Постанова Дніпровський апеляційний суд № 192/637/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/762/20 Справа № 192/637/20 Суддя у 1-й інстанції - Щербина Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2020 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2020 рокув справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Солоне Солонянського району Дніпропетровської області, зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 , не працює, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 5 (п`ять) діб. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 23 квітня 2020 року приблизно о 23 годині 00 хвилин у квартирі АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: висловлювався нецензурною лайкою на її адресу, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров`ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Не погоджуючись з вищевказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2020 року в частині накладення більш м`якого адміністративного стягнення в межах санкції статті, а саме штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вважає вказану постанову незаконною та необгрунтованою, та такою, яка винесена судом з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вважає, що суд не повністю з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що спричинило необґрунтоване та надто суворе застосування стягнення як вид покарання за адміністративне правопорушення, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду. Зі змісту оскарженої постанови суду видно, що суддя не дотримався згаданих вище норм закону, допустив однобічність та неповноту дослідження обставин справи, постановив невмотивоване належним чином рішення відносно ОСОБА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП. Зокрема, у мотивувальній частині постанови судом фактично не зазначено формулювання обвинувачення, тобто встановлені судом фактичні обставини вчиненого правопорушення, які суд вважає доведеними, є лише посиланням на покази потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 який не був очевидцем подій що відбувалися 23 квітня 2020 року приблизно о 23 годині 00 хвилин та надавав показання з чужих слів, що не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами. На думку апелянта, як під час оформлення адміністративного матеріалу так і під час його розгляду суддею, він послідовно пояснював про те, що мешкає разом з ОСОБА_2 та онукою. Шлюб між ними розірвано на підставі рішення суду, про яке він не знав, тому на даний час його оскаржую. 23 квітня 2020 року пішов викинути сміття, а ОСОБА_2 в цей час замкнула квартиру, щоб він до неї не потрапив, на телефонні дзвінки не відповідала. Тоді він пішов у гараж, а хвилин через 40 коли ОСОБА_2 пішла на роботу, онука відчинила йому двері. Ніякого конфлікту не було, з ОСОБА_2 не сварився в цей день. Також пояснював судді, що дружина його обмовила в заяві та поясненнях, оскільки в такий спосіб намагається виселити його з квартири що є сумісно нажитим майном подружжя. Зазначене свідчить про те, що 23.04.2020 року він не вчиняв жодних дій, які б могли бути розумно витлумачені як «психологічне насильство в сім`ї», що свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення, та відповідно до положень ст. ст. 247 ч.1 п. 1, 284 ч.1 п.3 КУпАП слугувало підставою для винесення постанови про закриття справи. Однак суддею Солонянського районного суду м. Дніпропетровська не лише не було прийнято рішення про закриття справи, але й навіть не було дано жодної оцінки його поясненням, а також не було вказано, якими доказами його пояснення спростовуються, якими доказами підтверджується факт перебування його у стані алкогольного сп`яніння, чому суд віддає перевагу поясненням ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 (який не був очевидцем подій та надав покази з чужих слів), чому суд відкидає як доказ його пояснення. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №433137 від 28 квітня 2020 року щодо нього взагалі не міг бути розглянутий в суді, оскільки складений з порушенням строку передбаченого ч.2 ст. 254 КУпАП, а саме протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, а постанову суду першої інстанції змінити. Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Адміністративна відповідальність за статтею 173-2 КУпАП настає у разі вчинення насильства в сім`ї, тобто умисного вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін. Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є законними та відповідають фактичним обставинам справи. Місцевий суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримався цих вимог закону в повному обсязі. Так, судом першої інстанції встановлені обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про наявність вини останнього, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 №433137 від 28 квітня 2020 року, з якого вбачаються обставини вчинення адміністративного правопорушення, а саме: дата і місце вчинення; протоколом прийняття заяви від 25 квітня 2020 року, з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 звернулася до поліції з приводу того, що її колишній чоловік вчинив щодо неї домашнє насильство; письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , в яких зазначено, що 23 квітня 2020 року приблизно о 23 годині 00 хвилин її колишній чоловік, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив сварку, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, на зауваження заспокоїтися не реагував, намагався вчинити бійку, конфлікт тривав приблизно півтори години; поясненнями, наданими потерпілою ОСОБА_2 у суді; поясненнями свідка ОСОБА_3 , наданими ним у суді; висновком ДОП Солонянського ВП лейтенанта поліції Сівченка В.С. від 28 квітня 2020 року. Апеляційний суд критично ставиться до доводів апелянта стосовно того, що суд першої інстанції проігнорував його покази, оскільки це не підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ст. 252 КупАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Положеннями ст. 251 КупАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Згідно з ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень. Між тим, районним судом не вирішувалось питання про накладення на апелянта передбаченого законом менш суворого адміністративного стягнення. В той же час вважаю, що при визначенні виду і розміру стягнення, суд не врахував у повній мірі характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, ступінь його вини. Районним судом було призначено ОСОБА_1 занадто суворе покарання, у вигляді адміністративного арешту строком на 5 (п`ять) дыб. Тому, вважаю необхідним постанову в частині призначення покарання, змінити, пом`якшити покарання, застосувавши штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - 170 (сто сімдесят гривень) 00 копійок. Вважаю, що застосування саме такого стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових правопорушень. За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова районного суду підлягає зміні в частині накладення адміністративного стягнення. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, змінити в частині накладеного виду адміністративного стягнення. Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят гривень) 00 копійок. В решті постанову залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко