Ухвала КЦС ВС № 581/745/25

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року м. Київ справа № 581/745/25 провадження № 61-6877ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Шульгою Олександром Сергійовичем, на ухвалу Сумського апеляційного суду від 05 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Орган опіки та піклування Липоводолинської селищної ради Сумської області, про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна, ВСТАНОВИВ: 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати ОСОБА_2 недієздатною та призначити її опікуном ОСОБА_1 . Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , яка проживає поряд з ним та перебуває на його утриманні, оскільки її чоловік та дочка померли. ОСОБА_2 є непрацездатною особою через поважний вік та поганий стан здоров`я. З 2003 року остання лікувалась у лікаря психіатра з приводу неврологічно-депресивних розладів. Внаслідок захворювання вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та не може керувати ними, потребує опіки. Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 05 січня 2026 року заяву задоволено: визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та встановлено над нею опіку. Призначено ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 . Не погоджуючись з цим рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 05 травня 2026 року зупинено провадження в справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду справи № 305/1557/24 (провадження №61-9539сво25). Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у провадженні Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду перебуває справа №305/1557/24, у якій вирішується питання щодо можливості призначення опікуном над недієздатною особою військовослужбовця, тобто питання, яке є подібним до спірних правовідносин у даній справі. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в різних судових палатах сформував неоднакові правові висновки щодо можливості призначення військовослужбовця опікуном недієздатної особи, у зв`язку з чим справа № 305/1557/24 була передана на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду для забезпечення єдності судової практики. Враховуючи практику оцінки подібності правовідносин, зокрема правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв встановлення відповідної подібності, викладених у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, апеляційний суд доходить висновку про подібність правовідносин у цій справі та справі № 308/17634/23. 21 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сумського апеляційного суду від 05 травня 2026 року. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження у справі, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у справі № 305/1557/24, яка перебуває на розгляді Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. У справі № 305/1557/24 спірним є питання можливості призначення опікуном недієздатної особи мобілізованого військовослужбовця за наявності інших осіб, які можуть бути опікунами, тоді як у даній справі єдиною живою близькою особою недієздатної ОСОБА_2 є її син - ОСОБА_1 . Тому в цій справі відсутня необхідність у з`ясуванні обставин щодо наявності інших потенційних опікунів чи оцінки можливості виконання заявником функцій опікуна поряд з іншими особами, оскільки таких осіб не існує. У зв`язку з цим висновки, які можуть бути сформульовані Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у справі № 305/1557/24, не матимуть значення для правильного вирішення цієї справи. Його проходження військової служби не впливає ані на психічний стан ОСОБА_2 , ані на встановлені судом першої інстанції підстави для визнання її недієздатною, а орган опіки та піклування та суд першої інстанції фактично були позбавлені можливості обрання іншої кандидатури опікуна. Зупинення апеляційного провадження та одночасне зупинення дії рішення суду першої інстанції створює загрозу належному захисту прав та інтересів недієздатної особи, а також може поставити під загрозу її життя та здоров`я, що суперечить завданню цивільного судочинства, визначеному частиною першою статті 2 ЦПК України. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Суди встановили, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 - чоловік ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_5 - дочка ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста лікаря-психіатра Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: розлади особистості та поведінки внаслідок судинних захворювань головного мозку з вираженими когнітивними змінами, внаслідок чого потребує лікування та догляду. Відповідно до довідки, виданої КНП «Липоводолинський центр первинної медико-санітарної допомоги», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з погіршенням стану здоров`я потребує стаціонарного лікування в умовах терапевтичного відділення та догляду за нею. Рішенням виконавчого комітету Липоводолинської селищної ради № 254 від 19 вересня 2025 року вирішено надати суду подання щодо доцільності призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у випадку визнання її недієздатною. Згідно з висновком судово-психіатричного експерта Сумської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» № 1048 від 9 грудня 2025 року ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним захворюванням у вигляді розладу особистості та поведінки судинного ґенезу з вираженим зниженням пам`яті та інтелекту, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду (пункт 10 частини першої статті 252 ЦПК України). Тлумачення пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку: а) палатою; б) об`єднаною палатою; в) Великою Палатою Верховного Суду; при цьому, така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 607/18957/18, від 07 жовтня 2020 року в справі № 750/2254/19, від 31 жовтня 2024 року в справі № 354/612/15-ц). Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2025 року передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 305/1557/24. Колегія суддів зазначила, що: «суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України. Саме з цієї підстави суди виснували про неможливість призначення заявника опікуном його недієздатного дядька. У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року в справі № 341/1526/23 зроблено висновок про те, що сам собою факт проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення мобілізованого військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою. Колегія Третьої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з таким висновком та уважає, що факт проходження особою військової служби має оцінюватися сукупно з іншими обставинами, на підставі яких формується висновок про можливість призначення особи опікуном, і сам собою не є визначальним. Встановлюючи опіку над ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд першої інстанції зазначив, що заявник на час проходження військової служби позбавлений можливості виконувати обов`язки опікуна недієздатної особи, і лише після демобілізації може ініціювати питання про призначення його опікуном. Суд тимчасово поклав обов`язки опікуна на Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 призваний за мобілізацією та проходить військову службу, тому вказана обставина унеможливлює фактичне виконання заявником обов`язків опікуна. Такі висновки суд зробив з посиланням на постанови Верховного Суду від 24 грудня 2024 року в справі № 716/662/24, від 27 лютого 2025 року в справі № 344/2344/24, якими сформульовано правовий висновок про те, що, оскільки заявник призваний за мобілізацією та проходить військову службу (на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), вказана обставина унеможливлює фактичне виконання ним обов`язків опікуна недієздатного. Аргументи заявника про те, що у зв`язку з відмовою в задоволенні заяви про призначення опікуна обов`язки опікуна ні на кого не покладено, є безпідставними, оскільки відмова в задоволенні таких вимог не позбавляє орган опіки та піклування обов`язку вирішити питання опіки над недієздатним відповідно до законодавства. Колегія Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила, що в умовах воєнного стану необхідно належно з`ясувати питання доцільності призначення військовозобов`язаного опікуном недієздатної особи відповідно до Закону № 2232-ХІІ, однак законодавець не встановив інших обмежень щодо призначення мобілізованого військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою крім умови, що за недієздатною особою здійснюється опіка іншими особами. Тому самовільне застосування такої підстави для відмови в призначенні опікуном, як призов на військову службу (сам собою), без оцінки інтересів недієздатної особи суперечить прямим нормам Конституції України. Колегія суддів вважала, що сам собою факт проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном. У таких справах необхідно забезпечити баланс інтересів держави (ураховуючи закріплений у Конституції України обов`язок захисту Вітчизни й загальну мобілізацію) та недієздатної особи на догляд та піклування. У цій справі спірним питанням є можливість призначення опікуном над недієздатною фізичною особою мобілізованого військовослужбовця, тому касаційний суд вважає за необхідне передати справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норм у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 грудня 2024 року в справі № 716/662/24, від 27 лютого 2025 року в справі № 344/2344/24, та зробити висновок про те, що: сам собою факт проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном; з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовозобов`язаного як єдиного опікуна недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами критерії, яким має відповідати особа як опікун. На момент розгляду справи Верховним Судом недієздатний ОСОБА_2 помер (а саме ІНФОРМАЦІЯ_3), однак з огляду на обставини його смерті (наодинці удома від інсульту без догляду опікуна) надважливим є формування практики у спірній категорії справ щодо призначення опікуном над недієздатною фізичною особою мобілізованого військовослужбовця як єдиного близького родича». Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2025 року справу № 305/1557/24 (провадження № 61-9539сво25) прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду. Встановивши, що правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі № 305/1557/24, апеляційний суд обґрунтовано зупинив апеляційне провадження до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду № 305/1557/24. Аналогічний висновок зроблений в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2026 року в справі № 161/5306/24, від 27 березня 2026 року у справі № 161/304/25. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 05 травня 2026 року у справі №581/745/25. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Краснощоков Д. А. Гудима П. І. Пархоменко