Постанова 4856 № 120/8364/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/8364/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 08 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі - відповідач) про: - визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн пропорційно часу (періодам) перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за період з 21.12.2023 по 13.05.2024; - зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн пропорційно часу (періодам) перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за період з 21.12.2023 по 13.05.2024. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2026 у задоволенні позову відмовлено. Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на військовій службі за мобілізацією та в період з 06.10.2022 по 16.10.2024 проходив службу у відповідача. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 06.10.2023 №638-ОС позивача направлено у службове відрядження до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , з 06.10.2023 з метою виконання спеціальних завдань в зоні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». 21.12.2023 позивач отримав травму закритий перелом внутрішньої кісточки без зміщення уламків, нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням уламків, розриву дистального синдесмозу правої гомілки у вигляді переломів. Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №531-вв від 21.12.2023 позивач вибув для лікування до Польового хірургічного госпіталю н. п. Борова, Харківської області, з 21.12.2023. Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №533-вв від 25.12.2023 позивач вибув для лікування до Окружної лікарні інтенсивного лікування №4 м. Харків, з Польового хірургічного госпіталю н. п. Борова, Харківської області, з 21 грудня 2023 року, який перебуває у службовому відрядженні. Відповідно до довідки позаштатної тимчасово діючої військово-лікарської комісії КНП «Міська клінічна лікарня швидкої допомоги та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мешанінова» ХМР від 26.12.2023 №379 проведено медичний огляд позивача. Діагноз та постанова ВЛК: «Стан після закритого перелому н/3 правої малогомілкової кістки та внутрішньої кісточки (21.12.2023). У вигляді консолідуючих переломів правої малогомілкової кістки та внутрішньої кісточки, тимчасової втрати функції правої нижньої кінцівки. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.07.2007 №370 травма кваліфікується як важка. Поранення, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я для подальшого лікування терміном 30 календарних днів». Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №534-вв від 26.12.2023 позивачеві надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою, тривалістю 30 календарних днів, починаючи з 27.12.2023. Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №37-вв від 29.01.2024 позивач з 26.01.2024 вибув для лікування до Медичного пункту служби охорони здоров`я. Відповідно до довідки постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії ВМКЦ м. Одеси Державної прикордонної служби України №81 від 30.01.2024 щодо позивача проведено медичний огляд. Діагноз та постанова ВЛК: «Стан після травми (21.12.2023) закритого перелому внутрішньої кісточки без зміщення уламків, нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщення уламків, розриву дистального міжребцевого синдесмозу правої гомілки вигляді переломів, що консолідуються, з тимчасовим порушенням функцій опори та ходи. Травма, ТАК, пов?язана з проходженням військової служби (акти про обставини травми відсутні). На підставі п. 3, гл. 11 Розділу III, ст. 81 графи II додатку 5 Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України: потребує лікування у ВМКЦ ДПСУ м. Одеса орієнтовним строком 14 календарних днів». Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №45-вв від 01.02.2024 позивач з 30.01.2024 вибув для лікування до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до довідки постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії ВМКЦ м. Одеси Державної прикордонної служби України від 14.02.2024, позивачеві проведено медичний огляд. Діагноз та постанова ВЛК: «Стан після травми (21.12.2023) закритих переломів внутрішньої щиколотки та заднього краю великогомілкової кістки без зміщення уламків, нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням уламків правої нижньої кінцівки, розриву міжгомілкового синдесмозу з підвивихом стопи, іммобілізації (21.12.2023) гіпсовою пов`язкою правої гомілки та стопи, операції (06.02.2024) відкритої репозиції усунення вивиху стопи, МОС малогомілкової кістки пластиною на гвинтах, фіксації міжгомілкового синдесмозу малеолярним гвинтом з приводу неконсолідованого перелому нижньої третини малогомілкової кістки та підвивиху стопи у вигляд тимчасового порушення функцій опори та ходи. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби (акти про обставини травми відсутні). На підставі ст. 81 графи ІІ додатку 5 до Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України, затвердженого наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.05.2009 №333, потребує відпустки за станом здоров`я на тридцять календарних днів». Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №67-вв від 16.02.2024 позивачеві з 15.02.2024 надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою, тривалістю 30 календарних днів. Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №115-вв від 15.03.2024 позивач з 15.03.2024 вибув для лікування до Медичного пункту служби охорони здоров`я. Відповідно до довідки постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії ВМКЦ м. Одеси Державної прикордонної служби України №294 від 19.03.2024 проведено медичний огляд позивача. Діагноз та постанова ВЛК: «Стан після травми (21.12.2023) закритого перелому внутрішньої кісточки без зміщення уламків, нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням уламків правої нижньої кінцівки, розриву міжгомілкового синдесмозу підвивихом стопи, іммобілізації (21.12.2023) гіпсовою пов`язкою правої гомілки та стопи, операції (06.02.2024) відкритої репозиції, усунення вивиху стопи, МОС малогомілкової кістки пластиною на гвинтах, фіксації міжгомілкового синдесмозу малеолярним гвинтом з приводу неконсолідованого перелому нижньої третини малогомілкової кістки та підвивиху стопи у вигляді переломів, що консолідуються, з наявністю металоконструкції, зміцнілого післяопераційного рубця шкіри та тимчасового порушення функцій опори та ходи. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби (акти про обставини травми відсутні). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби: потребує відпустки за станом здоров`я на тридцять календарних днів». Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №123-вв від 21.03.2024 позивачеві з 20.03.2024 надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою, тривалістю 30 календарних днів. Відповідно до довідки постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії ВМКЦ м. Одеси Державної прикордонної служби України №459 від 18.04.2024 проведено медичний огляд позивача. Діагноз та постанова ВЛК: «Стан після травми (21.12.2023) закритого перелому внутрішньої кісточки без зміщення уламків, нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням уламків правої нижньої кінцівки, розриву міжгомілкового синдесмозу з підвивихом стопи, іммобілізації (21.12.2023) гіпсовою пов`язкою правої гомілки та стопи, операції (06.02.2024) відкритої репозиції, усунення вивиху стопи, МОС малогомілкової кістки пластиною на гвинтах, фіксації міжгомілкового синдесмозу малеолярним гвинтом з приводу неконсолідованого перелому нижньої третини малогомілкової кістки та підвивиху стопи у вигляді переломів, що консолідуються, з наявністю металоконструкції, нестійкої комбінованої контрактури правого гомілково-стопного суглоба, зміцнілого післяопераційного рубця шкіри та тимчасового порушення функцій опори та ходи. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби (акти про обставини травми відсутні) На підставі пп. 6, п. 4, гл. 12, пп. 3, п 3, гл. 11, Розділу ІІ, статті 81_ графи _II_ Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби: потребує реабілітаційного лікування в КС «Аркадія» (м. Одеса) орієнтовним строком 21 календарний день». Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №177-вв від 20.04.2024 позивач з 18.04.2024 вибув на лікування. Відповідно до довідки постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії ВМКЦ м. Одеси Державної прикордонної служби України №567 від 14.05.2024 щодо позивача проведено медичний огляд. Діагноз та постанова ВЛК: «Залишкові явища перенесеної травми (21.12.2023): закритого перелому внутрішньої кісточки без зміщення уламків, нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням уламків правої нижньої кінцівки, розриву міжгомілкового синдесмозу з підвивихом стопи, іммобілізації (21.12.2023) гіпсовою пов`язкою правої гомілки та стопи, операції (06.02.2024): відкритої репозиції, усунення вивиху стопи, МОС малогомілкової кістки пластиною на гвинтах, фіксації міжгомілкового синдесмозу малеолярним гвинтом з приводу неконсолідованого перелому нижньої третини малогомілкової кістки та підвивиху стопи у вигляді: консолідованих переломів з незначним порушенням функцій. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Придатний до військовий служби». Таким чином, позивач перебував на лікуванні травми, пов`язаної з проходженням військової служби, та у відпустках за станом здоров`я безперервно в період з 21.12.2023 по 14.05.2024. За періоди перебування на лікуванні та у відпустці відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачеві додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції з огляду на те, що за відсутності в матеріалах справи належного та допустимого доказу у вигляді постанови ВЛК із формулюванням про пов`язаність травми із захистом Батьківщини, дійшов висновку, що у спірних правовідносинах не виконано одну з обов`язкових умов, з якою закон пов`язує право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Ст. 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. У ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з абз. 1 і 2 ч. 4 ст. 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку №260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану); допомоги). У п. 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника). На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». У пункті 11 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (п. 12 Постанови №168). Також пункт 12 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку № 260 Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану. Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. З наведеного слідує, що умовами виплати додаткової винагороди законодавець визначив пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода. Виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, з вересня 2023 року здійснюються у відповідності до Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 року №726 "Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599 (далі - Наказ № 726). За правилами пп. 1 п. 13 Наказу №726 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки. Відповідно до пп. 5 п. 15 Наказу №726 винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей, не виплачуються військовослужбовцям, зазначеним у пунктах 2-6 цих Особливостей, які перебувають у відпустках (крім тих, що надаються для лікування після поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії), - за час перебування у відпустках. Наведені норми Постанови №168, Порядку №260 зазначають встановлення лише двох умов, необхідних для включення в наказ командира та відповідно виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, або перебування у відпустці для лікування після поранення а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, підтверджена довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, що містить таке формулювання «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини». Як убачається з матеріалів справи, позивач після отримання 21.12.2023 травми неодноразово проходив медичні огляди військово-лікарськими комісіями, за результатами яких приймались постанови щодо причинного зв`язку отриманого ним ушкодження. При цьому у всіх наданих суду довідках військово-лікарських комісій причинний зв`язок травми позивача визначено як «пов`язана з виконанням обов`язків військової служби». Водночас матеріали справи не містять жодного висновку військово-лікарської комісії, яким би було встановлено причинний зв`язок травми позивача у формулюванні «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини», що прямо передбачене Положенням про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України як окрема, самостійна правова категорія. Відповідно до зазначеного Положення формулювання «пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» та «пов`язане із захистом Батьківщини» не є тотожними, мають різний зміст і застосовуються за різних фактичних обставин отримання поранення або травми. Так, травма, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, охоплює широкий спектр випадків, пов`язаних із проходженням служби загалом, однак не обов`язково свідчить про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах із захисту Батьківщини. Натомість поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, у розумінні вимог Постанови Кабінету Міністрів України №168 та Наказу МВС України №726, передбачає встановлення факту отримання ушкодження саме внаслідок безпосередньої участі у бойових діях або виконання завдань із відсічі та стримування збройної агресії, що має бути підтверджено відповідним висновком військово-лікарської комісії у визначеному законодавством формулюванні. З огляду на це, за відсутності в матеріалах справи належного та допустимого доказу у вигляді постанови ВЛК із формулюванням про пов`язаність травми із захистом Батьківщини, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах не виконано одну з обов`язкових умов, з якою закон пов`язує право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень. При цьому варто наголосити, що чинне законодавство не наділяє суд повноваженнями самостійно встановлювати або змінювати причинний зв`язок між отриманою травмою та обставинами її отримання, а також переоцінювати висновки військово-лікарських комісій, оскільки такі питання віднесені до виключної компетенції ВЛК як спеціально уповноваженого органу. Беручи до уваги вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.