Постанова 4874 № 902/1059/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року Справа № 902/1059/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р. секретар судового засідання Ткач Ю.В. за участю представників сторін: від позивача 1: не з`явився від позивача 2: не з`явився від відповідача 1: Пустовіт І.Я. від відповідача 2: не з`явився прокурор: Мельничук Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" та Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року у справі №902/1059/25 (повний текст складено 10 квітня 2026 року, суддя Тварковський А.А.) за позовом: Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та Козятинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" (відповідач 1) та до Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради (відповідач 2) про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 122301,29 грн ВСТАНОВИВ: Керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та Козятинської міської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" та Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 122301,29 грн. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року у справі №902/1059/25 задоволено позов Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та Козятинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" та до Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 122301,29 грн, Визнано недійсними додаткові угоди до Договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 02 лютого 2023 року, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства Козятинської міської ради (код ЄДРПОУ 40571817) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" (код ЄДРПОУ 44618065): №1 від 31 березня 2023 року, №2 від 27 червня 2023 року, №3 від 16 серпня 2023 року, №4 від 14 вересня 2023 року, №5 від 05 грудня 2023 року, №7 від 25 грудня 2023 року та №11 від 26 січня 2024 року. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" (вул. Головна, буд. 187, м. Чернівці, 58005, код ЄДРПОУ 44618065) на користь Козятинської міської ради (вул. Героїв Майдану, 24, м. Козятин, Вінницька область, 22100, код ЄДРПОУ 23063121) безпідставно сплачені кошти за додатковими угодами в сумі 122301,29 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" (вул. Головна, буд. 187, м. Чернівці, 58005, код ЄДРПОУ 44618065) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) 12112 грн - витрат зі сплати судового збору. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки додаткові угоди №1 від 31 березня 2023 року, №2 від 27 червня 2023 року, №3 від 16 серпня 2023 року, №4 від 14 вересня 2023 року, №5 від 05 грудня 2023 року, №7 від 25 грудня 2023 року та №11 від 26 січня 2024 року до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 02 лютого 2023 року укладені без належного документального обґрунтування зміни ціни за одиницю товару, з порушенням пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, що є підставою для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України. З огляду на недійсність спірних додаткових угод суд також дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" на користь Козятинської міської ради безпідставно сплачених коштів у сумі 122 301,29 грн. Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року у справі №902/1059/25 та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність належного документального підтвердження збільшення ціни на електричну енергію та безпідставно визнав цю обставину самостійною і достатньою підставою для визнання спірних додаткових угод недійсними. Зокрема, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що цінові довідки Чернівецької торгово-промислової палати не можуть слугувати належним підтвердженням коливання ціни товару на ринку. На думку скаржника, такі довідки є належними та допустимими доказами, оскільки містять інформацію про середньозважену ціну електричної енергії на дату попередньої зміни договору, середньозважену ціну на дату пропозиції внесення змін до договору, а також відсоток коливання ціни у бік збільшення або зменшення. Апелянт зазначає, що умовами договору №2 сторони погодили можливість підтвердження коливання ціни товару на ринку, зокрема, довідками Торгово-промислової палати України, її регіональних представництв, ДП "Держзовнішінформ", ДП "Укрпромзовнішекспертиза", а також інформацією з вебсайту АТ "Оператор ринку". Тому, на переконання апелянта, сторони договору правомірно визначили перелік документів та джерел, які можуть підтверджувати зміну ціни електричної енергії на ринку. Скаржник також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що чинне законодавство у сфері публічних закупівель не встановлює вичерпного переліку органів, установ чи організацій, які мають право надавати інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, а також не визначає єдиної форми такого документа. Відтак, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції про неналежність наданих документів є необґрунтованим. Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності укладення додаткових угод № 1 та №

2. Скаржник зазначає, що такі угоди були укладені у зв`язку з поетапною зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року. За твердженням апелянта, зазначена постанова передбачала різні тарифи для різних періодів, а саме з 01 січня 2023 року, з 01 квітня 2023 року та з 01 липня 2023 року, тому застосування одного тарифу протягом усього строку дії договору не відповідало б змісту цієї постанови та економічній природі спірних правовідносин. Апелянт вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що товариство було обізнане про зміну тарифів ще до укладення договору та мало врахувати відповідні зміни при формуванні тендерної пропозиції. На думку скаржника, оскільки постачання електричної енергії здійснювалося у різні періоди, для яких НКРЕКП встановила різні ставки тарифу на передачу, сторони мали правові підстави для внесення відповідних змін до договору. Також скаржник зазначає, що додаткова угода №11 від 26 січня 2024 року була укладена у зв`язку з прийняттям нових регульованих тарифів постановою НКРЕКП №2322 від 09 грудня 2023 року, про які сторони не могли знати на момент укладення основного договору 02 лютого 2023 року. З огляду на це апелянт вважає, що така додаткова угода мала самостійну правову підставу для укладення. Скаржник також звертає увагу на пояснення Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, яке зазначало, що під час моніторингу процедури закупівлі досліджувало додаткові угоди № 1 від 31 березня 2023 року, № 2 від 27 червня 2023 року, № 3 від 16 серпня 2023 року та № 4 від 14 вересня 2023 року до договору №2 від 02 лютого 2023 року, однак порушень законодавства про публічні закупівлі не встановило. У зв`язку з цим апелянт вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про порушення сторонами вимог законодавства при укладенні спірних додаткових угод. На думку скаржника, суд першої інстанції фактично перебрав на себе дискреційні повноваження органу державного фінансового контролю, який за результатами проведеного моніторингу порушень не виявив. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року у справі №902/1059/25 не відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, є незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 травня 2026 року у справі №902/1059/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" на рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року у справі №902/1059/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "03" червня 2026 р. об 10:40 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2. Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради також не погодилось з оскаржуваним рішенням та звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року у справі №902/1059/25 та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради зазначає, що місцевий господарський суд помилково визнав недійсними додаткові угоди №1 від 31 березня 2023 року та №2 від 27 червня 2023 року, які були укладені на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей у зв`язку зі зміною регульованих тарифів. На думку скаржника, сам лише факт прийняття постанови НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року до укладення договору №2 від 02 лютого 2023 року не свідчить про неправомірність подальшого внесення змін до договору, оскільки цією постановою було передбачено поетапну зміну тарифу на передачу електричної енергії. Скаржник вказує, що законодавство не містить вимоги про те, що зміна регульованого тарифу як підстава для внесення змін до договору має бути не лише такою, що настала після укладення договору, але й такою, про яку сторони не знали на момент його укладення. Тому, на переконання апелянта, висновок суду першої інстанції про те, що постачальник мав врахувати майбутні поетапні зміни тарифу ще під час формування тендерної пропозиції, є неправомірним звуженням права сторін на внесення змін до договору у випадку зміни регульованих цін або тарифів. Окремо апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував до правовідносин щодо укладення додаткових угод №1 та №2 правові висновки Верховного Суду, які, на думку скаржника, стосувалися зміни ціни за одиницю товару у зв`язку з коливанням ціни товару на ринку, тобто за підпунктом 2 пункту 19 Особливостей, а не зміни регульованих тарифів за підпунктом 7 пункту 19 Особливостей. Щодо додаткових угод №3 від 16 серпня 2023 року, №4 від 14 вересня 2023 року, №5 від 05 грудня 2023 року та №7 від 25 грудня 2023 року апелянт зазначає, що вони були укладені на підставі підпункту 2 пункту 19 Особливостей у зв`язку з коливанням закупівельних цін на ринку електричної енергії. За твердженням скаржника, відповідне коливання підтверджувалося листами ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів", ціновими довідками Чернівецької торгово-промислової палати та інформацією з вебсайту АТ "Оператор ринку". Апелянт наголошує, що кожна із зазначених додаткових угод змінювала ціну за одиницю товару на відсоток, який не перевищував відсоток коливання ціни електричної енергії на ринку за відповідний період. У зв`язку з цим скаржник вважає, що сторонами договору були дотримані умови підпункту 2 пункту 19 Особливостей, а саме: наявність коливання ціни товару на ринку, документальне підтвердження такого коливання, пропорційність зміни ціни та відсутність збільшення загальної суми договору. Скаржник посилається на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та Козятинської міської ради. Апелянт зазначає, що Держаудитслужбою за результатами моніторингу процедури закупівлі порушень не виявлено, а Козятинська міська рада у відповідь на звернення прокуратури також заперечила факт неправомірного укладення спірних додаткових угод. Скаржник вказує, що Північний офіс Держаудитслужби у Вінницькій області здійснював моніторинг закупівлі, зокрема щодо відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця, внесення змін до договору та їх оприлюднення, однак порушень законодавства при укладенні додаткових угод №1-4 не встановив. На думку апелянта, ця обставина спростовує твердження прокурора про допущення відповідачами порушень під час укладення оскаржуваних додаткових угод. Крім того, апелянт посилається на положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України, а також на рішення Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2025 від 03 грудня 2025 року, зазначаючи про відсутність виключного випадку, який би надавав прокурору підстави для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави. Враховуючи викладене, Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року у справі №902/1059/25 є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 травня 2026 року у справі №902/1059/25 залишено без руху апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року у справі №902/1059/25. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 29068,80 грн. 14 травня 2026 року від Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №124 від 12 травня 2026 року про сплату 29068,80 грн. судового збору. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 травня 2026 року у справі №902/1059/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року у справі №902/1059/25. Об`єднано апеляційні скарги Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" на рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року у справі №902/1059/25 для спільного розгляду в межах апеляційного провадження. 11 травня 2026 року від Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів", у якому прокурор заперечує проти її задоволення та вважає рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року законним і обґрунтованим. У відзиві прокурор зазначає, що доводи апелянта про правомірність укладення спірних додаткових угод є безпідставними, оскільки під час їх укладення сторонами без належного документального підтвердження змінено істотні умови договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 02 лютого 2023 року. Зокрема, внаслідок укладення додаткових угод №1, №2, №3, №4, №5, №7 та №11 ціну за одиницю електричної енергії збільшено з 4,596312 грн за 1 кВт/год з ПДВ до 6,02657 грн за 1 кВт/год з ПДВ, тобто на 31 % від первинної ціни, із одночасним зменшенням обсягу закупівлі. Прокурор вказує, що постанова НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року була прийнята та оприлюднена ще до укладення основного договору, а тому відповідні тарифні зміни мали бути враховані постачальником під час формування тендерної пропозиції. У зв`язку з цим, на думку прокурора, додаткові угоди №1 та №2 не могли бути правомірно укладені з посиланням на зміну регульованих тарифів, які були відомі сторонам до виникнення договірних правовідносин. Також у відзиві зазначено, що надані постачальником листи, довідка самого товариства та цінові довідки Чернівецької торгово-промислової палати не підтверджують належним чином коливання ціни електричної енергії на ринку саме у розумінні пункту 19 Особливостей, оскільки не містять достатнього обґрунтування неможливості виконання договору за первісно погодженою ціною та не доводять непрогнозованості відповідного підвищення. Крім того, прокурор заперечує доводи апелянта про те, що висновок Держаудитслужби за результатами моніторингу закупівлі виключає можливість задоволення позову. Прокурор зазначає, що такий висновок не має для суду наперед визначальної сили та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі. З огляду на викладене, Хмільницька окружна прокуратура Вінницької області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів", а рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року у справі №902/1059/25 залишити без змін. 18 травня 2026 року від Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє просить долучити подані пояснення до матеріалів справи та врахувати їх під час апеляційного розгляду справи №902/1059/25. У відзиві Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області вказує, що на підставі рішення від 23 жовтня 2023 року №79-з ним було розпочато моніторинг процедури закупівлі UA-2023-01-03-004156-a. Підставою для проведення такого моніторингу стало звернення Хмільницької окружної прокуратури від 12 жовтня 2023 року №56-47/5вих-23. За твердженням Управління, під час моніторингу було проаналізовано, зокрема, річний план закупівель, тендерну документацію, тендерну пропозицію ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів", договір №2 від 02 лютого 2023 року, повідомлення про внесення змін до договору, а також додаткові угоди №1 від 31 березня 2023 року, №2 від 27 червня 2023 року, №3 від 16 серпня 2023 року та №4 від 14 вересня 2023 року. Водночас Управління звертає увагу, що додаткові угоди №5 від 05 грудня 2023 року, №7 від 25 грудня 2023 року та №11 від 26 січня 2024 року ним не досліджувалися, оскільки були укладені після завершення заходу державного фінансового контролю та оприлюднення висновку про результати моніторингу від 13 листопада 2023 року. За результатами проведеного моніторингу процедури закупівлі Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області зазначено, що порушень щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, відповідності тендерної документації вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", розгляду тендерної пропозиції, своєчасності укладення договору, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця, внесення змін до договору та їх оприлюднення не встановлено. Окремо Управління посилається на правові висновки Верховного Суду щодо представництва прокурором інтересів держави та зазначає, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес, а орган місцевого самоврядування може бути належним позивачем у спорах, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів. При цьому, на думку Управління, закон не зобов`язує прокурора звертатися до суду в інтересах усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах. З огляду на викладене, Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області просить суд апеляційної інстанції долучити подані пояснення до матеріалів справи та врахувати їх під час розгляду справи №902/1059/25. 18 травня 2026 року від Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи. 22 травня 2026 року від Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області надійшов відзив на апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради, у якому прокурор заперечує проти її задоволення та вважає рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року у справі №902/1059/25 законним і обґрунтованим. Прокурор зазначає, що доводи Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки саме Управління як споживач та сторона договору №2 від 02 лютого 2023 року брало участь в укладенні спірних додаткових угод, унаслідок чого відбулося збільшення ціни електричної енергії та неефективне використання бюджетних коштів. Окремо прокурор заперечує проти посилань апелянта на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави. У відзиві зазначено, що Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради на момент виникнення спірних правовідносин було розпорядником бюджетних коштів, використаних для оплати товару за договором, а Козятинська міська рада як засновник Управління та власник його майна фінансує і контролює діяльність цього виконавчого органу, а також зобов`язана контролювати законність та ефективність використання коштів місцевого бюджету. Прокурор вказує, що саме Козятинська міська рада уповноважена вживати заходи щодо захисту інтересів територіальної громади, у тому числі шляхом звернення до суду, однак заходів щодо оскарження спірних додаткових угод та повернення коштів не вжила. Така поведінка, на думку прокурора, свідчить про бездіяльність уповноважених органів щодо захисту інтересів держави та територіальної громади. Також прокурор зазначає, що на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Хмільницькою окружною прокуратурою було повідомлено Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про встановлені порушення бюджетного законодавства, Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостей під час укладення спірних додаткових угод. Водночас, попри проведення моніторингу закупівлі, органом державного фінансового контролю заходів щодо припинення порушень, визнання додаткових угод недійсними та повернення коштів не вжито. Прокурор також звертає увагу, що висновок Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про відсутність порушень за результатами моніторингу закупівлі не виключає наявності підстав для судового захисту, оскільки, за твердженням прокуратури, під час такого моніторингу належним чином не було проаналізовано правові підстави укладення додаткових угод, їх документальне підтвердження та обґрунтованість. Крім того, прокурор вказує, що бездіяльність уповноважених органів та ризик спливу строку позовної давності зумовили необхідність звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та Козятинської міської ради. З огляду на викладене, прокурор просить апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року у справі №902/1059/25 залишити без змін. 01 червня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" надійшло клопотання про зупинення розгляду справи №902/1059/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та оприлюднення повного тексту відповідного рішення. В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що предметом спору у справі №902/1059/25 є правомірність укладення додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії та повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 122 301,29 грн. На думку заявника, вирішення спору пов`язане із застосуванням положень законодавства про публічні закупівлі щодо зміни істотних умов договору, зокрема збільшення ціни за одиницю товару у зв`язку з коливанням ціни на ринку та дотриманням установленого законом 10-відсоткового обмеження. Заявник посилається на те, що Другою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс", у якій порушено питання відповідності Конституції України пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". За твердженням заявника, результат розгляду цієї справи Конституційним Судом України може мати істотне значення для правильного вирішення спору у справі №902/1059/25, оскільки стосується правового регулювання зміни ціни за одиницю товару у договорах про закупівлю. З огляду на викладене, посилаючись на пункт 5 частини першої статті 227 та пункт 4 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" просить зупинити провадження у справі №902/1059/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) та оприлюднення повного тексту рішення. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 червня 2026 року у справі №902/1059/25 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" про зупинення провадження у справі №902/1059/25 та відкладено розгляд апеляційних скарг на 10 червня 2026 р. об 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2. 08 червня 2026 року від Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області надійшли заперечення про зупинення провадження у справі. 08 червня 2026 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" Пустовіт Інни Яківни надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі №902/1059/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 червня 2026 року у справі №902/1059/25 вказану заяву задоволено. 09 червня 2026 року від представника Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, яке обгрунтоване тим, що представник Управління адвокат Шарлай Т.О. перебуває у щорічній відпустці. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, якщо повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема у разі визнання причин неявки учасника справи або його представника поважними. При цьому основною передумовою для відкладення розгляду справи є не сама по собі відсутність у судовому засіданні представника учасника справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення апеляційного розгляду справи за участю представників учасників справи. Не визнавалася така участь обовязковою і ухвалою суду апеляційної інстанції про призначення справи до розгляду. Колегія суддів зауважує, що Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради було завчасно повідомлене про дату, час та місце судового засідання, а тому не було позбавлене можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, зокрема в порядку самопредставництва, або укласти договір з іншим адвокатом. Перебування адвоката Шарлай Т.О. у щорічній відпустці саме по собі не свідчить про неможливість розгляду справи у призначеному судовому засіданні та не є безумовною підставою для його відкладення. Доказів того, що Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради об`єктивно було позбавлене можливості забезпечити участь у справі іншого уповноваженого представника, до клопотання не долучено. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Управлінню житлово-комунального господарства Козятинської міської ради були створені належні умови для реалізації процесуальних прав, а наведені у клопотанні обставини не свідчать про наявність підстав для відкладення розгляду справи. Отже, суд відмовляє у задоволенні клопотання Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради про відкладення (перенесення) розгляду справи. В судовому засіданні 10 червня 2026 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, представник ТОВ "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" та прокурор повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача 1 та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами процедури закупівлі 02 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" (постачальник) та Управлінням житлово-комунального господарства Козятинської міської ради (споживач) укладено Договір №2 про постачання електричної енергії споживачу (Договір), предметом якого є електрична енергія, код ДК 021:2015:09310000-5 в кількості 340 000 кВт* год. Відповідно до пункту 1.1 Договору його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №312, а також Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178. За умовами розділу 2 Договору постачальник зобов`язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок останнього, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач - оплачувати вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору. Згідно із пунктом 5.1 загальна вартість Договору на момент його укладення становить 1 562 746, 08 грн, в т.ч. ПДВ 260 457,68 грн. Пунктом 13.2 Договору передбачено, що постачальник має повідомити споживача про зміну будь-яких умов Договору не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування, з урахуванням інформації про право споживача розірвати Договір. Згідно з пунктом 13.3 Договору зміни до договору про закупівлю можуть вноситися у випадках, передбачених законом з урахуванням Особливостей, та оформляються у тій самій формі, що і договір про закупівлю, а саме у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди. Відповідно до пункту 13.6 Договору сторони погодили, що істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених законодавством та Особливостями. Зокрема, Договором передбачено можливість погодження зміни ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови документального підтвердження такого коливання та без збільшення загальної суми, визначеної у Договорі. Цим же пунктом Договору сторони погодили, що документальним підтвердженням коливання ціни товару на ринку може бути довідка або належним чином засвідчена копія довідки Торгово-промислової палати України та/або її регіональних представництв, ДП "Держзовнішінформ", ДП "Укрпромзовнішекспертиза", а також інформація з вебсайту АТ "Оператор ринку". У разі підтвердження зміни ціни інформацією з вебсайту АТ "Оператор ринку" електропостачальник ініціює таку зміну шляхом направлення споживачу листа із зазначенням інформації про зміну ціни, ринку, на якому здійснювалася закупівля електричної енергії, та додає скріншоти з відповідного вебсайту. Відповідно до Комерційної пропозиції, яка є Додатком № 2 до Договору ціна за одиницю електроенергії складає: 4,596312 грн. за 1 кВт* год з ПДВ. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків (пункт 13.1. Договору). У подальшому, між Замовником та Постачальником укладено ряд додаткових угод до Договору, а саме: - Додаткову угоду №1 від 31 березня 2023 року, на підставі якої підвищено ціну на електричну енергію з 4,596312 грн за 1 кВт*год з ПДВ до 4,65628 грн за 1 кВт*год з ПДВ при незмінній загальній вартості договору та зменшено обсяг електричної енергії до 335 621,15 кВт* год.; - Додаткову угоду №2 від 27 червня 2023 року, на підставі якої підвищено ціну на електричну енергію з 4,65628 грн за 1 кВт* год з ПДВ до 4,72209 грн за 1 кВт*год з ПДВ при незмінній загальній вартості договору та зменшено обсяг електричної енергії до 330 943,73 кВт* год; - Додаткову угоду №3 від 16 серпня 2023 року, на підставі якої підвищено ціну на електричну енергію з 4,72209 грн за кВт*год з ПДВ до 5,03962 грн за 1 кВт*год з ПДВ при незмінній загальній вартості договору та зменшено обсяг електричної енергії до 310 092,04 кВт* год; - Додаткову угоду №4 від 14 вересня 2023 року, на підставі якої підвищено ціну на електричну енергію з 5,03962 грн за кВт*год з ПДВ до 5,63781 грн за 1 кВт*год з ПДВ при незмінній загальній вартості договору та зменшено обсяг електричної енергії до 281 621,45 кВт* год; - Додаткову угоду №5 від 05 грудня 2023 року, на підставі якої підвищено ціну на електричну енергію з 5,63781 грн за 1 кВт*год з ПДВ до 5,87542743 грн за 1 кВт*год з ПДВ при незмінній загальній вартості договору та зменшено обсяг електричної енергії до 272 770,79 кВт* год; - Додаткову угоду №6 від 05 грудня 2023 року, на підставі якої внесено зміни до Додатку № 1 "Заява приєднання" до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 02 лютого 2023 і викладено його в новій редакції; - Додаткову угоду №7 від 25 грудня 2023 року, на підставі якої підвищено ціну на електричну енергію з 5,87542743 грн за 1 кВт*год з ПДВ до 5,97441 грн за 1 кВт*год з ПДВ при незмінній загальній вартості договору та зменшено обсяг електричної енергії до 269 582,22 кВт* год; - Додаткову угоду №8 від 29 грудня 2023 року, на підставі якої зменшено ціну договору до 581 298,40 грн, в т.ч. ПДВ - 96883,07 грн; - Додаткову угоду №9 від 29 грудня 2023 року, на підставі якої продовжено дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі 20 % від суми договору, що склала 116 259, 68 грн; - Додаткову угоду №10 від 29 грудня 2023 року, на підставі якої продовжено дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, а саме до 31.01.2024; - Додаткову угоду №11 від 26 січня 2024 року, на підставі якої підвищено ціну на електричну енергію з 5,97441 грн за 1 кВт*год з ПДВ до 6,02657 грн за 1 кВт*год з ПДВ та погоджено обсяг електричної енергії у розмірі 278 600 кВт* год; - Додаткову угоду №12 від 30 січня 2024 року, на підставі якої продовжено дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі 20 % від суми договору, що склала 116 259, 68 грн; - Додаткову угоду №13 від 31 січня 2024 року, на підставі якої продовжено дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі 20% від суми договору, що склала 116 259, 68 грн. Підставою для укладення додаткової угоди №1 від 31 березня 2023 року до Договору слугував лист ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" від 24 березня 2023 року №617, в якому Постачальником констатовано факт збільшення регульованих цін відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21 грудня 2022 року №1788 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО", яким збільшено тариф, на послуги з передачі електричної енергії з 01 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року. Підставою для укладення додаткової угоди №2 від 26 червня 2023 року до Договору слугував лист ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" від 18 травня 2023 року №758, в якому Постачальником констатовано факт збільшення регульованих цін відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21 грудня 2022 року №1788 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО", яким збільшено тариф на послуги з передачі електричної енергії з 01 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року. Підставою для укладення додаткової угоди №3 від 16 серпня 2023 року до Договору слугував лист ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" від 02 серпня 2023 року №944, в якому Постачальником констатовано факт збільшення середньозважених цін на ринку "на добу наперед (РДН)" липня 2023 року в порівнянні з середньозваженими цінами РДН, які склались за 02 лютого 2023 року - на 7,67 %, що підтверджується довідкою ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів". Підставою для укладення додаткової угоди № 4 від 14 вересня 2023 року до Договору слугував лист ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" від 31 серпня 2023 року №1068, в якому Постачальником констатовано факт збільшення середньозважених цін на ринку "на добу наперед (РДН)" за серпень 2023 року в порівнянні з середньозваженими цінами РДН, які склались за липень 2023 року - на 13,42 %, що підтверджується ціновою довідкою Чернівецької ТПП № 1118/2 від 30.08.2023. Підставою для укладення додаткової угоди №5 від 05 грудня 2023 року до Договору відповідно до інформації зазначеної у тексті додаткової угоди слугувало коливання закупівельних цін на ринку, що підтверджується ціновою довідкою Чернівецької ТПП № 1537 від 29 листопада 2023 року. Підставою для укладення додаткової угоди №7 від 25 грудня 2023 року до Договору відповідно до інформації зазначеної у тексті додаткової угоди слугувало коливання закупівельних цін на ринку, що підтверджується ціновою довідкою Чернівецької ТПП №1647 від 19 грудня 2023 року. Підставою для укладення додаткової угоди № 11 від 26 січня 2024 року до Договору відповідно до інформації зазначеної у тексті додаткової угоди слугування прийняття нових регульованих тарифів. Прокурор вказує, що внаслідок укладення додаткових угод № 1, 2, 3, 4, 5, 7, 11 збільшено ціну за одиницю товару з 4,596312 грн за 1 кВт*год з ПДВ до 6,02657 грн за 1 кВт*год з ПДВ (на 31 % більше від первинної ціни), при цьому кількість кВт*год електричної енергії зменшено. А саме, у 2023 році із запланованих для постачання 340 000 кВт* год відповідно до договору у зв`язку з укладанням зазначених додаткових угод зменшено обсяги закупівлі до 278 600 кВт* год. Відповідно до актів приймання-передачі електроенергії за період лютого 2023 року - січня 2024 року Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради фактично отримало 122805 кВт*год електричної енергії, сплативши 686751,29 грн з ПДВ. Прокурор стверджує, що без врахування додаткових угод № 1, 2, 3, 4, 5, 7, 11 по ціні електричної енергії згідно Договору - 4,596312 грн кВт*год з ПДВ за 122 805 кВт*год. Замовником мало бути сплачено 564 450 грн, тобто різниця становить 122301,29 грн (686 751,29 грн - 564 450 грн). Вважаючи, що сторонами під час укладення додаткових угод № 1, 2, 3, 4, 5, 7, 11 порушено норми чинного законодавства, прокурор звернувся із відповідних позовом до суду про визнання таких додаткових угод недійсними, а також про повернення безпідставно сплачених коштів за додатковими угодами в сумі 122 301,29 грн. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне. Щодо звернення прокурора в інтересах держави в особі Козятинської міської ради та Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України "Про прокуратуру", частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 05 березня 2020 року у справі №9901/511/19, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21). Частини третя та четверта Закону України "Про прокуратуру" серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах). Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц). У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі №924/524/24). Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі №912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі №918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі №918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі №910/16372/21). У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Козятинської міської ради, зазначив, що укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що, в свою чергу, завдає шкоду інтересам держави. Тобто прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави укладенням відповідачами оспорюваних додаткових угод усупереч вимогам чинного законодавства та інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу постачання та, відповідно, надмірної сплати бюджетних коштів.. Сільські, селищні, міські ради відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, зокрема, коштів місцевого бюджету. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. Як вбачається з матеріалів справи, Козятинська міська рада є органом, уповноваженим державою на здійснення функцій по управлінню Управлінням житлово-комунального господарства Козятинської міської ради і забезпечує фінансування вказаного підприємства. Відносини між міською радою та управлінням будуються на підконтрольності і підпорядкованості. Тобто, наслідком порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" в спірних правовідносинах є нераціональне використання коштів управлінням, підпорядкованим і підзвітним саме Козятинській міській раді. За твердженням прокурора, внаслідок неправомірного підвищення цін на електричну енергію на підставі оспорюваних додаткових угод територіальна громада, інтереси якої представляє міська рада, була позбавлена можливості отримати електричну енергію у необхідній кількості, водночас сплачуючи значні кошти з місцевого бюджету за набагато менші обсяги придбаного товару, що в свою чергу зумовило надмірну сплату коштів у сумі 122301,29 грн. Разом з тим, Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03 лютого 2016 року, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Відповідно до норм статей 2, 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю, зокрема, є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, дотриманням законодавства про закупівлі. Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України (далі по тексту Положення) Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь. Згідно з підпунктом 20 пункту 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства. Отже, Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області наділене контрольними повноваженнями як на виявлення відповідних порушень, так і можливостями подальшого реагування на них, а отже - є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим державою на захист її інтересів у бюджетній сфері. Звертаючись із позовом у даній справі, прокурор відповідно до норм частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував необхідність представництва інтересів держави тим, що компетентні органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Козятинська міська рада, Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області не відреагували на стверджуване порушення. Звертаючись до відповідних органів до подання позову, прокурор надав їм можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентними органами таких заходів протягом розумного строку після повідомлення прокурора про стверджуване порушення, кваліфікується як бездіяльність відповідних органів та є достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді. Колегія суддів погоджується із таким обґрунтуванням бездіяльності відповідних органів і звертає увагу, що Козятинська міська рада, Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області знали про порушення інтересів держави, яке полягало у неправомірному збільшенні ціни електричної енергії, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів, натомість жодних заходів не вжили для захисту таких порушених інтересів і не зверталась до суду з відповідним позовом протягом тривалого періоду часу, а також у розумний строк після повідомлення прокурора про стверджуване порушення. Наведені обставини є достатнім обґрунтуванням бездіяльності компетентних органів та підставою для представництва прокурором інтересів держави відповідно до норм частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянтів про те, що проведення Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області моніторингу закупівлі та невстановлення за його результатами порушень виключає наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі. Висновок органу державного фінансового контролю, складений за результатами моніторингу закупівлі, не має для суду наперед встановленої сили, не є преюдиційним щодо правомірності оспорюваних додаткових угод та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, як убачається з матеріалів справи, під час моніторингу досліджувалися додаткові угоди №1 від 31 березня 2023 року, №2 від 27 червня 2023 року, №3 від 16 серпня 2023 року та №4 від 14 вересня 2023 року, тоді як додаткові угоди №5 від 05 грудня 2023 року, №7 від 25 грудня 2023 року та №11 від 26 січня 2024 року не були предметом такого моніторингу, оскільки укладені після його завершення. Отже, сам факт проведення моніторингу не спростовує доводів прокурора щодо наявності порушеного інтересу держави та необхідності його судового захисту. Не спростовують підстав представництва прокурором інтересів держави й посилання апелянтів на те, що Козятинська міська рада у відповідь на звернення прокуратури заперечила факт неправомірного укладення спірних додаткових угод, а Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області не підтримало позицію прокурора. Саме по собі повідомлення компетентного органу про відсутність, на його думку, порушення не є належним та ефективним способом захисту інтересів держави, якщо такий орган не вжив заходів до оспорення правочинів, повернення надмірно сплачених бюджетних коштів чи іншого реального поновлення порушеного інтересу. Колегія суддів також враховує посилання апелянта на Рішення Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2025 від 03 грудня 2025 року, однак зазначає, що цим рішенням окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визнані неконституційними лише в частині надання прокуророві можливості здійснювати представництво інтересів держави у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням їх захисту компетентним органом, однак втрата чинності таких приписів відтермінована до 01 січня 2027 року. Крім того, Конституційний Суд України визнав конституційними абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", які передбачають обов`язок прокурора обґрунтувати наявність підстав представництва, необхідність підтвердження таких підстав судом та попереднє повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень. За таких обставин наведене рішення Конституційного Суду України не є самостійною підставою для висновку про відсутність у прокурора права на звернення з цим позовом, оскільки на момент звернення прокурора до суду та розгляду справи відповідне нормативне регулювання не втратило чинності, а суд у цій справі перевіряє наявність конкретних підстав представництва з урахуванням обставин справи, характеру порушеного інтересу держави, поведінки компетентних органів та необхідності ефективного захисту бюджетних коштів. Щодо суті спору. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. За приписами статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України). Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов). Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України). Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Так, у абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі". Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини п`ятої наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" від 16 серпня 2022 року Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" доповнено пунктом 3-7 такого змісту: 3-7. На період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз. Відповідно до пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" Кабінет Міністрів України постановою від 12 жовтня 2022 року №1178 затвердив "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для засновників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". Постанова №1178 набрала чинності 19 жовтня 2022 року та затверджені нею Особливості застосовуються до закупівель товарів, робіт та послуг, які були розпочаті після набрання нею чинності. Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Як вбачається з матеріалів справи, договір №2 про постачання електричної енергії споживачу було укладено 02 лютого 2023 року між Управлінням житлово-комунального господарства Козятинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів", тобто в період дії правового режиму воєнного стану та після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178, у зв`язку з чим положення Закону України "Про публічні закупівлі" підлягають застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням Особливостей, затверджених зазначеною постановою. Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо правомірності укладення додаткових угод №1 від 31 березня 2023 року та №2 від 27 червня 2023 року, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Як убачається зі змісту додаткової угоди №1 від 31 березня 2023 року, такою угодою було збільшено базову ціну товару за 1 кВт*год електричної енергії до 4,65628 грн з урахуванням Постанови НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року (тариф передачі) та зменшено кількість до 335621,15 кВт*год. У подальшому, додатковою угодою №2 від 27 червня 2023 року, також з посиланням на постанову НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року та зміну тарифу на послуги з передачі електричної енергії, було збільшено базову ціну товару за 1 кВт/год електричної енергії до 4,72209 грн та зменшено кількість електричної енергії до 330 943,73 кВт/год. Згідно з підпунктом 7 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10, 13 (крім підпунктів 13, 15 та 26 пункту 13 цих особливостей, крім договору про закупівлю, зазначеного в абзацах другому, третьому частини першої статті 41 Закону), 80, 86, 88, 89, 91 цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Відповідні положення знайшли своє відображення у пункті 13.6 договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 02 лютого 2023 року, відповідно до якого зміна істотних умов договору допускається, зокрема, у випадку зміни регульованих цін (тарифів), нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП, що включені у вартість товару за цим договором. Отже, із системного аналізу вищезазначених положень законодавства та умов договору вбачається, що внесення змін до договору на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей є правомірним у разі зміни тарифів на передачу та/або розподіл електричної енергії, яка мала місце у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди. Однак, апеляційним судом враховується, що зміна регульованих тарифів відбулася ще у грудні 2022 року, а саме прийняттям постанови НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" на 2023 рік", яка набрала чинності з 01 січня 2023 року, тобто до укладення між сторонами договору №2 від 02 лютого 2023 року про постачання електричної енергії споживачу. Відтак, на момент укладення договору постанова НКРЕКП №1788 щодо тарифу на передачу електричної енергії уже була оприлюднена, її зміст та строк набрання чинності знаходилися у відкритому доступі. Зважаючи на визначений умовами закупівлі період постачання електричної енергії - 2023 рік, тарифи згідно з постановою могли бути враховані постачальником при визначенні базової ціни товару в договорі з огляду на принципи добросовісності й розумності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 березня 2026 року у справі №910/7876/24. Крім того, колегія судів зауважує, що частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України (на яку посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні та відповідачі у своїх відзивах, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді), встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (абзац 2 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України). Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі №910/15484/17). Однак, аналіз змісту спірних правовідносин дає підстави для висновку, що на момент укладення договору сторони були обізнані про зміну тарифу на послуги з передачі електричної енергії та могли передбачити наслідки такої зміни, а тому ці обставини не можуть вважатися істотною зміною обставин у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України. Вказані обставини існували та були відомі сторонам під час укладення договору, у зв`язку з чим вони могли врахувати їх при погодженні його умов. Отже, відсутні необхідні умови для застосування статті 652 Цивільного кодексу України, зокрема те, що на момент укладення договору сторони виходили з того, що відповідна зміна обставин не настане, а також те, що у разі її передбачення сторони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що на момент укладення 02 лютого 2023 року договору №2 про постачання електричної енергії споживачу сторони знали або, за умови проявлення розумної обачності, повинні були знати про прийняття постанови НКРЕКП від 21 грудня 2022 року №1788, якою було встановлено тарифи на послуги з передачі електричної енергії на 2023 рік, у тому числі з урахуванням їх поетапної зміни протягом відповідних періодів. За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів", погоджуючи істотні умови договору №2 від 02 лютого 2023 року, зобов`язане було належним чином оцінити можливість виконання взятих на себе договірних зобов`язань за запропонованою ціною, з урахуванням уже прийнятого регулятором рішення про зміну тарифу на послуги з передачі електричної енергії. У разі неможливості виконання договору на таких умовах постачальник не був позбавлений можливості відмовитися від його укладення, реалізовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, а також правові наслідки відмови переможця процедури закупівлі від підписання договору, передбачені Законом України "Про публічні закупівлі". Крім того, зі змісту умов договору вбачається, що сторони передбачили можливість зміни його істотних умов у разі зміни державного регулювання ціни на предмет закупівлі на підставі рішень уповноважених органів. Водночас, як встановлено судом, відповідна зміна тарифного регулювання відбулася ще до укладення договору, що виключає можливість її використання як підстави для подальшого коригування ціни шляхом укладення додаткової угоди. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора про те, що наведені обставини не свідчать про наявність підстав для внесення змін до договору. Колегія суддів відхиляє доводи апелянтів про те, що поетапне набрання чинності тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 21 грудня 2022 року №1788, саме по собі свідчило про наявність підстав для подальшої зміни істотних умов договору шляхом укладення додаткових угод №1 та №2. Зміст підпункту 7 пункту 19 Особливостей дійсно передбачає можливість зміни істотних умов договору у випадку зміни регульованих цін (тарифів), однак така норма не може тлумачитися як право сторін після укладення договору змінювати погоджену за результатами публічної закупівлі ціну у зв`язку з обставинами, які вже існували, були офіційно встановлені та об`єктивно відомі учаснику закупівлі на момент формування тендерної пропозиції і укладення договору. У зв`язку з цим доводи апелянтів про відсутність у підпункті 7 пункту 19 Особливостей прямої умови щодо непередбачуваності зміни тарифу не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд не встановлює додаткової умови для застосування цієї норми, а оцінює правомірність зміни істотних умов договору з урахуванням принципів публічних закупівель, добросовісності поведінки учасника закупівлі та обов`язку постачальника формувати тендерну пропозицію з урахуванням усіх відомих і доступних на момент її подання складових ціни товару. Також не беруться до уваги посилання апелянтів на те, що застосування тарифу, встановленого з 01 липня 2023 року, протягом усього строку дії договору суперечило б економічній природі правовідносин. Постачальник, будучи учасником ринку електричної енергії, мав можливість врахувати поетапну зміну тарифу під час визначення ціни тендерної пропозиції та оцінки економічної доцільності укладення договору. Натомість подальше збільшення ціни за одиницю товару за рахунок укладення додаткових угод фактично призвело до зміни економічного результату закупівлі після визначення переможця, що не узгоджується з принципами відкритості, добросовісної конкуренції та ефективного використання бюджетних коштів. Після укладення додаткових угод №1 від 31 березня 2023 року та №2 від 27 червня 2023 року подальше збільшення ціни за одиницю електричної енергії здійснювалося сторонами вже з посиланням на коливання закупівельних цін на ринку електричної енергії, а саме шляхом укладення додаткових угод №3 від 16 серпня 2023 року, №4 від 14 вересня 2023 року, №5 від 05 грудня 2023 року та №7 від 25 грудня 2023 року. Оцінюючи правомірність укладення додаткової угоди №3 від 16 серпня 2023 року, колегія суддів зазначає, що цінова довідка ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" №945 від 02 серпня 2023 року з посиланням на джерело інформації АТ "Оператор ринку" не підтверджує належним чином коливання ціни електричної енергії за одиницю товару у бік збільшення у розумінні пункту 19 Особливостей, а лише містить інформацію про рівень середньозважених цін на електричну енергію в торговій зоні ОЕС України на ринку "на добу наперед" станом на 02 лютого 2023 року та за липень 2023 року в цілому із визначенням різниці у відсотковому значенні. Тобто зазначений документ не містить повного аналізу динаміки ціни електричної енергії у відповідний період, не обґрунтовує неможливості виконання договору за раніше погодженою ціною та не доводить, що запропоноване підвищення ціни за одиницю товару є саме наслідком об`єктивного коливання ціни на ринку після укладення договору або після попередньої зміни ціни за договором. Крім того, дія додаткової угоди №3 від 16 серпня 2023 року була поширена сторонами на правовідносини, що виникли з 01 липня 2023 року. Хоча законодавство не містить загальної заборони щодо надання додатковій угоді зворотної дії у часі, у спірних правовідносинах сторони повинні були враховувати спеціальні умови договору та Правил роздрібного ринку електричної енергії щодо порядку повідомлення споживача про зміну умов договору. Так, пунктом 13.2 договору передбачено обов`язок постачальника повідомити споживача про зміну будь-яких умов договору не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування, з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Аналогічний підхід щодо можливості зміни умов договору про постачання електричної енергії не раніше ніж через 20 днів з дня надання споживачу відповідного повідомлення передбачено пунктом 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії. Отже, застосування нової ціни за одиницю електричної енергії могло мати місце не раніше ніж через 20 днів з дня належного повідомлення споживача про відповідну зміну. Натомість додаткова угода №3 від 16 серпня 2023 року поширила свою дію на правовідносини з 01 липня 2023 року, що не узгоджується з наведеними умовами договору та пунктом 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії. Подальші спірні додаткові угоди №4 від 14 вересня 2023 року, №5 від 05 грудня 2023 року та №7 від 25 грудня 2023 року містять посилання на відповідні цінові довідки Чернівецької торгово-промислової палати. Водночас такі довідки не містять належної інформації про динаміку ціни електричної енергії з прив`язкою до дати укладення договору або до дати попередньої зміни ціни за одиницю товару, а лише відображають середньозважені ціни за окремі місяці постачання з порівнянням із попереднім місяцем. При цьому договір №2 про постачання електричної енергії споживачу було укладено 02 лютого 2023 року, тоді як динаміку збільшення ціни у наданих документах фактично визначено лише починаючи з липня 2023 року. Отже, такі документи не дають можливості встановити повну та послідовну динаміку ціни на предмет закупівлі протягом дії договору, не містять аналізу вартості електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з датою укладення договору чи попередньою датою зміни ціни та не підтверджують належним чином саме коливання ціни електричної енергії на ринку у розумінні пункту 19 Особливостей. Посилання апелянтів на те, що сторони договору погодили перелік документів і джерел, які можуть підтверджувати коливання ціни товару на ринку, не спростовують висновків суду першої інстанції. Сам факт того, що договором передбачено можливість використання довідок торгово-промислової палати чи інформації з вебсайту АТ "Оператор ринку", не означає, що будь-який документ із таких джерел автоматично є належним та достатнім доказом коливання ціни. Такий документ у кожному конкретному випадку має містити інформацію, яка дає можливість встановити реальну динаміку ціни товару, період такого коливання, його напрям, розмір та співвідношення із запропонованою зміною ціни за договором. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідність внесення змін до ціни за одиницю товару за додатковими угодами №3, №4, №5 та №7 не була належним чином обґрунтована та документально підтверджена, а тому такі додаткові угоди укладені з порушенням вимог законодавства про публічні закупівлі. Щодо додаткової угоди №11 від 26 січня 2024 року колегія суддів зазначає, що така угода також не може вважатися правомірною. Додатковою угодою №11 від 26 січня 2024 року сторони фактично здійснили чергове підвищення ціни електричної енергії з 5,97441 грн за 1 кВт·год з ПДВ до 6,02657 грн за 1 кВт·год з ПДВ, пославшись на прийняття нових регульованих тарифів. При цьому така зміна ціни відбулася з урахуванням попередньо зміненої ціни за договором, правомірність якої не підтверджена належними доказами та яка була сформована внаслідок укладення попередніх спірних додаткових угод. Крім того, матеріали справи не підтверджують дотримання постачальником передбаченого пунктом 13.2 договору та пунктом 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії порядку повідомлення споживача про зміну умов договору не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування. За таких обставин поширення дії додаткової угоди №11 на правовідносини з 01 січня 2024 року, за умови її укладення лише 26 січня 2024 року, не узгоджується з умовами договору та правилами зміни умов договору про постачання електричної енергії. Відтак додаткова угода №11 від 26 січня 2024 року не може вважатися правомірною не через сам факт її укладення після 31 грудня 2023 року, оскільки дію договору було продовжено до 31 січня 2024 року, а з огляду на недотримання сторонами спеціального порядку зміни істотних умов договору, ретроспективне застосування нової ціни та похідний характер цієї угоди від попередніх неправомірних змін ціни за договором. Також суд зауважує, що додаткові угоди №3, №4, №5, №7 та №11 є похідними від попередніх змін істотних умов договору, зокрема від додаткових угод №1 та №2, якими вже було змінено первісну ціну за одиницю електричної енергії. Оскільки попередні зміни ціни за договором здійснені з порушенням пункту 19 Особливостей, кожна наступна додаткова угода, визначаючи нову ціну за одиницю товару з урахуванням уже зміненої попередньої ціни, також не може вважатися правомірною. Також колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Матеріали справи свідчать, що внаслідок укладення додаткових угод №3 від 16 серпня 2023 року, №4 від 14 вересня 2023 року, №5 від 05 грудня 2023 року та №7 від 25 грудня 2023 року, укладення яких обґрунтовувалося саме коливанням ціни електричної енергії на ринку, ціна за одиницю товару була збільшена з 4,72209 грн до 5,97441 грн за 1 кВт*год з ПДВ, що становить сукупне підвищення приблизно на 26,52 % від ціни, встановленої після укладення додаткової угоди №2. Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 та від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24, відповідно до яких визначене законодавцем відсоткове значення обмеження зміни ціни за договором про закупівлю, встановлене пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", є граничним (пороговим) та підлягає застосуванню у сукупності при всіх послідовних змінах до договору, а не окремо до кожного випадку внесення змін. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що сукупне значення збільшення ціни за одиницю товару при внесенні послідовних змін до договору про закупівлю не може перевищувати 10 % ціни, визначеної сторонами в договорі, а відповідні зміни не повинні бути спрямовані на обхід установлених законом обмежень. При цьому інше тлумачення зазначеної норми, яке передбачає можливість кожного разу збільшувати ціну до 10 %, фактично допускаючи її необмежене зростання, нівелює мету законодавчого регулювання публічних закупівель, створює умови для маніпулювання результатами торгів, усунення конкуренції та подальшого підвищення ціни після укладення договору. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такий підхід призводить до спотворення результатів процедури закупівлі, втрати економії бюджетних коштів, отриманої за результатами торгів, та суперечить принципам здійснення публічних закупівель, визначеним преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі". З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору фактично означало б зміну змісту законодавчої норми, що є неприпустимим та порушує принцип правової визначеності. Водночас доводи апелянтів про те, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 законодавець затвердив "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". Згідно вищезазначених особливостей, на переконання, апелянта, сторони були вправі підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Спростовуючи доводи апелянтів суд керується правовим висновком, який викладений у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі №918/694/23 та від 01 жовтня 2024 року у справі №918/779/23, де вказано, що підпункт 2, підпункт 7 пункту 19 Особливостей не свідчать про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та вони не встановлюють іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою. Тобто, постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 не передбачає внесення змін до Закону "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану. Отже, в будь якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі". Таким чином, укладення додаткових угод №1 від 31 березня 2023 року та №2 від 27 червня 2023 року до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 02 лютого 2023 року з посиланням на зміну регульованого тарифу, який був встановлений постановою НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року ще до укладення договору та мав бути врахований постачальником під час формування тендерної пропозиції, а також укладення додаткових угод №3 від 16 серпня 2023 року, №4 від 14 вересня 2023 року, №5 від 05 грудня 2023 року та №7 від 25 грудня 2023 року без належного документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку, свідчить про недотримання сторонами вимог пункту 19 Особливостей та неправомірну зміну істотних умов договору про закупівлю. Крім того, додаткова угода №11 від 26 січня 2024 року, хоча й укладена з посиланням на прийняття нових регульованих тарифів, також не може вважатися правомірною, оскільки матеріали справи не підтверджують дотримання постачальником передбаченого пунктом 13.2 договору та пунктом 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії порядку повідомлення споживача про зміну умов договору за 20 днів до їх застосування. До того ж така угода є похідною від попередніх змін ціни за договором, правомірність яких не підтверджена. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що додаткові угоди №1 від 31 березня 2023 року, №2 від 27 червня 2023 року, №3 від 16 серпня 2023 року, №4 від 14 вересня 2023 року, №5 від 05 грудня 2023 року, №7 від 25 грудня 2023 року та №11 від 26 січня 2024 року укладені з порушенням імперативних вимог спеціального законодавства у сфері публічних закупівель, а тому позовні вимоги про визнання зазначених додаткових угод недійсними є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо вимог про стягнення 122301,29 грн. колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Оскільки спірні додаткові угоди №1 від 31 березня 2023 року, №2 від 27 червня 2023 року, №3 від 16 серпня 2023 року, №4 від 14 вересня 2023 року, №5 від 05 грудня 2023 року, №7 від 25 грудня 2023 року та №11 від 26 січня 2024 року є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини сторін щодо визначення ціни електричної енергії підлягають регулюванню умовами договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 02 лютого 2023 року, відповідно до яких ціна за одиницю товару становила 4,596312 грн за 1 кВт*год з ПДВ. Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до актів приймання-передачі електричної енергії за період з лютого 2023 року по січень 2024 року Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради фактично отримало 122 805 кВт*год електричної енергії, за яку сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" 686 751,29 грн з ПДВ. Водночас, з урахуванням недійсності спірних додаткових угод, вартість фактично спожитої електричної енергії мала визначатися відповідно до ціни, встановленої договором №2 від 02 лютого 2023 року, а саме 4,596312 грн за 1 кВт*год з ПДВ, і становити 564 450,00 грн. Таким чином, різниця між фактично сплаченою сумою 686 751,29 грн та вартістю електричної енергії, визначеною за первісною ціною договору, становить 122 301,29 грн. Зазначена сума є надмірно сплаченими коштами, отриманими постачальником без достатньої правової підстави, а тому підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" на користь Козятинської міської ради. За таких обставин вказані грошові кошти є безпідставно набутими відповідачем, оскільки правова підстава їх отримання відпала у зв`язку з визнанням недійсними відповідних додаткових угод, а тому підлягають поверненню позивачу на підставі статей 216, 1212 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі. При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії"). У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року у справі №902/1059/25, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню. Доводи апеляційних скарг не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покладаються на скаржників згідно зі статтею 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ: Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" та Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року у справі №902/1059/25 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року у справі №902/1059/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу №902/1059/25 повернути до Господарського суду Вінницької області. Повний текст постанови складений "11" червня 2026 р. Головуючий суддя Бучинська Г.Б. Суддя Маціщук А.В. Суддя Василишин А.Р.