Постанова 4818 № 635/2401/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2026 року м. Харків справа № 635/2401/24 провадження № 22-ц/818/1422/26 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - судді: Тичкової О.Ю., суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б. за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.. сторони справи: учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач голова Височанської селищної ради Мороз Олександр Васильович розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської обалсті16 жовтня 2025 року в складі судді Березовської І.В., - ВСТАНОВИВ: В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови Височанської селищної ради Мороза О.В. про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями посадової особи органу місцевого самоврядування, яким просить стягнути з голови Височанської селищної ради Мороза О.В. на його користь 3000000 гривень моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що 28 квітня 2022 року позивач з дружиною ОСОБА_2 прийшов до будівлі Зеленогайського ліцею Височанської селищної ради з метою отримання продовольчих товарів. Видачу продовольчих товарів здійснювали вчителі Зеленогайського ліцею Височанської селищної ради ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Коли настала черга позивача та його дружини,вони пред`явили ОСОБА_3 свої паспорти, які остання оглянула,після чого запропонувала їм поставити підписи у відомості. Перед цим ОСОБА_3 з підлоги поклала на стіл два пакети, загальна вага кожного з яких становила близько 5 кг, що явно не відповідало обсягу товарів, визначених постановою КМУ №

328. Позивач запропонував ОСОБА_3 розкрити пакунок і показати його вміст, звірити перелік товарів та скласти їх опис. ОСОБА_3 повідомила, що опис товарів, які містяться в пакеті, відсутній та відмовилася здійснювати такий опис. Вона зазначила, що пакети можуть бути видані лише у закритому вигляді, за умови підписання відомості,і у випадку відмови від підпису видача пакетів здійснена не буде. З вказаними умовами позивач та його дружина не погодились, тому не розписалися у відомості за отримання пакетів із невідомим змістом. 04 травня 2022 року позивач звернувся до Височанського селищного голови Мороза О.В. із пропозицією передати йому продукти харчування, визначенні постановою КМУ № 328, при цьому зазначив їх перелік та обсяг,що підлягали видачі. У відповідь на зазначену пропозицію ОСОБА_5 повідомив,що на даний час вказані товари у селищній раді відсутні, однак після їх надходження позивача буде повідомлено,і він зможе їх отримати. Розуміючи можливі наслідки оприлюднення фактичних обставин видачі зазначених продуктів,які не відповідали нормам, визначеним постановою КМУ № 328, та можливу реакцію населення, ОСОБА_5 вирішив розповсюдити інформацію, що позивач сам відмовився від отримання продуктового набору. ОСОБА_5 здійснив зазначені дії за допомогою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які склали документ, у якому було викривлено фактичні обставини, що стосуються отримання позивачем продовольчих товарів. Такі дії ОСОБА_5 були спрямовані на приховування факту привласнення продуктів харчування, визначених постановою КМУ №

328. Позивач зазначає що відмова від отримання продуктів харчування була оформлена без його відома та згоди, зацікавленими особами, які вводили населення в оману під час видачі зазначених продуктів, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відсутність відмови від отримання продуктів харчування, які підлягали передачі позивачу відповідно до постанови КМУ № 328, підтверджена документально його зверненнями та відповіддю ОСОБА_5 . Крім того вказує, що його права були порушені ОСОБА_5 при збиранні, зберіганні та поширені недостовірної інформації стосовно його добровільної відмови від отримання продуктів харчування, визначених постановою КМУ №

328. Такими неправомірними діями ОСОБА_5 позивачу була спричинена моральна шкода,яку він оцінює в 3000000 грн. та яка полягає в душевних стражданнях внаслідок збирання, зберігання та розповсюдження ОСОБА_5 недостовірної інформації. Рішенням Харківського районного суду Харківської обалсті16 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача,оскільки подані ним докази не підтверджують обставин, які б свідчили про порушення відповідачем прав, свобод чи законних інтересів позивача, а також про наявність причинного зв`язку між діями відповідача та заявленими моральними стражданнями. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що незаконними діями посадових осіб відповідача було завдано моральної шкоди позивачу. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом встановлено що відповідно до відповіді Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про розгляд звернення ОСОБА_1 за №Р-91/01-28 від 07 лютого 2023 року, ОСОБА_1 було включено до списків отримувачів гуманітарної допомоги, яка надавалася населенню територіальної громади за програмою Президента України «Пакунок кожного громадянину». 28.04.2022 року ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 прибув до будівлі Зеленогайського ліцею Височанської селищної ради з метою отримання продовольчих товарів за програмою Президента України «Пакунок кожному громадянину». Після настання черги позивача заступник директора ліцею ОСОБА_3 внесла паспортні дані позивача та його дружини до відомості на видачу гуманітарної допомоги мешканцям смт Високий за ініціативою Президента України по вул. Українській, і видала два пакунки з продуктовими наборами. Позивач запропонував ОСОБА_3 розкрити пакунок,показати його вміст та здійснити опис продуктів харчування, що в ньому містяться. Однак, ОСОБА_3 відмовилася здійснювати розкриття пакунків та опис їх вмісту. Після цього позивач та його дружина відмовилися отримувати пакунки з продуктовими наборами та розписуватися за їх отримання. Зазначене зокрема підтверджується записами № №216,217 у відомості від 28 квітня 2022 року на видачу гуманітарної допомоги мешканцям АДРЕСА_1 , згідно яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовилися від отримання продуктових наборів. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ч.ч.1, п.2 ч.2, 3, 5 та ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи з положень ст. ст.16, 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності. Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Відповідно до ст. 1173 ЦК шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Для покладення відповідальності на державу або орган місцевого самоврядування за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди. Відповідні висновки викладені у постанові Верховного суду від 19 листопада 2025 року по справі 635/1409/24. Статтею 77 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Оскільки для наявності зобов`язання з відшкодування шкоди відповідно до ст. 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності посадової особи органу державної влади, органу місцевого самоврядування, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, ці обставини підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до ст.ст. 12,81ЦПК України є обов`язком позивача. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Згідно з ч.1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. За ч.1,ч.2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судом встановлено що відповідно до відповіді Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про розгляд звернення ОСОБА_1 за №Р-91/01-28 від 07 лютого 2023 року, ОСОБА_1 було включено до списків отримувачів гуманітарної допомоги, яка надавалася населенню територіальної громади за програмою Президента України «Пакунок кожного громадянину». 28.04.2022 року ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 прибув до будівлі Зеленогайського ліцею Височанської селищної ради з метою отримання продовольчих товарів за програмою Президента України «Пакунок кожному громадянину». Після настання черги позивача заступник директора ліцею ОСОБА_3 внесла паспортні дані позивача та його дружини до відомості на видачу гуманітарної допомоги мешканцям смт Високий за ініціативою Президента України по вул. Українській, і видала два пакунки з продуктовими наборами. Позивач запропонував ОСОБА_3 розкрити пакунок,показати його вміст та здійснити опис продуктів харчування, що в ньому містяться. Однак, ОСОБА_3 відмовилася здійснювати розкриття пакунків та опис їх вмісту. Після цього позивач та його дружина відмовилися отримувати пакунки з продуктовими наборами та розписуватися за їх отримання. Зазначене зокрема підтверджується записами № №216,217 у відомості від 28 квітня 2022 року на видачу гуманітарної допомоги мешканцям АДРЕСА_1 , згідно яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовилися від отримання продуктових наборів. Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України закріплено, що Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Факт відмови позивача 28 квітня 2022 року від отримання продуктового набору також встановлений рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 29 червня 2023 року, у цивільній справі № 545/3918/22 за позовом ОСОБА_1 до Височанської селищної ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої органом місцевого самоврядування, яке є чинним та таким що набрало законної сили. Відповідно до висновків зазначених у рішенні позивачем не було доведено та не було надано належних, допустимих та достовірних доказів неправомірних дій відповідача, внаслідок яких йому було завдано матеріальної та моральної шкоди. Крім того вказано що враховуючи, що позивач відмовився від отримання продуктового набору підстави для стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача відсутні. Враховуючи викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про те, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача,оскільки подані ним докази не підтверджують обставин, які б свідчили про порушення відповідачем прав, свобод чи законних інтересів позивача, а також про наявність причинного зв`язку між діями відповідача та заявленими моральними стражданнями. Відповідач з власної волі відмовився від отримання продуктового набору, про що було зроблено відповідні записи у внутрішніх службових документах відповідальними особами, що в свою чергу не може свідчити про розповсюдження недостовірної інформації оскільки позивачем також не доведено факту що такий документ був доведений до відома сторонніх осіб. Належних, допустимих та достовірних доказів доведення до відома сторонніх осіб інформації, зазначеної в відомості на видачу гуманітарної допомоги, позивачем не надано. Підстав вважати інформацію, зазначену у відомості на видачу гуманітарної допомоги недостовірною, також немає, оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач особисто відмовився від отримання продуктів харчування. Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області 16 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина