Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/8055/26

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/8055/26Головуючий у 1-й інстанції Холява О.І. Провадження № 33/817/315/26 Доповідач - Тиха І.М. Категорія - ч.2 ст.173-2 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М., за участю ОСОБА_1 та його представника Чапаєвої Г.М., потерпілої ОСОБА_2 та її представника Лисенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чапаєвої Г.М. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, - В С Т А Н О В И Л А : Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 7 діб. Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. Згідно із постановою суду, 28.02.2026 року о 11 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини гр. ОСОБА_2 домашнє насильство у присутності дітей: гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто умисні дії психологічного характеру, а саме висловлював словесні образи та погрожував, внаслідок чого завдав шкоди їх психічному здоров`ю, чим порушив п.п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Чапаєва Г.М. просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що повний текст постанови нею було отримано 14.05.2026 року та лише з цього з часу вона ознайомитись з її змістом та подати апеляційну скаргу. Разом із тим, просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Мотивує скаргу тим, що у протоколі про адміністративне правопорушення не наведено в чому саме виразилося психологічне насильство та які наслідки воно спричинило, а лише констатовано абстрактний факт вчинення домашнього насильства. Зазаначає, що місце вчинення правопорушення у справі не встановлено, що унеможливлює визначити місце розгляду справи. Вказує на те що пояснення потерпілої суперечать письмовим доказам та матеріалам справи. Просить визнати неналежними доказами пояснення дітей, які написані в присутності та зі слів потерпілої. Зазанчає що долучені звукозаписи не дають можливості встановити коли, ким, на який пристрій вони здійснені, а при їх відтворенні у судовому засіданні факти будь-якого насильства відсутні. Вважає, що на час розгляду справи та винесення постанови сплив строк накладення адміністративного стягнення, оскільки згідно протоколу події мали місце 28.01.2026 року. Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та його представника, які підтримали подану апеляцію з викладених у ній мотивів, потерпілу та її представника, які заперечили щодо її задоволення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження слід задовольнити, визнати поважною причину його пропуску, оскільки копію оскаржуваною постанови отримано 11 травня 2026 року та лише після ознайомлення зі змістом копії оскаржуваної постанови була подана апеляційна скарга. Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно із вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Вказані вимоги суддею першої інстанції були виконані в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає у разі вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї. Згідно із ч. 2 ст. 173-2 КУпАП діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закону) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 та неповнолітніх дітей, в ході якого словесно ображав та погрожував дружині у присутності дітей, підтверджується даними, які містяться у: -протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №783477 від 09 квітня 2026 року, згідно з яким 28.01.2026 року близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини гр. ОСОБА_2 домашнє насильство у присутності дитини гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто умисні дії психологічного характеру, а саме висловлював словесні образи та погрожував, внаслідок чого завдав шкоди їх психічному здоров`ю, чим порушив вимоги п.3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству; -рапорті лейтенанта поліції ПОГ СВГ ВППП Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області Киянко В. від 10.04.2026, згідно якого 09.04.2026 ним був виявлений ОСОБА_1 , та відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, серії ВАД № 783476, 783477 та опитано заявницю, її дітей; -письмових поясненнях потерпілої ОСОБА_2 від 13.03.2026, у яких вона повідомила про те, що 28.01.2028 за місцем їх проживання АДРЕСА_1 чоловік ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство щодо неї у присутності дітей: гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ,висловлював словесні образи та погрожував, штовхав чим заподіяв шкоду психологічному здоров`ю дітей, які були налякані, що вона записала на власний мобільний телефон ; -диск з аудіозаписами, на яких зафіксовано словесні образи ОСОБА_1 щодо дружини та крики дітей; -письмових поясненнях дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.03.2026, у яких вона повідомила, що яєвляється ученицею 3-А класу Тернопільської СШ № 3 з поглибленим вивченням іноземних мов. 28.01.2026 вранці вона разом із мамою ОСОБА_2 , татом ОСОБА_1 та братиком перебували в будинку за адресою АДРЕСА_1 . Цього дня о 10:00 год з невідомих їй причин батько в її присутності та братика в приміщенні однієї з кімнат голосно висловлювався на адресу мами образами із використанням нецензурної лайки, застосовував щодо неї фізичну силу, а саме притиснув до стіни руками за обличчя, внаслідок чого в мами залишились синці і все це через те, що мама хотіла записати на диктофон його викрики до неї з метою забрати її мобільний телефон. Вона намагалась захиститись за маму, однак тато не реагував. Такі дії тато дуже часто вчиняв стосовно мами, характеризує тата з негативної сторони, бо дуже часто вчиняє погані дії і говорить погані речі, як до мами так і до неї з братиком. Від цих дій батька вони перебували в заляканому стані; -письмових поясненнях дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.03.2026, у яких він повідомив, що 28.01.2026 близько 10:00 год перебував з мамою і татом і з рідною сестричкою ОСОБА_5 в будинку за адресою АДРЕСА_1 . в цю пору ранкову тато безпричинно почав проявляти агресивні дії стосовно мами в одній з кімнат, де ми з ОСОБА_5 знаходилися теж, а саме голосно викрикував нецензурною лайкою, висловлював словесні образи та завдавав фізичного болю через що мама дуже сильно плакала, а він з сестричкою сильно злякалися. Тато дуже часто вчиняє стосовно мами погані речі, що його пригнічує; -копії форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 від 06.03.2026, згідно якої рівень небезпеки високий; -формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 від 30.03.2026 щодо ОСОБА_3 згідно якої рівень небезпеки середній; -формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 30.03.2026 щодо ОСОБА_4 згідно яких рівень небезпеки низький; -письмових поясненнях ОСОБА_1 від 09.04.2026, у яких він повідомив, що пояснення надаватиме в присутності адвоката; -копії повідомлення в правоохоронні органи директора Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3 з поглибленим вивченням іноземних мов Тернопільської міської ради Тернопільської області ОСОБА_6 № 02-09/29 від 12.03.2026, згідно якого повідомлено , що практичному психологу навчального закладу ОСОБА_7 стало відомо про можливий факт домашнього насильства щодо мами ОСОБА_2 та її доньки, учениці 3-А класу ОСОБА_3 зі сторони батька ОСОБА_1 . Інформація про зазначену ситуацію була отримана від матері та дитини під час індивідуальних бесід з практичним психологом 11.03.2026. Ці докази місцевий суд вірно визнав належними, допустимими та достатніми, оскільки вони в сукупності та взаємозв`язку підтверджують вину ОСОБА_1 у скоєнні домашнього насильства психологічного характеру, що завдало шкоди психічному здоров`ю дітей. Однак, вважаю що постанову суду слід змінити в частині уточнення дати скоєння адміністративного правопорушення, оскільки за наслідками судового розгляду встановлено що адміністративне правопорушення було вчинено 28.01.2026 року, що підтверджується наявними у справі документами та поясненнями, тому її слід виправити у мотивувальній частині постанови з 28.02.2026 на 28.01.2026. Перевіряючи твердження апелянта про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не наведено жодних відомостей у чому саме виразилося психологічне насильство та які наслідки воно спричинило, вважаю їх необгрунтованими оскільки у вказаному процесуальному документі чітко зафіксовано що ОСОБА_1 обзивав дружину лайливими словами та погрожував у присутності неповнолітніх дітей, що призвело до наслідків у вигляді шкоди психологічному здоров`ю дітей. Перевіряючи доводи представника ОСОБА_1 щодо невстановлення місця вчинення правопорушення виходжу з того що у відповідності до вимог ст.283 КУпАП відображення даного факту у постанові суду не є обов`язковими. З вищенаведених доказів беззаперечно встановлено що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за місцем спільного проживання у АДРЕСА_1 , тому підсудність розгляду справи не порушено. Щодо доводів про сплив строку накладення адміністративного стягнення вважаю їх необгрунтованими оскільки відповідно до ч. 3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня вчинення відповідного правопорушення. Адміністративне правопорушення вчинене 28.01.2026 року, а постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - 08 травня 2026 року, тобто в межах вказаного строку. Твердження апелянта про те, що долучені звукозаписи не дають можливості встановити коли, ким, на який пристрій вони здійснені, а при їх відтворенні у судовому засіданні факти будь-якого насильства відсутні, також вважаю таким що не заслуговує на увагу оскільки звукозапис отримано у визначеному законом порядку, зокрема, його добровільно надала потерпіла, жодних клопотань про про проведення фонографічної експертизи апелянтом не заявлялось, ОСОБА_1 не повідомляв про те що голоси на ньому не належать його дітям, зафіксовані на ньому події підтверджуються поясненнями потерпілої та дітей, повідомленням директора шкоди в правоохоронні органи, оцінкою ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 . Отже, суддя вірно оцінив його в сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами у справі, які доповнюють його щодо часу, місця, осіб та інших обставин на підтвердження вини ОСОБА_1 у скоєнні домашнього насильства щодо дітей. Посилання представника ОСОБА_1 на те що пояснення неповнолітніх дітей були відібрані працівниками поліції у присутності зацікавленої особи - матері , тому їх не слід брати до уваги, також слід відхилити оскільки аналогічні пояснення отримала у дітей шкільний психолог , яка виявила за наслідками розмови з дитиною ОСОБА_8 факти домашнього насильства ОСОБА_1 щодо матері у присутності дітей, які чують нецензурну лайку батька до матері, шарпанину, що задало шкоди психологічному здоров`ю дітей, тому й звернулась до директора шкоди, яка повідомила про ці факти органи поліції, а також звукозаписом наданим потерпілою, на якому чути крики дітей, які просять батька не чіпати матір. Однак, приходжу до висновку про те що найсуворіший захід адміністративного стягнення, накладений на ОСОБА_1 у виді адміністративного арешту, не відповідає даним про його особу та характеру вчиненого ним правопорушення внаслідок суворості. Зокрема, суддя, при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту не врахував того що він раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, є особою молодого віку. З врахуванням фактичних обставин справи, характеру вчиненого ним правопорушення, за відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність, приходжу до висновку що на нього слід накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді громадських робіт на строк 40 годин. Тому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП змінити в частині застосованого заходу адміністративного стягнення та дати вчинення адміністративного правопорушення. В решті постанову суду слід залишити без змін. На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И Л А: Поновити строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - змінити в частині застосованого заходу адміністративного стягнення та дати вчинення адміністративного правопорушення . Вважати ОСОБА_1 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді громадських робіт на строк 40(сорока) годин. Вважати датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП 28.01.2026, а не 28.02.2026. В решті постанову суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя