Постанова 4818 № 635/8989/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Харків справа № 635/8989/25 провадження №22-ц/818/2905/26 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів колегії Пилипчук Н.П., Герцика Р.В., сторони справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , на рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 січня 2026 року у складі судді Омельник М.М.,- ВСТАНОВИВ: В жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 1398-5497 від 22.05.2024 в розмірі 47618,49 грн з яких 10000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом та 37618,49 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 22.05.2024 між ТОВ Укр Кредит Фінанс, ОСОБА_3 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1398-5497. На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор C4578, для підписання Кредитного договору №1398-5497 від 22.05.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 10 000,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15 % від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору. У порушення умов кредитного договору, ОСОБА_3 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, станом на 10.09.2025 загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 53 278,49 гривень, що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 10 000,00 гривень; простроченої заборгованості за нарахованими процентами розмірі 42 480,00 гривень; простроченої заборгованості по комісії за видачу кредиту у розмірі 798,49 гривень. Разом з тим, Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 5 660,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 47 618,49 гривень. Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: - прострочену заборгованість за кредитом 10 000,00 гривень; прострочену заборгованість за нарахованими процентами 37 618,49 гривень, що разом становить 47 618,49 гривень. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27 січня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 1398-5497 від 22.05.2024 в розмірі 47618,49 грн та суму судового збору в розмірі 2422,40 грн. Рішення мотивоване тим, що позивач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження факт укладення між сторонами у справі договору кредиту на зазначених у позові умовах. Договір між сторонами припинив свою дію 17.03.2025 року, заборгованість, яка виникла з боку відповідача на час його припинення не була сплачена, є такою, що нарахована відповідно до погоджених сторонами умов та її розмір відповідає закріпленим між сторонами обов`язкам, а тому позовна заява підлягає задоволенню. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила, скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення кредитного договору між сторонами та отримання відповідачем грошових коштів у заявленому розмірі. Крім того зазначає що зазначає що визначений розмір процентів річних є завищеним та несправедливим, посилаючись практику Верховного суду зазначає що розмір процентів річних з урахуванням конкретних обставин може буди зменшений судом за час простроченого грошового зобов`язання. Крім того зазначає що позивачем пропущено строк позовної давності. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 22.05.2024 між ТОВ Укр Кредит Фінанс та ОСОБА_4 , за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1398-5497. (а.с.20-24) Відповідно до умов кредитного договору, відповідач отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн. шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника, строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15 % від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день. Відповідно до п. 3.1 кредитного договору цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 4.2. кредитного договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. У розділі 13 Договору визначено реквізити договору сторін, в якому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 . Договір підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора С4578. Додатком №3 та 4 до договору про відкриття кредитної лінії № 1398-5497 від 22.05.2024 року є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за стандартною та зниженою процентними ставками, що також підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора С4578. В матеріалах справи також наявні правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «На все» затверджених наказом директора ТОВ «Укр кредит фінанс» №12-П від 27.02.2024 року та паспорт споживчого кредиту в якому викладені усі істотні умови кредиту. Вказані документи підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора С4578 (а.с.25-29). Згідно довідки про перерахування суми кредиту № 1398-5497 від 22.05.2024, вбачається, що 22 травня 2024 року через платіжну систему LiqPay, платіж № 2465613905 на карту № НОМЕР_1 перераховано 10 000,00 гривень. Відповідне також підтверджується квитанцією сервісу LiqPay (а.с. 31-32). Згідно з розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, заборгованість відповідача за кредитним договором № 1398-5497 від 22.05.2024 станом на 10.09.2025 року становить 53278,29 гривень, яка складається, з заборгованості за кредитом - 10 000, 00 гривень; заборгованості за нарахованими процентами - 42480, 00 гривень; заборгованості за комісією 798,49 гривень (а.с.34-36). Разом з тим, Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 5 660,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 47 618,49 гривень. Таким чином, позивач просить суд стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 10 000,00 гривень та прострочену заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 37 618,49 гривень, що разом становить 47 618,49 гривень. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі. Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. За змістом ч.13 ст.11 вищевказаного Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України. Наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію". Встановлені під час розгляду фактичні обставини у справі свідчать про те, що Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ Укр Кредит Фінанс перебувають в загальному доступі, розміщенні на веб-сайті кредитодавця https://credos.com.ua та в розумінні статтей 641,644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони не досягли б згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу. За обставинами даної справи позичальник (відповідач ОСОБА_5 ) шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора С4578, отриманого від позивача на укладення договору про відкриття кредитної лінії №1398-5497 тобто договір вважається укладеними у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх їх істотних умов. Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем підписано електронним підписом, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. Відповідач під час укладення кредитного договору, ознайомився з його текстом та істотними умовами кредитування а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування, графіком платежів та порядком погашення заборгованості, що підтверджується особистим електронним підписом позичальника. Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що остання погодилася з його умовами та зобов`язалася виконувати їх. Доводи Відповідачки про недотримання АТ «Банк Кредит Дніпро» вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування, зокрема що передбачені паспортом споживчого кредиту є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема копією кредитного договору, в якому зазначено всі істотні умови договору, в тому числі щодо відсоткової ставки та порядку нарахування відсотків за користування кредитом. Факт видачі кредитних коштів позичальнику підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1398-5497 від 22.05.2024 та квитанцією сервісу LiqPay. Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 в яких викладено що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів. Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 10 000,00 грн (п. 4.1 Договору); строк кредитування 300 днів, дата повернення кредиту 17.03.2025 (п. 4.9 Договору); стандартна % ставка 1,50 % за кожний день користування (п.4.6 Договору), знижена процентна ставка 1,20% за кожний день користування (п.10.2 Договору.) У постанові Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 вказала, що відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідно до умов кредитного договору позивач обґрунтовано нараховував проценти в межах строку, визначеного п.4.9 кредитного договору, що відображено у розрахунку заборгованості. Так відповідно до розрахунку заборгованості а кредитним договором № 1398-5497 від 22.05.2024 року вбачається, що: з 22.05.2024 року по 18.06.2024 року включно нараховувалась пільгова процентна ставка 1,20 %, оскільки відповідно до п. 10.1 кредитного договору Позичальнику на умовах, вказаних у даному Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Пільговою процентною ставкою, надана протягом першого Базового періоду, виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника. З 19.06.2024 року по 17.03.2025 року включно відповідачу застосовано стандартну процентну ставку 1,50 % у зв`язку із простроченою заборгованістю. Отже, розмір нарахованих процентів за Кредитним договором № 1398-5497 від 22.05.2024 року повністю узгоджується із розрахунком заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано. Тому колегія суддів вважає, що вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий узгоджується з умовами кредитного договору. Доводи апеляційної щодо встановленого сторонами договору розміру відсотків є несправедливими, надмірними та неспівмірними є безпідставними, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до статтей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та умовами кредитного договору. Слід зазначити, що статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті. Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Однак, дана норма стосується щодо вимог про нарахування пені, яку позивач не нараховував. Крім цього, у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Враховуючи, що ОСОБА_3 не заявляла зустрічних вимог щодо визнання кредитного договору недійсним у частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у зв`язку з можливим порушенням вимог Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування», апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про порушення позивачем статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Посилання відповідача на Закон України «Про правовий режим воєнного стану» та на Закон №2120-ІХ також є помилковими та безпідставними оскільки кредитором в межах кредитного договору не здійснювалось нарахування штрафів/пені та процентів річних передбачених ст.625 ЦПК України. Отже, позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором є доведеними та обґрунтованими належними доказами у справі. Тому, враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів погашення заборгованості. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 не виконала зобов`язання за укладеним сторонами кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» слід стягнути заборгованість у розмірі 47618,49 грн., яка складається: 10000,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом та 37618,49 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 січня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді Н.П. Пилипчук Р.В. Герцик