Постанова 4818 № 644/5164/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «28» травня 2024 року м. Харків справа № 644/5164/23 провадження № 22ц/818/1959/24 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів Мальованого Ю.М., Яцини В.Б., за участю секретаря Волобуєва О.О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представниця відповідачки ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 березня 2024 року в складі судді Черняка В.Г. в с т а н о в и в: У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позовна заява мотивована тим, що у червні 2023 року він отримав від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коляди Ю.С. лист за вих. №240 від 01 червня 2023 року, в якому повідомлялось, що після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , була відкрита спадкова справа №147/2022 (номер справи у Спадковому реєстрі 69738799) та виявлений заповіт, посвідчений 30 червня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чудовською М. С. за реєстровим номером № 1332, за яким ОСОБА_5 на випадок смерті заповідала йому усе належне їй майно. У зв`язку із цим йому було запропоновано звернутися до нотаріуса та повідомити, чи бажає він прийняти спадщину за заповітом з метою подальшого отримання свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 14 червня 2023 року він звернувся до приватного нотаріуса із заявою щодо оформлення своїх спадкових прав на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 . Однак, постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коляда Ю.С. від 14 червня 2023 року йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, мотивуючи відмову тим, що на час відкриття спадщини він не був зареєстрований разом зі спадкодавцем та не подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Зазначив, що встановлений законом строк для прийняття спадщини був пропущений з причин, які пов`язані з об`єктивними та непереборними труднощами для своєчасного подання до органів нотаріату заяви, оскільки він не є родичем ОСОБА_5 та не належить до кола її спадкоємців за законом. Про факт смерті ОСОБА_5 дізнався із листа нотаріуса від 01 червня 2023 року, тобто після спливу строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вказав, що між ОСОБА_6 не були виконані всі можливі дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини. Просив визначити йому додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори/нотаріуса про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 два місяці з моменту набрання рішенням законної сили. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено, визначено ОСОБА_1 додатковий строк два місяці з часу набрання рішенням законної сили, для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . На вказане рішення суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам справі. Так, він не звернув увагу на те, що 05 жовтня 2022 року нотаріус листом за вих.№ 545/02-14 сповістила позивача про виявлений заповіт. Зазначила, що незнання про смерть спадкодавця як причина пропуску строку для прийняття спадщини не може визнана поважною, оскільки сама по собі ця обставина без встановлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку. 13 травня 2024 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Акцентував увагу суду на тому, що до отримання листа від нотаріуса йому не було відомо про смерть ОСОБА_5 . Про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі він також не повідомлявся. В суді апеляційної інстанції представниця ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити. Акцентувала увагу суду на тому, що про смерть спадкодавиці ОСОБА_1 було відомо ще у жовтні 2022 року, тому вважала, що станом на червень 2023 року у нього не було поважних причин для встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини. До суду апеляційної інстанції інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. 24 травня 2024 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи на підставі частини другої статті 372 ЦПК України. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вказані ОСОБА_1 причини у своїй сукупності є об`єктивними обставинами, які перешкоджали йому протягом шести місяців з часу відкриття спадщини звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 (а.с.55 зворот). Як вбачається з інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 04 листопада 2022 року ОСОБА_5 станом на 02 квітня 2022 року, тобто на день смерті, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.74-79). Із інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 05 жовтня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.71). За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 339738483 від 19 липня 2023 року спадщина, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 , складається з 59/100 житлового будинку АДРЕСА_3 і є спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.11-13). За матеріалами спадкової справи № 148/2022 (номер спадкової справи у спадковому реєстрі 69738799), заведеної приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Колядою Ю.С. після смерті спадкодавця ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину прийняли її рідні племінники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскільки 28 вересня 2022 року подали до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Коляди Ю.С. заяви про прийняття спадщини за законом (а.с.55,62). Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Колядою Ю.С. при відкритті зазначеної спадкової справи після померлої ОСОБА_7 , згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №70172136 від 28 вересня 2022 року виявлений заповіт, посвідчений 07 липня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чудовською М.С. на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 1332,за яким ОСОБА_5 заповідала ОСОБА_1 усе належне їй майно (а.с.10, 57-58,69,94). 05 жовтня 2022 року за вих. № 545 приватним нотаріусом на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про необхідність його звернення до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коляди Ю.С. та повідомити, чи бажає ОСОБА_1 прийняти спадщину на це майно (а.с.71 зворот). 01 червня 2023 року за вих. № 240 приватним нотаріусом повторно направлено вказане вище повідомлення, яке отримано ОСОБА_1 на руки 12 червня 2023 року та засобами поштового зв`язку 15 червня 2023 року (а.с.7,72,80,91 зворот). 14 червня 2023 року ОСОБА_1 подав до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Коляди Ю.С. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.92). Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коляди Ю.С. про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 14 червня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавиці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що на час відкриття спадщини ОСОБА_1 не був зареєстрований зі спадкодавицею ОСОБА_5 та не подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 не встановлений (а.с.8,95). Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Частинами 1,3статті 1268ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За змістом частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1статті 1270 ЦК України). З початку повномасштабної війни законодавцем було запроваджено правило зупинення на весь час дії воєнного стану перебігу шестимісячного строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття. Так, згідно пункту 3 постанови КабінетуМіністрів України від 28 лютого 2022 року №164«Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» в первісній редакції на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. У подальшому до законодавства були внесені зміни згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 та роз`яснення Міністерства юстиції України від 11 липня 2022 року, за змістом яких перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці. Постановою Кабінету Міністрів України № 469від 09травня 2023 року пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 виключено. Зміни набрали чинності 18 червня 2023 року. Проте, правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України. Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті). Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини. Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270,1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню. Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 січня2023 року у справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22), від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19 (провадження № 61-5707св23). Підпунктами 2.1, 2.6 пункту 2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України незалежно від місця відкриття спадщини. В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п`яти робочих днів з дня відновлення такого доступу. За змістом частин 1 та 3статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18). Тобто, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. І при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини суду потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Однак такі висновки є застосовними лише щодо спорів за участю спадкоємців за заповітом, які не належать до спадкоємців заповідача першої черги за законом, тобто стосуються обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 755/21472/15-ц (провадження № 61-1765св19), від 26 липня 2021 року у справі 405/7058/19 (провадження № 61-18000св20), від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19 (провадження № 61-13783св21), від 09 жовтня 2023 року у справі № 671/208/22 (провадження № 61-8385св23). Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними. Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19); від 16 березня 2020 року у справі № 644/5098/17 (провадження № 61-20806св19); від 17 березня 2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19). Оцінка причин пропуску строку на предмет поважності лежить в площині дискреційних повноважень суду, оскільки базується безпосередньо на наданих сторонами та наявних в матеріалах справи доказах та встановлених в ході судового розгляду обставинах. Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22. Колегія суддів зазначає, що свобода заповіту є фундаментальним принципом спадкового права, втім зазначений принцип не є безумовною підставою для задоволення вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки такий строк може бути визначений лише у випадку пропуску його з поважної причини. Інакше розуміння принципу свободи заповіту та поновлення пропущеного строку виключно з урахуванням цього принципу й без урахування інших причин пропуску строку на прийняття спадщини, які мають бути поважними, тобто такими, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення нотаріальних дій, знівелює приписи частини третьої статті 1272 ЦК України. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №694/1179/17. Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, у постановах від 09 червня 2022 року в справі №369/1913/17 (провадження №61-12004св21), від 20 липня 2022 року в справі №461/2565/20 (провадження № 61-21209св21) про те, що свобода заповіту як принцип спадкового права, включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17,від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах. Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17. Матеріали справи свідчать про те, що спадкодавця ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно шестимісячний строк на прийняття спадщини після її смерті сплив 02 жовтня 2022 року, а тому позивач мав довести суду, що протягом всього вказаного строку чи його істотної частини існували причини, які об`єктивно унеможливлювали вчинення ним дій щодо прийняття спадщини. Також, матеріали справи свідчать про те, що спадкодавця ОСОБА_5 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Матеріали справи свідчать про те, що із заявою про прийняття спадщини за законом 28 вересня 2022 року звернулись племінники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Інші заяви про прийняття спадщини або відмову від спадщини у спадковій справі відсутні. Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що встановлений законом строк для прийняття спадщини був пропущений з причин, які пов`язані з об`єктивними та непереборними труднощами для своєчасного подання до органів нотаріату заяви, оскільки він не є родичем ОСОБА_5 та не належить до кола її спадкоємців за законом. У червні 2023 року він отримав від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коляди Ю.С. лист за вих. № 240 від 01 червня 2023 року, в якому повідомлялось, що після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , була відкрита спадкова справа №147/2022 (номер справи у Спадковому реєстрі 69738799) та виявлений заповіт, посвідчений 30 червня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чудовською М.С. за реєстровим номером № 1332, за яким ОСОБА_5 на випадок смерті заповідала йому усе належне їй майно. У справі, яка переглядається суд першої установив, що ОСОБА_1 не є родичем спадкодавиці та не знав про існування заповіту, складеного ОСОБА_5 на його користь. В свою чергу, як вбачається зі спадкової справи 28 вересня 2022 року приватний нотаріус дізналася з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) про наявність заповіту померлої ОСОБА_5 від 30 червня 2017 року 05 жовтня 2022 року до нотаріуса надійшла копія заповіту,складеного на ім`я ОСОБА_1 та цього ж дня нотаріусом отримано інформацію з Реєстру територіальної громади м. Харкова про місце проживання ОСОБА_1 . В подальшомунотаріус надіслала ОСОБА_1 лист № 545 від 05 жовтня 2022 року, в якому повідомила про відкриття спадкової справи після померлої ОСОБА_5 та про складений на його ім`я заповіт, який не отриманий адресатом, у зв`язку з чим листом № 240 від 01 червня 2023 року нотаріус повторно повідомила про зазначене. Лише 12 червня 2023 року ОСОБА_1 отримав вказаний лист та саме тоді дізнався про існування заповіту. Доводи представниці ОСОБА_3 щодо того, що ОСОБА_1 про смерть спадкодавиці було відомо ще у жовтні 2022 року, а звернувся він з заявою про прийняття спадщини за заповітом тільки у червні 2023 року без поважних причин, тому в задоволенні позову йому необхідно відмовити є необґрунтованими, оскільки як вбачається з наданої копії спадкової справи, яка досліджувалась як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 про смерть спадкодавці стало відомо тільки у червні 2023 року із повідомлення нотаріуса. Ці докази представницею ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції не було спростовано. Твердження представниці ОСОБА_3 щодо того, що ОСОБА_2 не отримувала копії апеляційної скарги є безпідставними, оскільки на а. с. 144 міститься супровідний лист суду апеляційної інстанції щодо направлення ОСОБА_2 відповідних процесуальних документів та копії апеляційної скарги і отримання нею документів та судової повістки ще 30 квітня 2024 року. Будь яких клопотань, заперечень з цього приводу ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не надавала. На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, дав належну оцінку обставинам, на які посилався позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у нього об`єктивних труднощів для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 оскільки, як встановлено судом, він не є родичем спадкодавця, не проживав з останньою, про існування заповіту дізнався лише 12 червня 2023 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту за встановлених у цій справі обставин є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, з урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивач довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріуса щодо прийняття спадщини за заповітом. Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_8 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді Ю.М. Мальований В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 29 травня 2024 року.