Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 752/23774/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 752/23774/24 Суддя першої інстанції: Плахотнюк К.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача - Файдюка В.В., суддів - Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека) про скасування постанови від 08.08.2024 серії АА №00021292 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, винесену Укртрансбезпекою відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25.02.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова містить всю необхідну інформацію, передбачену чинним законодавством, а також розрахунки перевищення вагових норм, у той час як позивачем не доведено факту здійснення саме контейнерних перевезень, а тому маса транспортного засобу не повинна була перевищувати 40 тонн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було надано оцінку жодним доводам позивача, а саме про те, що відповідачем не враховано, що перевезення здійснювалися напівпричепом-контейнеровозом, відомості про який навіть не зазначені у спірній постанові, а також неправильно проведено розрахунок вагових параметрів. Окремо наголошує на помилковості висновків суду про відсутність маркування контейнера як свідчення неналежності напівпричепа до контейнеровоза. Звертає увагу на неможливість оформлення постанови про накладення стягнення виключно в електронному вигляді без підпису особи. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 16.06.2026. У відзиві на апеляційну скаргу Укртрансбезпека просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів, зокрема, зазначає, що норми чинного законодавства не містять вимог щодо необхідності зазначення у постанові відомостей про марку, модель та державний номер причепу-контейнеровоза, приєднаного до сідельного тягача. Наголошує, що сам факт належності напівпричепу до контейнеровозів не є підставою для застосування іншого показника максимально допустимої ваги, оскільки відсутні докази здійснення таким транспортним засобом саме контейнерних перевезень. Підкреслює, що самі контейнери мають мати відповідне маркування, а постанова засвідчується за допомогою кваліфікованого електронного підпису. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 07.07.2026. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 25.07.2024 о 19 год. 27 хв. за адресою М-30, км 949+608 (М-04, км. 186+337), Дніпропетровська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, днз. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме - перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,075% (2,03 т) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. За результатами фіксації в автоматичному режимі адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспортом Солов`янчик С.І. винесено постанову серії АА № 00021292 від 08.08.2024, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що напівричіп Langendorf Ska 24, днз. НОМЕР_2 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є спеціалізованим напівпричіпом, контейнеровозом. Також судом першої інстанції встановлено, що перевезення здійснювалися згідно з товарно-транспортною накладною від 25.07.2024 №272452, вантаж - горох. На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень КУпАП, Закону України «Про автомобільний транспорт», Закону України «Про дорожній рух», а також ряду підзаконних актів, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність доказів здійснення позивачем контейнерних перевезень. З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, працівника Укртрансбезпеки, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до ч. 2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно. Згідно з приміткою до цієї статті підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Приписи ч. 1 ст. 14-3 КУпАП визначають, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб. Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України). Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно з пп. «б» п. 22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси: - трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тон для доріг державного значення; - трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тони для доріг державного значення. Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється. Судовою колегією враховується, що приписи ст. 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (далі - Порядок № 1174). Згідно з п. п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом. Пунктом 7 Порядку № 1174 встановлено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку. Вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163 (абз. 6 п. 8 Порядку №1174). Відповідно до п. 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту. Згідно з п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу (за можливості); вимірювання габаритів транспортного засобу (за можливості); фіксацію та розпізнавання номерного знака транспортного засобу; фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-комунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-комунікаційної системи. Як було встановлено раніше, у постанові від 08.08.2024 серії АА №00021292 зазначено, що 25.07.2024 о 19 год. 27 хв. за адресою за адресою М-30, км 949+608 (М-04, км. 186+337), Дніпропетровська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, днз. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме - перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,075% (2,03 т), за що ч. 2 ст. 132-1 КУпАП передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн. Правопорушення зафіксовано технічним засобом WIM 20, WAGA-WIM35, заводський №7, свідоцтво про повірку №04/4445; 1627; 1626, чинне до 22.11.2024. Судовою колегією враховується, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не наведено обставин, які б свідчили про наявність обґрунтованих сумнівів щодо несправності технічного засобу, яким проводилося вимірювання навантаження в автоматичному режимі, з огляду на зафіксовані у постанові дійсність свідоцтва про повірку технічного засобу. Разом з тим, наголошуючи на протиправності спірної постанови, ОСОБА_1 посилався, зокрема, на те, що посадовою особою Укртрансбезпеки не враховано належність напівпричепа до контейнеровозів, що свідчить про неправильність обчислення максимально допустимої загальної маси транспортних засобів 40 тон замість 44 тон. Матеріали справи свідчать, що напівричіп Langendorf Ska 24, днз. НОМЕР_2 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є спеціалізованим напівпричіпом, контейнеровозом. Згідно з протоколом перевірки стану транспортного засобу від 18.01.2024 №01774-00588-24 напівпричіп переобладнано та обладнано кузовом напівпричепа контейнеровоза (а.с. 27-30). Водночас, на переконання суду апеляційної інстанції, указані документи не можуть бути безумовними доказами здійснення позивачем саме контейнерних перевезень на час фіксації перевищення вагових параметрів з огляду на таке. Відповідно до абз. 6 п. 37 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, власникам переобладнаних транспортних засобів видаються нові свідоцтва про реєстрацію (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення їх на бланку) із зазначенням нових ідентифікаційних номерів складових частин або особливостей конструкції, що виникли в результаті змін в ній. Як вже було наголошено вище, із змісту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 вбачається, що хоча напівричіп Weightlifter, днз. НОМЕР_5 , переобладнаний як контейнеровоз, однак у спірному випадку неможливо стверджувати, що такий здійснював перевезення як контейнера, так і змінного кузова, оскільки безпосередньо в особливих відмітках свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 зафіксовано конкретний тип кузова власного виготовлення, яким здійснюється перевезення. Суд апеляційної інстанції зауважує, що у позовній заяві, а також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошував на тому, що розміщений на напівричепі Weightlifter, днз. НОМЕР_5 , кузов належать до контейнера, що підтверджується відповідним маркуванням. Проте, колегією суддів враховується, що згідно з наданими позивачем документами на напівпричепі розміщено кузов контейнеровоза, а не контейнер (а.с. 29-30). У свою чергу, відповідно до п. 17.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила №363), забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Згідно з п. 17.16 Правил №363 під час приймання завантаженого контейнера провадиться зовнішній огляд контейнера, перевіряється наявність пломби та її справність, цілісність пломбувального дроту, а також відповідність номера контейнера і відправницького контрольного знака на відтиску пломби номеру контейнера і контрольному знаку, зазначеним у товарно-транспортній накладній. Не приймаються для перевезення контейнери з невиразними відтисками пломб, а також з неправильно навішеними пломбами, несправні контейнери із слідами розкрадання, зіпсуття або ушкодження вантажу. При виявленні несправності контейнера або пломби, невідповідності номера контейнера і знаків на відтисках пломби та в товарно-транспортній накладній водій (експедитор) зобов`язаний повідомити про це вантажовідправника. Тільки після усунення виявлених недоліків такі контейнери приймаються для перевезення. Отже, за умови здійснення контейнерних перевезень, інформація про контейнер має бути зазначена у товарно-транспортній накладній. При цьому, за загальним правилом, перевезення в універсальних контейнерах сипучих вантажів законодавством забороняється. Аналіз змісту наданої позивачем до матеріалів справи копії товарно-транспортної накладної від 25.07.2024 №272452свідчить, що у колонці «Найменування вантажу (номер контейнера), у разі перевезення небезпечних вантажів: клас небезпечних речовин, до якого віднесено вантаж» відсутня інформація про номер контейнера. До того ж, всупереч приписів пункту 17.2 Правил №363 пакування вантажу здійснювалося насипом (рядок «Кількість місць»), що прямо заборонено для контейнерних перевезень. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у спірному випадку позивачем не було спростовано доводи відповідача про те, що контейнеровоз не здійснював саме контейнерні перевезення. Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, посадові особи Укртрансбезпеки при прийнятті спірної постанови правильно визначили тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза 44 тони, а вантажного тягача 40 тон, що відповідає вимогам чинного законодавства. У свою чергу, з приводу посилання суду першої інстанції на те, що всупереч вимог Правил №363 ОСОБА_1 не було надано доказів перевезення контейнерів з відповідним маркуванням, колегія суддів зазначає, що можливе недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру не може змінити призначення та технічні характеристики одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей її ідентифікації як причепа-контейнеровоза у розумінні Правил №363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 ПДР України. До того ж, спірною постановою позивача було притягнуто до відповідальності саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, а не за порушення правил маркування контейнерів. Відповідно до п. п. 1, 2, 4, 5, 6 розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 (далі - Інструкція № 512), уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті. Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі. Під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи уповноважена посадова особа з`ясовує, зокрема, наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб. Опрацювання матеріалів інформаційного файлу здійснюється в один або два етапи (рівні) залежно від наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб або про особу, яка притягається до відповідальності, а також оцінки інших матеріалів інформаційного файлу у справі про адміністративне правопорушення. На першому етапі (рівні) за результатами опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа: 1) за наявності відомостей у справі про адміністративне правопорушення стосовно осіб, зазначених у частинах першій та другій статті 14-3 КУпАП, щодо відповідності символів номерного знаку зафіксованого транспортного засобу, наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб та відповідальну особу або особу, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України, відсутності інформації про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами та відсутності обставин, що виключають адміністративну відповідальність особи, виносить із використанням засобів системи постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з підтвердженням прийнятого рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки; 2) у разі потреби додаткової перевірки фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, відсутності достовірної та/або повної інформації щодо зафіксованого транспортного засобу, особи, яка притягається до відповідальності, постанову не виносить, а матеріали адміністративної справи невідкладно передає з використанням засобів системи на другий етап (рівень) іншій уповноваженій посадовій особі із зазначенням підстав передання для продовження їх розгляду шляхом детального опрацювання та уточнення наявних матеріалів інформаційного файлу, іншої інформації стосовно транспортного засобу та особи, яка притягається до відповідальності, отриманої із системи, з подальшим прийняттям відповідного рішення. На другому етапі (рівні) уповноважена посадова особа опрацьовує не пізніше 2-х місяців з дня вчинення правопорушення, передані на розгляд з першого етапу (рівня) матеріали інформаційного файлу, аналізує їх та у разі потреби уточнює необхідні відомості для прийняття рішення у справі шляхом отримання інформації відповідно до законодавства та за результатами опрацювання: 1) у разі наявності у матеріалах інформаційного файлу відомостей про вчинення адміністративного правопорушення, відсутності в матеріалах інформаційного файлу даних про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами, відсутності обставин, визначених статтею 247 КУпАП, з використанням засобів системи виносить адміністративну постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з накладенням кваліфікованого електронного підпису; 2) за наявності хоча б однієї з обставин, визначених статтею 247 КУпАП, закриває провадження у справі без винесення постанови з унесенням відповідної інформації до системи та накладенням кваліфікованого електронного підпису; 3) у разі отримання відомостей про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами невідкладно передає в автоматизованому режимі таку інформацію до ФП ЄІС МВС з метою інформування відповідних органів (підрозділів) Національної поліції України для прийняття рішення згідно із законодавством. При цьому постанова не виноситься. Отже, у випадку необхідності додаткової перевірки відомостей, зокрема, щодо транспортного засобу, уповноважена особа Укртрансбезпеки вправі передати матеріали адміністративної справи іншій уповноваженій особі для продовження їх розгляду шляхом детального опрацювання та уточнення наявних матеріалів інформаційного файлу. Разом з тим, хоча доказів вчинення відповідних дій уповноваженою особою Укртрансбезпеки матеріали справи не містять, однак і матеріали одночасно не спростовують позицію відповідача про те, що, як було зазначено вище, доказів здійснення контейнерних перевезень контейнеровозом Weightlifter, днз. НОМЕР_5 , позивачем не надано. Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Отже, ні норми КУпАП, ні положення додатку 1 до Інструкції №512 у редакції наказу Міністерства інфраструктури України № 324 від 14.05.2022, не містять вимог щодо зазначення у постанові про накладення адміністративного стягнення відомостей про марку, модель та державний номер причепу-контейнеровоза, приєднаного до сідельного тягача, що було залишено поза увагою суду першої інстанції. Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі ж створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або ж більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами. Колегія суддів зазначає, що за змістом п. 5 розд. 2 Інструкції № 512 уповноважена посадова особа за наявності відомостей у справі про адміністративне правопорушення щодо осіб, визначених у частинах 1 та 2 статті 14-3 КУпАП виносить із використанням засобів системи постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, із підтвердженням прийнятого рішення (постанови) шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки. Як передбачено у п. 16 Порядку №1174 рішення (постанови) посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису. Отже, спірна постанова у справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані в автоматичному режимі, приймалася (формувалася) відповідним органом лише тільки в електронному вигляді, тобто є саме електронним документом у розумінні чинного законодавства, а тому не вимагає скріплення його фізичним підписом посадової особи. За таких обставин, враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування спірної постанови. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Суддя-доповідач В.В. Файдюк Судді Н.П. Бужак Є.І. Мєзєнцев Повне судове рішення виготовлено 07 липня 2026 року.