Постанова Київський апеляційний суд № 359/73/26

Єдиний унікальний номер № 359/73/26 Апеляційне провадження № 33/824/1435/2026 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 квітня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2026 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №549771 від 24.12.2025, в м. Борисполі по вул. Київський Шлях 20, 24.12.2025 року о 18 год. 47 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом OPEL ASTRA д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в найближчому медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з перерахуванням суми штрафу в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. Не погоджуючись із таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю подій і складу адміністративного правопорушення. У судове засідання, призначене на 02 квітня 2026 року, учасники судового процесу не з`явилися. Від захисника ОСОБА_1 - адвоката Спаського А. Ю. надійшло клопотання про відкладення судового засідання. В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що не має можливості взяти участь в судовому засіданні, у зв`язку з участю в іншому судовому процесі у Дніпровському районному суді . Апеляційний суд звертає увагу на те, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи не містить належних та допустимих доказів і документально не підтверджене. За відсутності будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин, подібне клопотання про відкладення розгляду справи не може вважатися належним чином обґрунтованим. Посилання заявника на перебування в іншому судовому засіданні не не підтверджене документально. Суду не надано жодних підтверджень того, що зазначений представник представляє інтереси учасників в іншій справі у Дніпровському районному суді, а також відсутні докази призначення конкретної справи на конкретний час, який співпадає з розглядом даної справи. За таких обставин наведені у клопотанні доводи є непідтвердженими та не могли б бути оцінені судом як об`єктивні перешкоди для розгляду справи у призначений час. Апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Основними доводами апеляційної скарги є посилання на істотні порушення працівниками поліції вимог процесуального закону під час оформлення матеріалів справи, що, на думку апелянта, призвело до порушення його права на захист та свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, апелянт зазначає, що особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, належним чином не було роз`яснено його процесуальні права, направлення на медичний огляд фактично не вручалося, до закладу охорони здоров`я він не доставлявся, а факт відмови від проходження огляду не був безпосередньо зафіксований працівником поліції, який оформив протокол. Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині. Як убачається з матеріалів справи, зокрема з відеозаписів із нагрудних бодікамер працівників поліції, працівник поліції, який безпосередньо спілкувався з ОСОБА_1 , а також інші поліцейські неодноразово пропонували останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі. На зазначені пропозиції ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження такого огляду. Із досліджених відеозаписів також убачається, що ОСОБА_1 були роз`яснені його процесуальні права та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому сам факт відмови був безпосередньо зафіксований працівниками поліції за допомогою технічних засобів відеофіксації, які долучені до матеріалів справи та досліджені судом. Апеляційний суд зазначає, що у розумінні положень ч. 1 ст. 130 КУпАП та вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України згода особи на проходження огляду на стан сп`яніння має бути чіткою, однозначною та безумовною. Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку; доводи апеляційної скарги щодо відсутності належної фіксації відмови та порушення процедури проведення огляду є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Як убачається з матеріалів справи та дослідженого судом відеозапису з нагрудних бодікамер працівників поліції, ОСОБА_1 було чітко повідомлено про виявлені у нього ознаки сп`яніння. При цьому останній відмовився від проходження огляду. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського. Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»(далі- Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція). Згідно ст. 266 КУпАП України особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Згідно п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. За положеннями Інструкції визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, а перевірка наявності чи відсутності у водія такого стану в порядку медичного огляду у відповідному медичному закладі. Тому, у випадку наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу знаходиться у стані сп`яніння, останній на вимогу поліцейських за положеннями пункту 2.5 ПДР України зобов`язаний пройти медичний огляд. Законодавством не передбачено право водія відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, а встановлено обов`язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції. Крім того, відмова від проходження огляду може бути виражена не лише шляхом прямого усного повідомлення про небажання проходити такий огляд, а й у поведінці особи, яка не надає чіткої та однозначної відповіді щодо проходження огляду або формально погоджується на його проведення, однак своїми діями фактично унеможливлює проведення відповідного огляду. Процедура медичного огляду передбачена законодавцем для того, щоб об`єктивно перевірити та встановити, чи дійсно наявні у водія зовнішні ознаки пов`язані зі станом алкогольного чи наркотичного сп`яніння, або ж вони викликані іншими причинами. Наявність чи відсутність фактичного стану сп`яніння остаточно визначається не суб`єктивним сприйняттям водія чи працівника поліції, а результатами огляду, проведеного у встановленому законом порядку. За диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення. Апеляційний суд зауважує, що апелянту ставиться в провину саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є самостійним складом адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від факту перебування чи не перебування особи у такому стані. В даному випадку вимоги п.2.5 ПДР ОСОБА_1 дотримано не було, що повністю підтверджуються матеріалами справи. Іншим доводом апеляційної скарги є твердження апелянта про неналежну фіксацію подій працівниками поліції; неможливість встановити коли, кому та в якій формі була висловлена відмова; факт відмови від проходження огляду має бути зафіксований безпосереднього тією посадовою особою, яка здійснює оформлення матеріалів та складає протокол. Однак зазначені доводи не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як обґрунтовані. Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. На долученому до матеріалів справи відеозаписі з нагрудної бодікамери працівника поліції зафіксовано перебіг подій, пов`язаних із зупинкою транспортного засобу, спілкуванням із ОСОБА_1 , повідомленням йому причин зупинки, виявленням ознак можливого алкогольного сп`яніння, роз`ясненням права та обов`язку пройти медичний огляд, а також його реакцію та поведінку під час спілкування з працівниками поліції. Відеофіксацією охоплено кожен момент вищевказаних подій, а сам відеозапис дає можливість повно та об`єктивно встановити обставини події, що мають значення для правильного вирішення справи. Будь-яких даних, які б свідчили про монтаж відеозапису, його переривання у ключові моменти або інше спотворення зафіксованих подій, матеріали справи не містять. Крім того, апелянтом не наведено жодних переконливих доводів щодо того, яким саме чином факт його спілкування з декількома працівниками поліції, у тому числі не лише з поліцейським, який складав протокол про адміністративне правопорушення, може свідчити про незаконність оформлення матеріалів справи або спростовувати факт його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Матеріалами справи та дослідженим відеозаписом підтверджується, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово роз`яснювалися його права, порядок проходження огляду та наслідки відмови від такого огляду. При цьому відмова від проходження огляду висловлювалася ним не лише у спілкуванні з поліцейським, який безпосередньо складав протокол, а й під час комунікації з іншими працівниками поліції, які перебували на місці події та здійснювали фіксацію обставин правопорушення. Сам по собі факт участі у спілкуванні з особою декількох працівників поліції не свідчить про порушення вимог закону та не впливає на допустимість і належність зібраних у справі доказів. Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні апелянтом норм матеріального і процесуального права. Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції. Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу. Порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи апеляційний суд не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2026 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.О. Журба