Постанова 4824 № 758/15666/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи: №758/15666/16-ц номер провадження №22-ц/824/6073/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 липня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Білич І.М. суддів Мостова Г.І., Слюсар Т.А. секретаря Рагушіній І.В. за участі: представника позивача - адвоката Фумельова І.О. відповідача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Єкимова І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Фумельова Іллі Олександровича на рішення Подільського районного суду містка Києва від 19 липня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Подільського районного суду міста Києва Захарчук С.С., у цивільній справі №758/15666/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на гаражний бокс,- в с т а н о в и л а: У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за результатами розгляду якого просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління житлового забезпечення від 12 березня 2010 року №-С/ГК; визнати недійсним свідоцтво про право власності на гаражний бокс АДРЕСА_3 в гаражному кооперативі «Барвінок», який розташований по вул. Новомостицькій, 25 у м. Києві, від 19 березня 2010 року, видане Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради. В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що у листопаді 2016 року під час розгляду в Шевченківському районному суді міста Києва справи за позовом ОСОБА_1 до нього про відшкодування збитків, йому стало відомо, що 19 березня 2010 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 12 березня 2010 року, видано свідоцтво про право власності на гаражний бокс АДРЕСА_3 в ГК «Барвінок» відповідно до якого, власниками зазначеного гаражного боксу є він та ОСОБА_1 . Вказує, що він є членом ГК «Барвінок». До приватизації гаражного боксу він був його власником в розумінні ст. 19- 1 Закону України «Про кооперацію». Відповідач ніколи не була членом гаражного кооперативу, а тому вона не могла стати власником 1/2 частини гаражного боксу. Крім того, позивач не надавав своєї згоди на приватизацію гаражного боксу та не надавав своєї згоди на оформлення права спільної часткової власності разом з відповідачем. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 19 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на гаражний бокс, відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Фумельов І.О. подав апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що він є власником гаражного боксу АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Про наявність оскаржуваних документів, йому не було відомо до листопада 2016 року. Відповідач стала членом кооперативу у зв`язку з придбанням частини гаражного боксу № НОМЕР_2 , при цьому, жодні згадки про будь-яке відношення її до гаражного боксу АДРЕСА_3 , відсутні. Згідно відповіді ГК «Барвінок» від 04 квітня 2017 року, робота яка була проведена по паспортизації та приватизації споруди була проведена по нібито виданих кооперативом документам. Фактично документи (довідки) підроблені, кооперативом не видавалися. Тому про розподіл власності до того часу, поки ОСОБА_1 не надала відповідні документи, кооператив не знав. Вважає, що надана відповідачем копія висновку № 76/17 експертного почеркознавчого дослідження від 03 серпня 2017 року є неналежним доказом у справі, оскільки, зокрема: у висновку відсутні відомості про попередження експерта про кримінальну відповідальність; до висновку не додано документів на підтвердження наявності у експерта Фраймович Л.В. повноважень на його проведення; для проведення дослідження, експерту надані зразки підписів позивача наявних у документах, які не є офіційними, позивач свої підписи не надавав. 31 березня 2023 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що остання не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Зазначаючи, що частина доказів на які посилається скаржник, не були долучені до матеріалів справи, а інша частина документів, спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Кримінальне провадження від 07 квітня 2017 року відносно неї, та на матеріали якого посилається скаржник, закрито у зв`язку з відсутністю у її діях складу кримінального правопорушення. Доводи скаржника щодо не пропущення строку на оскарження дій відповідача-2, не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв`язку його недоведеністю та необґрунтованість, а не з підстав пропуску строку позовної давності. У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній. Відповідач ОСОБА_1 та її представник заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Представник відповідача Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність відповідача в силу вимог передбачених положеннями ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, зазначаючи, що звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 не вказано, яким нормам законодавства, чинного на час винесення наказу, суперечив оскаржуваний наказ, у зв`язку з чим, його слід визнати незаконним та скасувати, та не надано доказів на підтвердження зазначених обставин. Не вказано в позові і підстав, у зв`язку з чим, свідоцтво про право власності від 19 березня 2010 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) слід визнати недійсним та не надано доказів на підтвердження зазначених обставин. Вказує, що відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності, проте оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позову, у задоволенні позову відмовив саме з цих підстав, а не з підстав пропуску строку позовної давності. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного. Судом встановлено, що відповідно до протоколу № 14 рішення загальних зборів членів ГК Барвінок» від 10 жовтня 2008 року, затверджено членом кооперативу ОСОБА_2 (т. І а.с. 13). Відповідно до протоколу засідання правління гаражного кооперативу «Барвінок» № 9 від 20 листопада 2008 року, ОСОБА_1 прийнято в члени ГК «Барвінок» (т. І а.с. 99). Відповідно до витягу з наказу Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 306-С/ГК від 12 березня 2010 року, наказано оформити та видати свідоцтво про право власності на гаражний бокс № АДРЕСА_3, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частинах. Підстава: заява, довідка про членство, виплату паю, введення об`єкта в експлуатацію, рішення Київміськради про відведення земельної ділянки, технічна документація БТІ (т. І а.с. 130). Згідно свідоцтва про право власності від 19 березня 2010 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), гаражний бокс АДРЕСА_3 на праві власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частинах. Свідоцтво видано на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 12 березня 2010 року № 306-С/ГК (т. І а.с. 06-07). Згідно з довідкою гаражного кооперативу «Барвінок» від 26 січня 2010 року № 2141 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є членами кооперативу та є власниками в рівних частинах гаражного боксу АДРЕСА_3 (т. ІІ а.с. 66). Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі № 752/21848/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, встановлено, що сторонами не заперечується, що у гаражні бокси № НОМЕР_2 та АДРЕСА_3 належать їм на праві спільної часткової власності. Вказане рішення суду набрало законної сили (т. ІІ а.с. 146-147). Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 4 ст. 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, зокрема, просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління житлового забезпечення від 12 березня 2010 року №-С/ГК, яким вирішено оформити та видати свідоцтво про право власності на гаражний бокс АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частинах. Однак, позивачем не вказано, яким нормам законодавства, чинного на час винесення спірного наказу, він суперечив, у зв`язку з чим, його слід визнати незаконним та скасувати, та всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав докази на підтвердження зазначених обставин. Також, позивач просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на гаражний бокс АДРЕСА_3 від 19 березня 2010 року, зазначаючи, зокрема, що відповідач не була членом кооперативу. Однак, зазначені доводи є помилковими та спростовуються протоколом засідання правління гаражного кооперативу «Барвінок» № 9 від 20 листопада 2008 року, згідно якого, ОСОБА_1 прийнято в члени ГК «Барвінок» (т. І а.с. 99) та довідкою гаражного кооперативу «Барвінок» від 26 січня 2010 року згідно якої, ОСОБА_1 є членом кооперативу (т. ІІ а.с. 130). Слід зазначити, що згідно п. 3 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 жовтня 2009 року N 1227, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Положення) оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтв здійснюється за рахунок коштів власників нерухомого майна або уповноважених ними органів (осіб). Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на гаражі (в т. ч. одно-, двоповерхові, багатоповерхові, наземні та підземні) гаражі-автостоянки, автопаркінги та машино-місця в них (в т. ч. розташовані у вбудованих та прибудованих нежитлових приміщеннях в житлових будинках), гаражні бокси на підставі документів, які підтверджують їх (в т. ч. суб`єктів інвестиційної діяльності) право власності на ці об`єкти нерухомого майна (п. 5.1.8. Положення). Пунктами 10 - 13 Положення встановлено, що документи, на підставі яких оформлюється право власності, надаються в оригіналах або нотаріально посвідчених копіях або копіях, відповідність яких оригіналу засвідчена юридичною особою, яка створила цей документ. Документи, оформлені відповідно до вимог Положення, розглядаються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження. Термін розгляду документів може бути продовжений за клопотанням юридичної чи фізичної особи, яка подала документи. За результатами розгляду наданих документів орган, який здійснює оформлення права власності, видає наказ про оформлення права власності та видачу свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна або надсилає письмове повідомлення про результати розгляду цих документів. Свідоцтва про право власності оформлюються на об`єкти нерухомого майна усіх форм власності на бланках, форма яких затверджується Міністерством юстиції України. Пунктом 14 Положення встановлено, що орган, який здійснює оформлення права власності, відмовляє в оформленні права власності у таких випадках: а) оформлення права власності суперечить законодавству України; б) оформлення права власності здійснюється іншим органом; в) надані документи, зміст та оформлення та яких не відповідають законодавству України; г) наявність відомостей щодо накладення арешту, інших обтяжень на об`єкт нерухомого майна чи спору, в тому числі судового; д) наявність у наданих документах підчисток або дописок, закреслених слів чи інших незастережних виправлень або суперечностей, документів, тексти яких неможливо прочитати; е) звернення із заявою про оформлення права власності особи, повноваження якої на вчинення таких дій не підтверджені в установленому порядку; є) наявність у фізичної чи юридичної особи, у тому числі іноземця та особи без громадянства, іноземної юридичної особи, міжнародної організації, іноземної держави, а також територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування та держави в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, документа, що підтверджує їх право власності на об`єкт, щодо якого подана заява та на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності. Відповідно до витягу з наказу Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 306-С/ГК від 12 березня 2010 року, наказано оформити та видати свідоцтво про право власності на гаражний бокс № АДРЕСА_3, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частинах. Підстава: заява, довідка про членство, виплату паю, введення об`єкта в експлуатацію, рішення Київміськради про відведення земельної ділянки, технічна документація БТІ. Доказів на підтвердження того, що відповідачем не було надано документи, які входять до переліку документів, визначених п. 14 Положення, матеріали справи не містять. Крім того, колегія суддів бере до уваги, що зі змісту рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі № 752/21848/16-ц, яке набрало законної сили, вбачається, що у грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені витрати за сплату комунальних послуг. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначаючи, зокрема, що сторонам на праві спільної часткової власності належить гаражний бокс АДРЕСА_3 в гаражному кооперативі «Барвінок», в рівних частках. Під час розгляду вказаної справи, судом було встановлено, що гаражні бокси № НОМЕР_2 та АДРЕСА_3 належатьОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, що ними не заперечувалося. Тобто, під час розгляду судом справи № 752/21848/16-ц, ОСОБА_2 визнавалася та обставина, що гаражний бокс АДРЕСА_3 в гаражному кооперативі «Барвінок», який розташований по вул. Новомостицькій, 25 у м. Києві, належав сторонам по справі на праві спільної часткової власності. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, З огляду на викладене, суд бере до уваги зазначені висновки. Крім того, зі змісту постанови прокурора Київської місцевої прокуратури № 2 Могілевського В.С. про закриття кримінального провадження від 15 січня 2019 року вбачається, що до Дарницького УП ГУНП у м. Києві 15 червня 2017 року з письмовою заявою звернувся ОСОБА_2 про виявлення останнім факту підробки невстановленими особами підпису у книзі прийому-видачі документів щодо права власності на об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс АДРЕСА_3 у гаражному кооперативі КП «Барвінок», за адресою: м. Київ, вул. Новомостицька,

25. Відомості за вказаним фактом внесено до ЄРДР. У ході досудового розслідування кримінального провадження зокрема, встановлено, що відповідно до висновку експертизи № 8-4/1952 від 20 грудня 2018 року у довідці № 2141 від 26 січня 2010 року, підпис ОСОБА_4 в графі «голова правління» виконаний ОСОБА_4 . Відбиток печатки «Гаражний кооператив Україна м. Київ «Барвінок» ідентифікаційний код 22885005» в графі «МП» у довідці від 26 січня 2010 року № 2141 гаражного кооперативу «Барвінок», нанесений кліше печатки ГК «Барвінок». Під час досудового розслідування не встановлено доказів, які б свідчили про факт вчинення ОСОБА_1 дій спрямованих на підробку документу, оскільки встановлено, що довідку № 2141 від 26 січня 2010 року підписав та завірив печаткою голова гаражного кооперативу «Барвінок» Купенко М.Ю. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлений ОСОБА_2 позов є необґрунтованим та недоведеним, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 є єдиним власником гаражного боксу АДРЕСА_3 , колегія суддів відхиляє, оскільки документом який підтверджує право власність на зазначений гараж, є свідоцтво про право власності. В той же час, згідно свідоцтва про право власності від 19 березня 2010 року, гаражний бокс АДРЕСА_3 на праві власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частинах. Посилання скаржника на членську книжку, облікову картку члена автокооперативу, протокол № 14, відповідь голови ГК «Барвінок» Купенка М. від 11 листопада 2016 року, довідку від 25 листопада 2009 року, копія технічного паспорту від 09 грудня 2009 року, які на думку ОСОБА_2 , підтверджують, що він є єдиним власником гаражного боксу, колегія суддів відхиляє, оскільки документом яким засвідчує право власності на гаражний бокс є свідоцтво про право власності на нього від 19 березня 2010 року. При цьому, наявність вище перелічених документів, не свідчить про недійсність оспорюваного свідоцтва. Посилання скаржника на відповідь голови ГК «Барвінок» Купенка М. від 04 квітня 2017 року згідно якої, робота по паспортизації та приватизації була проведена без відома голови кооперативу; фактично документи підроблені, кооперативом не видавалися, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені у листі відомості, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Також, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновок експерта від 21 листопада 2017 року № 8-4/2359, оскільки зазначені у ньому висновки, суперечать висновкам викладеним у висновку експерта № 8-4/1952 від 20 грудня 2018 року. Посилання скаржника на копії протоколів допиту свідка ОСОБА_4 від 10 квітня 2017 року та від 03 жовтня 2017 року, згідно яких довідку № 2141 від 26 січня 2010 року він не видавав, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки зазначені пояснення спростовуються висновком експерта № 8-4/1952 від 20 грудня 2018 року. Посилання скаржника на протокол допиту ОСОБА_5 від 07 квітня 2017 року, згідно якого, останній повідомив, що гараж АДРЕСА_3 був проданий тільки ОСОБА_2 , спростовується довідкою № 2141 від 26 січня 2010 року за підписом голови правління ГК «Барвінок» згідно якої, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сплатили у повному обсязі неповоротний пайовий внесок та являються власниками гаража АДРЕСА_3 . Щодо доводів скаржника, які стосуються дня, коли він довідався або міг довідатися про порушення свого права, слід зазначити наступне. 13 вересня 2018 року на адресу суду першої інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому міститься заява останньої про застосування строку позовної давності. Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідноч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 зазначила, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, про які повідомив позивач. Оскільки, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, аргументи скаржника, що стосуються дня, коли він довідалася або міг довідатися про порушення свого права, колегія суддів відхиляє. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування на підставі доводів викладених у апеляційній скарзі немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Фумельова Іллі Олександровича залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду містка Києва від 19 липня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту складення повного тексту судового рішення. Суддя-доповідач: Судді: