тлумачення обставин справи на користь відповідача. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 по справі № 520/1291/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко