Постанова КЦС ВС № 756/16352/15-ц

Постанова Іменем України 21 травня 2020 року м. Київ справа № 756/16352/15-ц провадження № 61-42282св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М., розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року у складі суддів: Семенюк Т. А., Стрижеуса А. М., Прокопчук Н. О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , якому належала квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності.13 березня 2003 року батько позивача на все своє майно склав заповіт на неповнолітнього ОСОБА_4 . Зазначила, що на момент складання заповіту ІНФОРМАЦІЯ_2 року мати неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_6 проживала по сусідству з її батьком, постійно разом зловживали спиртними напоями та, ввійшовши в довіру ОСОБА_5 переконала його скласти заповіт на її сина, посилаючись на те, що це необхідно для уникнення позбавлення її батьківських прав. Також зазначила, що складення такого правочину (заповіту) її батьком вчинено без наміру створення правових наслідків для спадкоємця по заповіту та його волевиявлення не відповідало його внутрішній волі. Крім того, зазначила, що вона є дочкою померлого та інвалідом третьої групи від загального захворювання і має право на обов`язкову долю, не враховуючи наявність заповіту. У зв`язку із викладеним, просила суд визнати заповіт, складений ОСОБА_5 , посвідчений 13 березня 2003 року, недійсним та витребувати з Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори копію заповіту від 13 березня 2003 року № 7С549 та копію спадкової справи № 58132603. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 березня 2018 року позов задоволено. Визнано заповіт, складений ОСОБА_5 , посвідчений 13 березня 2003 року Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою, на користь ОСОБА_4 недійсним. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що оскаржуваний заповіт укладений без волі заповідача. В судовому засіданні позивачка підтримала заявлений позов, суду пояснила, що ОСОБА_5 за життя не міг скласти заповіт на користь ОСОБА_4 , оскільки він ніколи не згадував про цей заповіт та підписав його під впливом відповідача, та не скасував його, оскільки довгі роки важко хворів. Неодноразово лікувався стаціонарно. Страждав на епісиндром, перенесення епілептичного припадку, церебральний атеросклероз ІІІ ст., органічне слабоумство, ішемічна хвороба серця, атеросклероз, катаракта обох очей (повна сліпота). Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Постановою апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_5 склав заповіт на ОСОБА_4 13 березня 2003 року, даний заповіт був складений та посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої Київської держаної нотаріальної контори, заповіт підписаний особисто заповідачем. В заповіті є відмітка держаного нотаріуса про те, що особа заповідача встановлена, дієздатність перевірена та у зв`язку з незрячістю та на прохання самого заповідача зміст заповіту було прочитано вголос, що відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат» та пунктів 13, 82 Інструкції про вчинення нотаріальних дій, чинних на момент складання заповіту. Суд критично ставиться до показів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про те, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі щодо розпорядження майном на користь ОСОБА_4 , оскільки ці покази спростовуються іншими доказами у справі. Як вбачається з матеріалів справи, з моменту складання заповіту ( ІНФОРМАЦІЯ_2 року) до дня смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) останній за життя заходів щодо скасування заповіту, визнання його недійсним або складання нового заповіту на користь позивачки, чи іншої особи не вчиняв, що розцінюється судом як волевиявлення спадкодавця на складання заповіту на користь відповідача і свідчить про те, що ОСОБА_5 діяв відповідно до свого бажання, його намір був вільним і відповідав його внутрішній волі.Також не можуть бути прийнятими до уваги доводи позову, що ОСОБА_5 склав заповіт без наміру створення правових наслідків, а лише з метою завадити вирішенню питання позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , оскільки судом встановлено, що питання про позбавлення батьківських права ОСОБА_6 відносно ОСОБА_4 постало лише у 2009 році, ОСОБА_6 була позбавлена батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 червня 2009 року, а 25 листопада 2009 року опікуном малолітнього ОСОБА_4 було призначено ОСОБА_3 У 2003 році таке питання не піднімалося. Суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 склав заповіт під впливом відповідача, оскільки на момент складання заповіту ОСОБА_4 не виповнилося й п`яти років. Судом встановлено, що ОСОБА_5 ніяким психічним захворюванням не страждав, був дієздатною особою і в подальшому недієздатним не визнавався. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи касаційної скарги У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Касаційна скарга мотивована тим, що за вимогами статті 1253 ЦК України в тому разі, коли заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, крім особистого підпису заповідача на документі мають стояти підписи двох свідків. Оспорюваний заповіт не містить підпису двох свідків. ОСОБА_6 примусила спадкодавця залишити заповіт на її сина. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ). Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Фактичні обставини, встановлені судами Суди установили, що 13 березня 2003 року ОСОБА_5 - батько ОСОБА_1 - склав заповіт, яким він заповів все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право на ім`я неповнолітнього ОСОБА_4 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька позивача відкрилася спадщина, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 звернулася з відповідною заявою до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини, де дізналась про вищезазначений заповіт. Відповідно до Витягу зі Спадкового реєстру від 29 жовтня 2015 року на момент відкриття спадщини заповіт є дійсним. Частиною 1 статті 1257 ЦК України визначено, що підставами нікчемності заповіту, тобто недійсності відповідно до закону, є складення з порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту. Заповіт складено 13 березня 2003 року, а тому форма його вчинення та порядок посвідчення визначалися нормами ЦК Української РСР 1963 року, Законом України «Про нотаріат»та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, у редакціях, чинних станом на 13 березня 2003 року. За змістом статті 543 ЦК Української РСР 1963 року, якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених (стаття 542 цього Кодексу), заповіт може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено. Аналогічний зміст викладено у статті 45 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній станом на 13 березня 2003 року. Відповідно до пункту 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати угоду, заяву чи інший документ, за його дорученням і в його присутності та в присутності нотаріуса угоду, заяву чи інший документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин, заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Угоду не може підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено. Якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, неписьменний або сліпий, нотаріус, крім того, прочитує йому текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Якщо сліпий громадянин письменний, він сам підписує документ. Оспорюваний заповіт підписаний особисто заповідачем, в ньому є відмітка держаного нотаріуса про те, що особа заповідача встановлена, дієздатність перевірена та у зв`язку з незрячістю та на прохання самого заповідача зміст заповіту було прочитано вголос, що відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат» та пункту 13 Інструкції про вчинення нотаріальних дій, чинних на момент складання заповіту. ЦК України набув чинності 01 січня 2004 року, тому вимога статті 1253 ЦК України щодо підпису заповіту додатково двома свідками у випадку, коли заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, не є складовою форми посвідчення заповіту, складеного 13 березня 2003 року. Посилання позивача на вчинення заповіту під впливом ОСОБА_6 апеляційний суд оцінив у контексті дослідження обставин, чи було волевиявлення заповідача вільним та чи відповідало його волі, внаслідок чого суд дійшов висновку про те, щоз моменту складання заповіту (13 березня 2003 року) до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_5 заходів щодо скасування заповіту, визнання його недійсним або складання нового заповіту на користь позивачки, чи іншої особи не вчиняв, що свідчить про його намір залишити своє майно саме ОСОБА_4 . Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості переоцінювати докази у справі. Доводи касаційної скарги є необґрунтованими, зводяться до помилкового тлумачення вимог закону та не впливають на законність оскаржуваного судового рішення. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Ргопіпа V. ІІкгаіпе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Постанову апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: С. П. Штелик А. А. Калараш В. М. Сімоненко