Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 918/342/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року Справа № 918/342/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М. , суддя Розізнана І.В. секретар судового засідання Соколовська О.В. за участю представників: відповідача 2 (скаржника) Мельник О.П. прокурора Мельничук Л.О. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.04.2026 у справі №918/342/25 за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Костопільської міської ради до: 1) Комунального підприємства Костопільської міської ради "Костопільводоканал"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.04.2026 у справі №918/342/25 позов задоволено. Визнано недійсною Додаткову угоду від 04.08.2023 №3 до Договору на постачання електричної енергії від 15.12.2022 № 9045-ВЦ, укладеного Комунальним підприємством Костопільської міської ради "Костопільводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Визнано недійсною Додаткову угоду від 15.12.2023 №4 до Договору на постачання електричної енергії від 15.12.2022 № 9045-ВЦ, укладеного Комунальним підприємством Костопільської міської ради "Костопільводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Костопільської міської ради Рівненської області кошти у розмірі 585 224,83 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної прокуратури 5 933,75 грн витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з Комунального підприємства Костопільської міської ради "Костопільводоканал" на користь Рівненської обласної прокуратури 5 933,75 грн витрат зі сплати судового збору. Вказане рішення мотивоване тим, що додаткові угоди від 04.08.2023 № 3 та від 08.12.2023 №4 укладені сторонами з порушенням вимог статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" та після виконання продавцем зобов`язання з передачі товару, обумовленого Договором, що є порушенням частини третьої статті 632 ЦК України. Крім того, зібрані у справі докази свідчать про відсутність правових підстав на день укладення цього правочину для збільшення ціни, визначених Законом України "Про публічні закупівлі". Тому з огляду на положення статтей 203, 215 ЦК України оскаржувані додаткові угоди підлягають визнанню їх недійсними. Суд першої інстанції виснував, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод мала місце переплата позивачем грошових коштів у розмірі 585 224,83 грн, а відтак, вимога Прокурора про стягнення з Відповідача-2 зазначених коштів також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню. Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до суду із апеляційною скаргою 22.04.2026 через систему Електронний суд, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 02.04.2026 у справі № 918/342/25 та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах позовної заяви заступника керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах Костопільсько міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" Комунального підприємства Костопільської міської ради "Костопільводоканал" про визнання недійсними додаткової угоди 3, 4 та стягнення 585 224,83 грн, відмовити в повному обсязі. Судові витрати покласти на Здолбунівську окружну прокуратуру. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне: - спірний договір було укладено 15.12.2022, після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, відтак, у відповідності з пунктом 37 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" норми вказаного Закону мають застосовуватись з урахуванням особливостей, визначених Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.10.2022 № 1178; - спірні додаткові угоди укладались, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, за якою надано право вносити зміни у договір щодо ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку. Таким чином, невідповідність додаткових угод приписам п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" не свідчить про їх невідповідність приписам Особливостей, згідно з якими договір та додаткові угоди укладались; - висновок суду першої інстанції, що додаткові угоди укладені з порушенням вимог ст.41 Закону та згідно ст.203, 215 ЦК України підлягають визнанню не дійсними, вказує на неправильне застосування норм матеріального права при ухвалені оспорюваного рішення, оскільки дані угоди були укладені на підставі п. 19 Особливостей визначених Постановою КМУ № 1178; - у цій справі інтереси держави представлялись від імені обласної ради та комунального закладу, який створений обласною радою. Заклади такого виду створюються обласною радою та фінансуються виключно за рахунок коштів бюджету, що є відмінним від такого типу закладів, як КП Костопільської міської ради "Костопільводоканал", який є господарюючим суб`єктом і має власні прибутки; - суд фактично ухилився від дослідження усіх обставин справи з метою всебічного та об`єктивного розгляду справи та надав лише перевагу доводам Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Костопільської міської ради, що є порушенням ст. 86 ГПК України 04.05.2026 матеріали справи №918/342/25 надійшли до суду апеляційної інстанції. 07.05.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшло клопотання про долучення доказів, до якого долучено докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.04.2026 у справі №918/342/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "02" червня 2026 р. об 12:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до надіслати до 28.05.2026 Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи. 19.05.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №918/342/25 до закінчення розгляду Конституційним судом справи №3-78/20269/178/26). 22.05.2026 на адресу суду від Здолбунівської окружної прокуратури надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі №918/342/25. В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги. В судовому засіданні прокурор заперечила доводи апеляційної скарги. Інші учасники у судове засідання не з`явилися, про місце, час і дату судового засідання повідомлялися належним чином. Щодо клопотання про зупинення провадження у справі №918/342/25 колегія суддів зазначає наступне. Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено. Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог. Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов`язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи. При цьому пов`язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що законодавець прямо застеріг у неможливості зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, якщо зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Ураховуючи: приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України; докази, які наявні в матеріалах даної справи; враховуючи доводи сторін щодо можливості/доцільності зупинення провадження у справі, колегія суддів апеляційної інстанції виснує про відсутність об`єктивної неможливості розгляду даної справи, а відтак і відсутності правових підстав для зупинення провадження у справі № 918/342/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026(178/26). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.05.2026 у справі №924/560/24. Крім того, на час розгляду апеляційної скарги положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинними, не визнані неконституційними та підлягають застосуванню судом при вирішенні спору. Суд не вправі відмовитися від застосування чинної норми закону лише з підстав відкриття конституційного провадження щодо її перевірки. Також суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 20.05.2026 відмовлено у справі №910/4865/24 в задоволенні аналогічного клопотання за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації та Управління освіти Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "РТЕ Юкрейн" про визнання додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу № 123 від 01.09.2023 недійсними та стягнення 823 326,78 грн надмірно сплачених коштів (з посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Також Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 наголосив, що зупинення провадження з підстав розгляду справи в Конституційному Суді України не повинно бути інструментом для необґрунтованого зволікання. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що заявником не доведено наявності передбачених пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України підстав для зупинення провадження у справі №918/342/25, у зв`язку з чим клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне. Як вбачається із матеріалів справи, 15.12.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - Постачальник) та Комунальне підприємство Костопільської міської ради "Костопільводоканал" (далі - Споживач) укладено Договір, умови якого розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ). Відповідно до пункту 2.1 Договору за цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Згідно з пунктом 3.1 Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору. Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього Договору. Відповідно до пунктів 5.2-5.4 Договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Згідно з пунктом 13.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання (додаток № 1 до Договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток № 3 до Договору) та укладається на строк до 31.12.2023 включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань (у тому числі повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) договір діє до повного їх виконання. Згідно з пунктом 13.8 Договору умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача; 2) погодження зміни ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або до останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження на експертні висновки стосовно відсоткової зміни ціни товару на ринках; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт, послуг); 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку зі зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGU, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором. У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку: - підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі; - нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП); 8) зміни умов у зв`язку із продовженням дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку. Відповідно до Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії Споживачу (додаток 1 до Договору) підписаною споживачем - Комунальним підприємством Костопільської міської ради "Костопільводоканал" 15.12.2022, початок постачання з 01.01.2023. Між сторонами підписано "Комерційну пропозицію № "По Факту - Тендер" (додаток 2 до договору) відповідно до якої ціна за електричну енергію (кВт*год) становить 4,35 грн./кВт*год без ПДВ, та визначається відповідно до формули: Ц(спож) = Цзак + Цп + Тпередача (грн./кВт*год), де: Цзак - закупівельна ціна електричної енергії постачальником для споживача на ринках електричної енергії за розрахунковий період, грн./кВт*год; Цп - ціна на послуги пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу, грн./кВт*год; Тпередача - тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" (затверджується Регулятором та розміщується на сайті постачальника), грн./кВт*год. Ціна на електроенергію для споживача Ц(спож) та/або її складові включатимуть всі обов`язкові податки (крім ПДВ, що обліковується окремо), збори та платежі, що передбачені правилами ринків електроенергії, законодавством та іншими нормативними документами (зокрема акцизний податок, внески на регулювання, вартість послуг оператора ринку, що надаються на РДН/ВДР тощо). Всі складові ціни, крім Цп, є такими що не залежать від постачальника, та можуть бути змінені в рамках комерційної пропозиції з повідомленням споживача про зміни. Згідно з пунктом 4 "Комерційної пропозиції", по закінченню розрахункового періоду, постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії споживачем та надає споживачу рахунок-фактуру та/або Акт приймання-передачі на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим. Споживач здійснює оплату протягом __ робочих днів від дня отримання рахунку та/або Акта приймання-передачі грошовими коштами на поточний рахунок ТОВ "РОЕК" із спеціальним режимом використання, але не пізніше ніж до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим. У випадку припинення (або розірвання) договору, у т. ч. дострокового, споживач зобов`язаний оплатити постачальнику остаточний рахунок та/або Акт приймання-передачі за спожиту електричну енергію, з урахуванням пункту 1 комерційної пропозиції. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання даного рахунку та/або Акта приймання-передачі. Відповідно до пункту 9 Комерційної пропозиції Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання (додаток № 1 до Договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток № 3 до Договору), і укладається на строк до 31.12.2023, а в частині виконання фінансових зобов`язань (у тому числі повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) Договір діє до повного його виконання. Даний договір, відповідно до частини шостої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", може бути продовжений на строк, достатній для проведення процедури закупівлі електричної енергії на наступний рік в обсязі, що не перевищує 20% суми визначеної у цьому договорі. Згідно з пунктами 2-4 Додатку 3 до Договору "Договірні величини споживання електричної енергії", ціна цього договору становить 6 523 000,00 грн., у тому числі ПДВ. Зобов`язання за даним договором беруться в межах кошторисних призначень. Сторони усвідомлюють, що зазначена в пункті 2 даного додатку вартість заявлених споживачем договірних величин споживання електричної енергії на 2022 рік, визначена виходячи з вартості тарифів (ціни за одиницю товару) на момент укладання даного договору, а тому не є остаточною, при цьому, у разі зміни ціни за одиницю товару, істотні умови даного договору можуть змінюватися у випадках передбачених пунктом 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178. З матеріалів справи вбачається, що після укладення Договору сторони уклали чотири додаткові угоди про внесення змін до Договору, якими збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку, а саме: - додаткову угоду від 01.02.2023 № 1, якою визначено, що ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 4,38464 грн. без ПДВ, (збільшено ціну на 0,79 %) вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.01.2023. - додаткову угоду від 26.04.2023 № 2, якою визначено, що ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 4,43327 грн. без ПДВ (збільшено ціну на 1,91 %), вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.04.2023. - додаткову угоду від 04.08.2023 № 3, якою визначено, що ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 5,34135 грн. без ПДВ (збільшено ціну на 22,79 %), вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.07.2023. - додаткову угоду від 08.12.2023 № 4, якою визначено, що ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 5,82697 грн. без ПДВ (збільшено ціну на 33,95 %), вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.11.2023. Додатковою угодою від 04.08.2023 № 3 до Договору передбачено, що відповідно до умов Договору та підпункту 2 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", а саме погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення, що не залежить від волевиявлення постачальника, беручи до уваги зміст звітів про результати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 31.07.2023 року), сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, зокрема:

1. Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 5,34135 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з липня 2023 року;

3. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її Сторонами та відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України розповсюджує свою дію на відносини між сторонами з 01.07.2023. Додатковою угодою від 01.12.2023 № 4 до Договору передбачено, що відповідно до умов Договору та підпункту 2 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", а саме погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення, що не залежить від волевиявлення постачальника, беручи до уваги зміст звітів про результати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 31.07.2023 року), сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, зокрема:

1. Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 5,82697 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з листопада 2023 року;

3. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її Сторонами та відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України розповсюджує свою дію на відносини між сторонами з 01.11.2023. Враховуючи зазначене, внаслідок укладення додаткових угод ціну за 1 кВт*год збільшено без ПДВ з 4,35 грн/кВт*год до 5,82697 грн/кВт*год (на 33,95% від первинної ціни). Як зазначив Прокурор, спірні додаткові угоди № 3, № 4, якими змінено ціну за одиницю товару - електричну енергію, внаслідок чого вона була збільшена за 1 кВт*год з 4,35 грн./кВт*год до 5,82697 грн./кВт*год, укладені з порушенням чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними. Разом з тим, оскільки вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, то розрахунок за поставлену електричну енергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в додатковій угоді від 26.04.2023 № 2, а саме за 4,43327 грн./кВт*год без ПДВ. Відповідно, грошові кошти в сумі 585 224,83 грн підлягають стягненню, як такі, що були безпідставно одержані. Згідно з актами прийняття-передачі товарної продукції Відповідач-2 поставив електричну енергію загальним обсягом 796 562 кВт*год, за яку Споживачем сплачено 4 753 874,73 грн з ПДВ, а саме: - Акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2023 року № 470004525/1/1, обсяг 74 705 кВт*год, на суму 392 945,33 грн. з ПДВ; - Акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2023 року № 470004525/2/1, обсяг 63 749 кВт*год, на суму 335 317,20 грн. з ПДВ; - Акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2023 року № 470004525/3/1, обсяг 67 950 кВт*год, на суму 357 414,28 грн. з ПДВ; - Акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2023 року № 470004525/4/1, обсяг 69 872 кВт*год, на суму 371 713,73,грн. з ПДВ; - Акт приймання-передачі електричної енергії за травень 2023 року № 470004525/5/1, обсяг 68 728 кВт*год, на суму 365 627,71 грн з ПДВ; - Акт приймання-передачі електричної енергії за червень 2023 року № 470004525/6/1, обсяг 66 967 кВт*год, на суму 356 259,34 грн. з ПДВ; - Акт приймання-передачі електричної енергії за липень 2023 року № 470004525/7/1, обсяг 69 433 кВт*год, на суму 445 039,14 грн. з ПДВ; - Акт приймання-передачі електричної енергії за серпень 2023 року № 470004525/8/1, обсяг 65 767 кВт*год, на суму 421 541,48 грн. з ПДВ; - Акт приймання-передачі електричної енергії за вересень 2023 року № 470004525/9/1, обсяг 62 652 кВт*год, на суму 401 575,51 грн. з ПДВ; - Акт приймання-передачі електричної енергії за жовтень 2023 року № 470004525/10/1, обсяг 61 685 кВт*год, на суму 395 377,38 грн. з ПДВ; - Акт приймання-передачі електричної енергії за листопад 2023 року № 470004525/11/1, обсяг 60 530 кВт*год, на суму 423 347,78 грн. з ПДВ; - Акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2023 року № 470004525/12/1, обсяг 64 524 кВт*год, на суму 451 175,32 грн. з ПДВ. Відповідно до платіжних інструкцій Відповідачу-2 перераховано кошти за електричну енергію на загальну суму 4 717 334,20 грн, зокрема: від 31.01.2023 № 110 на суму 7 000,00 грн; від 30.01.2023 № 102 на суму 300 00,00 грн; від 31.01.2023 № 108 на суму 56 000,00 грн;від 31.01.2023 № 111 на суму 26 000,00 грн; від 24.02.2023 № 213 на суму 5 582,09 грн; від 28.02.2023 № 223 на суму 166 500,00 грн; від 28.02.2023 №222 на суму 20 500,00 грн; від 28.02.2023 №226 на суму 39 000,00 грн; від 28.02.2023 №224 на суму 7 500,00 грн; від 02.03.2023 № 236 на суму 99 000,00 грн; від 31.03.2023 № 344 на суму 338 800,00 грн; від 31.03.2023 № 350 на суму 4 000,00 грн; від 31.03.2023 № 347 на суму 10 00,00 грн; від 10.04.2023 № 376 на суму 17 431,48 грн; від 28.04.2023 № 471 на суму 40 000,00 грн; від 28.04.2023 № 465 на суму 35 00,00 грн; від 16.05.2023 № 515 на суму 200 000,00 грн; від 30.05.2023 № 576 на суму 300 000,00 грн; від 23.06.2023 №749 на суму 100 000,00 грн; від 27.06.2023 № 765 на суму 52 341,44 грн; від 30.06.2023 №797 на суму 298 000,00 грн; від 11.07.2023 №836 на суму 58 259,36 грн; від 27.07.2023 №944 на суму 340 000,00 грн; від 28.07.2023 №946 на суму 28 670,73 грн; від 03.08.2023 №989 на суму 70 000,00 грн; від 17.08.2023 №1011 на суму 6 368,39 грн; від 30.08.2023 №1105 на суму 419 580,13 грн; від 15.09.2023 №1198 на суму 1 961,35 грн;від 28.09.2023 №1262 на суму 400 761,80 грн; від 27.10.2023 №1461 на суму 300 000,00 грн;від 30.10.2023 №1472 на суму 37 012,74 грн; від 20.11.2023 №1575 на суму 59 178,37 грн; від 29.11.2023 №1635 на суму 388 000,00 грн; від 14.12.2023 №1695 на суму 35 247,78 грн; від 27.12.2023 №1808 на суму 372 000,00 грн; від 28.12.2023 №1819 на суму 114 179,07 грн. Згідно з наданими Відповідачем-1 актами прийняття-передачі електричної енергії та платіжних інструкцій, встановлено, що Відповвідачем-1 сплачено Відповідачу-2 протягом січня-червня 2023 року за 411 971 кВт*год кошти у сумі 2 122 655,01 грн. У подальшому, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за період дії оспорюваних додаткових угод від 04.08.2023 № 3 та від 08.12.2023 № 4 Відповідачу-1 поставлено 384 591 кВт*год та сплачено 2 631 219,72 грн, проте враховуючи, що додаткові угоди від 04.08.2023 № 3 та від 08.12.2023 № 4 суперечать вимогам закону, Споживач повинен був сплачувати за електричну енергію за ціною, визначеною в додатковій угоді №2, отже мав сплатити 2 045 994,89 грн з урахуванням ПДВ (384 591 * 4,43327 + 20 % ПДВ). Отже, внаслідок укладання спірних додаткових угод Споживачем сплачені Постачальнику кошти у розмірі 4 753 874,73 грн (2 122 655,01 + 2 631 219,72). У той час як мали бути сплачені 4 168 649,9 грн (2 122 655,01 + 2 045 994,89). За таких обставин, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 585 224,83 грн. (4 753 874,73 - 4 168 649,90) у зв`язку із чим прокурор звернувся із позовом до суду про визнання недійсними додаткових угод та стягнення вказаної суми. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України "Про прокуратуру", частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 05 березня 2020 року у справі №9901/511/19, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21). Частини третя та четверта Закону України "Про прокуратуру" серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах). Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц). У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі №924/524/24). Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі №912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі №918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі №918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі №910/16372/21). У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Костопільської міської ради зазначає, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури. Прокуратурою встановлено, що зазначеним органом не вжито заходів, у тому числі щодо звернення до суду з відповідним позовом для повернення бюджетних коштів, сплачених ТОВ "РОЕК" за постачання електроенергії. Сільські, селищні, міські ради відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, зокрема, коштів місцевого бюджету. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. Згідно з ч. 5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Частиною 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Статтею 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення. Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи. Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Отже, є правомірним визначення Костопільської міської ради Рівненської області Позивачем у справі, як суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, і в особі яких прокурор може звертатися до суду. Здолбунівська окружна прокуратура листом від 07.03.2025 №54/4-271вих-25 звернулася до Костопільської міської ради, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні Комунальним підприємством Костопільської міської ради "Костопільводоканал" додаткових угод до Договору постачання електричної енергії. У відповідь на вказаний лист Костопільська міська рада листом від 18.03.2025 №630/01-15 повідомила, що заходи, щодо усунення порушень не вживала. За таких обставин підставою для реалізації прокурором представницьких функцій стала пасивна поведінка органу місцевого самоврядування як розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася оплата електричної енергії за спірним договором. Щодо визнання недійсними додаткових угод суд звертає увагу на таке. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. За приписами статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України). Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов). Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України). Так, у абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі". Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини п`ятої наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" від 16 серпня 2022 року Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" доповнено пунктом 3-7 такого змісту: 3-7. На період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз. Відповідно до пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" Кабінет Міністрів України постановою від 12 жовтня 2022 року №1178 затвердив "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для засновників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". Постанова №1178 набрала чинності 19.10.2022 та затверджені нею Особливості застосовуються до закупівель товарів, робіт та послуг, які були розпочаті після набрання нею чинності. Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Як вбачається з матеріалів справи, договір про постачання електричної енергії №9045-ВЦ укладено 15.12.2022. Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі №920/19/22 сформовано правовий висновок про те, що з урахуванням аналізу нормативного припису п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ № 922-VIII та беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує зміну цієї норми та як наслідок порушує принцип правової визначеності. Інший підхід до розуміння зазначеної норми, який передбачає щоразу з кожним внесенням змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такий підхід призводить до спотворення результатів процедури закупівлі, втрати економії бюджетних коштів, отриманої за результатами торгів, та суперечить принципам здійснення публічних закупівель, визначеним преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі". Колегія суддів апеляційної інстанції також керується правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №918/694/23: "Так, посилання Скаржника на підпункт 2, підпункт 7 пункту 19 Особливостей не свідчать про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та вони не встановлюють іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою". Також у постанові Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 зазначено: "...постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не передбачає внесення змін до Закону "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану. Отже, в будь якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"". У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.04.26 у справі № 924/698/23 зазначено наступне: "Крім того, об`єднана палата зауважує, що навіть норма підпункту 2 пункту 19 постанови КМУ № 1178 (у редакції постанови КМУ від 01.09.2025 № 1067, чинній із 04.09.2025), яка дійсно передбачає можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю чітко визначеного товару (бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії) не більше ніж на 10 %, але не вище загального граничного рівня збільшення у 50 % від початкової ціни, встановленої у договорі про закупівлю, також не має зворотної дії у часі щодо спірних правовідносин, пов`язаних із укладенням 14.10.2022 і 14.11.2022 оспорюваних додаткових угод № 2 і № 3 відповідно". Отже, приписи Особливостей № 1178 не передбачають внесення змін до ЗУ № 922-VIII, а лише встановлюють певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану. Отже, в будь-якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ № 922-VIII. Як вбачається з матеріалів справи, договір про постачання електричної енергії укладено 15.12.2022, тобто в період дії правового режиму воєнного стану та після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", у зв`язку з чим спірні правовідносини підлягають регулюванню положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням особливостей, визначених зазначеною постановою. Разом з тим, з досліджених колегією суддів матеріалів справи вбачається, що укладення спірної додаткової угоди обґрунтовувалося стороною відповідача зміною складових ціни електричної енергії, зокрема коливанням її вартості на ринку, однак такі обставини самі по собі не звільняють сторони від обов`язку дотримання вимог законодавства щодо граничного розміру зміни ціни за одиницю товару та належного документального підтвердження відповідного коливання. Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, Комунальним підприємством Костопільської міської ради "Костопільводоканал" проведено закупівлю UA-2022-11-17-011038-а, предметом якої є ДК 021:2015 код 09310000-5 "Електрична енергія". За результатами проведення відкритих торгів переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", з яким в подальшому укладено Договір від 15.12.2022 № 9045-ВЦ про постачання електричної енергії (далі - Договір). Згідно з Додатком № 2 до Договору ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 4,35 грн. без ПДВ. У подальшому між сторонами підписано додаткові угоди, якими збільшено ціну за одиницю товару, посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку, зокрема, додатковою угодою від 04.08.2023 № 3 визначено, що ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 5,34135 грн. без ПДВ (збільшено ціну на 22,79 %), вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.07.2023; додатковою угодою від 08.12.2023 № 4 визначено, що ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 5,82697 грн. без ПДВ (збільшено ціну на 33,95 %), вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.11.2023. Отже, за період дії договору на постачання електричної енергії з ініціативи постачальника збільшено ціну за електричну енергію з 4,35 грн/кВт*год до 5,82697 грн/кВт*год (понад 33,95 %). Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 та від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24, відповідно до яких визначене законодавцем відсоткове значення обмеження зміни ціни за договором про закупівлю, встановлене пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", є граничним (пороговим) та підлягає застосуванню у сукупності при всіх послідовних змінах до договору, а не окремо до кожного випадку внесення змін. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що сукупне значення збільшення ціни за одиницю товару при внесенні послідовних змін до договору про закупівлю не може перевищувати 10 % ціни, визначеної сторонами в договорі, а відповідні зміни не повинні бути спрямовані на обхід установлених законом обмежень. При цьому інше тлумачення зазначеної норми, яке передбачає можливість кожного разу збільшувати ціну до 10 %, фактично допускаючи її необмежене зростання, нівелює мету законодавчого регулювання публічних закупівель, створює умови для маніпулювання результатами торгів, усунення конкуренції та подальшого підвищення ціни після укладення договору. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такий підхід призводить до спотворення результатів процедури закупівлі, втрати економії бюджетних коштів, отриманої за результатами торгів, та суперечить принципам здійснення публічних закупівель, визначеним преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі". З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору фактично означало б зміну змісту законодавчої норми, що є неприпустимим та порушує принцип правової визначеності. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Законом № 922-VIII не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24). Спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель також не визначено і певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку. Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України. Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім суд у порядку статті 86 ГПК України досліджує та оцінює їх за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №926/3244/22). Отже, збільшення ціни електричної енергії, передбачений додатковими угодами №№3-4 по відношенню до погодженої у договорі ціни, здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення. Зокрема, з аналізу додаткових угод слідує, що динаміка зміни ціни за Договором у відсотковому значенні становила 33,95 % . При цьому судом звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії, враховуючи діяльність Відповідача. Щодо документального підтвердження коливання цін та підстав укладення оспорюваної додаткової угоди, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Верховним Судом у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 викладено правову позицію, відповідно до якої постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, збитковим. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19 (на яку також посилається скаржник), від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21). Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни у договорі на аналогічний товар. Суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, як і у постановах Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 440/11406/23, від 29.03.2019 у справі № 826/6926/17, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18 та від 05.07.2021 у справі № 826/11063/17 визначено, що експертні висновки (довідки) торгово-промислових палат України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару. Однак, суди мають досліджувати зміст таких висновків за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар. Суд апеляційної інстанції наголошує, що наявні в матеріалах справи докази не містять належного аналізу динаміки зміни ціни електричної енергії у період з моменту укладення договору від 15.12.2022 до моменту укладення додаткової угоди від 04.08.2023 та №4 від 15.12.2023, що унеможливлює встановлення факту коливання ціни товару на ринку у розумінні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Зокрема, надані апелянтом експертні висновки містять загальний опис функціонування ринку електричної енергії та окремі статистичні показники середньозважених цін за червень-липень 2023 року, липень-листопад 2023 року, однак не забезпечують належного порівняння ціни станом на дату укладення договору з ціною на момент внесення змін до нього. Такий висновок не відображає безперервної динаміки зміни ціни у релевантний період, не містить аналізу коливання ціни саме у бік збільшення станом на дату укладення відповідної додаткової угоди, а також не встановлює причинно-наслідкового зв`язку між наведеними показниками та необхідністю зміни істотних умов договору. За таких обставин експертні висновки не відповідають вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 № 922-VIII та не можуть вважатися належним і достатнім доказом коливання ціни електричної енергії, що виключає можливість їх використання як правової підстави для внесення змін до істотних умов договору. Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин, зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону. Щодо вимог про стягнення 585 224,83 грн колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Згідно з актами приймання-передачі товарної продукції за липень 2023 року грудень 2023 року Відповідач-2 поставив електричну енергію загальним обсягом 384 591 кВт*год на загальну суму 2 631 219,72 грн, які повністю йому сплачені. Водночас загальна вартість отриманої Споживачем електричної енергії в кількості 384 591 кВт*год становить 2 045 994,89 грн з урахуванням ПДВ (384 591 * 4,43327 + 20 % ПДВ). Відтак, решта коштів у розмірі 585 224,83 грн (2 631 219,72 - 2 045 994,89) сплачена Постачальнику за товар, підлягає поверненню Позивачу. Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання додаткових угод №3-4 з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 585 224,83 грн. Таким чином, різниця у сумі 585 224,83 грн є грошовими коштами, безпідставно набутими відповідачем 2, оскільки правова підстава їх отримання відпала у зв`язку з визнанням недійсними додаткових угод №3-4, а тому вказані кошти підлягають поверненню на підставі статей 216, 1212 Цивільного кодексу України Враховуючи наведене, додаткові угоди від 04.08.2023 № 3 та від 08.12.2023 №4 укладені сторонами з порушенням вимог статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі". Крім того, зібрані у справі докази свідчать про відсутність правових підстав на день укладення цього правочину для збільшення ціни, визначених Законом України "Про публічні закупівлі". Тому з огляду на положення статей 203, 215 ЦК України оскаржувані додаткові угоди підлягають визнанню їх недійсними. А відтак, вимога Прокурора про стягнення з Відповідача-2 грошових коштів у розмірі 585 224,83 грн також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню. Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі. В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин, рішення Господарського суду Рівненської області від 02.04.2026 у справі №918/342/25 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" - без задоволення. Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.04.2026 у справі №918/342/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 02.04.2026 у справі №918/342/25 - без змін.

2. Справу №918/342/25 повернути до Господарського суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "04" червня 2026 р. Головуючий суддя Павлюк І.Ю. Суддя Тимошенко О.М. Суддя Розізнана І.В.