Постанова 4824 № 752/22485/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. 22-ц/824/12197/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 752/22485/24 07 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Слободянюк А.В. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в: У лютому 2025 року представник ТОВ «Юніт-Капітал» звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що що 30 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 804892166 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 29 900,00 грн, які були перераховані на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 . 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 804892166 від 30 грудня 2021 року. 28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31 грудня 2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01. 31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. 31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 804892166 від 30 грудня 2021року. Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 20 грудня 2023 року до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 38 953,42 грн. У подальшому, 04 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 0409/24, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі 38 953,42 грн. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом. З огляду на вище викладене просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованость у розмірі 38 953,42 грн., яка складається з 29 899,70 грн.- заборгованість покредиту, 9 053,72 грн. Заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредиту. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ«Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором від 30 грудня 2021 року № 804892166 у розмірі 38 953 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) грн 42 коп. Дата складання повного тексту рішення зазначена 23 квітня 2025 року. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року, було оприлюднене в реєстрі 25 квітня 2025 року. Не погоджуючись з рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року, 23 травня 2025 року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову або зменшити розмір стягнення. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин справи. Зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення у порядку спрощеного провадження без його участі, а тому судом не було враховано його фактичну фінансову ситуацію, зокрема відсутність стабільного доходу, потребу в дороговартісному лікуванні. Вказує на те, що судом ухвалено рішення про стягнення понад 38 000 грн заборгованості за кредитом у 29 900 грн. Умови договору передбачають нарахування процентів у розмірі 766%-1087% річних, що є абсолютно неспівмірними, суперечить принципам справедливості, добросовісності, Закону України «Про захист прав споживачів». 12 серпня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника позивача ТОВ «Юніт Капітал» надійшли додаткові пояснення у даній справі в яких представник зазнав, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 30 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 804892166 у формі електронного документу з використанням електронного одноразового ідентифікатора MNV9К45Z, відправленого 30.12.2021 о 15:29:44, введеного о 15:32:30 30.12.2021 (а.с.23-31). Відповідно до умов п.п.1.1, 1.7 договору, встановлено кредитний ліміт на суму 29 900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 29 січня 2022 року. Згідно п. 1.3. кредитного договору, Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 29 900,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 29 січня 2022 року. Відповідно до копії платіжного доручення № 5216у654-7с16-4219-фв70-455с8785116а від 30 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переказало через АТ «Таскомбанк» для зарахування ОСОБА_1 29 900,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 ; призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 804892166 від 30 грудня 2021року, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а.с.42). Також, як вбачається з наданого суду листа АТ «Таскомбанк» № 3980/47.1.-БТ від 08 серпня 2024 року, в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам № 48 від 18 липня 2019 року банком 30.12.2021 було здійснено переказ 29 900,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 43). Пунктом 1.8 договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальник в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Пунктом 1.9 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку визначеного в пункті 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 76,65 % річних, що становить 0,21% від суми кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах пункту 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 383,25 % річних, що становить 1,05 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що позичальник інформується в особистому кабінеті; 1.9.3. якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 % річних, що становить 2,10 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на зазначене вище та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах пункту 1.8. цього договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 2,10 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору. У пункті 1.14.1 договору встановлено, що орієнтовна загальна вартість кредиту для суми кредиту за першим траншем, що вказана в пункті 1.3. договору, за умови застосування до відносин між сторонами правил нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою складає 31 783,70 грн, та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 1 883,70 грн та суму кредиту у розмірі 29 900,00 грн. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складає 110,29 % річних, при цьому загальна вартість першого траншу за кредитом у процентному вираженні за строк дисконтного періоду складає 106,30% від суми першого траншу. Пунктом 1.14.2 передбачено, що у разі настання передбаченої пунктом 1.9.3. договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у позичальника зобов`язань по оплаті процентів, за встановлений в пункті 1.2. договору строк у розмірі, що розрахований за базовою процентною ставкою - орієнтовна загальна вартість кредиту складає 48 737,00 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 18 837,00 та суму кредиту у розмірі 29 900,00 грн (а.с. 24-29). Згідно з пунктом 5.1 кредитного договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладання Договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua. Відповідно до п. 5.4. кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Отже, встановлено, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 29 900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту («Дисконтний період»), а саме до 29 січня 2022 року (п. 1.1, 1.3,1.7). 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір) пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору). Цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору, та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2). Відповідно до додаткових угод № 19, № 26, № 27, № 31, №32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2019 року, від 31 грудня 2020 року, від 31 грудня 2021 року, від 31 грудня 2022 року та від 31 грудня 2023 року укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сторони виклали договір у новій редакції, а також домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2020 року, в подальшому до 31 грудня 2021 року, потім до 31 грудня 2022 року, потім до 31 грудня 2023 року, а потім до 31 грудня 2024 року. Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 804892166 від 30 грудня 2021 року (а.с. 60-61). В подальшому, 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (факор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) було укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 804892166 від 30 грудня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 2 від 20 жовтня 2023 року (а.с. 62-64, 67-68). 04 вересня 2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) було укладено Договір факторингу № 0409/24, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 804892166 від 30 грудня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників до Договору факторингу № 0409/24 від 04 вересня 2024 року (а.с. 69-72, 74-75). Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненим ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість відповідача за кредитним договором № 804892166 від 30 грудня 2021 року, склала 38 953,42 грн, з яких 29 899,70 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, прострочені відсотки за кредитом - 9 053,72 грн, що також підображено і у виписці з особового рахунку за кредитним договором № 804892166 від 30 грудня 2021 року за період з 04 вересня 2024 року до 20 вересня 2024 (а.с.79-80). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на те, що в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, та відсутність доказів повернення отриманого кредиту, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 38 953,42 грн, з яких 29 899,70 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 9 053,72 грн - сума заборгованості за несплачені відсотки за користування кредитом. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах. Пунктами 5 - 7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. За змістом статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Як вбачається з договору № 804892166, укладеного між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21). Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України). Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Як вбачається з матеріалів справи, право вимоги по договору кредитної лінії № 804892166 переходило тричі первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал». Дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відбулась заміна кредитора на підставі укладених договорів факторингу. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Як визначено ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми. Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. На підтвердження своїх позовних вимог позивачем до суду першої інстанції було надано виписку з особового рахунку, розрахунок заборгованості, а тому колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами було доведено розмір наявної у відповідача заборгованості. Відповідач в свою чергу доказів на спростування ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надав. З огляду на вище викладене колегія суддів вважає правильними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції ухвалив рішення у порядку спрощеного провадження без його участі, а тому судом не було враховано його фактичну фінансову ситуацію, зокрема відсутність стабільного доходу, потребу в дороговартісному лікуванні, колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 274 ЦПК України розгляд справи проводовився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Стосовно посилання на незадовільний матеріальний стан та відсутність стабільного заробітку, колегія суддів вважає, що такі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Уклавши на власний розсуд кредитний договір та отримавши грошові кошти відповідачів взятих на себе зобовязань не виконав. За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано. Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 Керуючись ст.ст. 77,80,81,89, 263,367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: