Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/22623/18

Рівненський апеляційний суд ___________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 червня 2022 року м. Рівне Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 18 січня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,- в с т а н о в и в : Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 січня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 (сто сімдесят) гривень. Не погодившись із постановою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі заперечує свою вину та не визнає покази ОСОБА_2 , адже вони не відповідають дійсності, оскільки усі конфлікти між ними виникали з надуманих підстав та супроводжувалися взаємними образами. Просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи,апеляційний суд приходить до висновку про задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 14 лютого 2022 року. Апеляційна скарга подана 24 лютого 2022 року, а тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає до задоволення. Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено _______________________________________________________________________________________________________________________ Справа № 569/22623/18 Суддя в суді І інстанції Діонісьєва Н.М. Провадження № 33/4815/335/22 Суддя в апеляційній інстанції Шимків С.С. адміністративну відповідальність. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 160591 від 23.11.2018 року вбачається, що 13 листопада 2018 року, перебуваючи за місцем проживання, ОСОБА_1 вчинив насильство в сім`ї відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме погрожував фізичною розправою, кричав, висловлювався нецензурною лексикою. ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП. Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Об`єктивна сторона ст.173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Психологічне насильство в сім`ї насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров`ю. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. З аналізу норм вказаних Законів вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, може мати місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом положень ст. 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Відповідно до положень ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Крім того, об`єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП передбачає наслідки такого психологічного насильства, а саме наявність чи відсутність шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілого, яка могла бути чи була завдана. Так, у вищезазначеному протоколі відсутні відомості щодо завдання потерпілій тілесних ушкоджень. У матеріалах справи міститься письмове пояснення ОСОБА_2 від 13 листопада 2018 року, у якому вона зазначає, що її чоловік ОСОБА_1 систематично вчиняє відносно неї психологічне насильство, шарпає за одяг, висловлюється нецензурною лексикою та не реагує на її зауваження. Разом з цим, апеляційний суд звертає увагу на те, що у даному поясненні ОСОБА_2 вказує про систематичне вчинення психологічного насильства, проте жодним чином не зазначає, які дії вчиняв чоловік відносно неї саме 13 листопада 2018 року, тобто про події відображені у протоколі про адміністративне правопорушення. Також у даній справі є пояснення ОСОБА_2 від 16 листопада 2018 року, у якому вона зазначає, що ОСОБА_1 постійно вживає алкоголь, виносить з дому спільне майно, на зауваження відповідає нецензурною лексикою, а іноді піднімає на неї руки намагаючись завдати тілесних ушкоджень. Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що доказова база, яка долучена до протоколу про адміністративне правопорушення, ґрунтується лише на письмових поясненнях ОСОБА_2 про обставини вчинення насильства, проте у справі відсутні пояснення ОСОБА_1 , що суперечить вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП. Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту ( рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування « поза розумним сумнівом » ( рішення від 18 січня 1978 року у справі « Ірландія проти Сполученого Королівства » ( Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25). Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали б сумніви у суду. Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Пунктом 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення. Сукупність наведених обставин свідчить про відсутність в матеріалах справи переконливих доказів, що доводять вину ОСОБА_1 . Висновки місцевого суду фактично ґрунтуються на письмових поясненнях ОСОБА_2 , які на думку апеляційного суду не є переконливими, оскільки не підтверджені будь-якими доказами, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення. На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 18 січня 2019 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 18 січня 2019 року скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Рівненського апеляційного суду Шимків С.С.