Постанова 4819 № 766/1488/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи: 766/1488/23 Номер провадження: 22-ц/819/207/24 Головуючий у першій інстанції Скрипнік Л.А. Доповідач Пузанова Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2024 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В. суддів: Бездрабко В.О. Приходько Л.А., секретар Доброва К.О.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2023 року за позовом ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Пацалова Тамара Валеріївна, до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу у Херсонській області Волкодав Валентина Геронтіївна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, встановив: У липні 2023 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Пацалова Тамара Валеріївна, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу у Херсонській області Волкодав Валентина Геронтіївна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся - ОСОБА_4 , яка проживала в м. Херсоні та на випадок своєї смерті зробила розпорядження, склавши та нотаріально посвідчивши 23 жовтня 2021 року заповіт, яким заповіла належний їй на праві власності житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 своїм онукам, в тому числі і йому, в рівних частинах. 13.06.2023 року він звернувся із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 , однак приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. постановою №120/02-31 від 13.06.2023 року відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском ним строку для прийняття спадщини та рекомендувала звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини Посилаючись на те, що спадщина після ОСОБА_4 відкрилася у м. Херсоні під час тимчасової окупації міста, запровадження військового стану по всій території України, у зв`язку з чим на території Херсонської області припинили роботу всі державні та недержавні підприємства, установи, організації, в тому числі «Укрпошта» та нотаріуси та на те, що він з 31.01.2020 року і по теперішній час перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, а тому для подальшого несення служби повинен був виїхати з окупованого міста Херсон на виконання наказів військового командування та перебуваючи на військовій службі, не мав права залишати військову частину без поважної причини, тому звернутися до нотаріуса щодо прийняття спадщини міг лише під час надання йому відпустки, ОСОБА_2 просив суд визнати причину пропуску встановленого законом строку на прийняття спадщини поважною та визначити йому додатковий строк - три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2023 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті бабусі - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позову. Доводи скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи внаслідок неправильної оцінки та дослідження доказів, а висновки суду не відповідають обставинам справи, зважаючи на те, що позивач не надав достатніх, належних та допустимих доказів того, що строк для подання заяви про прийняття спадщини пропущений ним з поважних причин. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Пацалова Т.В. викладені в ній доводи не визнала, рішення суду просила залишити без змін. ОСОБА_1 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилася, в апеляційній скарзі вказала про розгляд справи без її участі. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. ОСОБА_3 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена шляхом направлення рекомендованим листом на її адресу судової повістки, яка повернута суду без вручення з відміткою про відсутність адресата за місцем проживання та відповідно до приписів частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається врученою учаснику справи. ОСОБА_5 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилася, надіслала на адресу апеляційного суду заяву про розгляд справи без її участі. Враховуючи положення частини другої статті 372 ЦПК України, відповідно до яких неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність учасників, які будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, розпорядилися процесуальним правом брати участь у розгляді справи на свій розсуд. Заслухавши доповідача, представника позивача- адвоката Пацалову Т.В., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Рішення суду мотивовано тим, що строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка помела 26.03.2022 року, позивачем пропущено з поважних причин, а саме: через повномасштабне вторгнення військ РФ на територію України та окупацію м. Херсона на час відкриття спадщини; перебування позивача на військовій службі у період дії оголошеного в країні з 24 лютого 2022 року воєнного стану і обмеженням у зв`язку з цим вільного пересування та можливості вчинення необхідних нотаріальних дій в межах визначеного законом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини. З метою захисту прав позивача як спадкоємця за заповітом на спадщину, суд вважав можливим задовольнити позовні вимоги, надавши йому додатковий строк для подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини. В процесі розгляду справи суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , яка постійно проживала в м. Херсоні (а.с.84-85). Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_2 (до перейменування- ОСОБА_6 ), що належав ОСОБА_7 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого за заповітом була його дружина - ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла, але не встигла оформити своїх спадкових прав і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.28, 87). 23.10.2021 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г., відповідно до якого заповіла вищевказаний будинок в рівних частинах своїм онукам: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.75). 13.06.2023 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , однак постановою №120/02-31 від 13.06.2024 року нотаріус відмовила ОСОБА_2 у видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з тим, що останнім не подано доказів своєчасного прийняття спадщини (а.с.87). Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №72803042 від 13.06.2023 року, виданою нотаріусом Волкодав В.Г., до 13.06.2023 року ніхто зі спадкоємців до органів нотаріату з заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини не звертався, спадкова справа не заводилася (а.с.84-85). Відповідно до довідки №270 від 22.03.2023 року, виданої начальником служби кадрової роботи, майором військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_2 з 31.01.2020 року до часу видачі довідки перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (а.с.34). Наведені вище обставини жодною із сторін не спростовані та не оспорені. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Згідно з частиною третьою статті 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Згідно з пунктами 3.3, 3.6 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі; не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей. Статтею 1221 ЦК України, в редакції, що діяла на час відкриття спадщини у спірних правовідносинах, визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом. Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за №1668/39004, «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», територія Херсонської міської територіальної громади з 01 березня 2022 по 11 листопада 2022 визначена як тимчасово окупована Російською Федерацією. Питання щодо місця відкриття спадщини, яка знаходиться на непідконтрольній Україні території, регламентується статтею 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до положень якої, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин та протягом визначеного законом строку на прийняття спадщини, у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна - основна частина рухомого майна знаходиться на території, передбаченій частиною першою цієї статті, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Отже, оскільки останнім місцем проживання спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , була тимчасово окупована територія (місто Херсон), місцем відкриття спадщини після неї відповідно до наведених вище норм права є місце подання першої заяви, серед іншого спадкоємцями, будь-якому нотаріусу України. Тобто позивач мав право звертатися із заявою про прийняття спадщини в будь-якому місті на території України (вільній від окупації), до державного, приватного нотаріуса або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування. Така заява мала бути подана в межах визначеного законом строку. Так, згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Частиною першою статті 1272 ЦК України визначено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Зважаючи на дату смерті спадкодавця ОСОБА_4 (26.03.2022року), строк для прийняття спадщини для її спадкоємців закінчився 26 вересня 2022року, тобто до завершення тимчасової окупації міста Херсона, яка відбулася 11.11.2022 року. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.01.2020 №487/2375/18, від 17.02.2020 №357/732/19, від 27.02.2020 у справі №419/3788/17, від 21.05.2020 у справі №404/251/17, від 16.08.2023 року у справі №758/13293/18, які за приписами частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягають врахуванні судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Наведений перелік не є вичерпним та дозволяє застосування до спірних правовідносин аксіоми цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права». При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Разом з тим, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічний правовий висновок зроблено у постановах Верховного Суду, зокрема від 22 травня 2019 року у справі №351/2403/17, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16. Дослідивши докази, що стосуються обставин, які склалися щодо реалізації позивачем як спадкоємцем за заповітом права на прийняття спадщини після ОСОБА_4 у встановлений законом строк, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що питання місця відкриття спадщини у разі, коли останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, а звідси- визначення компетентного органу, якому належить подати заяву про прийняття спадщини на території, вільній від окупації, на час виникнення спірних правовідносин врегульовано законом, тому вважає, що сам по собі факт смерті спадкодавця на тимчасово окупованій території (при відсутності інших перешкод для вчинення необхідної нотаріальної дії) не є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перебування ОСОБА_2 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони, зобов`язувало та зобов`язує його як військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися порядку і правил, визначених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, положення якого відповідно до Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» поширюється на військовослужбовців Національної гвардії України, та обмежувало можливість розпоряджатися часом і свободою пересування на свій розсуд, що свідчить про наявність у позивача поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Зазначені висновки суду ґрунтуються на встановлених судом обставинах, які підтверджуються наданими позивачем доказами та які відповідачами, в тому числі скаржником, не спростовані. Так, доводи апеляційної скарги про відсутність поважних причин для визначення позивачеві додаткового строку для прийняття спадщини носять загальний характер, оскільки скаржник не посилається на нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають оцінці з обґрунтуванням поважності причин їх неподання до суду першої інстанції чи заперечень проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оцінку доказів здійснює суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( частина перша статті 89 ЦПК України). Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції здійснив оцінку доказів, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з додержанням норм процесуального права та не вбачає підстав для їх переоцінки. Інших доводів щодо законності та обґрунтованості рішення суду апеляційна скарга не містить. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову відсутні. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)). Оскільки суд апеляційної інстанції залишає рішення суду першої інстанції без змін, передбачені частиною 13 статті 141 ЦПК України підстави для перерозподілу судових витрат відсутні. На підставі наведеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий Л.В.Пузанова Судді В.О.Бездрабко Л.А.Приходько Повний текст постанови складено 21 червня 2024 року Суддя Л.В.Пузанова