Постанова 4811 № 466/12202/23

Справа № 466/12202/23 Головуючий у 1 інстанції: Зима І. Є. Провадження № 22-ц/811/46/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Цяцяк Р.П., судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О., за участю: секретаря Підлужного В.І.; адвоката Грабовця С.В. - представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 03 грудня 2024 року, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Автогаражного кооперативу «БОЙОВИЙ» про зобов`язання до вчинення дій, у якому просив суд ухвалити рішення, яким зобов`язати АГК «БОЙОВИЙ» надати позивачу довідку про його членство у даному кооперативі та належність йому на праві власності металевого гаражного боксу № НОМЕР_1 , який знаходиться по АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач є членом автогаражного кооперативу «БОЙОВИЙ», що стверджується його заявою від 11.05.2004 року, адресованою голові правління ОСОБА_3 , пам`яткою члену АГК «БОЙОВИЙ» від 2007 року, а також списком членів кооперативу станом на 01.01.2017 року. У вказаному кооперативі за ним закріплено гаражний бокс № НОМЕР_1 , яким він користується по сьогоднішній день, здійснює його утримання, а також вносить оплату членських внесків. Реєструвати право власності на гараж не має необхідності, однак позивачу потрібен документ, що підтверджує його право володіння (розпорядження) таким, яким є довідка про членство в кооперативі. Позивач протягом двох років неодноразово звертався до нового керівництва АГК «Бойовий» з проханням видати йому необхідну довідку, однак йому відмовили, як відмовили й у прийнятті членських внесків (а.с. 2-4). Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 124-126). Дане рішення оскаржив представник позивача. Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального права. Стверджує, що «бездіяльність відповідача грубо порушує право позивача на здійснення державної реєстрації права власності на гараж». Вважає, що суд «не надав належну оцінку доводам позивача про те, що він є власником і добросовісним користувачем гаражу» (а.с. 135-138). Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року апеляційний розгляд справи було призначено на 14-00 год. 05 травня 2025 року (а.с. 152), про що належним чином було повідомлено відповідача ще 18 березня 2025 року (а.с. 157-158), однак станом на 14-00 год. 05 травня 2025 року відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив і про причини такої неявки суд не повідомив, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги в частині позовної вимоги про зобов`язання АГК «БОЙОВИЙ» надати позивачу довідку про членство останнього у даному кооперативі, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. В самій позовній заяві міститься абсолютно вірне твердження про те, що «оскільки металевий гараж не є об`єктом нерухомості, так як це некапітальне спорудження, переміщення якого можливе без його знецінення та зміни призначення, тому реєструвати право власності на нього не потрібно» (а.с. 2). З вищенаведеним твердженням в суді апеляційної інстанції погодився і представник апелянта (позивача), який визнав необґрунтованість позовної вимоги про зобов`язання АГК «БОЙОВИЙ» видати позивачу довідку про належність останньому на праві власності металевого гаражного боксу № НОМЕР_1 на вулиці Промисловій, 31-А у м. Львові, а відтак доводи апеляційної скарги стосовно того, що «бездіяльність відповідача грубо порушує право позивача на здійснення державної реєстрації права власності на гараж», до уваги прийматися не можуть. Щодо іншої позовної вимоги, а саме: про зобов`язання АГК «БОЙОВИЙ» видати позивачу «довідку про членство в автогаражному кооперативі «Бойовий», то відповідач (згаданий автогаражний кооператив) таке членство позивача категорично заперечує. Відтак, фактично наявним є спір про членство позивача в автогаражному кооперативі. Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності автогаражних кооперативів та їх членів визначено Законом України «Про кооперацію», а також статутом певного кооператив, який передбачений статтею 8 згаданого Закону і який повинен містити (зокрема) склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах тощо. А статтею 11 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу. На вищенаведене міститься посилання і у позовній заяві. В той же час, матеріали справи не містять статуту (його копії) АГК «Бойовий», а також клопотання позивача до суду про витребування такого статуту (у разі неможливості самого позивача подати копію такого до суду), так само, як не містять доказів про внесення позивачем вступного внеску, рішення загальних зборів членів АГК про затвердження рішення правління чи голови кооперативу про прийняття позивача до кооперативу тощо. У матеріалах справи відсутні також і докази сплати позивачем членських внесків члена АГК «Бойовий», на що міститься посилання у позовній заяві. Так само, як відсутні докази вирішення позивачем питання його членства в АГК шляхом звернення до його керівних органів (правління та/чи загальних зборів) у передбаченому статутом АГК порядку, оскільки спір щодо членства в АГК належить до компетенції внутрішньо-організаційної діяльності АГК, а тому має вирішуватися відповідно до статутних документів АГК та законодавства, яке регулює основи діяльності кооперації. За наведених вище обставин в їх сукупності у суду були відсутніми правові підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання АГК «БОЙОВИЙ» видати позивачу «довідку про членство в автогаражному кооперативі «Бойовий», а тому суд правомірно відмовив у задоволенні такої позовної вимоги за її недоведеністю. У апеляційній скарзі наведено доводи, які фактично повторюють доводи, які наведені у позовній заяві і яким суд першої інстанції дав належну оцінку. В той же час, в апеляційній скарзі не зазначено, в чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення (які саме обставини та (чи) докази, що мають значення для справи, судом встановлені та (чи) оцінені неповно та (або) неправильно); які саме нові обставини і (або) докази підлягають встановленню, дослідженню чи оцінці в ході апеляційного розгляду справи тощо; так само, як у ній не наведено заперечень проти доказів, використаних судом першої інстанції. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 03 грудня 2024 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 14 травня 2025 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.