Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/5/23

04.07.23 22-ц/812/630/23 Провадження №22-ц/812/630/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 04 липня 2023 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого: Базовкіної Т.М., суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання: Калашник А.О., за участі позивачки ОСОБА_1 , її представника - адвоката Фещука М.Г., розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 484/5/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника адвоката Фещука Миколи Григоровича на рішення, яке ухвалив Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Панькова Дениса Анатолійовича у приміщенні цього суду 27 квітня 2023 року за позовом ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у с т а н о в и в : У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входила квартири АДРЕСА_1 . На випадок своєї смерті ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до якого все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось і взагалі все те, що належатиме йому за законом на день смерті, заповів своїй дружині ОСОБА_3 , а у випадку її смерті - ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . Після її смерті залишилася спадщина, до складу якої входила квартира АДРЕСА_1 , яку їй заповів чоловік ОСОБА_2 . Спадщину після ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_3 , так як вступила в спадкові права в порядку статті 1268 ЦК України, оскільки проживала постійно з спадкодавцем на день смерті, однак спадкові права не оформила. ОСОБА_1 в строк, визначений законом для прийняття спадщини, не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 через те, що після повномасштабного вторгнення в Україну змушена була виїхати за кордон з метою збереження свого життя та життя своїх рідних. Підтвердженням виїзду позивачки за кордон під час дії воєнного стану та повернення в країну є відмітки в її паспорті. Після повернення з-за кордону позивачка звернулася до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 . Постановою приватного нотаріуса Цихоні В.А. їй було відмовлено через те, що вона пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини. На підставі викладеного вважає, що вона пропустила строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 з поважних причин, тобто пов`язаних з об`єктивними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Посилаючись на викладене, позивачка просила суд надати їй додатковий строк у шість місяців, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У відзиві на позовну заяву відповідач Первомайська міська рада Миколаївської області позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення з тих підстав, що із введенням у країні воєнного стану з 24 лютого 2022 року нормативно-правовими актами внесена низка суттєвих змiн щодо прийняття спадщини в умовах воєнного стану, а саме: перебіг строку для прийняття спадщини або вiдмови вiд її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 мiсяцi. Тобто, за загальним правилом строк прийняття спадщини становив 6 мiсяцiв з дня відкриття спадщини. Bтім, змiни що почали діяти з 06 березня 2022 додали до цього строку ще 4 мiсяцi. Обрахунок строку для кожної конкретної вiдкритої справи до воєнного стану виглядатиме таким чином - якщо до 06 березня 2022 року шестимiсячний строк спадкування не сплинув, то він автоматично подовжується ще на 4 мiсяцi, i в cyмі становить 10 мiсяцiв, а якщо сплинув під час воєнного стану, але до 06 березня 2022 р., то дiє стара норма, за якою строк прийняття спадщини або вiдмови вiд неї не подовжується та становить 6 мiсяцiв; в умовах воєнного або надзвичайного стану, спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини; в умовах воєнного або надзвичайного стану за вiдсутностi доступу до Спадкового реєстру нотаpiyc заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевiряє наявнiсть заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповiту протягом п`яти робочих днiв з дня відновлення такого достyпу; забороняється видача свiдоцтва про право на спадщину у спадковiй справi, заведенiй без використання Спадкового реєстру до її реєстрацii у Спадковому peєcтpi; пiд час дії воєнного стану свiдоцтво про право на спадщину видається нoтapiycoм пiсля закінчення строку для прийняття спадщини. Тобто, останнiми змiнами, що були внесені 02 червня 2022 р. до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 164, свiдоцтво буде видаватись спадкоємцям, але не через 6 мiсяцiв з дня cмepтi спадкодавця, а через 10 мiсяцiв з моменту його cмepтi або оголошення особи померлою. За кордоном нотарiальнi дiї здiйснюють консульськi установи та дипломатичнi представництва України вiдповiдно до ст. 38 ЗУ «Про нотаріат». У такому випадку заяву про прийняття спадщини спадкоємець подає до вищезазначених установ. Також заяву можна направити нoтapiycy на пiдконтрольнiй територiй України поштою, заздалегiдь попередивши його про це, але в такому випадку вона повинна бути нотарiально завiрена нотаріусом тієї країни в якій особа перебуває. У залежностi вiд наявностi мiжнародних договорiв, мiж країною перебування та Україною може бути необхiдне проставлення апостилю. Kpiм того необхiдно буде зробити нотарiально завірений переклад заяви на українську мову. Отже законодавством, що дiяло пiд час виникнення спiрних правовiдносин, як вважає відповідач, вже встановлено додатковий строк для прийнятгя спадщини тривалiстю 4 мiсяцi. Проте, позивачка в обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла спадкодавець ОСОБА_3 , з чого випливає, що строк для прийнятгя спадщини закiнчувався 07 травня 2022 року. Як зазначалось вище, строк на прийняття спадщини був продовжений постановою Кабiнету Miністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 164 та Наказом «Про затвердження змiн до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату» вiд 11березня 2022 № 118/5, що набрав чинності 19 березня 2022 року, на 4 місяці, тобто заявник мав звернутись за прийняттям спадщини в строк до 07 вересня 2022 poку. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини позивачка зазначила, що змушена була виїхати за межi України, але ця обставина не обґрунтовує неможливість звернутися до консульської установи в країні перебування iз заявою про прийняття спадщини. Також позивачем надано в якостi доказу, копію заповiту, який мiстить вiдмiнностi у по батьковi спадкодавця в заповiтi вiдносно по батьковi в свiдоцтвi про смерть. Кpiм того в свiдоцтвi про смерть спадкодавця зазначено ОСОБА_3 , а надане в якості доказу свідоцтво про право власностi на житло видане на iм`я ОСОБА_3 . Зазначенi обставини свiдчать про вiдсутнiсть зв`язку заповiтy i майна iз спадкодавицею. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 квітня 2023 року в позові відмовлено. Рішення суду мотивовано наступним. В якості поважної причини пропуску строку на прийняття спадщини позивач зазначає перебування за кордоном через війну в України та відсутність необхідних документів на звернення до консульських установ. На підтвердження перебування за кордоном до позову додано ксерокопію паспорта громадянина України позивача з відмітками перетину кордону 23 березня 2022 року та 30 листопада 2022 року. Проте суд погодився з викладеним у відзиві на позов щодо існування можливості подання нотаріусу або до консульської установи заяви про прийняття спадщини громадянином України, який перебуває за кордоном навіть в умовах воєнного стану в Україні. Суд першої інстанції не встановив наявності дійсно поважних причин пропуску вищевказаного строку. Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Обставини, на які посилається позивачка, як виснував суд, такими не є. Поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини, позивач не навів та не довів. На підставі викладеного суд вважав необґрунтованими і безпідставними позовні вимоги. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є помилковим, оскільки про поважність причин пропуску цього строку свідчить знаходження ОСОБА_1 за межами країни. 15 березня 2022 ОСОБА_1 через введений у країні військовий стан разом з дітьми і онуками евакуювалась спочатку до м. Одеса, а 23 березня 2022 року - у Чехію. 30 листопада 2022 року ОСОБА_1 перетнула кордон назад в Україну, а 05 грудня 2022 року повернулась до місця свого проживання і звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на постанову Верховного Суду у справі №9901/379/19 від 18 грудня 2019 року, однак не оцінив обставини виїзду позивача за кордон (ведення бойових дій на території Миколаївської області, постійні обстріли), її психологічний стан під час знаходження евакуації, догляд за малолітніми внуками, відсутність доходів і консульських установ у місті перебування. Суд помилково послався на практику Верховного Суду і ЄСПЛ, оскільки не врахував, що вона є довоєнного часу. ОСОБА_1 постійно перебувала у стресі, боялася за чоловіка, який залишився вдома. Онуки потребували постійної уваги, оскільки діти були вимушені підробляти в інших містах. Коштів на проживання не вистачало. Поїхати в консульство або посольство для оформлення спадщини в інше місто вона не могла. Крім того в неї не було на руках документів для написання заяви про прийняття спадщини. Всі сімейні документи були сховані, на випадок окупації або бомбардування у малознайомих людей. ОСОБА_1 по мірі можливості зверталась до волонтерських організацій Чехії за консультаціями і допомогою, проте через велику завантаженість їй допомогти не змогли. Посилаючи на практику Верховного Суду, апелянти зазначали, що при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно врахувати свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права. Адже при відсутності інших спадкоємців в разі не поновлення строку для прийняття спадщини, заповіт не буде виконано і майно перейде до держави. Суд не врахував, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними. ОСОБА_1 втратить право на спадкування майна за заповітом. Вказані обставини будуть для неї занадто надмірним тягарем, при цьому буде порушено баланс між інтересами держави та фізичної особи. У відзиві на апеляційну скаргу представник Первомайської міської ради просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні усіх позовних вимог. Відзив мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, оскільки суд правильно дійшов висновку щодо неперконливості доказів, які позивачка надавала щодо причин пропуску строку для прийняття спадщини. Також звернуто увагу на те, що наявні у справі докази свідчать про відсутність зв`язку заповіту і майна зі спадкодавицею через розбіжності у документах щодо написання її імені та по батькові. Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки та її представника, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав. Як убачається із матеріалів справи та додатково витребуваної апеляційним судом копії спадкової справи №184/2022 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого залишилася спадщина, до складу якої входило право спадкодавця у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.7). На випадок своєї смерті ОСОБА_2 19 червня 1998 року склав заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А., відповідно до якого все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось і взагалі все те, що належатиме йому за законом на день смерті, заповів своїй дружині ОСОБА_3 , а у випадку її смерті - ОСОБА_1 (а.с.9). ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10). Після її смерті залишилася спадщина до складу, якої також входило її право у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 19 червня 1998 року також склала заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А., відповідно до якого все належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось і взагалі все те, що належатиме йому за законом на день смерті, заповіла своєму чоловікові ОСОБА_2 , а у випадку його смерті - ОСОБА_1 (а.с.104). 20 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Первомайського районного нотаріального округу Цихоні В.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно, яке входить до складу спадщини ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій №940/02-31 від 20 грудня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом н на нерухоме майно, яке входить до складу спадщини ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11). Згідно матеріалів спадкової справи із заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право на спадщину на день розгляду справи не зверталися. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Кожен громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній або кільком особам, як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям (частина перша статті 534 ЦК УРСР, який був чинним на момент складання заповітів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ). Відповідно до статті 536 ЦК УРСР, який був чинним на момент складання заповітів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заповідач може на випадок, коли зазначений у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини або не прийме її, зазначити іншого спадкоємця (підпризначення спадкоємця). Зміст складеного ОСОБА_3 заповіту дає підстави для висновку, що остання підпризначила спадкоємця - позивачку ОСОБА_1 поряд з основним спадкоємцем ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_2 помер до відкриття спадщини щодо майна ОСОБА_3 , єдиним спадкоємцем майна спадкодавця ОСОБА_2 є ОСОБА_1 . За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Останнім днем визначений законом строку для прийняття спадщини після ОСОБА_3 було 09 травня 2022 року. За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем. ОСОБА_1 звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до приватного нотаріуса Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихоні В.А. 20 грудня 2022 року, тобто з пропуском строку для такого звернення. ОСОБА_1 , посилаючись на те, що через військові дії та оголошений в Україні воєнний стан вимушена була виїхати за кордон, а тому не мала можливості у визначений законом строк подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Вона вважала такі причини об`єктивно поважними та просила про надання їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, дійшов висновку про недоведеність позивачкою поважності пропуску строку на звернення із заявою про прийняття спадщини. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. У постанові від 28 березня 2022 року в справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Апеляційний суд погоджується з тим, що з урахуванням конкретних обставин справи зазначені позивачкою причини пропуску строку на звернення із заявою про прийняття спадщини слід вважати поважними. Так, як зазначала позивачка, вона була обізнана про смерть спадкодавця ОСОБА_3 , але до закінчення шестимісячного строку на прийняття спадщини вона разом із сім`єю вимушена була виїхати за межі України через збройну агресію російської федерації, перебувала на території Чеської Республіки, а зверненню до консульських установ з метою прийняття спадщини заважало відсутність у неї необхідних документів, відстань до цих установ та необхідність опікуватися онуками. Відповідно до відміток у паспорті громадянина України ОСОБА_1 вона виїхала за межі України 23 березня 2022 року та повернулася до України 30 листопада 2022 року, тобто під час широкомасштабного вторгнення на територію України військ російської федерації та бойових дій, які, зокрема, проходили на території Миколаївської області. За такого колегія суддів вважає за необхідне при оцінці причин пропуску позивачкою строку на прийняття спадщини врахувати, що її перебування за межами України, на території іншої держави було непередбачуваним, незапланованим, тобто не було пов`язано із роботою, відпочинком або навчанням, викликано надзвичайною ситуацією, пов`язаною із війною, тому потребувало значних зусиль для улаштування свого життя на новому місці. Тому, враховуючи також, що після повернення в Україну ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса за оформленням спадкових прав, встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , пропустила з поважних об`єктивних причин, пов`язаних з перебуванням поза межами території України. Таке є підставою для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, а висновок суду першої інстанції про відмову у позові колегія суддів вважає необґрунтованим. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що воля спадкодавця на випадок її смерті, викладена у формі заповіту, підлягає обов`язковій реалізації на користь ОСОБА_1 , оскільки свобода та реалізація положень заповіту після відкриття спадщини мають фундаментальне значення у спадкових правовідносинах. Крім того, колегія суддів враховує, що пропущений позивачкою строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним, оскільки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а звернулась позивач до суду із цим позовом у грудні 2022 року. Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності особи із існуванням заповіту вказано також у постановах Верховного Суду: від 17 березня 2021 року у справі № 308/4272/19 (провадження № 61-17072св20), від 15 квітня 2021 року в справі № 591/1271/18 (провадження № 61-195св21), від 26 липня 2021 року в справі 405/7058/19 (провадження № 61-18000св20), від 21 жовтня 2021 року в справі 643/13260/19 (провадження № 61-9552св21). Отже колегія суддів вважає, що незважаючи на те, що позивачка була обізнана про смерть спадкодавця, але довела поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, тому воля спадкодавця ОСОБА_3 на випадок її смерті, викладена у формі заповіту, підлягає обов`язковій реалізації на користь ОСОБА_1 , оскільки свобода та реалізація положень заповіту після відкриття спадщини мають фундаментальне значення у спадкових правовідносинах. Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини. Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинами справи, рішення ухвалено внаслідок неправильної оцінки наданих позивачкою доказів та помилкового застосуванням положень матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також порушення вимог процесуального закону, на підставі положень пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, воно підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення. Між тим, задовольняючи позов та вирішуючи питання про визначення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, колегія суддів вважає, що достатнім строком для подання нею заяви про прийняття спадщини є не шість місяців, як просила позивачка, а три місця, тому позов слід задовольнити частково. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України). Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено нове про часткове задоволення позову, є підстави для розподілу судових витрат, які в цій справі мають бути покладені на відповідача. Між тим, у позовній заяві ОСОБА_1 просила сплачений у справі судовий збір залишити за нею. З огляду на таку заяву позивачки та положення частини 4 статті 12, частини 1 статті 13 ЦПК України апеляційний суд не проводитиме розподіл судових витрат. Керуючись статтями 367, 368, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника адвоката Фещука Миколи Григоровича задовольнити частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 квітня 2023 року скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити частково. Визначити ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці з дня набрання чинності цієї постанови для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася щодо майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Т.М.Базовкіна Судді: Л.М.Царюк Ж.М.Яворська _________________________________________________ Повний текст постанови складений 05 липня 2023 року