Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/13366/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/13366/25 Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В., повний текст судового рішення складено 25.02.2026, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Голуб В.А., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 400/13366/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області з вимогами: визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Миколаївській області щодо відмови у видачі довідок за формою згідно з додатками № 4, 5, 6 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, станом на дату звернення, за останньою займаною посадою державної служби, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, викладеної у листі від 20.08.2025 за вих. № 18466/6/14-29-01-01-23; зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області видати ОСОБА_1 довідки за формою згідно з додатками № 4, 5, 6 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 станом на дату звернення, за останньою займаною посадою державної служби, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року суд задовольнив позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області. Визнав протиправними дії Головного управління ДПС у Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідок за формою згідно з додатками № 4, 5, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 станом на дату звернення за останньою займаною посадою державної служби, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, викладеної у листі від 20.08.2025 за вих. № 18466/6/14-29-01-01-23. Зобов`язав Головне управління ДПС у Миколаївській області видати ОСОБА_1 довідки за формою згідно додатками № 4, 5, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, станом на дату звернення, за останньою займаною посадою державної служби, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Не погоджуючись із рішенням суду, представник пенсійного органу подав апеляційну скаргу. Апелянт вказав, що розмір пенсії державним службовцям визначається у відсотковому співвідношенні до заробітної плати за останнім місцем роботи на державній службі. ОСОБА_1 подала до суду копію трудової книжки, де останній запис стосується її звільнення з посади державної служби в податковому органі 20.09.2011. Проте позивачка не надала доказів того, що в період із 2011 року по 2025 рік вона не перебувала на інших посадах державної служби. Водночас, у 2023 році ОСОБА_1 обіймала посаду державної служби в територіальному органі Державної казначейської служби України. Таким чином, посада в податковому органі, з якої позивачку було звільнено у 2011 році, не є її останньою займаною посадою державної служби. Крім того, ОСОБА_1 не працювала в органах податкової служби після 20.09.2011. Через це в позивачки відсутній період роботи в податкових органах за будь-які 60 календарних місяців підряд, починаючи з 1 травня 2016 року. Поряд із цим апелянт звертає увагу, що Головне управління ДПС у Миколаївській області не є правонаступником Головного управління ДФС у Миколаївській області, яке наразі перебуває в стані припинення, а не ліквідоване. У межах спірних правовідносин Головне управління ДПС у Миколаївській області не є органом, відповідальним за видачу довідок про заробітну плату державного службовця. Відтак, відсутні підстави для визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Миколаївській області щодо відмови у видачі довідок про складові заробітної плати, як і для зобов`язання відповідача надати позивачці такі довідки. Враховуючи вищевикладене, апелянт просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу. ОСОБА_1 вказала, що у листі від 20.08.2025 № 18466/6/14-29-01-01-23 відповідач не спростував наявність у неї права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а відмовив у видачі довідок виключно з тих підстав, що заперечував факт правонаступництва прав, обов`язків та майна територіальних органів Державної фіскальної служби, які реорганізуються. На думку позивачки, суд першої інстанції правильно дослідив обставини справи та надані докази і встановив, що ключовим питанням для позивачки є видача їй довідок про складові заробітної плати за аналогічною (прирівняною, рівнозначною) посадою співробітника Головного управління ДПС у Миколаївській області тій, яку вона займала на дату звільнення. А отже, такі довідки мають видаватися правонаступником - Головним управлінням ДПС у Миколаївській області. В свою чергу, перевірка наявності підстав для призначення позивачці пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України і не є предметом судового розгляду у справі № 400/13366/25. Враховуючи вищевикладене, позивачка просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію як особа з інвалідністю 2 групи, призначену згідно з Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивачка працювала на різних посадах в органах податкової служби Миколаївської області - з 1996 по 2011 рік. 20.09.2011 ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного податкового ревізор-інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію по інвалідності згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України та ст. 37 Закону України «Про державну службу». 15.08.2025 позивачка через свого представника, звернулась до Головного управління ДПС у Миколаївській області із запитом про надання належних довідок № 4, 5, 6 відповідно до чинної редакції постанови Кабінеті Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» для переходу на пенсію держслужбовця. Проте Головним управлінням ДПС у Миколаївській області повідомлено про реорганізацію органів ДПС Миколаївської області та рекомендовано звернутися за довідками для призначення пенсії до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем проживання. 27.10.2025 ОСОБА_1 через свого представника, повторно звернулась до Головного управління ДПС у Миколаївській області із запитом про надання належних довідок. 30.10.2025 Головне управління ДПС у Миколаївській області повторно відмовила у видачі довідок, з тих підстав, наразі Головне управління ДФС у Миколаївській області не ліквідовано, а тому необхідно звертатися з наведеним питанням до цього органу. Не погоджуючись із відмовою у видачі довідок, позивачка звернулась до суду з цим позовом. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що видача позивачці довідок про складові заробітної плати за аналогічною (прирівняною, рівнозначною) посадою співробітника Головного управління ДПС у Миколаївській області тій, яку вона займала на дату звільнення, є обов`язком правонаступника - Головного управління ДПС у Миколаївській області. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. У статті 37-1 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (надалі - Закон № 3723-XII) (у редакції, чинній до 01.05.2016) закріплено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу» (надалі - Закон № 889-VІІІ), статтею 90 якого передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій. У зв`язку з набранням чинності Законом № 889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон № 3723-VIII окрім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Згідно з пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. В силу вимог пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Отже, прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону № 3723-ХІІ передбачені додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: вік і страховий стаж. Постановою правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 № 15-1 затверджено форму довідки про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.09.2013 за № 1661/24193). Постановою правління Пенсійного фонду України від 04.07.2016 № 15-2 «Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 № 15-1» з пункту 1 цієї постанови виключений, зокрема, абзац 3 щодо затвердження форми довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію. Згодом постанови правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 № 15-1 та від 04.07.2016 № 15-2 втратили чинність на підставі постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям». Постановою № 1-3, зокрема затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. В свою чергу, п. 6 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 (надалі Порядок № 622 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що у разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності - у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із НАДС. У разі перейменування посад, зокрема відсутності відповідних посад державної служби у штатних розписах на дату звернення особи за призначенням пенсії державного службовця, прирівняння (встановлення відповідності) посад державної служби після 1 січня 2024 р. здійснюється на основі визначеного державним органом класифікаційного коду, зазначеного в штатному розписі на дату звільнення особи. За посадами державної служби, які не визначені класифікаційним кодом на дату звільнення особи, прирівняння (встановлення відповідності) посади працюючих державних службовців не здійснюється. Довідки видаються державним органом відповідно до умов, що діяли до 1 січня 2024 р. з урахуванням пункту 4 цього Порядку. Наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 № 750 затверджений Порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад (надалі - Порядок № 750), згідно з пунктом 2 якого довідка про заробітну плату для призначення пенсії відповідно до статі 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ видається особам, які мають право на призначення пенсії згідно з пунктом 3 Порядку №

622. Як встановлено пунктом 3 Порядку № 622, право на призначення пенсії відповідно до статі 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: - чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.; - жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пунктом 3 Порядку № 750 встановлено, що у разі ліквідації державного органу без правонаступника або якщо останнє місце роботи особи на посаді державної служби було в органі, який на час призначення особі пенсії відсутній чи у якому на час призначення пенсії перейменовані (відсутні) посади, у тому числі відсутні відповідні посади державної служби, довідки для призначення пенсії видають: - Міністерство соціальної політики України - особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було в державних органах, юрисдикція яких поширювалася на всю територію України (крім Національного банку України); - Національний банк України - особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було в установах, філіях та представництвах Національного банку України; - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі утворення) рад - особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було у відповідних державних органах, юрисдикція яких поширювалася на територію однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя, одного або кількох районів, міст обласного значення, та органах місцевого самоврядування. Відповідно до п. 7 Порядкуй № 750 у разі відсутності або перейменування (відсутності) у державному органі посади, що була останньою, яку особа займала на державній службі, її посада визначається цим органом згідно з додатком 1 до цього Порядку або за відповідною категорією, підкатегорією з урахуванням юрисдикції державного органу. У разі відсутності або перейменування в державному органі посади державної служби, що була останньою, яку особа займала на державній службі після 01 травня 2016 року, її посада визначається цим органом згідно з додатком 1 до цього Порядку або за відповідною категорією, підкатегорією з урахуванням юрисдикції державного органу. Тобто, у разі відсутності або перейменування в державному органі посади державної служби, що була останньою, яку особа займала на державній службі після 01 травня 2016 року, її посада визначається цим органом згідно з додатком 1 до цього Порядку або за відповідною категорією, підкатегорією з урахуванням юрисдикції державного органу. В останньому абзаці п. 7 Порядку № 750 чітко вказано, що довідка для призначення пенсії видається державним органом, в якому працювала особа, відповідно до пунктів 4,5 Порядку №

622. Так, останньою посадою, яку позивачка займала на державній службі в податкових органах, була посада головного держподатревізова-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, що підтверджується копією трудової книжки. 20.03.2013 постановою Кабінету Міністрів України № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», утворено Головне управління Міндоходів у Миколаївській області, а також Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів, яка стали правонаступниками ліквідованих Державної податкової служби у Миколаївській області та Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ДПС відповідно. 01.03.2014 постановою Кабінету Міністрів України № 67 «Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів» ліквідовано Міністерство доходів і зборів. 21.05.2014 постановою Кабінету Міністрів України № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 89 "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби" реорганізовано Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області шляхом її приєднання до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області та визначено, що Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області є правонаступником усіх прав та обов`язків Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 296 "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби" Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області реорганізовано шляхом її приєднання як структурного підрозділу до Головного управління ДФС у Миколаївській області. 18.12.2018 постановою № 1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» Головне управління ДФС у Миколаївській області реорганізовано у Головне управління ДПС у Миколаївській області шляхом приєднання. Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Питання Державної податкової служби" від 21.08.2019 № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Як слідує зі змісту наказу ДПС України "Про початок діяльності Державної податкової служби України" від 28.08.2019 № 36, розпочато виконання ДПС України функцій і повноважень ДФС України, що припиняється. Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за № 682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску. Постановою Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" (далі - постанова № 537) постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, зокрема Головне управління ДПС у Миколаївській області. Пунктами 2, 4 вказаної постанови наказано реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком

2. Зокрема, Головне управління ДФС у Миколаївській області реорганізується шляхом приєднання до новоутвореного Головного управління ДПС у Миколаївській області. У свою чергу, пунктом 3 постанови № 537 установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. За пунктом 4 визначено, що територіальні органи Державної податкової служби визначені правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДФС у Миколаївській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39394277) з 06.08.2019 перебуває у стані припинення. У подальшому, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" від 30.09.2020 № 893, якою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Головне управління ДПС у Миколаївській області. Пунктом 2 зазначеної Постанови встановлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи. Наказом Державної податкової служби України "Про ліквідацію територіальних органів ДПС" від 08.10.2020 за № 556 наказано, серед інших, ліквідувати як юридичну особу публічного права Головне управління ДПС у Миколаївській області. Як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ГУ ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729) припинено з 13.01.2023. В той же час, наказом ДПС "Про утворення територіальних органів ДПС" від 30.09.2020 за № 529, утворено Головне управління ДПС у Миколаївській області як територіальний орган ДПС, утворений на правах відокремленого підрозділу. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.09.2020 внесено запис про державну реєстрацію Головного управління ДПС у Миколаївський області (код ЄДРПОУ 44104027), як територіального органу, утвореного на правах відокремленого підрозділу. Отже, Головне управління ДПС у Миколаївській області (ідентифікаційний код юридичної особи 44104027) є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Миколаївській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43144729). Згідно з наказом ДПС України "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" від 24.12.2020 № 755, з 1 січня 2021 року здійснення повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" від 30.09.2020 № 893, реалізовується територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 за № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби". У постанові від 22.01.2020 у справі № 2а-15057/09/2670 Верховний Суд указав, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому, обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції (постанова Верховного Суду у від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270). Більше того, функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19. Вирішуючи питання публічного правонаступництва, Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18 виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме: тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому, такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації. У цій постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень. Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони суб`єкта владних повноважень (повне правонаступництво). У випадку повного правонаступництва до правонаступника переходять права та обов`язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з приводу проходження та припинення публічної служби. Такий підхід ґрунтується на конституційних принципах безперервності процесу державного управління та відповідальності держави перед людиною за свою діяльність. У спірному випадку, зважаючи на обставини працевлаштування позивачки станом на дату звільнення у територіальному органі податкової служби, перехід функцій якого відбувся до відповідного територіального органу Державної податкової служби, а також встановлене судом компетенційне (повне) публічне правонаступництво останнього внаслідок ліквідації до територіального органу, утвореного як відокремлений підрозділ, у суду відсутні підстави вважати, що у відповідача не виникає обов`язку з видачі позивачці довідок про заробітну плату державного службовця. Колегія суддів зауважує, що враховуючи рекомендацію Головного управління ДПС у Миколаївській області, позивач звернулася із заявою до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської ОВА про видачу їй довідок про складові заробітної плати, однак, отримала повідомлення про те, що їй необхідно звернутись до ГУ ДПС у Миколаївській області з проханням надати відповідні довідки. З огляду на те, що ключовим для позивачки є видача довідок про розмір грошового забезпечення за аналогічною посадою (прирівняною, рівнозначною) співробітника Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, яку позивачка займала на дату звільнення, а отже такі довідки повинні видаватись правонаступником, а саме Головним управлінням ДПС у Миколаївській області. Щодо доводів апелянта про те, що посада в податковому органі не була останнім місцем роботи позивачки на державній службі, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суми річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, ОСОБА_1 у період з 05.09.2023 по 31.10.2023 працювала у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Миколаївській області. В першу чергу, колегія суддів звертає увагу, що вказана підстава не була зазначена в листі відповідача від 20.08.2025 № 18466/6/14-29-01-01-23 як причина відмови у видачі довідок, а тому вона не може оцінюватися судом під час розгляду цієї справи. Крім того, в межах розгляду цієї справи не вирішується питання щодо права позивачки на призначення пенсії чи її обрахунок. Предметом позову є саме правомірність відмови у видачі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше ніж 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивачка довела протиправну бездіяльність відповідача щодо відмови у видачі довідок про заробітну плату працюючого державного службовця на відповідній (прирівняній, рівнозначній) посаді та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням та не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 400/13366/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач В.А. Голуб Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко