Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/12104/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/12104/25 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яким просив суд: - визнати визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17 грудня 2024 року №39640/03-16 про відмову в проведенні перерахунку; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області включити до стажу роботи на посаді судді 2 роки 11 днів - період проходження строкової військової служби з 07 травня 1978 року по 18 травня 1981 року та половину періоду навчання у вищому юридичному закладі, що складає 2 роки 5 місяців, дорахувати стаж судді на момент виходу у відставку, а також провести перерахунок та виплату з 21 червня 2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року позов задоволено повністю: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17 грудня 2024 року №39640/03-16; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 з 21 червня 2024 року перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби з 07 травня 1979 року по 18 травня 1981 року, половину строку навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01 вересня 1983 року по 30 червня 1988 року та провести перерахунок та виплату з 21 червня 2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди; - стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - ГУ ПФУ у Київській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що до судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи. Апелянт зазначив про те, що згідно заяви позивача від 21 червня 2024 року йому враховано стаж по 31 березня 2024 року, зокрема періоди навчання (не в юридичному ВУЗі) та проходження військової служби, а тому підстави для задоволення позову відсутні. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно даних військового квитка НОМЕР_1 та трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , останній проходив строкову військову службу з 07 травня 1979 року по 18 травня 1981 року. Відповідно до копії диплому позивача НОМЕР_3 та трудової книжки серії НОМЕР_2 , з 01 вересня 1983 року по 30 червня 1988 року ОСОБА_1 навчався на денній формі у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка. З 18 жовтня 1988 року на позивача покладено виконання обов`язків народного судді Васильківського районного народного суду, з 02 листопада 1989 року позивач обраний народним суддею Васильківського міського народного суду, а з 22 грудня 1992 року його обрано народним суддею Васильківського районного народного суду. Указом Президента України від 20 березня 1996 року № 202/96 ОСОБА_1 призначено суддею Київського обласного суду. Постановою Верховної Ради України від 16 березня 2006 року № 3564-ІV позивача обрано суддею Апеляційного суду Київської області безстроково. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 ОСОБА_1 переведений на посаду судді Київського апеляційного суду. Рішенням Вищої ради правосуддя від 18 червня 2024 року № 1871/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Київського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Також, вказаним рішенням визначено, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку, на день ухвалення цього рішення становить 40 років 1 місяць 11 днів. з 21 червня 2024 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Згідно розрахунку стажу на посаді судді, органами Пенсійного фонду України визначено позивачу стаж у розмірі повних 35 років. 10 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці із зарахуванням періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання у вищому юридичному закладі. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16 грудня 2024 року №470 відмовлено в перерахунку довічного грошового утримання судді, оскільки встановлено, що з 21 червня 2024 року заявник отримує довічне утримання суддів згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів", звільнений 20 червня 2024 року, стаж враховано по 31 березня 2024 року, а також враховані періоди навчання (не в юридичному ВУЗі), проходження військової служби. Не погоджуючись рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, позивач звернувся до суду з позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачами протиправно не зараховано позивачу до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби з 07 травня 1979 року по 18 травня 1981 року, який становить 2 роки 11 днів та половина строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу (у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка) з 01 вересня 1983 року по 30 червня 1988 року, що становить 2 роки 5 місяців. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики у сфері організації судової влади та здійснення правосуддя, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначені Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ. Згідно з ч. 1 ст. 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Відповідно до ч. 2 ст. ст. 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 зазначив про те, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 підкреслено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо). Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частинами 4 та 5 ст. 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Статтею 137 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що до стажу роботи на посаді судді, зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Також, до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Згідно з абз 4 п. 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді суддів відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Як встановлено судом першої інстанції з 18 жовтня 1988 року на позивача покладено виконання обов`язків народного судді Васильківського районного народного суду відповідно до рішення Виконавчого комітету Васильківської районної ради народних депутатів Київської області від 18 жовтня 1988 року №

289. З 02 листопада 1989 року ОСОБА_1 обраний народним суддею Васильківського міського народного суду згідно з рішенням Київської обласної ради народних депутаті від 02 листопада 1989 року. 22 грудня 1992 року позивача обрано народним суддею утвореного Васильківського районного народного суду на підставі рішення Київської обласної ради народних депутатів від 22 грудня 1992 року. Указом Президента України від 20 березня 1996 року №202/96 ОСОБА_1 призначено суддею Київського обласного суду. Постановою Верховної Ради України від 16 березня 2006 року №3564-ІV позивача обрано суддею апеляційного суду Київської області безстроково. Указом Президента України від 28вересня 2018 року №297/2018 ОСОБА_1 переведений на роботу на посаді судді Київського апеляційного суду. Рішенням Вищої ради правосуддя від 18 червня 2024 року №1871/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Київського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. На час обрання позивача на посаду судді вперше, діяв Закон Української РСР "Про судоустрій Української РСР" від 05 червня 1981 року №2022-X (далі - Закон №2022-X), який не містив норм, якими б визначався порядок обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання. Статтею 58 Закону №2022-Х (в редакції Закону України від 24 лютого 1994 року №4017- ХІІ "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про судоустрій Української РСР") передбачено, що припинення повноважень суддів і звільнення їх з посади проводиться на підставах і в порядку, встановлених Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2864-ХІІ. Згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання позивача від 20 червня 2024 року №201/03-24/24 виданим Київським апеляційним судом, загальний стаж ОСОБА_1 на посаді судді, з урахуванням періоду проходження військової служби та половини строку навчання у вищому навчальному закладі, становить 40 років 1 місяць 11 днів. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з розрахунку стажу щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 (номер пенсійної справи 103750001434), обрахованого пенсійним органом, періоди роботи позивача суддею з 18 жовтня 1988 року по 20 червня 2024 року зараховані відповідачем та визначено стаж на посаді судді, який становить 35 років. Разом з тим, у вказаному розрахунку відсутні відомості щодо зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді періоду проходження військової служби та половини періоду навчання у вищому навчальному закладі. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10 липня 1995 року № 584/95 передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби. Згідно з п. 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року №865 (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Оскільки на час набрання чинності вказаною нормою стаж роботи позивача на посаді судді перевищував 10 років, то до стажу роботи позивача на посаді судді має бути зараховано військову службу та половина строку навчання позивача у вищому навчальному закладі, про що вірно зазначено судом першої інстанції. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31 серпня 2022 року у справі №695/2602/17, від 30 березня 2023 року у справі №280/2167/21, від 26 травня 2025 року у справі №380/25592/23. Враховуючи вищевикладена, а також ту обставину, що рішенням Вищої ради правосуддя від 18 червня 2024 року №1871/0/15-24 встановлено, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку, на день ухвалення такого рішення становить 40 років 1 місяць 11 днів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко Є.В. Чаку