Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 752/2777/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 752/2777/25 Головуючий у 1 інстанції: Чекулаєв С.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю. За участю секретаря Керімова К.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив: - скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання на території України серія АВ №00003804 від 24.12.24; - закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за постановою серії АВ №00003804 від 24.12.24; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що наявні у справі документи та фотоматеріали підтверджують використання напівпричепа-контейнеровоза зі змінним кузовом, а тому до спірного транспортного засобу підлягала застосуванню допустима фактична маса 44 тонни, а не 40 тонн. При цьому, апелянт зазначає, що судом першої інстанції взагалі не досліджено фото контейнера та контейнеровоза, які надано позивачем, а також той факт, що вони співпадають з фото які зроблено WIM-комплексом під час фіксації ТЗ. Апелянт стверджує, що за правильного застосування вагового нормативу перевищення вагових параметрів відсутнє, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є безпідставною. Також, апелянт посилається на принцип презумпції невинуватості та необхідність тлумачення сумнівів на користь особи, яка притягається до відповідальності. 07 квітня 2026 року та 08 квітня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті надійшли відзиви на апеляційну скаргу, якими підтримує позицію суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24 грудня 2024 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Шмельовим Микитою Вячеславовичем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ № 00003804. Відповідно до даної постанови, 24.12.2024 о 12 год. 13 хв. за адресою: автомобільна дорога М-01, км 49+495, Київська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті WIM 21, WAGA-WIM35, зав. № 6 (серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії: № UA.TR.113-0695/15F-24 до 10.09.2025, № 04/6039 до 26.08.2025), зафіксовано рух транспортного засобу MAN TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , із перевищенням загальної маси транспортного засобу на 6,425 % (2,57 т) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т. В оскаржуваній постанові зазначено такі габаритно-вагові параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями: 1-2 - 2610 мм, 2-3 - 1340 мм, 3-4 - 5790 мм, 4-5 - 1310 мм, 5-6 - 1320 мм; навантаження на вісь: 1 - 6050 кг, 2 - 6350 кг, 3 - 11300 кг, 4 - 7450 кг, 5 - 8200 кг, 6 - 7950 кг; загальна маса - 47300 кг; висота - 3,842 м; ширина - 2,574 м; довжина - 15,262 м. Виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу становили: загальна маса - 42570 кг. У відповідності до копії Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 04/6039 від 26.08.2024, прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WAGA-WIM35 (у складі автоматичного пункту ваго-габаритного контролю «WAGA», виробник - ТОВ «ТЕЛЕКОМ УКРАИНА») за результатами повірки відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010. Свідоцтво є чинним до 26.08.2025. Крім того, постанова містить посилання на вебсайт із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення: https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/AB00003804/. Згідно оскаржуваної постанови серії АВ № 00003804 від 24.12.2024, ОСОБА_1 , як відповідальна особа, допустив рух транспортного засобу з перевищенням нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме, перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,425 % (2,57 т) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 132-1 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн. Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , власником спеціалізованого вантажного сідлового тягача MAN TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 . Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 спеціалізований напівпричіп HUMBAUR HSA 351324 S, державний номерний знак НОМЕР_4 , є спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом. Власником зазначеного спеціалізованого напівпричепа-контейнеровоза є ОСОБА_2 ОСОБА_2 набув право власності на кузов для автотранспортних засобів на підставі договору купівлі-продажу № 10/012024 від 10.01.2024, укладеного з ТОВ «Зміїв-Транс Захід». Відповідно до технічного паспорту на контейнер К60, зазначений контейнер має довжину 1150 см (11,5 м) та сертифікований в Україні, що підтверджується сертифікатом відповідності, виданим ТОВ «ОС «ЄВРОСТАНДАРТ». Сертифікат поширюється на продукцію, що виготовляється серійно у період з 25.07.2023 по 24.07.2024 відповідно до технічних умов ТУ У 29.2-39989905-001:2018 «Контейнери до вантажних автомобільних напівпричепів. Технічні умови». Згідно копії сертифіката відповідності, виданого ТОВ «ОС «ЄВРОСТАНДАРТ», його дія поширюється на продукцію, яка виготовляється серійно у період з 25.07.2023 по 24.07.2024 відповідно до технічних умов ТУ У 29.2-39989905-001:2018 «Контейнери до вантажних автомобільних напівпричепів. Технічні умови». Строк дії сертифіката - до 24.07.2024. Не погоджуючись із постановою про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами абз. 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10 вересня 2014 року № 442, утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті. Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Приписами пп. 15, 27, 29 п. 5 Положення № 103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення. Отже, відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу. У відповідності до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. В силу вимог частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. В пункті 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують навантаження на вісь (для доріг державного значення): - на одинарну вісь - 11,5 тонн; - на здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр - 11,5 тонн; від 1 до 1,3 метра - 16 тонн; від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах - 18 тонн; від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тони - 19 тонн; від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тони - 23 тонни, від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів - 20 тонн; - на строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше - 21 тонну; понад 1,3 до 1,4 метра 24 - тонни. Частиною 2 статті 132-1 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. Положеннями п. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Так, наявність події адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів. У відповідності до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Нормами статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Враховуючи вищезазначене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів. Відповідно до приписів статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Як вбачається з матеріалів справи, згідно оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 24 грудня 2024 року серії АВ № 00003804, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500 грн. (а.с. 18). Відповідно до даної постанови, що 24.12.2024 о 12 год. 13 хв. за адресою: автомобільна дорога М-01, км 49+495, Київська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті WIM 21, WAGA-WIM35, зав. № 6 (серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії: № UA.TR.113-0695/15F-24 до 10.09.2025, № 04/6039 до 26.08.2025), зафіксовано рух транспортного засобу MAN TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , із перевищенням загальної маси транспортного засобу на 6,425 % (2,57 т) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т. Так, в обґрунтування позову позивачем вказано, що відповідачем не встановлено тип, марку, модель та інші характеристики напівпричепа, який рухався у складі транспортного засобу, що призвело до неправильного визначення допустимої фактичної маси транспортного засобу. Колегія суддів вважає такі доводи позивача необґрунтованими, оскільки, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем під час розгляду справи було встановлено склад транспортного засобу та визначено його вагові параметри, необхідні для кваліфікації правопорушення. Зі змісту пункту 22.5 Правил дорожнього руху України вбачається, що збільшений норматив фактичної маси встановлений не для всіх транспортних засобів, які мають у своєму складі напівпричіп-контейнеровоз, а виключно для тих транспортних засобів, які фактично здійснюють перевезення одного або більше контейнерів чи змінних кузовів. Отже, визначальною обставиною для вирішення даного спору є не сам факт використання напівпричепа-контейнеровоза, а встановлення факту здійснення контейнерного перевезення або перевезення змінного кузова під час фіксації правопорушення. Як зазначає апелянт, позивач рухався на тягачі MAN TGX 26.440, ДНЗ CA3384KA і напівпричіп- контейнеровоз HUMBAUR HSA 351324 S ДНЗ НОМЕР_5 є трьохвісними, напівпричіп є контейнеровозом та перевозив змінний кузов. Водночас, апелянт стверджує, що судом першої інстанції взагалі не досліджено фото контейнера та контейнеровоза які надано Позивачем, а також той факт, що вони співпадають з фото які зроблено WIM-комплексом під час фіксації ТЗ. З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне. Матеріали справи свідчать, що напівпричіп HUMBAUR, днз. НОМЕР_5 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , є спеціалізованим напівпричіпом, контейнеровоз типу 1А доопрацьованого, обрізаного до висоти 2000 мм як кузова власного виготовлення для насипних вантажів (зернових культур). Водночас, на переконання суду апеляційної інстанції, указане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не може бути безумовним доказом здійснення позивачем саме контейнерних перевезень, з огляду на таке. Так, на фотознімку на кузові транспортного засобу наявна металева табличка із зазначенням відомостей про контейнер, виготовлений в Україні за ТУ У 29.2-39989905-001:2018. Виробником зазначено ТОВ "Зміїв Транс Захід" (а.с. 30). Колегія суддів враховує, що технічний паспорт на контейнер К60 не містить серійних номерів, що позбавляє можливості ідентифікації такого документа. Так, рівень безпеки контейнеру К60 підтверджено сертифікатом відповідності UA.PN.191.1450.23 виданого ТОВ «ОС ЄВРОСТАНДАРТ» та відповідає вимогам ТУ У 29.2-39989905-001:2018. Втім, ТУ У 29.2-39989905-001:2018 визначає технічні вимоги до виробництва кузовів для автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів, а не контейнерів, і належить ТОВ «Зміїв-транс», код ЄДРПОУ 39989905 (а.с. 22). При цьому, позивачем долучено технічний паспорт ТОВ «Зміїв-Транс Захід», код ЄДРПОУ 45109398. На підтвердження того, що виріб на цьому фотознімку належить до контейнерів позивачем надано, зокрема, сертифікат відповідності UA.PN.191.1450-23, терміном дії з 25.07.2023 до 24.07.2024. Указаний сертифікат виданий ТОВ "Зміїв-Транс" (код ЄДРПОУ 39989905), а не ТОВ "Зміїв Транс Захід", зазначений виробником цього товару (а.с. 21). В свою чергу, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код 39989905), підприємству ТОВ "Зміїв-транс", відкрито КВЕД " 29.20 Виробництво кузовів для автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів", аналогічний КВЕД відкрито і ТОВ "Зміїв Транс Захід" (код 45109398). Отже, вказані виробники виготовляють лише кузови до вантажних автомобілів. Підтвердженням того, що придбаний, за твердженням позивача, ОСОБА_2 у ТОВ "Зміїв-Транс Захід" виріб не є контейнером свідчить й зміст акту приймання-передачі від 09.02.2024, в якому зафіксовано приймання-передачі кузова для автотранспортних засобів, а не контейнера (а.с. 23). Відповідно до абз. 6 п. 37 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, власникам переобладнаних транспортних засобів видаються нові свідоцтва про реєстрацію (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення їх на бланку) із зазначенням нових ідентифікаційних номерів складових частин або особливостей конструкції, що виникли в результаті змін в ній. Як було наголошено вище, із змісту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 вбачається, що напівпричіп HUMBAUR, днз. НОМЕР_5 , є спеціалізованим напівпричіпом, контейнеровозом типу 1А доопрацьованого, обрізаного до висоти 2000 мм як кузова власного виготовлення для насипних вантажів (зернових культур). Тобто, хоча напівпричіп HUMBAUR, днз. НОМЕР_5 , переобладнаний як контейнеровоз, однак, у спірному випадку неможливо стверджувати, що такий здійснював перевезення як контейнера (про що наголошено вище), так і змінного кузова, оскільки, безпосередньо в особливих відмітках свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 зафіксовано конкретний тип кузова власного виготовлення, яким здійснюється перевезення. Вказане, на переконання колегії суддів, спростовує посилання апелянта на те, що контейнеровозом HUMBAUR, днз. НОМЕР_5 , здійснювалося перевезення змінного кузова. Більше того, суд колегія суддів зауважує, що у позовній заяві ОСОБА_1 наголошував на тому, що розміщений на напівпричепі HUMBAUR, днз. НОМЕР_5 , кузов належить до контейнерів, що підтверджується відповідним маркуванням. Разом з тим, колегією суддів враховується, що будь-яких доказів (зокрема, договорів, товарно-транспортних накладних тощо) на підтвердження використання контейнеровозів за призначенням, тобто здійснення ними вантажних перевезень саме у контейнерах, матеріали справи не містять. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у спірному випадку позивачем не було спростовано висновки відповідача про те, що контейнеровоз здійснював саме контейнерні перевезення. Посилання апелянта на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі № 752/2773/25 та від 05.11.2025 у справі №752/3541/25 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, дані судові рішення, відповідно до ст. 7 КАС України, не є джерелом права, що застосовуються судом при вирішенні справ та, виходячи з норм ч. 5 ст. 242 КАС України, їх висновки не є обов`язковими для врахування. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правильно встановлено максимальну допустиму вагу транспортного засобу позивача, враховані під час накладення стягнення показники вагового обладнання підтверджені належними доказами, тобто, сам по собі факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху доведений належними, допустимими та достовірними доказами, оскаржуване рішення відповідає вимогам КУпАП, а наведені у позові доводи не спростовують факт наявності події адміністративного правопорушення за частиною другою статті 132-1 КУпАП. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувана постанова відповідача серії AB № 00003804 від 24.12.2024 прийнята на підставі та в межах повноважень. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 243, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Кузьмишина О.М. Ключкович В.Ю.