Постанова 4818 № 645/1390/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 24 жовтня 2023 року м. Харків справа № 645/1390/23 провадження № 22-ц/818/2057/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря - Сізонової О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Харківська міська рада, третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поліщук Олена Валентинівна розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріальний округу Поліщук Олена Валентинівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за апеляційною скаргою Харківської міської ради на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 травня 2023 року, постановлене під головуванням судді Шарка О.П., в с т а н о в и в: У квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поліщук Олена Валентинівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 травня 2023 року позов задоволено. Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено ОСОБА_1 , додатковий строк терміном 2 (два) місяці для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини. В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; Харківська міська рада зазначає, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Будучи обізнаним щодо відкриття спадщини, а також щодо наявності заповіту, позивач не вчинив дій для прийняття спадщини у відповідності до вимог закону. А введення воєнного стану на території України та зайняття волонтерською діяльністю, не свідчить про поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи обставини справи, а також те, що позивач, який є єдиним спадкоємцем за заповітом. Строк для прийняття спадщини пропущено з причин, які визнані судом поважними. Також судом враховано свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що 25.11.2021 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким заповів ОСОБА_1 належну йому житлову кімнату АДРЕСА_1 . 24 березня 2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - помер. Даний факт підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_1 від 25.03.2022, а/з № 214 виданим Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Мітістерства юстиції (м.Харків). 20 березня 2023 року відкрито спадкову справу №6/2023 (за № 71850386 у Спадковому реєстрі) за заявою ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Постановою приватного нотаріуса ХМНО Поліщук О.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 25/02-31 від 20.03.2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на кімнату номер НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку із пропуском строку на подачу заяви про прийняття спадщини. Згідно листа від 27.03.2023 року № 29/02-14 вбачається, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 згідно заповіту є ОСОБА_1 , інші спадкоємці відсутні. Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що у 2021 році ОСОБА_2 було складено заповіт на житлову кімнату 31 у будинку готельного типу за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач знав ОСОБА_2 більше двадцяти років, допомагав йому, коли той хворів відвідував у лікарні, турбувався про нього. В останній рік життя спадкодавця, коли йому було дуже важко пересуватися самостійно, заявник возив його на власному автомобілі у лікарню на обстеження. Вказує, що у встановлений законом шестимісячний строк не встиг подати заяву про прийняття спадщини через введений в Україні воєнний стан та зайняття волонтерською діяльністю у зоні активних бойових дій. 20 березня 2023 року він звернувся до приватного нотаріуса Поліщук О.В., та було відкрито спадкову справу. Постановою від 20.03.2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на кімнату номер НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку із пропуском строку на подлачу заяви про прийняття спадщини. Вказував, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є він. Просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 2статті 1220 ЦК України). Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1223,1233 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220,1222,1270 ЦК України). Відповідно до ч. 1ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі ускладі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення з відповідною заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , посилався на те, що у зв`язку з військовою агресією РФ в Україні введено воєнний стан. Виходячи з цих обставин непереборної сили він мав труднощі у своєчасному зверненні до нотаріуса, тому пропустив визначений законом шестимісячний строк для подання відповідної заяви про прийняття спадщини. Згідно ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріали справи свідчать про те, що 25.11.2011 року ОСОБА_2 на ім`я заявника ОСОБА_1 склав заповіт на житлову кімнату АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Поліщук О.В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_2 . Заведено спадкову справу № 6/2023 (а.с.7). 20 березня 2023 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поліщук О.В. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , оскільки спадкоємцем пропущений строк для прийняття спадщини (а.с.21-22). Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що внаслідок військової агресії РФ м. Харків та Харківська область станом на час смерті спадкодавця і до теперішнього часу знаходиться в зоні активних бойових дій, позивач займається волонтерською діяльністю, а саме здійснює гуманітарну місію із закупівлі, розвезення та доставки продуктів цивільним особам у бомбосховища та тим, що потребують такої допомоги, внаслідок військових дій; забезпечує та доставляє військовим на блокпости гарячі продукти харчування, забезпечує внутрішньо переміщених осіб, у зв`язку з чим має велику кількість подяк, грамот, тощо від керівників територіальних громад, громадських організацій, військових підрозділів. З матеріалів справи також убачається, що позивач є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , який за життя склав заповіт на його ім`я, а згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 вересня 2017 року у справ № 6-496цс17, у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Вказане відповідає практиці Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме: в постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження№ 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19). Законодавець встановивши 6-ти місячний строк для прийняття спадщини, не мав на меті безумовне позбавлення спадщини спадкоємців, які бажали її прийняти, але за певних обставин пропустили цей строк. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки строк для прийняття спадщини пропущений позивачем з поважних причин, відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення. Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повне судове рішення виготовлено 25.10.2023 року.