Постанова Київський апеляційний суд № 369/8500/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 травня 2026 року м. Київ Справа № 369/8500/24 Провадження: № 22-ц/824/9296/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Верланова С. М., Нежури В. А., секретар Лаврук Ю. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Чирви Віталія Григоровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Пінкевич Н. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: голова Обслуговуючого кооперативу «Автогаражне товариство «Кристал» Дубас Сергій Дмитрович, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Ольга Олександрівна, про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса, в с т а н о в и в: У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що з 2008 року він є членом Обслуговуючого кооперативу «Автогаражне товариство «Кристал». За його твердженням, після вступу до кооперативу йому було надано земельну ділянку, на якій він власними силами збудував гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований на території кооперативу за адресою: АДРЕСА_1 , яким у подальшому постійно користувався та належним чином виконував обов`язки члена кооперативу, зокрема, сплачував членські внески та платежі за спожиту електричну енергію. Зазначав, що у період з 2019 по 2023 роки перебував за кордоном у зв`язку з трудовою діяльністю та фактично не користувався гаражним боксом. Після повернення в Україну йому стало відомо, що його безпідставно виключено з членів кооперативу, а спірний гараж передано у користування іншій особі, ОСОБА_2 , який у подальшому здійснив державну реєстрацію права власності на цей об`єкт нерухомого майна на своє ім`я. На його думку, він не припиняв свого членства в кооперативі у порядку, визначеному статтею 13 Закону України «Про кооперацію», а тому будь-які дії щодо переоформлення гаражного боксу на іншу особу є незаконними. Вказував, що відповідач без належних правових підстав подав державному реєстратору документи для оформлення права власності на спірний гараж, а приватний нотаріус, не перевіривши належним чином законність поданих документів та наявність правових підстав для проведення реєстраційних дій, прийняв рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Вважаючи, що внаслідок таких дій порушено його права як члена кооперативу та фактичного користувача гаражного боксу № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О. О. про державну реєстрацію права власності на спірний гараж за ОСОБА_2 та поновити його порушені права. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившисьіз таким судовимрішенням, адвокат Чирва В. Г. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права рішення просив скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи, неправильно оцінив наявні в матеріалах справи докази та дійшов помилкового висновку про недоведеність членства ОСОБА_1 в Обслуговуючому кооперативі «Автогаражне товариство «Кристал» і його прав на спірний гаражний бокс № НОМЕР_1 . Вказував, що членство позивача у кооперативі підтверджується поданою ним у 2008 році заявою про вступ до кооперативу, відомостями, наданими самим кооперативом, а також показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , який повідомив, що особисто знає позивача з моменту його вступу до кооперативу, підтвердив факт користування ним спірним гаражем та його будівництва. На його думку, суд безпідставно не взяв до уваги зазначені докази та не навів належних мотивів їх відхилення. Також, представник позивача звертав увагу на те, що суд безпідставно критично оцінив лист голови Обслуговуючого кооперативу «Автогаражне товариство «Кристал» Дубаса С. Д., яким підтверджувалося членство ОСОБА_1 у кооперативі та його користування гаражним боксом № НОМЕР_1 . На переконання представника позивача, голова кооперативу як керівник юридичної особи діяв у межах наданих йому законом та статутом повноважень, а тому надана ним інформація мала бути належним чином врахована судом під час вирішення спору. Крім того, зазначав, що суд необґрунтовано надав перевагу показанням свідка ОСОБА_4 , хоча остання не надала жодних документів на підтвердження членства у кооперативі чи належності її сім`ї спірного гаража, а її пояснення, на думку скаржника, ґрунтувалися виключно на особистих припущеннях та не підтверджувалися належними доказами. Також, представник позивача наголошував, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам набуття відповідачем права власності на спірний гараж. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази членства ОСОБА_2 в кооперативі, документи щодо передачі йому гаражного боксу № НОМЕР_1 , а також будь-які підтвердження правових підстав видачі довідки кооперативу від 10 травня 2023 року, яка стала підставою для проведення державної реєстрації права власності. На його думку, відповідач не довів законності набуття ним прав на спірний об`єкт нерухомості, а суд першої інстанції залишив ці обставини поза увагою. Окремо, посилався на те, що суд помилково поклав в основу рішення відомості технічного паспорта щодо року будівництва гаража, не врахувавши, що такий технічний паспорт був виготовлений на замовлення відповідача, а тому сам по собі не може підтверджувати достовірність зазначених у ньому відомостей. Також зазначав, що державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій не перевірив належним чином документи, надані відповідачем, та не встановив наявність законних підстав для виникнення у нього права власності на спірний гараж. Ухвалами Київського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Айдинян А. В. в інтересах ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначала, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2026 року є законним та обґрунтованим, оскільки під час розгляду справи позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог. Зокрема, не надано доказів прийняття ОСОБА_1 до членів кооперативу, сплати ним членських внесків, будівництва або користування спірним гаражним боксом № НОМЕР_1 , а також доказів його перебування за кордоном у період з 2019 по 2023 роки. Представник відповідача звертала увагу на те, що єдиним документом, на який посилався позивач на підтвердження свого членства у кооперативі, була копія заяви про вступ до кооперативу від 09 грудня 2008 року, яка, на її думку, містить ознаки недостовірності та суперечності, зокрема щодо дат засвідчення доданих до неї документів та внесених до неї виправлень щодо номера гаража. Також наголошувала, що позивач не заявляв клопотань про витребування доказів та не повідомляв суд про неможливість самостійного подання відповідних документів. Крім того, зазначала, що суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив лист голови Обслуговуючого кооперативу «Автогаражне товариство «Кристал», оскільки викладені у ньому відомості не підтверджені жодними первинними документами, а сам голова кооперативу почав виконувати свої повноваження лише у 2024 році та не міг бути безпосереднім свідком подій, на які посилався. Також представник відповідача вказувала, що апеляційна скарга фактично зводиться до незгоди позивача з наданою судом оцінкою доказів та не містить належного обґрунтування незаконності чи необґрунтованості оскаржуваного рішення. На її переконання, апелянт намагається перекласти обов`язок доказування на інших учасників справи, тоді як саме позивач повинен був довести наявність у нього права на спірний гараж та обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Крім того, зазначала, що право власності ОСОБА_2 на гаражний бокс зареєстровано у встановленому законом порядку, а надані ним документи були прийняті державним реєстратором як належні підстави для проведення державної реєстрації. При цьому жодних доказів підроблення документів, поданих для реєстрації права власності, позивачем до суду не надано. Від приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О. О. надійшла заява про розгляд справи без участі. 27 травня 2026 року від представника позивача, адвоката Чирви В.Г., надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. На обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що адвокат є особою з інвалідністю внаслідок війни та має мінно-вибухове поранення лівої руки. Також вказано, що його відібрано для участі у програмі пластичної хірургії, яка проводиться під патронатом міжнародної організації за участю міжнародних медичних фахівців, а проходження медичного огляду в межах зазначеної програми заплановане на 28-29 травня 2026 року у місті Львові. У зв`язку з наведеними обставинами адвокат Чирва В. Г. повідомив про неможливість своєї участі у судовому засіданні, призначеному на 28 травня 2026 року о 12 год. 00 хв., та просив відкласти розгляд справи. В судовому засіданні адвокат Айдинян А. В. в інтересах ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважаючи їх необґрунтованими, та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Щодо клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи зазначила, що вважає його необґрунтованим, оскільки воно не підтверджене належними та допустимими доказами, які б свідчили про неможливість участі представника позивача у судовому засіданні. Крім того, звернула увагу суду на те, що представник позивача не був позбавлений можливості взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте таким процесуальним правом не скористався. Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності представника відплвідача, колегія суддів ураховувала наступне. Відповідно до статті 372 ЦПК суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях, зокрема, у справах №802/562/18-а, №826/4504/17, звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними. При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто, реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору. З матеріалів справи вбачається, що представник позивача був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Колегія суддів, розглянувши подане представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення. При цьому, колегія суддів не ставить під сумнів наведені представником позивача відомості щодо стану його здоров`я, наявності інвалідності внаслідок війни та необхідності проходження відповідного лікування чи медичних процедур, і з належною повагою ставиться до зазначених обставин. Разом із тим, посилання представника позивача на необхідність проходження медичного огляду у місті Львові 28-29 травня 2026 року не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. До клопотання не додано документів, які б підтверджували факт запрошення до участі у відповідній програмі, призначення медичного огляду на зазначені дати або неможливість участі представника в судовому засіданні. Крім того, представник позивача не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції, однак таким процесуальним правом не скористався та відповідного клопотання суду не подавав. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наведені у клопотанні доводи не свідчать про наявність об`єктивних та належним чином підтверджених перешкод для участі представника позивача в судовому засіданні, а тому підстав для відкладення розгляду справи не вбачала. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09 серпня 2023 року на підставі рішення приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О. О. (індексний номер 68809685) проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОК «Автогаражне товариство «Кристал» (а. с. 81). Підставою для проведення державної реєстрації були подані відповідачем документи, зокрема,довідка ОК «Автогаражне товариство «Кристал» № 10/05/2023-01 від 10 травня 2023 року та технічний паспорт на спірний об`єкт нерухомості (а. с. 82-87). Також, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 09 грудня 2008 року про прийняття його до членів ОК «Автогаражне товариство «Кристал» (а. с. 36). До зазначеної заяви долучено копію посвідчення водія та копію паспорта громадянина України, посвідчені 09 грудня 2008 року (а. с. 37-42). При цьому, із копії паспорта вбачається, що у розділі «Особливі відмітки» міститься запис та підпис відповідальної посадової особи від 02 лютого 2010 року щодо вклеювання фотокартки після досягнення відповідного віку (а. с. 42). В матеріалах справи також міститься статут Обслуговуючого кооперативу «Автогаражне товариство «Кристал», затверджений рішенням загальних зборів членів кооперативу від 03 листопада 2018 року (а. с. 46-58). Згідно з наказом № 1-к голова правління ОК «Автогаражне товариство «Кристал» Дубас С. Д. приступив до виконання своїх обов`язків з 12 лютого 2024 року (а. с. 70). Крім того, вматеріалах справи міститься заява ОСОБА_4 , в якій остання зазначала, що будівництво спірного гаражного боксу здійснював її батько, ОСОБА_6 , який був членом кооперативу та сплачував відповідні пайові внески. Зі змісту заяви вбачається, що у 2019 році її батько вирішив переоформити гараж на неї, а в подальшому, у 2020 році, ОСОБА_2 звернувся з проханням користуватися зазначеним гаражем та сплачував пов`язані з ним внески. У 2023 році, за твердженням ОСОБА_4 , ОСОБА_2 сплатив необхідні внески та оформив право власності на гаражний бокс на своє ім`я (а. с. 88). До вказаної заяви долучено заяву ОСОБА_4 від 29 грудня 2019 року про прийняття її до членів кооперативу (а. с. 91). Також. матеріали справи містять копії квитанцій про сплату пайових внесків ОСОБА_7 за користування спірним гаражним боксом (а. с. 92-94). Водночас, із відповіді голови ОК «Автогаражне товариство «Кристал» Дубаса С.Д. від 15 жовтня 2024 року, наданої на адвокатський запит представника позивача, убачається, що відомості про членство ОСОБА_2 у кооперативі та сплату ним будь-яких внесків у наявній документації кооперативу відсутні. При цьому,повідомлено, що оригінали документів щодо спірного гаражного боксу були вилучені органами досудового розслідування в межах кримінального провадження № 120231163800001267 від 12 вересня 2023 року (а. с. 108). Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції були допитані свідки. Так, свідок ОСОБА_3 підтвердив доводи позивача щодо його членства в Обслуговуючому кооперативі «Автогаражне товариство «Кристал», користування спірним гаражним боксом № НОМЕР_1 та здійснення його будівництва. Водночас, свідок ОСОБА_4 повідомила, що спірний гаражний бокс був збудований її батьком, який користувався ним як член кооперативу, а в подальшому гараж перейшов у її користування та згодом до ОСОБА_2 . Допитаний у справі свідок ОСОБА_8 будь-яких відомостей щодо обставин набуття ОСОБА_1 або ОСОБА_2 прав на спірний гаражний бокс не повідомив. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Зокрема, суд дійшов висновку про недоведеність факту прийняття ОСОБА_1 до членів Обслуговуючого кооперативу «Автогаражне товариство «Кристал», закріплення за ним гаражного боксу № НОМЕР_1 , здійснення ним будівництва спірного гаража, сплати членських чи інших обов`язкових внесків, а також набуття ним будь-якого речового права щодо спірного майна. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що подана позивачем заява про вступ до кооперативу від 09 грудня 2008 року сама по собі не підтверджує факту його прийняття до членів кооперативу, а інших документів, які б підтверджували членство позивача, сплату ним внесків чи користування спірним гаражем, матеріали справи не містять. Крім того, суд критично оцінив лист голови ОК «Автогаражне товариство «Кристал» Дубаса С. Д., оскільки викладені в ньому відомості не підтверджені первинними документами кооперативу, а також врахував відсутність належних доказів на підтвердження обставин, на які посилався позивач щодо свого перебування за кордоном та неможливості користування гаражем у відповідний період. Також, суд виходив із того, що право власності ОСОБА_2 на спірний гаражний бокс зареєстровано у встановленому законом порядку на підставі документів, поданих державному реєстратору, а належних та допустимих доказів підроблення таких документів, незаконності їх видачі або неправомірності проведеної державної реєстрації позивачем не надано. Враховуючи відсутність доказів набуття позивачем права власності, користування чи володіння спірним гаражним боксом, а також недоведеність порушення його прав оскаржуваними реєстраційними діями, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Перевіряючи висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 33 рішення від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд повинно тлумачитися у світлі принципу верховенства права. Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права або інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У рішенні у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини наголосив, що право на доступ до суду має бути реальним та ефективним, а особа повинна мати практичну можливість оскаржити дії, які, на її думку, порушують її права. Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про кооперацію» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обслуговуючий кооператив утворюється шляхом об`єднання осіб для надання послуг переважно своїм членам. Згідно зі статтями 10, 11 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути особи, які подали заяву про вступ до кооперативу, внесли передбачені статутом внески та були прийняті до кооперативу в установленому порядку. Рішення про прийняття особи до кооперативу приймається уповноваженим органом кооперативу та підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видавати їм посвідчення про членство. Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять Статут Обслуговуючого кооперативу «Автогаражне товариство «Кристал», затверджений рішенням загальних зборів від 03 листопада 2018 року. Разом із тим матеріали справи не містять статуту кооперативу в редакції, чинній станом на грудень 2008 року, коли, за твердженням позивача, він набув членство у кооперативі. За таких обставин суд виходить із загальних положень Закону України «Про кооперацію», які регулюють порядок набуття членства у кооперативі. Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження свого членства в Обслуговуючому кооперативі «Автогаражне товариство «Кристал» позивач посилається виключно на заяву від 09 грудня 2008 року про прийняття його до членів кооперативу. Разом із тим сама лише заява про вступ до кооперативу не є належним та достатнім доказом набуття членства, оскільки свідчить лише про намір особи вступити до кооперативу, але не підтверджує факту прийняття відповідного рішення уповноваженим органом кооперативу та виникнення у такої особи прав і обов`язків члена кооперативу. Матеріали справи не містять ані рішення правління чи голови кооперативу про прийняття ОСОБА_1 до членів кооперативу, ані рішення загальних зборів щодо затвердження такого прийняття, ані посвідчення члена кооперативу, ані інших документів, які б беззаперечно підтверджували набуття ним статусу члена кооперативу у встановленому законом порядку. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів сплати вступного внеску, пайового внеску чи інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством або статутом кооперативу, а також доказів виконання ним інших обов`язків члена кооперативу. Відповідно до статей 77, 81 ЦПК України саме на сторону покладається обов`язок доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а судове рішення має ухвалюватися на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у їх сукупності. Отже, наявні у справі докази не дають підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 набув членство в Обслуговуючому кооперативі «Автогаражне товариство «Кристал» у встановленому законом порядку, а відтак і про виникнення у нього прав, пов`язаних із користуванням чи закріпленням за ним спірного гаражного боксу № НОМЕР_1 . Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 також посилався й на те, що саме ним було здійснено будівництво спірного гаражного боксу № НОМЕР_1 та що він користувався ним протягом тривалого часу. Однак належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин матеріали справи також не містять. Так, відповідно до технічного паспорта на гаражний бокс роком його будівництва зазначено 1992 рік, що не узгоджується з твердженнями позивача про здійснення будівництва гаража у 2008 році. Колегія суддів також враховує, що на поданій позивачем заяві про вступ до кооперативу містяться виправлення щодо номера гаража, а саме первинне зазначення гаража № НОМЕР_2 виправлено на № НОМЕР_1 , при цьому, матеріали справи не містять відомостей про те, ким, коли та за яких обставин такі виправлення були внесені. Не можуть бути покладені в основу рішення про доведеність вимог позивача і лист голови кооперативу Дубаса С.Д . Як правильно встановив суд першої інстанції, зазначений лист не містить посилань на первинні документи кооперативу, на підставі яких зроблено висновок про членство ОСОБА_1 та будівництво ним гаражного боксу № НОМЕР_1 . При цьому сам Дубас С.Д. приступив до виконання повноважень голови кооперативу лише у лютому 2024 року. Сам по собі лист, складений у 2024 році, не є первинним документом, який підтверджує членство особи в кооперативі або виникнення у неї прав щодо спірного майна станом на 2008 рік. Показання свідка ОСОБА_3 , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі показання підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами у справі та не можуть замінити собою належні письмові докази набуття членства у кооперативі та виникнення у особи прав щодо конкретного об`єкта нерухомого майна. За відсутності відповідних документів самі лише показання свідка не можуть бути достатньою підставою для висновку про набуття позивачем прав щодо спірного гаражного боксу відповідно до положень ч. 2 ст. 78 ЦПК України. Посилання представника позивача на те, що суд першої інстанції не вжив заходів для витребування документів, які, за твердженням голови кооперативу, були вилучені органами досудового розслідування, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке. Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства саме сторони зобов`язані подавати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень. Суд не наділений повноваженнями збирати докази з власної ініціативи, за винятком випадків, прямо передбачених законом. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач або його представник зверталися до суду першої інстанції з клопотанням про витребування відповідних документів від органу досудового розслідування чи вчинення інших процесуальних дій, спрямованих на їх одержання. За таких обставин відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права в частині дослідження доказів. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що особа, яка звертається до суду за захистом свого права чи інтересу, повинна насамперед довести наявність такого права або інтересу та факт його порушення. Відсутність порушеного права або законного інтересу позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові незалежно від оцінки інших обставин спору. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 серпня 2023 року у справі №910/5958/20, в якій зазначено, що особа, яка звертається до суду, повинна довести конкретні факти порушення її прав та законних інтересів, а відсутність такого порушення є самостійною підставою для відмови у позові. Отже, навіть у разі наявності сумнівів щодо окремих підстав виникнення права у відповідача, це не звільняє позивача від обов`язку довести існування власного права або законного інтересу щодо спірного майна та факт їх порушення. Оскільки ОСОБА_1 не довів набуття ним членства у кооперативі в установленому порядку, не довів закріплення за ним гаражного боксу № НОМЕР_1 , а також не надав належних доказів виникнення у нього права власності, користування чи володіння спірним майном, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що оскаржуваною державною реєстрацією було порушено його права чи законні інтереси. Колегія суддів також враховує, що доводи апеляційної скарги значною мірою зводяться до оспорювання підстав набуття ОСОБА_2 права власності на спірний гаражний бокс та законності проведеної державної реєстрації. За змістом усталеної практики Верховного Суду у спорах, пов`язаних з оспорюванням права власності на нерухоме майно, суд насамперед повинен встановити наявність у позивача права або законного інтересу, за захистом якого він звернувся до суду, а також факт його порушення. Лише після встановлення наявності такого права та факту його порушення підлягають вирішенню питання щодо належного способу захисту, кола належних відповідачів, а також оцінка ефективності обраного способу захисту з огляду на характер спірних правовідносин. Колегія суддів звертає увагу і на те, що у випадку доведення позивачем наявності у нього речового права щодо спірного майна предметом правової оцінки могли б бути питання належного способу захисту, зокрема, з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо застосування віндикаційного способу захисту у спорах про витребування майна від особи, за якою зареєстровано право власності. Однак, у даній справіпозивачем не доведено наявності у нього права власності, володіння чи іншого речового права щодо спірного гаражного боксу, як і не доведено факту порушення такого права оскаржуваними реєстраційними діями. За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для дослідження питань щодо належності обраного способу захисту, належного складу відповідачів чи правомірності застосування інших способів захисту, оскільки такі питання можуть бути предметом судової оцінки лише за умови встановлення факту порушення права або законного інтересу позивача. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга адвоката Чирви В. Г. в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2026 року Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Чирви Віталія Григоровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 08 червня 2026 року. Головуючий Т. О. Невідома Судді С. М. Верланов В. А. Нежура