Постанова КЦС ВС № 755/21472/15-ц

Постанова Іменем України 23 квітня 2020 року м. Київ справа № 755/21472/15-ц провадження № 61-1765св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М., розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у складі суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , третя особа: Двадцять перша Київська державна нотаріальна контора, ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 09 червня 2011 року ОСОБА_5 склав нотаріально посвідчений заповіт, за яким заповів усе належне йому на день смерті майно йому (сину). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, унаслідок чого відкрилась спадщина. Він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після батька, проте отримав відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини; свідоцтво про право на спадщину після ОСОБА_5 видано спадкоємцю за законом - ОСОБА_3 . Зазначав, що строк для прийняття спадщини він пропустив з поважних причин, оскільки постійно проживає у Сполучених Штатах Америки, перебував в Україні з 09 липня по 15 липня 2014 року та наступного разу зміг приїхати в Україну лише 15 вересня 2015 року. У період часу з 08 липня 2014 року по 15 липня 2014 року, пріоритетним для нього було поховання батька, а не отримання спадщини. Крім цього, перебуваючи в Україні, займався оформленням паспорта громадянина України, який отримав 12 липня 2014 року. Смерть батька викликала душевні страждання, емоційне перенапруження, що спричинило погіршення стану здоров`я, загострило хронічні захворювання та призвело до необхідності по поверненню до США звертатися за медичною допомогою. Він не був обізнаний щодо існування заповіту, а нотаріус не повідомляв його про існування заповіту. Просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилася після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визначено ОСОБА_1 як спадкоємцю за заповітом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 додатковий строк три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, який рахувати з дня набрання рішенням суду законної сили. Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс-17, задля належного сприяння реалізації особистого розпорядження спадкодавця судам необхідно встановити чи перевіряв нотаріус при заведенні спадкової справи за даними Спадкового реєстру наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та чи вчиняв дії для повідомлення інших спадкоємців (за наявним заповітом) про відкриття спадщини, чи здійснював виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.У разі, якщо нотаріусом вказані дії, направлені на повідомлення спадкоємців, не вчинено, то існує факт порушення волі спадкодавця. Складеним заповітом ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив розпорядження щодо наявного у нього майна на користь сина - ОСОБА_1 ід час відкриття спадкової справи нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори не перевірено наявність заповіту ОСОБА_5 , також не здійснено жодних дій, направлених на повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснено виклик позивача як єдиного спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що прямо вказує на неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця. Ні встановлення особи, ні нотаріальне посвідчення підпису не було можливим без паспорту. Отже, заслуговують на увагу доводи позивача про те, що під час перебування в Україні без паспорта громадянина України він фактично не міг подати заяву про прийняття спадщини, а, отримавши паспорт у п`ятницю, в понеділок зранку він виїхав з України, що підтверджується належними доказами. Фізична неможливість позивача в силу стану його здоров`я звернутися до консульської установи позивачем доведена і дані обставини не спростовані відповідачем, яким лише висунуті заперечення щодо достовірності наданого позивачем доказу, який був предметом дослідження судом та йому надана оцінка судом касаційної інстанції, що слугувало підставою для скасування ухваленого судового рішення в межах даного пору. Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеними обставини наведені позивачем, які підтверджують поважні причини несвоєчасного звернення до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчасне подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, оскільки у позивача як спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви, а ці обставини у їх сукупності суд вважає такими, що є поважними, тому для реалізації права позивача на прийняття спадщини за заповітом визначає додатковий строк три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, який рахувати з дня набрання рішенням суду законної сили. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність на його ім`я заповіту. ОСОБА_1 не мав перешкод для подання відповідної заяви в нотаріальну контору, в період з 08 липня 2014 року (дата смерті спадкодавця) по 15 липня 2014 року (дата виїзду позивача до США), та, відповідно, подання заяви про прийняття спадщини за заповітом до Генерального консульства України в Нью-Йорку (США). Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність об`єктивних поважних причин невчинення дій з прийняття спадщини. Доводи позивача про те, що смерть батька викликала у нього душевні страждання, емоційне перенапруження, що в результаті погіршило стан його здоров`я і, як наслідок, також стало причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на нормах закону та не є тими безумовними підставами, за яких встановлюється додатковий строк для прийняття спадщини. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні від 15 січня 2018 року. Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що за встановлених фактичних обставин є підстави для задоволення позову у зв`язку з наявністю поважних причин, через які позивач пропустив процесуальний строк для подання заяви про прийняття спадщини. Суд помилився у застосуванні норм матеріального права, які регулюють виниклі і наявні між сторонами у справі правовідносини, не дав належну правову оцінку цим правовідносинам та не застосував норми матеріального права, що їх регулюють, а відтак є всі законні підстави для задоволення апеляційної скарги. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1)Доводи касаційної скарги У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Касаційна скарга мотивована тим, що про існування заповіту він дізнався лише у вересні 2015 року, нотаріусом не перевірено наявність заповіту ОСОБА_5 , також не здійснено жодних дій, направлених на повідомлення його про відкриття спадщини, не здійснено його виклик як єдиного спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що прямо вказує на неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця (висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 та від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17). Крім того, звернення із заявою про прийняття спадщини унеможливлювалось відсутністю у нього паспорта громадянина України й інших документів (свідоцтва про смерть, заповіту тощо), а також станом його здоров`я. (2) Позиція відповідача У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що й ОСОБА_3 й позивач є спадкоємцями першої черги за законом, позивач мав звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини своєчасно й без урахування обставин існування заповіту. Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 не вказував на незнання про існування заповіту як на підставу для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Інші обставини, які перевірені судом, не свідчать про поважність пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ). Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Фактичні обставини, встановлені судами Суди установили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який залишив заповіт від 09 червня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняк О. А., зареєстрований в реєстрі за № 2237, за яким заповідач все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів своєму сину - ОСОБА_1 25 липня 2014 року ОСОБА_3 , дружина померлого та спадкоємець першої черги за законом, звернулася до Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори з заявою про намір прийняти спадкове майно, яке залишилося після смерті чоловіка - ОСОБА_5 . На підставі заяви ОСОБА_3 Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №387-2014 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , яка в копії долучена до матеріалів справи. 03 лютого 2015 року державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Л. С. видане свідоцтво про право на спадщину за законом, яким посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємицею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_3 , спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 зареєстровано 03 лютого 2015 року за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 03 лютого 2015 року Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою. 28 вересня 2015 року ОСОБА_1 оформив письмову заяву до відповідної державної нотаріальної контори та/або приватного нотаріуса про прийняття спадщини батька - ОСОБА_5 згідно заповіту від 09 червня 2011 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брестовою І. Ю., зареєстрована в реєстрі за № 1121, надійшла на адресу Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори 23 жовтня 2015 року. 23 жовтня 2015 року Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою направлено на адресу ОСОБА_1 письмову відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав пропуску шестимісячного строку та видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на ім`я спадкоємця за законом. Згідно довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 01 лютого 2016 року ОСОБА_1 у період з 01 травня 2014 року по 30 вересня 2015 року перетинав державний кордон України у пункті пропуску Бориспіль-D: на в`їзд 24 травня 2014 року, на виїзд 30 травня 2014 року, на в`їзд 09 липня 2014 року, на виїзд 15 липня 2014 року, на в`їзд 15 вересня 2015 року, на виїзд 29 вересня 2015 року. 12 липня 2014 року ОСОБА_1 отримав у м. Києві паспорт громадянина України. Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до частини першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини. Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно з положеннями статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. В обґрунтування поважності причин пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 зазначив, що про існування заповіту він дізнався лише у вересні 2015 року, нотаріусом не перевірено наявність заповіту ОСОБА_5 , також не здійснено жодних дій, направлених на повідомлення його про відкриття спадщини, не здійснено його виклик як єдиного спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що прямо вказує на неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця. Крім того, звернення із заявою про прийняття спадщини унеможливлювалось відсутністю у нього паспорта громадянина України й інших документів (свідоцтва про смерть, заповіту тощо), а також станом його здоров`я. Апеляційний суд на підставі встановлених обставин справи та належним чином оцінених судами доказів, керуючись положеннями статей 1222, 1220, 1269, 1270, 1272 ЦК України про порядок прийняття спадщини, правильно встановив, що причини, на які посилався ОСОБА_1 як на підставу для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, не можуть бути визнані поважними, тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Суд правильно зазначив, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 та від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 стосуються спорів за участю спадкоємців за заповітом, які не належать до спадкоємців заповідача першої черги за законом, тобто стосуються обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Натомість у цій справі як ОСОБА_3 , так і позивач є спадкоємцями першої черги за законом, а тому позивач мав звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини своєчасно й без урахування обставин існування заповіту, у зв`язку з чим незнання позивача про існування заповіту не свідчить про поважність пропуску строку на прийняття спадщини. Щодо відсутності у заявника паспорта громадяина України та інших документів документів (свідоцтва про смерть, заповіту тощо), необхідно зазначити, що за за змістом пункту 3 глави 3 розділу I Порядку вчинення нотаріальних нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерстваюстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини), іноземний громадянин, особа без громадянства чи особа, яка має статус біженця, які звертаються за учиненням нотаріальних дій, установлюються нотаріусом на підставі документів, передбачених законодавством України. Відповідно до положень пункту 16 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною. Таким чином, позивач не був позбавлений можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини на підставі паспортного документа іноземця. Відповідно до пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних нотаріусами Українидля того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса. Своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу. У разі заведення спадкової справи та встановлення складу спадкового майна нотаріус надає спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою. Таким чином, перелік документів, необхідний для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, при поданні заяви про прийняття спадщини не потребується (подання таких доказів є необхідним після звернення із заявою про прийняття спадщини й заведення спадкової справи), а тому такі доводи ОСОБА_1 є безпідставними. Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі щодо його стану здоров`я, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. тиїаііз тиіапсііз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Ргопіпа V. ІІкгаіпе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: С. П. Штелик А. А. Калараш В. М. Сімоненко