Ухвала КАС ВС № 990/213/26

УХВАЛА 03 червня 2026 року м. Київ справа №990/213/26 адміністративне провадження № П/990/213/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючий - Стародуб О.П., судді - Бевзенко В.М., Коваленко Н.В., Кравчук В.М., Чиркін С.М., вирішуючи питання відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Верховної Ради України, Президента України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про повернення коштів цільового вкладу,- в с т а н о в и в : 01.06.2026 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про: 1) визнання незаконною бездіяльності Верховної Ради України при прийнятті Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині невключення витрат на повернення коштів позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в розмірі 1077572,20 грн; 2) визнання незаконною бездіяльності при розгляді скарги ОСОБА_1 про внесення змін до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» ( 537/96-ВР ) пов`язані з цільовим вкладом на дитину, громадянку СРСР; 3) зобов`язання внести зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині витрат на повернення коштів СРСР позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в розмірі 1077572,20 грн; 4) визнання незаконною бездіяльності Президента України Зеленського Володимира Олександровича при прийнятті Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині невключення витрат на повернення коштів СРСР позивачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в розмірі 1077572,20 грн; 5) зобов`язання Президента України Зеленського Володимира Олександровича підписати закон про внесення змін до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» (537/96-ВР ), пов`язані з строковим вкладом громадянина СРСР, прийнятого Верховною Радою України після набрання законної сили рішення суду по цьому позову; 6) зобов`язання підписати закон про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині витрат на повернення коштів СРСР позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в розмірі 1077572,20 грн; 7) визнання незаконною бездіяльності Міністерства фінансів України при прийнятті Державного бюджету України на 2026 рік в частині невключення витрат на повернення коштів СРСР позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в розмірі 1077572,20 грн; 8) визнання незаконною бездіяльності Міністерства фінансів України при розгляді скарги ОСОБА_1 про внесення змін до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»; 9) зобов`язання Міністерства фінансів України: - внести зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», встановивши загальну суму коштів СРСР на компенсацію виплат позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в розмірі 1077572,20 грн; - визначити механізм відновлення грошових заощаджень громадян України, внесених в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років і які знаходилися на рахунках Ощадного банку України не менше одного повного календарного року в період 1992-1995 років; - визначити механізм проведення компенсаційних виплат по цільовим вкладам на дітей СРСР, відкритих до 01.01.1992; - поновити строк на проведення компенсаційних виплат по цільовим вкладам на дітей СРСР, відкритих до 01.01.1992; - здійснити через Закон №537/96-ВР виплати по цільовим вкладам на дітей СРСР, відкритих до 01.01.1992; - встановити в Законі України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» (537/96-ВР ) фіксовану суму грошових коштів на 2026 рік в розмірі 17 344 311 821,23 грн на бюджетну програму на погашення зобов`язань держави по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку СРСР та державних цінних паперів колишнього СРСР; 10) зобов`язання Державної казначейської служби України здійснити виплату з Державного бюджету України позивачу ОСОБА_1 , ІПН - НОМЕР_1 , IBAN - НОМЕР_2 в банку ПУМБ, компенсації моральної шкоди в розмірі 1000 000 грн; 11) зобов`язання Державної казначейської служби України здійснити виплату з Державного бюджету України позивачу ОСОБА_2 , ІПН -НОМЕР_3, компенсації матеріальної шкоди - в розмірі 77 572,20 грн. Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 2 статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі за цим позовом, Верховний Суд виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 КАС України під адміністративним судочинством розуміється діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом. За загальним правилом, судами, які вирішують адміністративні справи у першій інстанції, є місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди). І лише у встановлених процесуальним законом випадках певні категорії спорів підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції. Відповідно до частини 1 статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Положенням цієї процесуальної норми кореспондують правила частини 1 статті 172 КАС України про те, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Відповідно до частини 5 статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Відповідно до частини 4 статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. Зазначений перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України визначені у статті 266 КАС України. Відповідно до частини 1 статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачами у ній об`єднано вимоги до Верховної Ради України та Президента України, розгляд яких віднесений до юрисдикції Верховного Суду як суду першої інстанції, так і позовні вимоги, що не належать до юрисдикції Верховного Суду, зокрема, позовні вимоги до Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України. Отже, позивачами в позовній заяві об`єднано вимоги, які підсудні різним судам, що в силу правил частини 5 статті 172 КАС України свідчить про порушення правил об`єднання позовних вимог. Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 172 цього Кодексу). За таких обставин, враховуючи сформовану практику Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №9901/8/19, від 27.06.2019 у справі №9901/189/19, від 08.08.2019 у справі №9901/17/19, від 19.09.2019 у справі №9901/62/19, від 02.10.2019 у справі №9901/382/19, а також ухвали Верховного Суду від 08.03.2024 у справі 990/63/24, від 12.03.2024 у справі №990/66/24, від 15.04.2024 у справі №990/113/24, від 14.05.2024 у справі №990/158/24), позовна заява підлягає поверненню позивачам. Відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Керуючись ст.ст. 22, 169, 248, 256, 266, 295 КАС України Суд, - у х в а л и в : Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховної Ради України, Президента України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про повернення коштів цільового вкладу - повернути позивачам. Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду впродовж п`ятнадцяти днів з дня її постановлення та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано, або після закінчення строку на апеляційне оскарження. Судді О.П. Стародуб В.М. Бевзенко Н.В. Коваленко В.М. Кравчук С.М. Чиркін