Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/24090/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/24090/25Головуючий у 1-й інстанції Дуда О.О. Провадження № 33/817/147/26 Доповідач - Тиха І.М. Категорія - ч.1 ст.173-2 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 березня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М., за участю ОСОБА_1 та його представника - адвоката Гринишина Є.В., потерпілої ОСОБА_2 та її представника адвоката Скиби В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гринишина Є.В. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 лютого 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - В С Т А Н О В И Л А : Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. Згідно із постановою суду, 28.08.2025 року о 10 год. 52 хв. громадянин ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини гр. ОСОБА_2 , а саме під час спілкування по мобільному телефону словесно ображав, принижував, погрожував, чим завдав шкоди її здоров`ю психічного характеру та порушив п.3 п.14 п.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству»,. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гринишин Є.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що він пропустив його з поважних причин, оскільки оскаржувану постанову отримав ОСОБА_1 06.02.2026, про що свідчить розписка, яка міститься в матеріалах справи, та лише з цього часу він зміг ознайомитись з мотивами прийнятого рішення та подати апеляційну скаргу. Разом із тим, просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях його довірителя складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Мотивує скаргу тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки долучені до матеріалів справи відеофайли, на які послався суд, не підтверджують факту вчинення правопорушення саме 28 серпня 2025 року, з огляду на те згідно з метаданими вони створені 10 листопада 2025 року, а відомості про номер телефону, дату та час розмови на них відсутні, що не дає можливості встановити обставини розмови та осіб, які брали в ній участь. Звертає увагу на те, що рапорт працівника поліції не є доказом у справі про адміністративне правопорушення у розумінні ст.251 КУпАП, а тому не міг бути покладений судом в основу висновку про винуватість особи. Вказує на те, що клопотання про долучення доказів, подані адвокатом Лисенко О.В., були прийняті судом безпідставно, оскільки повноваження останньої на участь у справі належним чином не підтверджені. Зазначає, що ордер був виданий 20 жовтня 2025 року, тоді як договір про надання правової допомоги, на підставі якого видано ордер, укладено лише 30 жовтня 2025 року, а витяг з договору чи його копія у матеріалах справи відсутні, що суперечить вимогам ч.2 ст.271 КУпАП. Вважає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що внаслідок дій ОСОБА_1 психічному здоров`ю потерпілої було завдано шкоди, що є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Посилається на те, що матеріали справи не містять належних доказів того, що слова, зафіксовані на відеозаписах, належать саме ОСОБА_1 , оскільки відсутній висновок фоноскопічної експертизи або інші докази, які б достовірно підтверджували особу співрозмовника. Крім того, зазанчає що ОСОБА_1 заперечував факт висловлення зазначених слів та вчинення психологічного насильства щодо колишньої дружини. Звертає увагу на те, що заява про вчинення домашнього насильства була подана потерпілою лише 07 листопада 2025 року, тобто більш ніж через два місяці після події, про яку вона заявляла, що, на думку скаржника, свідчить про сумнівність наведених нею обставин. Вказує на те, що суд першої інстанції фактично перебрав на себе функцію обвинувачення, оскільки особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, участі у розгляді справи не брала та не доводила винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Тому вважає, що постанова суду першої інстанції постановлена з порушенням принципу презумпції невинуватості, закріпленого ст.62 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь. В запереченнях на апеляційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Скиба В.М. просить визнати причини пропуску строку подання апеляційної скарги адвоката Гринишина Є.В. поданої в інтересах ОСОБА_1 неповажними та апеляційну скаргу повернути скаржнику, у разі поновлення строку на апеляційне оскарження - апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 лютого 2026 року - без змін. Свої заперечення обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, ухваленою з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є надуманими та не підтверджуються матеріалами справи. Вказує на те, що доводи апеляційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП строк на оскарження постанови обчислюється з дня її винесення, а не з моменту отримання копії постанови. Зазначає, що ОСОБА_1 був присутній під час розгляду справи у суді першої інстанції, йому було відомо про зміст постанови, а також роз`яснено порядок та строки її оскарження, тому відсутні об`єктивні перешкоди для подання апеляційної скарги у встановлений законом строк. Вважає, що посилання апелянта на отримання копії постанови 06 лютого 2026 року не може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки закон не пов`язує початок перебігу такого строку з моментом отримання копії судового рішення. Вважає, що посилання апелянта на відсутність повноважень представника потерпілої є безпідставними, оскільки потерпіла ОСОБА_2 підтверджувала повноваження свого адвоката під час розгляду справи у суді першої інстанції, а наявність технічної помилки у даті договору в ордері не спростовує факту надання правничої допомоги. Зазначає що наявні у справі докази, зокрема пояснення потерпілої, протокол про адміністративне правопорушення, матеріали перевірки, аудіозапис телефонної розмови, виписка телефонних з`єднань та інші документи, у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 психологічного домашнього насильства. Посилається на те що доводи апелянта щодо відсутності фонографічної експертизи голосу є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не звертався до суду з клопотанням про призначення відповідної експертизи, а факт телефонної розмови підтверджується іншими доказами у справі. Вважає, що посилання апелянта на наявність між сторонами цивільного спору про поділ майна подружжя не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення та не впливає на правильність висновків суду першої інстанції. Вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог КУпАП, а встановлені у справі обставини підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника ОСОБА_1 - адвоката Гринишина Є.В., який просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, потерпілу та її представника, які просили залишити постанову суду без змін, а апеляцію без задоволення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження слід задовольнити, визнати поважною причину його пропуску, оскільки оскаржувану постанову отримано 06.02.2026, про що свідчить розписка, яка міститься у матеріалах справи, та лише з цього часу він зміг ознайомитись з мотивами прийнятого рішення та подати апеляційну скаргу. Згідно із вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Вказані вимоги суддею першої інстанції були виконані в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає у разі вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закону) домашнє насильство домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 3 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , в ході якого словесно ображав, принижував та погрожував, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим оскільки підтверджується даними, які містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №746324 від 14.11.2025, згідно з яким 28.08.2025 року о 10 год. 52 хв. громадянин ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини гр. ОСОБА_2 , а саме під час спілкування по мобільному телефону словесно ображав, принижував, погрожував, чим завдав шкоди її здоров`ю психічного характеру; рапорті старшого інспектора чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 07.11.2025, згідно якого 07.11.2025 року отримано заяву та зареєстровано ЄО за №63138 від 07.11.2025 року як: ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО. В результаті опрацювання вказаної інформації встановлено наступне: 07.11.2025 о 17:41 надійшло повідомлення від ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 жительки АДРЕСА_1 про те, що колишній чоловік систематично переслідує автомобіль заявниці та погрожує їй фізичною розправою, біля школи дитини ображає заявницю в голос. Прибувши за вказаною адресою було виявлено заявницю, яка повідомила, що її колишній чоловік гр. ОСОБА_1 переслідує її та 28.08.2025 року близько 10:58 вчинив відносно неї домашне насильство психологічного характеру, а саме по мобільному телефону словесно її ображав, принижував, погрожував. Від заявниці відібрано заяву, пояснення, складено оцінку ризиків рівень високий. Виїжджали: Гавань-518. Матеріали доручено: СПДН-Гуменюк; звукозаписі та відеозаписі розмови, яка мала місце 28.08.2025 року; протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.11.2025, у якому ОСОБА_2 повідомила про вчинення ОСОБА_1 щодо неї домашнього насильства психологічного характеру; письмових поясненнями ОСОБА_2 від 07.11.2025, у яких вона повідомила про те, що 07.11.2025 року вранці до неї зателефонував колишній чоловік ОСОБА_1 та запитав де їх спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Потерпіла відповіла, що син в школі на навчанні, після чого ОСОБА_1 почав розпитувати де остання перебуває і чим займається. На ці запитання ОСОБА_2 не хотіла відповідати, так як вважає, що із колишнім чоловіком не є родиною та не підтримують загальноприйнятих форм спілкування. Надалі ОСОБА_1 написав смс-повідомлення в "Телеграм",у яких ображав потерпілу, обзиваючи брехухою, також, надіслава фото належного їй автомобіля. Зазначила, що така поведінка колишнього чоловіка спровокувала у неї побоювання за безпеку сина та свою. ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , м.н.т. НОМЕР_2 . Додатково зазначила, що їх син не висловлює бажання спілкуватися із батьком, оскільки він боїться його та перебуває у стресі. Також, 28.08.2025 року близько 10:52 ОСОБА_1 надіслав потерпілій голосове смс-повідомлення їз погрозами та образами. На запитання чи застосовувалась до неї фізична сила зі сторони ОСОБА_1 , відповіла - ні та додала, що він її переслідує та нав`язливо вимагає спілкування. На запитання чи була присутня дитина, ОСОБА_3 , відповіла - ні. На запитання чи перебував ОСОБА_1 поряд із нею під час подій 07.11.2025, 28.08.2025, відповіла - ні. До пояснень додано диск із записом розмови та запис із камери відеоспостереження.; формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 07.11.2025, згідно з якою рівень небезпеки ОСОБА_1 - високий; ; письмових поясненнями ОСОБА_1 від 14.11.2025, у яких він повідомив про те, що 09.05.2024 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області його офіційно розлучено із колишньою дружиною ОСОБА_2 , з якою у них є спільна дитина, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розлучення син ОСОБА_3 проживає із мамою і ОСОБА_2 , після того як він хоче приймати участь у вихованні сина, завжди знаходить різні причини, щоб завадити зустрічі та цим перешкоджає йому виховувати сина. Також вона наговорює сина проти батька. Окрім цього, 07.11.2025 року о 10:58 він здійснив дзвінок до колишньої дружини, щоб запитати де їх син, однак відповіді він не почув, так як вона зайнята на роботі, однак, коли він проїжджав повз будинок по АДРЕСА_3 , де проживає дружина із сином, побачив її авто, тому сфотографував та відправив дружині, мовляв чому вона обманює. На запитання чи вчиняв домашнє насильство психологічного характеру 28.08.2025 року о 10:52, та чи словесно ображав ОСОБА_2 , відповів - ні; рапорті начальника СПДН ВП ПП Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області капітана поліції Г. Гуменюк від 14.11.2025, згідно з яким мобільною групою зі запобігання та протидії домашньому насильству Тернопільського РУ поліції здійснювалося документування адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-2 КУпАП ВАД №746324 відносно ОСОБА_1 . Зазначена подія у відповідності до вимог н. 6 ст.18, л.6 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР, зареєстрована у Інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області і присвоєно порядковий номер 63138. У відповідності до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» обставини події зафіксовано на портативний відеореєстратор співробітників поліції. Отже, ці докази місцевий суд вірно визнав належними, допустимими та достатніми оскільки вони підтверджують вину ОСОБА_1 у скоєнні домашнього насильства психологічного характеру щодо колишньої дружини ОСОБА_2 . Доводи апелянта про відсутність належних доказів того, що саме ОСОБА_1 розмовляв по телефону з потерпілою, а також про недоведеність факту вчинення правопорушення 28 серпня 2025 року, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке. Як убачається із досліджених аудіо- та відеозаписів телефонної розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дана подія відбулася 28.08.2025 року близько 10 год. 52 хв. Крім того, з наданих потерпілою відомостей з мобільного додатку «Мій Київстар», а саме історії дзвінків, встановлено, що 28.08.2025 року о 10 год. 52 хв. відбулося з`єднання з абонентом, який користується номером телефону НОМЕР_3 , тривалістю 1 хв. 57 сек. Водночас із протоколу про адміністративне правопорушення та письмових пояснень ОСОБА_1 від 14.11.2025 року вбачається, що останній користується номером телефону НОМЕР_4 , який відповідає номеру абонента, зафіксованого в історії дзвінків потерпілої. Також, під час судового розгляду встановлено, що згідно з відомостями з додатку «Мій Київстар» 07.11.2025 року близько 10 год. 53 хв. відбувався сеанс зв`язку з тим самим абонентом, який користується номером НОМЕР_3 . При цьому у письмових поясненнях від 14.11.2025 року ОСОБА_1 зазначив, що 07.11.2025 року близько 10 год. 58 хв. телефонував своїй колишній дружині, що узгоджується з відомостями історії дзвінків потерпілої. Інших сеансів зв`язку у наближений проміжок часу у зазначеному додатку не зафіксовано. Таким чином, наведені відомості у своїй сукупності свідчать про те, що абонент, який користується номером телефону НОМЕР_3 , зафіксований у додатку «Мій Київстар» у зазначені дати та час, є саме ОСОБА_1 , що дає підстави дійти обґрунтованого висновку про те, що телефонна розмова 28.08.2025 року близько 10 год. 52 хв. відбулася між потерпілою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а не іншою особою. Посилання скаржника на відсутність висновку фоноскопічної експертизи також не спростовує встановлених судом обставин, оскільки сукупність досліджених судом доказів, зокрема аудіо- та відеозапис розмови, відомості історії дзвінків з мобільного додатку «Мій Київстар», протокол про адміністративне правопорушення та письмові пояснення самого ОСОБА_1 , є достатніми для встановлення особи співрозмовника та факту спілкування між сторонами у відповідний час. Щодо тверджень апелянта про те, що рапорт працівника поліції не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Рапорт працівника поліції, який містить відомості про обставини виявлення правопорушення та дії поліцейських під час реагування на повідомлення, за своєю правовою природою є службовим документом та може розцінюватися як інший документ у розумінні ст.251 КУпАП, що підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Водночас із матеріалів справи вбачається, що рапорт працівника поліції не був єдиною підставою для висновку суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Висновки суду ґрунтуються на сукупності досліджених доказів, зокрема протоколі про адміністративне правопорушення, поясненнях учасників справи, аудіо- та відеозаписі телефонної розмови, які у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини. Отже, саме по собі посилання на рапорт працівника поліції не вплинуло на правильність висновків суду щодо доведеності вини особи. Не можуть бути прийняті до уваги й доводи апелянта про те, що клопотання адвоката Лисенко О.В. були прийняті судом безпідставно у зв`язку з нібито неналежним підтвердженням її повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 271 КУпАП повноваження адвоката як представника особи, яка бере участь у справі про адміністративне правопорушення, підтверджуються ордером або договором про надання правової допомоги. З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Лисенко О.В. було подано ордер на надання правової допомоги потерпілій, що саме по собі є належним документом, який підтверджує повноваження адвоката на участь у справі. Посилання апелянта на різницю між датою видачі ордера та датою укладення договору про надання правової допомоги не свідчить про відсутність у адвоката відповідних повноважень та саме по собі не є підставою для невизнання ордера належним підтвердженням представництва. За таких обставин, твердження апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що внаслідок дій ОСОБА_1 потерпілій було завдано шкоди її психічному здоров`ю, є необґрунтованими та спростовуються дослідженими судом доказами. Отже, вважаю, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те що ОСОБА_1 вчинив щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_2 дії психологічного характеру, які відповідно до Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» є формами психологічного насильства, що виразилися у образах нецензурними словами, підтверджується вищенаведеними доказами та спростовують доводи апелянта. Тому, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гринишина Є.В. слід відхилити, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 лютого 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - залишити без змін. На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И Л А: Поновити строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гринишина Є.В. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 лютого 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя