Постанова Тернопільський апеляційний суд № 602/70/26

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 602/70/26Головуючий у 1-й інстанції Холява Л.І. Провадження № 33/817/249/26 Доповідач - Тиха І.М. Категорія - ч.3 ст.173-2 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 травня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М., за участю ОСОБА_1 та його представника адвоката Радосюк О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Радосюк О.І. на постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, - В С Т А Н О В И Л А : Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді громадських робіт на строк 40 годин. Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. Згідно із постановою суду, 07.01.2026 року о 10 год. 30 хв. ОСОБА_1 , повторно протягом року по АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_2 , 1994 року народження, а саме висловлювався в її адресу грубою нецензурною лайкою, вживав словесні образи, вчиняв психологічний тиск, виганяв з кімнати, чим порушив вимоги п.3, п.4, п.14 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвоката Радосюк О.І. просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що з метою належного захисту своїх прав, ОСОБА_1 звернувся за отриманням правничої допомоги до центру безоплатної правничої допомоги та доручення про надання правничої допомоги було видано 15 квітня 2026 року, а фактична зустріч з адвокатом для узгодження правової позиції та підготовки апеляційної скарги відбулася лише 20 квітня 2026 року, та лише з цього часу він зміг подати апеляційну скаргу. Разом із тим, просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Мотивує скаргу тим, що матеріали справи не містять жодних доказів завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю ОСОБА_2 внаслідок інкримінованих ОСОБА_1 дій психологічного характеру, що є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП. Зазаначає що поведінка ОСОБА_1 не була спрямована на приниження честі та гідності дочки, залякування, погрози чи інший протиправний вплив, який міг би завдати шкоди її психічному здоров`ю, конфлікт мав виключно виключно ситуативний, побутовий характер та виник у зв`язку з обмеженням доступу до життєво необхідних умов, а не з метою здійснення будь-якого виду насильства. Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та його представника адвоката Радосюк О.І., які підтримали подану апеляцію з викладених у ній мотивів, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження слід задовольнити, визнати поважною причину його пропуску, оскільки kbit після залучення з безоплатної правової допомоги його представник зміг ознайомитись з мотивами прийнятого рішення та подати апеляційну скаргу. Згідно із вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Вказані вимоги суддею першої інстанції були виконані в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає у разі вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї. Згідно із ч. 3 ст. 173-2 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п`ятнадцяти діб. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закону) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону передбачено, що економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а саме у вчиненні домашнього насильства психологічного та економічного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_2 , в ході якого словесно ображав, висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, вчиняв психологічний тиск, виганяв з кімнати, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим оскільки підтверджується даними, які містяться у: -протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №735594 від 16.01.26, згідно з яким 07.01.2026 року о 10 год. 30 хв. За адресою АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї доньки гр. ОСОБА_2 1994 р.н. психологічного та економічного характеру, а саме виражався в її бік грубою нецензурною лайкою, чинив психологічний тиск та висловлював словесні образи, виганяв з кімнати; -рапорті старшого інспектора чергового відділення поліції № 1 (м.Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області від 07.01.2026, згідно якого 07.01.2026 року отримано заяву та зареєстровано ЄО за №172 від 07.01.2026 року як: ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО. В результаті опрацювання вказаної інформації встановлено наступне: 07.01.2026 о 10:30 зі служби 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 жительки АДРЕСА_1 про те, що в даний час по місцю проживання батько ОСОБА_1 вчиняє психологічне насильство відносно заявниці. Виїздом СОГ встановлено що в період з 02.01.2026 по 07.01.2026 за місцем спільного проживання за адресою АДРЕСА_1 , батько ОСОБА_1 1966 р.н. Вчиняє домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_2 1994 р.н., а саме вчиняв конфлікти, словесно погрожував фізичною розправою, обзивав нецензурними словами, виганяв з будинку. Виїжджали: СКП- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Матеріали доручено: ДОП-Поліщук; -протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 07.01.2026, у якому ОСОБА_2 повідомила про вчинення ОСОБА_2 щодо неї домашнього насильства психологічного характеру; -письмових поясненнями ОСОБА_2 від 07.01.2026, у яких вона повідомила про те, що 02.01.2026 вона приїхала до місця свого проживання в АДРЕСА_1 , оскільки перебувала разом із своїм чоловіком в гостях у його батьків у Львівській області. Вона проживає разом із батьком ОСОБА_1 , матірю ОСОБА_5 , малолітньою дитиною та чоловіком ОСОБА_6 , який на даний час перебуває на службі в ЗСУ. Так на протязі з 02.01.2026 по 07.01.2026 її батько зловживає алкоголем. На фоні цього у нього відбуваються галюцинації, він неодноразово ходив вночі з ножем. Окрім цього постійно вчиняє конфлікти, кричить, обзиває нецензурними словами. Неодноразово заходив до неї в кімнату де спить її малолітня дитина та кричав не неї. Такі його систематичні дії негативно впливають на її психологічний стан, оскільки виникло відчуття нестійкого страху та тривоги за своє життя та здоров`я. Вона постійно прокидається вночі оскільки боїться батька. Вона вже зверталася в поліцію з приводу вчинення батьком домашнього насильства однак він і далі продовжує це вчиняти. Вона реально боїться за своє життя і здоров`я, його поведінка лякає. Її дитина страждає від цієї ситуації. В батька відбуваються марення, він говорить з уявними людьми, кричить, нецензурно висловлюється, бігає з криком, це відбувається систематично; -письмових поясненнях ОСОБА_1 . Від 07.01.2026, у яких він повідомив про те, що проживає за адресою АДРЕСА_1 разом із донькою ОСОБА_2 та колишньою дружиною ОСОБА_5 07.01.2026 близько 10:30 год він зайшов до кімнати своєї доньки ОСОБА_2 та привітав її зі святом, а донька сказала що він п`яний і через це виникла суперечка. В цей час він з донькою не сварився, вийшов із кімнати; -рапорті ПОГ СП ПП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області капітана поліції Д.Іванів від 16.01.2026, згідно з яким ним 16.01.2026 в ході здійснення розгляду матеріалів СО N?172 від 07.01.2026, за фактом вчинення домашнього насильства гр. ОСОБА_1 1966 р.н., жителем АДРЕСА_1 , було здійснено телефонний дзвінок до заявниці гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за № НОМЕР_1 , та встановлено з її слів, що гр. ОСОБА_1 1966 р.н., є її рідним батьком з яким вони спільно проживають, та з яким інколи виникають сімейні конфлікти, зокрема, 07.01.2026 близько 10:30 год. гр. ОСОБА_7 , будучи в стані алкогольного сп?яніння, зайшов до кімнати доньки-заявниці за адресою: АДРЕСА_1 , та вчинив без причинно сварку, в ході якої сильно кричав, виражався грубою нецензурною лайкою на доньку, залякував та виганяв з кімнати, під час сварки в кімнаті знаходилась малолітня дитина гр. ОСОБА_8 21.08.2025 року, де від вище зазначених дій її батька, у заявниці піднявся тиск, так як остання сильно злякалась та хвилюється за своє здоров' я, а її малолітнійсин сильно розплакався від криків. Після сварки заявниця викликала працівників поліції. Отже, ці докази місцевий суд вірно визнав належними, допустимими та достатніми оскільки вони підтверджують вину ОСОБА_1 у скоєнні домашнього насильства психологічного характеру щодо його доньки ОСОБА_2 . За таких обставин, твердження апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що внаслідок дій ОСОБА_1 потерпілій було завдано шкоди її психічному здоров`ю, є необґрунтованими та спростовуються дослідженими судом доказами. Перевіряючи доводи представника щодо виключно побутового конфлікту між сторонами виходжу з того що вони спростовуються вищепереліченими доказами, а також враховую що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, що вказує на систематичність вчинення ним психологічного тиску та спростовує його твердження про те, що мав місце ситуативний побутовий випадок. Отже, вважаю, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив щодо своєї доньки ОСОБА_2 дії психологічного характеру, які відповідно до Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» є формами психологічного насильства, що виразилися у образах нецензурними словами, підтверджується вищенаведеними доказами та спростовують доводи апелянта. Тому, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Радосюк О.І. слід відхилити, а постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП залишити без змін. На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И Л А: Поновити строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Радосюк О.І. залишити без задоволення, а постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя