Постанова Київський апеляційний суд № 359/9741/23

Єдиний унікальний номер 359/9741/23 Апеляційне провадження № 33/824/5486/2023 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 грудня 2023 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2023 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 509724, ОСОБА_1 25.09.2023 року о 23 год. 05 хв. по вул. Європейська, 6 в м. Бориспіль, Київської області керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння він відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп. та позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 536, 80 грн. Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2023 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав: Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Свою незгоду з оскаржуваною постановою апелянт обґрунтовував наступним: 1. зовнішні ознаки сп`яніння були відсутні; 2. після відмови від проходження огляду ОСОБА_1 передумав і сам запропонував пройти огляд; 3. направлення особи на проходження огляду в закладі охорони здоров`я було складено неналежним чином; 4. працівниками поліції було порушено процедуру проведення огляду на стан сп`яніння;

5. ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп`яніння, на засвідчення чого він надав до суду відповідний висновок медичного огляду. Апеляційний суд не погоджується із твердженнями апелянта про відсутність складу інкримінованого йому правопорушення з огляду на наступне: Вина ОСОБА_1 в повній мірі доведена наявними у матеріалах справи доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення та наявним у матеріалах справи відеозаписом з нагрудної боді-камери працівника поліції, який підтверджує наявність порушення мови та координації рухів, що є достатнім для виникнення об`єктивної підозри про перебування ОСОБА_1 в стані сп`яніння. Хоча інші ознаки не зафіксовані (та з огляду на їх характер і не можуть бути зафіксовані) на відеозаписі, однак апеляційний суд звертає увагу, що такі ознаки є лише підставою для виникнення суб`єктивної підозри у працівників поліції щодо стану водія, обґрунтованість якої в подальшому може підтвердитися або ж не підтвердитися подальшим оглядом на стан сп`яніння. За таких умов існування певних зовнішніх ознак сп`яніння у водія не має вирішального значення у справах даної категорії, адже вони не є частиною складу адміністративного правопорушення, а виступають лише приводом для вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння. Щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, апеляційний суд зазначає, що в даному випадку склад адміністративного правопорушення полягає не в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що і не було інкримінованого ОСОБА_1 , а у відмові від проходження огляду, що є самостійним і закінченим адміністративним правопорушенням. При цьому зазначене вище адміністративне правопорушення вважається завершеним з часу висловлення особи відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. За таких умов, з урахуванням вищевказаного, доводи апелянта щодо неперебування його в стані алкогольного сп`яніння, а також доводи щодо подальшої зміни позиції вже після відмови від проходження огляду, тобто завершення скоєння правопорушення, не мають вирішального значення при розгляді справи. Не вбачає апеляційний суд і порушення працівниками поліції процедури вимоги проходження огляду на стан сп`яніння. Окремо суд зважає на те, що суть вчиненого апелянтом правопорушення полягає у відмові в проходженні огляду на стан сп`яніння. За таких умов окреме оформлення письмового направлення на такий огляд та вручення його особі чинною процедурою не передбачене. В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції апелянт заявив клопотання про виклик та допит в судовому засіданні двох свідків. При цьому в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляв жодних клопотань про виклик таких свідків, а в суді апеляційної інстанції не зазначив об`єктивних обставин, які унеможливили йому звернення із вищевказаним клопотанням до суду першої інстанції, тобто представлення суду відповідних доказів. На підставі викладеного апеляційний суд прийшов до висновку про неможливість задоволення такого клопотання. При цьому суд зважав також і на те, що як зазначив апелянт, заявлені свідки можуть підтвердити причини, у зв`язку з якими ОСОБА_1 а не такі свідки здійснював керування транспортним засобом, що з точки зору суду не є предметом розгляду справи, а також факт того, що через певний час після відмови від проходження огляду, апелянт таки змінив свою позицію. Як вже зазначалося вище, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення полягає саме у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, і є завершеним з моменту висловлення такої відмови. Таким чином той навіть за підтвердження б того, що згодом, через певний проміжок часу ОСОБА_1 таки змінив свою позицію, не може впливає на належність і відповідність кваліфікації дій ОСОБА_1 в даному випадку. Не впливає на них і причина, за якої саме ОСОБА_1 із трьох осіб, які перебували в авто, здійснював керування ним. За таких умов апеляційний суд відмовляє у виклику і допитів таких свідків. Не спростовують належність висновків суду першої інстанції і решта посилань апелянта. Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу, відтак порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи, апеляційний суд не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2023 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.О. Журба