Постанова Херсонський апеляційний суд № 954/3490/25

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 954/3490/25 Головуючий у І-й інстанції Каневський В.О. Номер провадження: 22-ц/819/936/26 Доповідач: Воронцова Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого (суддя- доповідач) Воронцової Л.П., суддів : Бездрабко В.О., Майданіка В.В., секретаря Андреєвої В.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Луконіна Наталя Валеріївна, відповідач - Таврійська міська військова адміністрація Каховського району Херсонської області, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Херсоні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Луконіної Наталі Валеріївни на заочне рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 15 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Каневського В.О., дата складання повного судового рішення не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Луконіна Наталя Валеріївна до Таврійської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,- ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Луконіна Н.В. звернулася до суду з позовом до Таврійської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області про надання додаткового строку для прийняття спадщини. В обґрунтування позову посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нова Каховка м. Таврійськ Херсонської області помер її вітчим ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася з цілого житлового будинку АДРЕСА_1 , 1/2 частка якого належала спадкодавцю, а іншу 1/2 за своє життя він успадкував після смерті дружини (матері позивачки) ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, як спадкоємець першої черги спадкування за законом, що був зареєстрований та проживав зі спадкодавицею на день її смерті. Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 були його рідні доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є громадянками російської федерації та постійно проживали там з дитинства. Вона через адвоката звернулася до відділу ДРАЦС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) з питання отримання витягів з актових записів про народження доньок вітчима та, можливо, їх актуальних (шлюбних) прізвищ, але відповіддю відділу в наданні такої інформації їй було відмовлено через те, що вони народилися на території російської федерації та, відповідно, актові записи складено органами ДРАЦС рф і через припинення дипломатичних відносин з країною - агресором їх неможливо отримати за запитом. Враховуючи, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , коли м. Нова Каховка м. Таврійськ вже було окуповане, позивачка обґрунтовано припускала, що похованням батька та оформленням спадщини після його смерті будуть займатися його рідні доньки. Лише восени 2025 року від знайомих з окупованого м.Таврійська позивачці були передані документи на спадковий будинок, свідоцтва про смерть матері та вітчима, а також заповіти на її ім`я, про які їй не було відомо, вона також дізналася, що похованням вітчима займалися сторонні люди. З отриманих документів позивачці стало відомо, що 10.10.2003 її рідною бабусею ОСОБА_6 було складено заповіт, посвідчений Новокаховською державною нотаріальною конторою Херсонської області, яким вона заповіла належний їй будинок АДРЕСА_1 своїй доньці ОСОБА_3 та зятю ОСОБА_2 в рівних частках по 1/2 частці кожному. Після смерті бабусі у 2017 році, її мати та вітчим оформили свої спадкові права, а 24 грудня 2019 року ними були складені заповіти, посвідчені приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Іващенко С.І., відповідно до яких кожен із заповідачів все належне йому на дань смерті майно заповідав їй - ОСОБА_1 . Отримавши оригінали цих заповітів, позивачка звернулася до приватного нотаріуса з метою реалізації своїх спадкових прав, але нотаріусом їй було роз`яснено, що оскільки вона не була зареєстрована разом із матір`ю на день її смерті та у встановлений законом шестимісячний строк не звернулася із заявою про прийняття спадщини, вважається, що спадщину за заповітом вона не прийняла, тому відбулося спадкування за законом чоловіком спадкодавиці ОСОБА_2 , який на день смерті дружини був зареєстрований разом із нею за адресою : АДРЕСА_1 , та не відмовився від прийняття спадщини. Що стосується права на спадкування за заповітом після смерті її вітчима ОСОБА_2 , вона позбавлена можливості оформитися у спадкових правах, оскільки пропустила шестимісячний строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Враховуючи наведене, просила встановити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті вітчима ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком у три місяці з дня набрання рішенням законної сили. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення Заочним рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 15 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що представником позивача не наведено жодних поважних причин пропуску строку для подання позивачем заяви про прийняття спадщини та не надано доказів, які свідчать про наявність у нього об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подачі такої заяви в межах шестимісячного строку. Суд застосував положення книги 6 ЦК України та послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 330/761/21 (провадження № 61-17493св23)/ Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Луконіна Н.В. подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права. В обґрунтування скарги зазначила, що висновки суду прямо суперечать зазначеній ним правовій позиції ВСУ. Суд у мотивувальній частині рішення зазначив, що позивачкою не надано достатніх доказів на обґрунтування своєї позиції, при цьому клопотання представника позивача про витребування доказів, викладеному у позовній заяві, у порушення ст. 84 ЦПК України судом не розглядалося та не вирішувалося. Позивач зазначала, що пропустила встановлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті свого вітчима, що помер на окупованій території ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки розуміла, що не має права на спадкування за законом, бо не є спадкоємицею першої черги спадкування та не може бути закликана до спадкоємства і в четверту чергу, бо не проживала спільно зі спадкодавцем протягом останніх п`яти років до дня відкриття спадщини. Крім того, зазначає, що їй було відомо про наявність у спакодавця рідних доньок, які мали б прийняти спадщину після смерті батька, як спадкоємиці першої черги спадкування за законом. В матеріалах справи наявна відмова відділу ДРАЦС у м. Миколаєві у наданні інформації щодо доньок ОСОБА_2 , оскільки вони є громадянками країни - агресора і актові записи про їх народження складено на території рф. Лише у 2025 році їй стало відомо, що вона має право на спадкування за заповітом після смерті вітчима, але через свою необізнаність про існування такого заповіту, пропустила строк для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Скаржник посилається на необхідність при вирішенні спору урахувати положення ЦК України щодо правовідносин спадкування та на правові висновки, викладені Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, де вона зауважила, що наведеними вище правилами передбачено обов`язок нотаріуса після заведення спадкової справи перевіряти наявність заповіту, вчиняти дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому/їй є відомим, а також право зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі, пославшись на ряд постанов Верховного Суду щодо необхідності сповіщення нотаріусом можливих спадкоємців. Факт повідомлення нотаріусом Сапунової Л.О. про наявність заповіту складеного на її ім`я судом не встановлювалось, а спадкова справа і інформація про її заведення судом не витребувана. Наявними у справі доказами не спростовано тверджень позивача про те, що вона не знала про існування заповіту, складеного вітчимом на її ім`я до 2025 року, у зв`язку з чим вона не могла звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом протягом встановленого законом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини. Зазначає, що особа не може реалізувати своє право спадкоємця за заповітом, не знаючи про його наявність. Просила рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову. Позиція інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду апеляційним судом. Провадження у суді апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2026 року визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи : Воронцова Л.П. (суддя - доповідач), Бездрабко В.О., Майданік В.В. Ухвалою суду від 28 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, витребувано справу із суду першої інстанції. 12 травня 2026 року справа надійшла до апеляційного суду. Ухвалою суду від 14 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду на 09 червня 2026 року на 14.30 год. Встановлені судом обставини справи Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Таврійської міської ради, актовий запис №8 від 10.03.2022 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Таврійськ. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Таврійської міської ради 06.07.2020, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №29. Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 18.05.1988, виданим Одрадокам`янською сільською радою Бериславського району Херсонської області, актовий запис № 7, ОСОБА_2 і ОСОБА_7 18 травня 1988 року уклали шлюб, після укладення якого дружина змінила прізвище на ОСОБА_8 . Згідно заповітів, посвідчених 24 грудня 2019 приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко С.І. та зареєстрованих у Спадковому реєстрі заповітів за №58881317 та № 58881230 24 грудня 2019 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 заповіли все належне кожному із них на праві власності рухоме та нерухоме майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось і взагалі, все те, що буде належати їй/йому за законом на день смерті ОСОБА_1 . Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом, посвідчених 26 грудня 2018 року та 23 квітня 2019 року приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко С.І. , зареєстрованих у реєстрі за №3382 та № 931, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 є власниками кожен 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Із копії трудової книжки ОСОБА_3 вбачається внесення змін до її попередніх прізвищ " ОСОБА_9 ", " ОСОБА_10 ", " ОСОБА_11 ". Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , виданого 17.08.1999 Одрадокам`янською сільською радою Бериславського району Херсонської області, актовий запис № 6, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , прізвище дружини змінено на - ОСОБА_14 . Відповідно до Витягу із реєстру територіальних громад з відомчої інформаційної системи ДМС на підставі відомостей, отриманих від Тягинської територіальної громади ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду В судове засідання учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи не з`явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутність відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України. Відповідно до частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла такого висновку. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Мотиви, якими керується апеляційний суд та застосовані норми права Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно до положень частини 1 статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають інші особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини. Статтею 1265 ЦК України передбачено, що у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Згідно з частиною першою статті 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України). Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 30 грудня 2024 року у справі № 527/1229/24, від 31 липня 2024 року у справі № 127/2149/21. З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 вирішувала питання щодо підстав та умов, за яких необізнаність спадкоємця про існування заповіту, складеного спадкодавцем на його ім`я, може бути визнана поважною причиною для визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування). Окрім зазначеного, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу "пропорційності" втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину. Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети. У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду виснувала, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування. Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. Ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зазначеній справі, суд першої інстанції , пославшись на неї, не обґрунтував через їх призму свій висновок за обставин даної справи. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є падчеркою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Позивачка, згідно матеріалів справи, не проживала із відчимом однією сім`єю на день відкриття спадщини. Отже, ОСОБА_1 не відноситься відповідно до положень глави 86 ЦК України до спадкоємців за законом будь-якої черги. Позивач була обізнана про наявність у ОСОБА_2 дочок від попереднього шлюбу і вважала, що саме вони є його спадкоємцями та вважала, що вона не відноситься до спадкоємців за законом. У зв`язку із збройною агресією рф та окупацією лівобережжя Херсонщини, зокрема, м. Таврійськ, де на день смерті проживав ОСОБА_2 і де знаходиться спадкове майно, у ОСОБА_1 був відсутній доступ до вказаного майна та вона не була обізнана про існування заповіту спадкодавця на її ім`я. Про існування заповіту позивач дізналася восени 2025 року після того як її знайомі із м. Таврійська передали їй документи на будинок, серед яких був заповіт ОСОБА_2 . Апеляційним судом витребувана інформація про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 та спадкоємців, що прийняли спадщину. Згідно відповіді Першої Херсонської державної нотаріальної контори вих. №852/01 -16 від 29.05.2026, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася. При вирішенні цього спору колегією суддів враховано, що: - спадкодавець ОСОБА_2 на день смерті і відкриття спадщини проживав на окупованій частині Херсонської області, яка і наразі залишається тимчасово окупованою, тоді як ОСОБА_1 проживала на правобережній частині Херсонщини; - у позивача була відсутня можливість за місцем відкриття спадщини з`ясування обставин спадкування, наявність/відсутність спадкоємців за законом, які прийняли спадщину; - у ОСОБА_2 є спадкоємці першої черги - доньки громадяни рф, які спадщину не прийняли; - позивач не належить до будь-якої черги спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 ; - позивач про наявність заповіту не знала, а отримавши документи із лівобережжя Херсонщини та дізнавшись про існування заповіту восени 2025 року одразу звернулася із цим позовом до суду; - відсутні спадкоємці, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 ; З урахуванням встановлених у цій справі обставин, балансу прав та інтересів сторін спору, а також останню волю заповідача щодо спадкового майна, свободу заповіту як фундаментального принципу спадкового права, колегія суддів вважає доведеними наявність об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не у повному обсязі установив фактичні обставини даної справи, не навів правового аналізу обставин справи і доказів на їх підтвердження, та мотивів не взяття їх до уваги, при цьому неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та дійшов помилкового висновку про відмову ОСОБА_1 у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Луконіної Н.В. підлягає задоволенню, рішення суду, як таке, що підпадає під ознаки частини 1 статті 376 ЦПК України скасуванню, та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Луконіної Наталі Валеріївни задовольнити, заочне рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 15 квітня 2026 року скасувати, ухвалити нове. Позов ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити. Визначити ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці від дня набрання судовим рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, з дня складання повного рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Верховного Суду. Повний текст складено 09.06.2026. Головуючий Л.П. Воронцова Судді : В.О. Бездрабко В.В. Майданік