Постанова Київський апеляційний суд № 752/5042/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. 22-ц/824/10153/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 752/5042/24 18 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 грудня 2024 року та на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року, постановлені під головуванням судді Плахотнюк К.Г. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, - в с т а н о в и в: У березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстрований та проживає разом зі своєю сім`єю. 24.04.2023 року дружина позивача - ОСОБА_3 виявила плісняву на кухонних шафах, після того, як шафи були зняті, стало видно, що стеля мокра і всі кухонні шафи зовні покриті пліснявою, стіни також пошкоджені пліснявою. Тобто, протікання зі стелі відбувалося вже тривалий час, що спричинило появу плісняви на кухонних шафах, їх деформацію, появу жовтих плям на стелі та плісняви на стінах під меблями в кухні. Оскільки затоплення його квартири з квартири відповідачки відбулося не вперше, то й цього разу, оскільки витік води відбувався саме зі стелі, йому стало зрозуміло, що затоплення квартири, а саме - кухні відбувалося знову з квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 та знаходиться поверхом вище. Незадовго до цієї події, ним було проведено ремонт на кухні, а також замінено меблі на нові, тож завдана затопленням шкода для його сім`ї є значною. Позивач зазначає, що в телефонному режимі зв`язався з відповідачкою з метою врегулювання цього питання, однак остання відмовилася компенсувати будь-які збитки. Оскільки діалогу з власницею квартири АДРЕСА_2 не відбулося, він викликав комісію ОСББ «Художник», для фіксування інциденту. 24.04.2023 року комісією у складі: власника квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_4 , члена правління ОСББ «Художник» Шведова А.В., члена правління ОСББ «Художник» Черненко Є.П. та сантехніка ОСОБА_5 було обстежено квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , про що було складено акт про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення № 24/2023. В Акті комісією зафіксовано наступне: «комісія у складі: власника квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_4 , члена правління ОСОБА_6 , члена правління ОСОБА_7 , сантехніка ОСОБА_5 склала Акт № 24/2023 від 24.04.2023 року про те, що нею була обстежена квартира АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 на предмет залиття з вищероташованої квартири АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_1 . Квартира АДРЕСА_1 розташована на 1-му поверсі 16-поверхового будинку 1971 року побудови. 24.04.2023 року члену правління ОСББ «Художник» було повідомлено про залиття квартири АДРЕСА_1 , що розташована на 1-му поверсі. При огляді квартири АДРЕСА_1 , що розташована на 1-му поверсі було виявлено факт затоплення із квартири АДРЕСА_2 , що розташована на 2-му поверсі. Затоплення відбулося на кухні. На момент огляду квартири АДРЕСА_2 комісією встановлено, що залиття відбулося внаслідок незадовільного стану трубопроводів та сантехніки на кухні в квартирі АДРЕСА_2 . 24.04.2023 року на момент огляду квартири АДРЕСА_1 комісією виявлені наступні пошкодження: кухня площею 7,4 кв.м.: - сліди протікання на стелі площею 0,5 кв.м. (пошкоджене фарбове покриття, з`явилися жовті плями та сліди цвілі); - сліди протікання на стіні площею 3,0 кв.м. (пошкоджене фарбове покриття, з`явилися сліди цвілі); - пошкоджені кухонні меблі, а саме навісні тумби у кількості 2 шт. (відбулася деформація поверхні, з`явилися сліди цвілі). На момент огляду квартири АДРЕСА_2 комісією встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулося з вини власника квартири АДРЕСА_2 , внаслідок незадовільного стану трубопроводів та сантехніки. Приміщення кухні квартири АДРЕСА_1 після затоплення потребує ремонту, а меблі - заміни». При огляді квартири, були зроблені фото пошкоджень.Оскільки відповідачка відмовилася з`явиться для огляду своєї квартири, то комісія обстежувала квартиру АДРЕСА_2 у присутності квартиронаймачів - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які відмовилися підписувати акт. Огляд квартири АДРЕСА_1 здійснювався за присутності його дружини - ОСОБА_3 . Позивач вказує на те, що звернувся до підприємства, яке проводить ремонтні роботи та отримав кошторис, щодо вартості ремонтних робіт, які необхідно провести на кухні. Загальна вартість ремонтних робіт включаючи вартість будівельних матеріалів складає 18 565, 00 грн. Також звернувся до підприємства, яке займається виготовленням меблів для підрахунку вартості заміни кухонних шкафчиків на нові. Без доставки та зібрання меблів, а лише вартість матеріалів та роботи з порізки і підготування для самостійного збирання матеріалів складає 10 916, 68 грн. Загальний розмір завданої затопленням матеріальної шкоди складає 29 481, 68 грн. Оскільки, в добровільному порядку відповідачка відмовляється відшкодувати завдану матеріальну шкоду, він змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Затоплення його квартири стало наслідком понесення сім`єю останнього моральних страждань, які виразилися у постійних переживаннях щодо необхідності відновлення нормального стану кухні в квартирі, не можливості нормального користування кухнею, оскільки всі навісні тумбочки зняті, ведення емоційно-негативних переговорів з відповідачкою для урегулювання питання в позасудовому порядку, необхідністю витрачати свій час для оформлення відповідних документів. Тому розмір моральної шкоди він оцінив у розмірі 5 000, 00 грн. З огляду на вище викладене просив суд стягнути з відповідача на його користь 29 481, 68 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, 5 000, 00 грн. моральної шкоди та судові витрати. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди 29 481, 68 гривень, на відшкодування моральної шкоди 3 000,00 гривень, понесені судові витрати по сплаті судового збору в 1 211, 20 гривень, що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 33 692 (тридцять три тисячі шістсот дев`яносто дві) гривні 88 копійок. Не погоджуючись з вказаним рішенням, 07 квітня 2025 року відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволення позовних вимог. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що з даним позовом ОСОБА_2 звернувся лише через рік після виявлення затоплення в його квартирі. З 24.04.2023 по 06.03.2024 позивач жодного разу не звертався до неї для з`ясування причин затоплення його квартири. Вказує на те, що після дзвінка голови ОСББ «Художник» під час якого він повідомив відповідача, що позивач виявив у себе в квартирі сліди залиття, вона попросила орендарів викликати сантехніка ОСОБА_5 для перевірки стану сантехнічних комунікацій. Після огляду, сантехнік ОСОБА_5 підтвердив відсутність будь- яких ознак пошкодження або несправності сантехнічних комунікацій у квартирі, власником якої є відповідач. Вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що акт складений з багатьма порушеннями та не може вважатися законним і таким, що складений із додержанням норм законодавства України. Так, зокрема, акт не містить відомостей щодо характеру залиття та його причини, не зазначено осіб, які допустили таке залиття, а також інші необхідні відомості. Звертає увагу на те, що в рішенні суду першої інстанції містяться помилки, зокрема два рази переплутане прізвище відповідача, замість « ОСОБА_1 » зазначено « ОСОБА_11 ». Вказує на те, що в рішенні суду першої інстанції свідчення, які були надані свідками викладені не дослівно та з перекручуванням фактів. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в рахунку- фактурі № М-00067541 від 10.11.2024 одержувачем зазначено ОСОБА_12 , а не позивач. 30 травня 2025 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач зазначає, що не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підятави для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. 24.04.2023 року комісією у складі: власника квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_4 , члена правління ОСББ «Художник» Шведова А.В., члена правління ОСББ «Художник» Черненко Є.П. та сантехніка ОСОБА_5 було складено акт про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення № 24/2023. В Акті комісією зафіксовано факт залиття квартири позивача, наслідки залиття, об`єм робіт, необхідних для відновлення пошкождень квартири та її обладнення, а саме кухонних меблів, які підлягають заміні. Зазначено, що квартира відповідача АДРЕСА_2 здається в оренду. Господар квартири АДРЕСА_2 відмовився з`явитися для огляду своєї квартири. Огляд квартири АДРЕСА_2 здійснювався за участі квартиронаймачів: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які від підпису в акті відмовились. Відповідно до кошторису на ремонтні роботи, по відновленню після залиття за адресою: АДРЕСА_1 , становить 18 565,0,0 грн. Відповідно до рахунку- фактури № М-00067541 від 10 листопада 2023 року вартість матеріалів та роботи з виготовлення меблів становить 10 916,68 грн. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача майнову шкоду у розмірі 29 481,68 грн., суд першої інстанції посилався на те, що позивач довів розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинно- наслідковий зв`язок між тим, що призвело до залиття квартири позивача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2018 № 219, обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації. Згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитків (далі - Правила), затвердженими постановою Кабінету Мінісірів України від 24.01.2006 № 45, власники квартир, наймачі та орендарі зобов`язані забезпечувати збереження сантехнічного обладнання та при появі несправностей вжити заходів щодо їх усунення. Утримання та ремонт (своєчасна заміна) внутрішньоквартирних мереж приладів, пристроїв та обладнання є обов`язком власника квартири - відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1024, «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 08.10.1992 № 572, пунктів 3.7, 5.3 наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» від 17.05.2006 № 76, статті 151 Житлового кодексу України, статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Згідно з приписами статей 319, 322 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян; власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію - стаття 151 ЖК України. Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Досліджені колегією суддів письмові докази у справі свідчать про те, що факт залиття квартири, власником якої є позивач, з вини відповідача підтверджується належними доказами, а саме актом про залиття житлового/нежитлового приміщення від 24 квітня 2023року № 24/2023, складений комісією. В акті зафіксовано, що причиною залиття квартири позивача є незадовільний стан трубопроводів та сантехніки на кухні в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу, розташована над квартирою позивача. Свою вину у завданні шкоди позивачу відповідач не спростувала, не надала суду жодних доказів на підтвердження протилежного. Зазначений акт про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення у силу статей 77, 78 ЦПК України є належним і допустимим доказом. Отже, неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків щодо утримання майна, що їй належить на власності, стало наслідком залиття квартири позивача. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що покладення на відповідача, як особи, яка завдала збитки майну позивача, обов`язку по відшкодуванню майнової шкоди. При визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, що належить позивачу, колегія суддів виходить з положень статті 22 ЦК України, за змістом якої до вартості матеріального збитку слід включати втрати, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням її речей, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Обов`язок доведення розміру шкоди лежить на позивачеві. Частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З викладених норм права вбачається, що кожна сторонами сама обирає стратегію захисту своїх прав, а суд розглядає справи тільки в межах заявлених сторонами вимог (заперечень) та наданих ними доказів. Як вбачається з матеріалів справи розмір шкоди позивача підтверджено кошторисом від 14.11.2023 року на ремонтні роботи за адресою: АДРЕСА_1 та рахунком-фактурою № М-00067541 від 10.11.2023 року. Разом з тим, стороною відповідача протягом розгляду справи в суді першої інстанції надані позивачем доказі не спростовано. З огляду на те, що позивач зазнав збитків внаслідок залиття йогоквартири, яке сталось з вини відповідача, що підтверджується належними і допустимими доказами, між збитками позивача і протиправною поведінкою відповідача є причинний зв`язок, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн, .суд першої інстанці посилався на те, що розмір моральної шкоди, заявлений позивачем до відшкодування у 5 000,00 грн., є необґрунтовано завищеним, а тому з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 3 000,00 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування - частина 4 статті 23 ЦК України. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості - частина 3 статті 23 ЦК України. З урахуванням встановлених обставин під час розгляду справи щодо складу цивільного правопорушення за наявності якого наступає відповідальність заподіювача шкоди, в тому числі й моральної, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків про обґрунтованість вимог позивача завдання йому моральної шкоди діями відповідачата про наявність підстав для її відшкодування. При визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції врахував характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та прийшов до правильного висновку, що на користь позивача підлягає стягненню шкода у розмірі 3 000,00 грн. Доводи апеляційної скарги відносно того, що з даним позовом ОСОБА_2 звернувся лише через рік після виявлення затоплення в його квартирі. З 24.04.2023 по 06.03.2024 позивач жодного разу не звертався до неї для з`ясування причин затоплення його квартири, колегія суддів відхиляє, оскільки до даних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності. Доводи апеляційної скарги відносно того, що після дзвінка голови ОСББ «Художник» під час якого він повідомив відповідача, що позивач виявив у себе в квартирі сліди залиття, вона викликала ОСОБА_5 для перевірки стану сантехнічних комунікацій, який після огляду, сантехнік ОСОБА_5 не виявив будь- яких ознак пошкодження або несправності сантехнічних комунікацій у квартирі, власником якої є відповідач, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутні докази зазначених обставин. Окрім того, як вбчається з копії акту про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення № 24/2023 сантехнік ОСОБА_5 був в складі комісії та самому акті міститься його підпис. Доводи апеляційної скарги відносно того, що акт не містить відомостей щодо характеру залиття та його причини, не зазначено осіб, які допустили таке залиття, а також інші необхідні відомості, колегія суддів відхиляє, оскільки в акті зафіксовно характер залиття, наявні пошкодження, причини пошкодження, а тому є належним та допустимим доказом. Доводи апеляційної скарги відносно того, що в рішенні суду першої інстанції містяться помилки, зокрема два рази переплутане прізвище відповідача, замість « ОСОБА_1 » зазначено « ОСОБА_11 », колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Окрім того, відповідач не позбавлена можливості звернутись до суду першої інстанції з відповідною заявою про виправлення описки. За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 грудня 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача. 31 грудня 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з заявою про стягнення витрат на правничу допомогу. В обгрунтування заявлених вимог зазначав, що 04 жовтня 2023 року між позивачем та АО «Аннванта» було укладено договір про надання послуг з правової допомоги. Позивач сплатив на рахунок АО вартість послуг за надання правової допомоги у розмірі 3 500,00 грн. Після відкриття провадження у справі 10 жовтня 2024 року між позивачем та АО «Аннванта» було укладено договір про надання послуг з правової допомоги. Позивач сплатив на рахунок АО вартість послуг за надання правової допомоги у розмірі 5 500,00 грн. З огляду на вище викладене просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн. 10 лютого 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про зменшення розміру судових витрат і витрат на правову допомогу. В обгрунтування заявлених вимог зазначала, що відповідач у зв`язку зі складним матеріальним становищем немає можливості сплатити витрати на правничу допомогу. Зазначає, що вона не працєю, не має постійного доходу. Під час розгляду справи відпоівдач захворіла на інсулінозалежний цукровий діабет ІІ типу. З огляду на вище викладене зазначала, що може понести судові витрати в розмірі 3 000,00 грн. Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року заяву позивача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 752/5042/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення у справі № 752/5042/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. Стягнуто ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування судових витрат понесених на професійну правничу допомогу 6 000 (шість тисяч) гривень. Апеляційну скаргу в частині оскарження додаткового рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року обгрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми ЦПК України щодо повідомлення сторін про призначення судового засідання з розгялду заяви про розподіл судових витрат. Судом встановлено, що 04 жовтня 2023 року між ОСОБА_2 та адвокатським об`єднанням «Аннванта» було укладено договір № 21/23 про надання послуг з правової допомоги відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги. У розділі 4 сторони погодили, що плата за надання послуг з правової допомоги складається з гонорару. 4.2. Гонорар АО, за надания правової допомоги за цим Договором. складає: - за складання позовної заяви та клопотання про призначення експертизи - 4000 грн. 00 коп. (Чотири тисячі гривень 00 коп.) без ПДВ: 4.3. Гонорар, зазначений в п.4.2. сплачується клієнтом на підставі цього договору на розрахунковиі рахунок АО в наступному порядку: 50% гонорару сплачується протягом 10 банківських днів з дати підписання Договору: 50% гонорару сплачується протягом 5 банківських днів з дати відправлення документів на електронну адресу клієнта. 4.4. Співробітники АО надають правову допомогу, передбачену умовами даного Договору. Клієнту в робочий час. Під робочим часом у цьому випадку розуміється, час: з 9-00 годин до 18-00 годин у робочі дні, визначені згідно чинного трудового законодавства України. 4.4.1. У разі надання співробітниками АО юридичної допомоги, на вимогу Клієнта в неробочий час, АО має право на оплату такої правової допомоги на підставі окремого рахунку, узгодженого Сторонами Договору, за додаткову оплату, яка погоджуєтся Сторонами. 4.5. За результатами надання правової допомоги складається Акт наданих послуг, що підписується представниками кожної зі Сторін. В Акті вказується обсяг наданої АО правової доломоги з зазначенням переліку наданої правової допомоги та загальної суми Договору. 4.6. Акт наданих послуг вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його відправлення на адресу Клієнта, що вказана в Договорі, останній не надав АО письмові аргументовані заперечення на Акт. 4.7. Гонорар вказаний в п. 4.2. Договору поверненню не підлягає. 01 березня 2024 року між ОСОБА_2 та адвокатським об`єднанням «Аннванта» було підписано акт здачі- приймання послуг до договору № 21/23 про надання послуг з правової допомоги від 04 жовтня 2023 року відповідно до якого адвокатом було надано наступні послуги: підготовлено позовну заяву про стягнення моральної та матеріальної шкоди завданої залиттям квартири клієнта з додатками для подачі до суду. Гонорар АО за наданий комплекс правової допомоги становить 3 500,00 грн. 10 жовтня 2024 року між ОСОБА_2 та адвокатським об`єднанням «Аннванта» було укладено договір № 21/24 про надання послуг з правової допомоги. 14 жовтня 2024 року між ОСОБА_2 та адвокатським об`єднанням «Аннванта» було підписано акт здачі- приймання послуг до договору № 21/24 про надання послуг з правової допомоги від 10 жовтня 2024 року відповідно до якого адвокатом було надано наступні послуги: підготовлено відповідь на відзив та клопотання про виклик свідків, а також надано усну консультацію. Гонорар АО за наданий комплекс правової допомоги становить 3 000,00 грн. 26 грудня 2024 року між ОСОБА_2 та адвокатським об`єднанням «Аннванта» було підписано акт здачі- приймання послуг до договору № 21/24 про надання послуг з правової допомоги від 10 жовтня 2023 року відповідно до якого адвокатом було надано наступні послуги: представництво інтересів клієнта в судовому засіданні, яке відбулося 25 грудня 2024 року. Гонорар АО за наданий комплекс правової допомоги становить 2 500,00 грн. Задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції посилався на те, що з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, суд вважав за можливе задовольнити частково заяву та стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи у розмірі 6 000, 00 грн., оскільки суд вважав, що адвокатом було виконано роботи щодо складання позовної заяви, відповіді на відзив, та за участі адвоката відбувся судовий розгляд справи. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Враховуючи складність справи, час, витрачений адвокатами на виконання робіт з надання правової допомоги позивачу у даній справі, колегія суддів вважає правильним висновки суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення. Змешуючи розмір понесених позивачем витрат на правничу допомгу, суд першої інстанції правильно врахував клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 грудня 2024 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 грудня 2024 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: