Постанова КГС ВС № 913/266/20(711/8269/17)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року м. Київ cправа № 913/266/20(711/8269/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Картере В. І. за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І., представники учасників справи: ОСОБА_1 - особисто в режимі відеоконференції, представник ПАТ "Українська інноваційна компанія" - Пилип В. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.01.2026 у складі колегії суддів: Медуниці О.Є. - головуючого, Істоміної О.А., Шутенко І.А., та на рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у складі судді Масловського С.В. у справі № 913/266/20 (711/8269/17) за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - арбітражний керуючий Новосельцев Володимирович Петрович про стягнення заборгованості за договором поруки в межах справи № 913/266/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про банкрутство,- ВСТАНОВИВ На розгляд суду постало питання стягнення з поручителя заборгованості за договором поруки. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 1. 11.09.2013 між ПАТ "Український інноваційний банк" (банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнітранс-Агро" (далі - ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро", позичальник) укладено кредитний договір №09-2013 (далі - кредитний договір), за умовами пункту 3.1 якого (у редакції додаткової угоди №2 від 12.02.2015 до кредитного договору) банк надає позичальнику кредит на умовах невідновлювальної кредитної лінії (далі - кредит) з лімітом у розмірі 1 293 592,99 грн на термін до 12.02.2018 з наступним графіком погашення заборгованості за кредитом: березень 2015 - 23 050,15 грн.; квітень 2015 - 23 530,36 грн.; травень 2015 - 24 020,57 грн.; червень 2015 - 24 521,00 грн.; липень 2015 - 25 031,86 грн.; серпень 2015 - 25 553,35 грн.; вересень 2015 - 26 085,71 грн.; жовтень 2015 - 26 629,17 грн.; листопад 2015 - 27 183,94 грн.; грудень 2015 - 27 750,27 грн.; січень 2016 - 28 328,40 грн.; лютий 2016 - 28 918,58 грн.; березень 2016 - 29 521,05 грн.; квітень 2016 - 30 136,07 грн.; травень 2016 - 30 763,91 грн.; червень 2016 - 31 404,82 грн.; липень 2016 - 32 059,09 грн.; серпень 2016 - 32 726,99 грн.; вересень 2016 - 33 408,80 грн.; жовтень 2016 - 34 104,81 грн.; листопад 2016 - 34 815,33 грн.; грудень 2016 - 40 540,65 грн.; січень 2017 - 41 385,25 грн.; лютий 2017 - 42 247,44 грн.; березень 2017 - 43 127,60 грн.; квітень 2017 - 44 026,09 грн.; травень 2017 - 44 943,30 грн.; червень 2017- 45 879,62 грн.; липень 2017 - 46 835,44 грн.; серпень 2017 - 47 811,18 грн.; вересень 2017 - 48 807,25 грн.; жовтень 2017 - 49 824,06 грн.; листопад 2017 - 50 862,06 грн.; грудень 2017 - 51 921,69 грн.; січень 2018 - 53 003,39 грн.; 12.02.2018 - повне погашення заборгованості.

2. Кредит використовується позичальником на поповнення оборотних коштів (п. 3.2.1 кредитного договору).

3. Відповідно до п. 3.3.1 кредитного договору видача кредиту проводиться на підставі письмової заяви позичальника, копій контрактів (договорів), інших документів, що підтверджують цільове призначення кредиту, після набрання чинності гарантійними документами, шляхом перерахування кредиту з рахунку для обліку заборгованості по кредиту, відкритого відповідно до умов цього договору, на поточний рахунок позичальника, відкритий в ПАТ "Укрінбанк".

4. Згідно з абз. 1 п. 3.4.1 кредитного договору (у редакції додаткової угоди №2 від 12.02.2015) позичальник сплачує банку проценти в розмірі 25% річних. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця. Проценти за кредитом нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом з дати її виникнення. Будь-який наступний період нарахування процентів у подальшому є період з першого по останній календарний день поточного місяця та до повного погашення заборгованості за кредитом. Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту з 01 по 10 число (включно) кожного наступного місяця, за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту.

5. Граничним терміном повернення кредиту є 12.02.2018 (п. 3.5.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди №2 від 12.02.2015).

6. Пунктом 3.5.4 кредитного договору погоджено, що погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами, прострочена заборгованість за кредитом, строкова заборгованість за нарахованими процентами, строкова заборгованість за кредитом, пеня за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів, щомісячної комісії, штраф тощо.

7. За умовами п. 3.7.1 кредитного договору (у редакції додаткової угоди №2 від 12.02.2015) забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за цим договором є: - житловий будинок та земельна ділянка, що є власністю ОСОБА_2 (майновий поручитель) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (предмет застави/іпотеки); - порука фізичної особи ОСОБА_1 (поручитель). Розпорядження (відчуження) предметом застави можливе лише за письмовою згодою банку.

8. Пунктом 7.3 кредитного договору погоджено, що у разі порушення строків сплати процентів за кредитом позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

9. У разі порушення терміну повернення кредиту, у тому числі графіку зменшення ліміту кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня (п.7.4 кредитного договору).

10. Відповідно до п. 7.6 кредитного договору пеня, передбачена пунктами 7.3-7.5 цього договору, нараховується банком за весь час існування простроченої заборгованості (до моменту виконання простроченого зобов`язання). До розрахунку пені включається день виникнення прострочення зобов`язань і не включається день виконання зобов`язань (погашення заборгованості), із розрахунку кількості днів у році, яка була обумовлена договором. Якщо день виникнення прострочення зобов`язання та день виконання зобов`язання (погашення заборгованості) співпадають, то розрахунок пені виконується за один день.

11. Згідно з п. 8.1 кредитного договору останній набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку. Договір залишається чинним до повного виконання позичальником зобов`язань за цим договором (повної сплати позичальником заборгованості за кредитом, процентів, інших платежів за договором відповідно до умов договору). 12. 12.02.2015 між ПАТ "Український інноваційний банк" (кредитор за договором) та фізичною особою ОСОБА_1 (поручитель за договором), який є поручителем за ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро" (позичальник за кредитним договором), укладено договір поруки №03-2015-1п (далі - договір поруки), за умовами п.1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро" у повному обсязі зобов`язань по кредитному договору №09-2013 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 11.09.2013, з урахуванням додаткової угоди №1 від 26.12.2013, додаткової угоди №2 від 12.02.2015 до нього, та тих, що будуть укладені в майбутньому між кредитором та позичальником, згідно з яким позичальнику надається кредит на умовах невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 1 293 592,99 грн на термін по 12.02.2018 включно зі сплатою процентів у розмірі 25% річних, з погашенням, згідно умов кредитного договору та всіх додаткових угод (договорів) до нього, зі сплатою інших платежів, передбачених кредитним договором, та відшкодування збитків кредитора, пов`язаних із невиконанням (несвоєчасним виконанням) позичальником зобов`язань за кредитним договором.

13. Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель зобов`язується нести перед кредитором солідарну з позичальником відповідальність за невиконання (порушення) останнім зобов`язань за кредитним договором.

14. Поручитель зобов`язаний самостійно контролювати виконання позичальником умов кредитного договору (своєчасне повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, пені та інших платежів), для чого він має право звертатись до кредитора за відповідною інформацією (п.2.1 договору поруки).

15. Пунктом 2.2 договору поруки погоджено, що у випадку порушення позичальником умов кредитного договору: непогашення позичальником кредиту, процентів за користування кредитом, пені та інших платежів у сумі та в строки, передбачені кредитним договором, поручитель зобов`язаний зробити це за позичальника протягом 5 робочих днів з дня порушення (невиконання, неповного виконання, неналежного виконання) позичальником відповідних умов кредитного договору.

16. Згідно з п. 2.3 договору поруки у випадку, якщо позичальник прострочив погашення кредиту та здійснення інших платежів, передбачених кредитним договором, поручитель зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

17. За умовами п. 3.1 договору поруки у випадку неперерахування суми заборгованості в строки, передбачені в п.2 .2 цього договору, поручитель сплачує кредитору пеню, яка нараховується на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості із розрахунку фактичної кількості днів її існування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня.

18. Договір поруки набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та сторонами за цим договором (п.4.1 договору поруки).

19. Договір припиняється у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 4.5 договору поруки). 20. 12.12.2017 ухвалою Господарського суду Черкаської області у справі №925/979/17 (за заявою ініціюючого кредитора - Головного управління ДФС у Черкаській області до боржника - ТОВ "Юнітранс-Агро" про визнання банкрутом) визнані грошові вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія" у загальному розмірі 4 223 028,54 грн. 21. 14.12.2022 постановлено ухвалу, якою ліквідовано ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро".

22. Під час розгляду справи №913/266/20(711/10273/17) (за позовом ПАТ "Українська інноваційна компанія" до відповідача-1 фізичної особи ОСОБА_2 , відповідача-2 фізичної особи ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача - ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро", Служба у справах дітей Черкаської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки) судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору, відповідно до меморіальних ордерів №7760830 від 13.09.2013, №7861940 від 18.09.2013, №8020962 від 23.09.2013, №8099957 від 26.09.2013, №8126025 від 27.09.2013, №8384343 від 01.10.2013, №8463955 від 03.10.2013, №8495496 від 04.10.2013, №8532579 від 07.10.2013, №8578462 від 08.10.2013, №8681151 від 11.10.2013, №8797279 від 16.10.2013, №9509616 від 05.11.2013, №9671143 від 11.11.2013, №10151267 від 28.11.2013, №11195124 від 26.12.2013, №2345202 від 27.02.2015, №2346959 від 27.02.2015, №7861940 від 18.09.2013 та виписки з банківського рахунку, банк перерахував позичальнику (ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро") кредитні кошти в загальному розмірі 3 517 954,03 грн.

23. ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро" зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів виконало не в повному обсязі, відповідно до меморіальних ордерів №454154 від 15.01.2015, №11720244 від 21.11.2014, №12962452 від 19.12.2014, №5796969 від 20.06.2014, №11054148 від 03.11.2014, №9559001 від 06.11.2013, №9707213 від 12.11.2013, №8628446 від 09.10.2013, №9001480 від 23.10.2013, №8139806 від 27.09.2013, №8504314 від 04.10.2013, №8114370 від 26.09.2013, №8136246 від 27.09.2013, №7810320 від 17.09.2013, №8059479 від 24.09.2013 повернуло кредитні кошти в загальному розмірі 2 224 361,04 грн.

24. Судом першої інстанції також встановлено наступне. 25. 13.07.2016 на позачергових Загальних зборах акціонерів ПАТ "Український інноваційний банк", було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство "Укрінком". 26. 28.03.2017 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінком", змінено найменування товариства як юридичної особи з ПАТ "Укрінком" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", затверджено статут в новій редакції.

27. Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05839888, тобто такий самий, як у ПАТ "Укрінбанк". 28. 01.10.2015 Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів. 29. 24.12.2015 Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". 30. 22.03.2016 Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Укрінбанк" винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк".

31. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

32. Щодо справи №826/1162/16. 33. 16.03.2016 постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/1162/16 визнано протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". 34. 14.04.2016 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від по справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 залишені без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін. 35. 31.08.2016 ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14.04.2016 залишено без змін. 36. 24.10.2017 постановою Верховного Суду України постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 скасовано та ухвалено нове рішення яким у задоволенні позову відмовлено.

37. Щодо справи №826/14033/17. 38. 14.12.2017 Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". 39. 20.02.2018 постановою по справі №826/14033/17 Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017. 40. 09.08.2019 постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

41. Щодо справи №826/5325/16.

42. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

43. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 постанова Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/5325/16 від 29.04.2016 залишена без змін.

44. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 по справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 по справі №826/5325/16 залишено без змін.

45. Також, судом зазначено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 у справі №826/5325/16, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021, змінено спосіб виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі № 826/5325/16 в частині зобов`язання Національного банку України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству "Український Інноваційний Банк" у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у зазначених вище системах) на наступний спосіб: "Виключити відомості про Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (попередня назва - "Український інноваційний банк") (ідентифікаційний код 05839888) із Державного реєстру банків України".

46. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19.10.2021 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №826/5325/16. Стислий виклад позовних вимог та позиції відповідача

47. У жовтні 2017 року ПАТ "Українська інноваційна компанія" звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за договором поруки № 03-2015-1п від 12.02.2015 у розмірі 620 354,91 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 526 747,82 грн, заборгованість за процентами в розмірі 66 023,87 грн, пеня в розмірі 20 139,75 грн та інфляційні втрати в розмірі 7 443,47 грн.

48. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки позичальник відповідно до умов кредитного договору зобов`язаний погашати кредитну заборгованість щомісячно, у розрахунку станом на 30.09.2017 за останні 6 місяців заборгованість ТОВ "Юнітранс-Агро" перед позивачем становить 620 354,91 грн. Оскільки зобов`язання відповідача за договором поруки не виконані, свої вимоги позивач вважає правомірними.

49. Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 доводив, що відповідно до повідомлення про порушення основного зобов`язання ПАТ "Український інноваційний банк" № 4941/0/2-15 від 20.11.2015, правонаступником якого є позивач, кредитор вказав на порушення основного зобов`язання та існування заборгованості за кредитом та вимагав протягом 30 днів після надходження вимоги її сплатити.

50. Відповідач посилався на положення ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та доводив, що порука припинилася, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимогу до поручителя. Оскільки позов надійшов через більше ніж шість місяців після настання строку виконання основного зобов`язання відповідач просив відмовити в позові. Розгляд справи судами 51. 07.07.2020 рішенням Придніпровського районного суд м. Черкаси у справі №711/8269/17, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 20.10.2020, відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача: ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро", третя особа: арбітражний керуючий Новосельцев В. П., про стягнення заборгованості за договором поруки. 52. 08.06.2022 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від у справі № 711/8269/17 рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.07.2020 та постанову Черкаського апеляційного суду від 20.10.2020 скасовано. Матеріали справи №711/8269/17 за позовом ПАТ "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поруки передано до Господарського суду Луганської області, на розгляді якого перебуває справа № 913/266/20 про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія". 53. 20.03.2025 рішенням Господарського суду Луганської області у справі № 913/266/20 (711/8269/17) позов ПАТ "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Українська інноваційна компанія" заборгованість за договором поруки № 03-2015-1п від 12.02.2015 в розмірі 550 961,35 грн, в тому числі суму основного боргу за кредитним договором в розмірі 526 747,82 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 20 139,75 грн., інфляційні втрати в розмірі 4 073,78 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 264,41 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

54. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з вимогою до поручителя позивач міг звернутися впродовж шести місяців з дати, виникнення заборгованості за кредитним договором, з урахуванням графіку погашення заборгованості, зокрема протягом шести місяців з жовтня 2015 року, однак із позовом у даній справі звернувся лише 30.09.2017, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). отже порука ОСОБА_1 за кредитним договором в частині виконання основного зобов`язання за період з жовтня 2015 по березень 2017, на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України. Вимогу позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором в сумі 526 747,82 грн за період з квітня 2017 року по лютий 2018 року суд визнав законною та обґрунтованою. Оскільки 22.03.2016 Постановою Правління НБУ № 180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов`язків позивача змінився, внаслідок чого останній втратив право на отримання відсотків за користування кредитом після 22.03.2016, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за період з 01.04.2017 по 30.09.2017 в розмірі 66 023,87 грн не підлягає задоволенню. Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок стягнення з відповідачів пені за несвоєчасне повернення кредиту, суд першої інстанції встановив, що позивачем при розрахунку були допущені арифметичні помилки та здійснивши власний розрахунок, місцевий господарський суд зазначив, що сума пені за несвоєчасне повернення кредиту, за період з 01.04.2017 по 30.09.2017 складає 20 142,15 грн, але враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, сума пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.04.2017 по 30.09.2017, яка підлягає стягненню з відповідача складає 20 139,75 грн.

55. Перевіривши наданий позивачем розрахунок стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 7443,47 грн за період з квітня 2017 по вересень 2017 суд встановив, що позивачем при розрахунку були допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду сума інфляційних втрат складає 4 073,78 грн, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача. 56. 23.06.2025 постановою Східного апеляційного господарського суду у справі №913/266/20 (711/8269/17) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі № 913/266/20 (711/8269/17) скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю. Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 396,61грн.

57. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є банківською установою, тому у нього відсутнє право вимоги у цьому випадку, а відтак не є належним позивачем у такому спорі, що свідчить про безпідставність позовних вимог. 58. 28.10.2025 постановою Верховного Суду у справі № 913/266/20 (711/8269/17) постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 у цій справі скасовано. Справу № 913/266/20 (711/8269/17) направлено до Східного апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд.

59. Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд вказав, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією й тією ж юридичною особою з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888, а зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків відповідної юридичної особи щодо зобов`язань, які виникли до внесення відповідних змін до її статуту. Також апеляційний господарський суд не врахував, що на момент укладення як кредитних договорів, так і в подальшому договорів забезпечення кредитного договору, позивач мав відповідну ліцензію. Також суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які б свідчили про визнання договору поруки недійсним чи обставини його нікчемності чи інші обставини, з якими відповідно до цивільного законодавства пов`язується припинення або зміна правовідносин чи відповідних зобов`язань. Відтак, такі зміни не спростовують наявність зобов`язань, які виникли за відповідними договорами. З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції безпідставно не надав належної правової оцінки доводам і доказам, які стосуються обґрунтованості / необґрунтованості позову по суті заявлених ПАТ "Українська інноваційна компанія" позовних вимог, а тому і не здійснив належного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції та дійшов передчасного висновку про скасування зазначеного рішення. 60. 07.01.2026 постановою Східного апеляційного господарського суду (повна постанова складена 19.01.2026) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі № 913/266/20 (711/8269/17) залишено без змін.

61. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком Господарського суду Луганської області про припинення поруки ОСОБА_1 за кредитним договором в частині виконання основного зобов`язання за період з жовтня 2015 по березень 2017 на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України та про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 526 747,82 грн за період з квітня 2017 року.

62. Повідомлення №4941/0/2-15 від 20.11.2015, на яке посилався відповідача, за висновком суду апеляційної інстанції, не може бути розцінене як вимога про дострокове погашення кредиту відповідно до положень ч. 2 ст.1050 ЦК України, оскільки вимоги повідомлення фактично спрямовані до майнового поручителя ( ОСОБА_2 ) у порядку ст.ст.35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", а не до ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро" як позичальника. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ А. Доводи касаційної скарги 63. 08.02.2026 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.01.2026 та рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі № 913/266/20 (711/8269/17); ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за договором поруки - відмовити.

64. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 вказує ч. 1 ст. 287, п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 287, п. 1 ч. 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

65. Скаржник доводить, що в порушення вимоги ч. 1 ст. 86 ГПК України судами не було надано оцінки повідомленню ПАТ "Український інноваційний банк" від 20.11.2015, направлене позичальнику - ТОВ "Компаня "Юнітранс-Агро" про порушення основного зобов`язання №4941/0/2-15, яким кредитор змінив строк користування кредитом.

66. Скаржник доводить, що оскільки позивач не пред`явив вимогу до поручителя упродовж шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання передбаченого п. 6.2 Договору, то порука за Договором від 12.02.2015 припинилася.

67. ОСОБА_1 наполягає на необхідності застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 та неврахуванні судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові 03.08.2018 у справі № 910/8117/17, пов`язаних з правом позивача вимагати стягнення та постанові Верховного Суду 29.06.2022 у справі № 913/266/20 (711/10273/17) та доводить, що позивачу не належить право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.

68. На переконання ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції, в порушення ст. 316 ГПК України, не виконав вказівки Верховного Суду у постанові від 28.10.2025 у цій справі щодо надання належної правової оцінки кожному доказу та доводу сторін.

69. Скаржник звертає увагу, що при розгляді цієї справи судом цивільної юрисдикції, судами було встановлено, що повідомлення від 20.11.2015 є вимогою про повне погашення боргу, порука є припиненою і це не заперечувалося самим позивачем.

70. Суд першої інстанції порушив ст. 7, ч. 2 ст. 11, 13, 79, п. 1, 2 ч. 4 ст. 238 ГПК України та не надав оцінки ключовим запереченням відповідача, що призвело до неповного з`ясування обставин справи щодо змісту повідомлення від 20.11.2015, прийняв пояснення позивача без належної перевірки на відповідність матеріалам справи, не здійснив правової оцінки доказу при встановлення фактичних обставин справи. Вибірковий підхід суду апеляційної інстанції до тлумачення змісту повідомлення від 20.11.2015, на думку скаржника, призвів до викривлення суті цього документа.

71. Також скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду України щодо застосування ст. 559, 1050 ЦК України, викладених в постановах від 01.11.2017 у справі № 6-2615цс16, від 14.06.2017 у справі № 6-1009цс17. 72. 10.02.2026 та 22.03.2026 ОСОБА_1 направлено засобами поштового зв`язку до Верховного Суду додаткові пояснення в порядку ст. 298 ГПК України. 73. 17.03.2026 скаржником подано текст виступу в судовому засіданні, реєстр порушень норм права. Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

74. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не є перешкодою до перегляду судових рішень у відповідності до ч. 3 ст. 295 ГПК України. В. Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду 75. 20.02.2026 від скаржника надійшло клопотання, в якому він просить передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

76. В обґрунтування вказаного клопотання ОСОБА_1 посилається на ч. 5 ст. 302 ГПК України та стверджує про наявність виключної правової проблеми, яка складається з трьох взаємопов`язаних аспектів, а саме: - матеріально-правовий аспект (ст. 559, 1050 ЦК України): чи має право суд ігнорувати матеріально-правовий наслідок реалізації кредитором права на дострокову зміну строку виконання основного зобов`язання (ч. 2 ст. 1050 ЦК України) лише на підставі наявності у тексті вимоги до боржника посилань на норми іпотечного законодавства (що містяться в описовій частині щодо забезпечення кредиту іпотекою та не змінюють адресата вимоги) з метою штучного обходу преклюзивних строків припинення поруки (ч. 4 ст. 559 ЦК України)? - процесуальний аспект (ст. 79 ГПК України): чи допускає стандарт вірогідності доказів (ст. 79 ГПК України) та принцип внутрішнього переконання судді можливість повного виключення з процесу оцінки та обґрунтування ключового письмового доказу, зміст якого є неоспореним, якщо такий доказ прямо спростовує правомірність позовних вимог? - доктринальний аспект (принцип estoppel): чи дозволяє зміна юрисдикції спору (з цивільної на господарську) кредитору радикально змінювати правову оцінку власних дій та відмовлятися від попереднього визнання юридичних фактів (зокрема, факту припинення поруки), що були офіційно зафіксовані у рішеннях судів попередньої юрисдикції, які були скасовані виключно з підстав порушення правил підсудності (порушення принципу venire contra factum proprium)?

77. Розглянувши подане клопотання, колегія суддів зазначає таке.

78. Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

79. Оскільки критеріїв виключності правової проблеми процесуальне законодавство не містить, Велика Палата Верховного Суду напрацювала та послідовно застосовує критерії при вирішенні питання, чи містить справа, яка передається їй на розгляд, виключну правову проблему, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників (ухвали від 10 липня 2019 року у справі № 431/5643/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 910/8130/17, від 22 квітня 2021 року у справі № 640/6432/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 916/1977/20, від 18 травня 2021 року у справі № 758/733/18, від 29 березня 2023 року № 910/17401/21 тощо).

80. За усталеним підходом Великої Палати Верховного Суду, для віднесення справи до категорії спорів, які містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, така справа повинна мати кілька з наведених ознак, проте не одночасно в їх сукупності, зокрема: - справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права; - існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми; - існують якісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, зокрема: а) відсутність усталеної судової практики застосування однієї і тієї ж норми права, у тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; б) невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, у тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; в) встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; г) наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах тощо (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 02 вересня 2021 року у справі № 910/11820/20, від 29 березня 2023 року у справі № 748/1335/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 369/6092/20, від 20 листопада 2024 року у справі № 307/3096/22, від 29 січня 2025 року у справі № 910/2201/24 тощо).

81. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

82. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і трапляється в невизначеній (значній) кількості справ, у разі якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.

83. Виключна правова проблема є такою, що впливає на застосування норм права у подібних та / або у тотожних правовідносинах та судами декількох юрисдикцій, у зв`язку із чим її невирішення призведе до різного тлумачення або застосування судами норм права та неоднакового вирішення спорів з однаковими фактичними обставинами та правовим регулюванням.

84. Колегія суддів зазначає, що наведені скаржником обґрунтування не свідчать про існування виключної правової проблеми у спірних правовідносинах. Заявлене відповідачем клопотання не містить аргументовано переконливого обґрунтування наявності глибоких розходжень у судовій практиці щодо застосування однієї і тієї ж норми права, не викладено правової проблеми, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій.

85. Отже, заявлене скаржником клопотання не містить належного обґрунтування передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, які визначені частиною п`ятою статті 302 ГПК України з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

86. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

87. Щодо додаткових пояснень ОСОБА_1 , які направлені ним Суду 10.02.2026 та 22.03.2026 та в яких скаржником наведено додаткові обґрунтування його незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями, Верховний Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Повна постанова суду апеляційної інстанції була складена 19.01.2026, отже в силу ч. 1 ст. 288 ГПК України останнім днем строку на касаційне оскарження було 09.02.2026 (з урахуванням 08.02.2026, який є вихідним днем). Оскільки подані доповнення до касаційної скарги подані поза межами встановленого строку і скаржником не порушується питання про його поновлення, Суд не бере їх до уваги.

88. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання про стягнення з ОСОБА_1 як поручителя заборгованості за кредитним договором.

89. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків.

90. Так, у цій справі встановлено, що 11.09.2013 між ПАТ "Український інноваційний банк" та ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро" (позичальник) 11.09.2013 було укладено кредитний договір з граничним терміном повернення кредиту 12.02.2018.

91. Виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором забезпечувалося іпотекою нерухомого майна, яке є власністю ОСОБА_2 та порукою ОСОБА_1 .

92. ПАТ "Українська інноваційна компанія", посилаючись на неналежне виконання ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро" як позичальником грошових зобов`язань за кредитним договором, звернулася із позовом у цій справі до ОСОБА_1 як поручителя про стягнення з останнього заборгованості за кредитом, пені, інфляційних нарахувань та відсотків за користування кредитом.

93. Направляючи цю справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 звернув увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.10.2024 у справі № 913/266/20 та вказав, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією й тією ж юридичною особою з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888, а зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків відповідної юридичної особи щодо зобов`язань, які виникли до внесення відповідних змін до її статуту.

94. Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції виснував, що саме ПАТ "Українська інноваційна компанія" належить право вимоги за кредитним договором та договором поруки.

95. Досліджуючи питання виконання умов кредитного договору щодо перерахування банком позичальнику кредитних коштів та повернення таких банку, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях прийняли як преюдиційні обставини, зокрема, встановлені в межах розгляду справи № 913/266/20(911/10273/17) за позовом ПАТ "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_2 (яка є іпотекодавцем), ОСОБА_1 (поручитель), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача - ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро", Служба у справах дітей Черкаської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки.

96. Колегія суддів звертає увагу, що в постанові від 19.12.2025 у справі № 910/10365/15 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20, пункт 7.10), від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 (провадження № 12-41гс21, пункт 9.8)).

97. Разом з тим, об`єднана палата вказала, що: "Висновки судів в інших справах, зокрема щодо дійсності та правомірності односторонніх правочинів, визнання припиненими зобов`язань, відсутності у ПАТ "Златобанк" права вимоги до ТОВ "Фросбі-М", повного погашення ТОВ "Фросбі-М" перед ПАТ "Златобанк" заборгованості, відсутності у ПАТ "Златобанк" права вимоги до ТОВ "Фросбі-М", не є життєвими обставинами (діями, подіями). Тому суди попередніх інстанцій не мали підстав для застосування частини четвертої статті 75 ГПК України. Водночас Об`єднана палата звертає увагу, що наведеними вище судовими рішеннями в інших справах остаточно вирішений спір між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фросбі-М" щодо стягнення з останнього заборгованості за кредитними договорами: встановлено, що така заборгованість відсутня, у зв`язку з чим у вимогах щодо її стягнення відмовлено. Висновки судових рішень в інших справах, зокрема про відмову в позові у зв`язку з відсутністю боргу, не є обставинами справи, встановленими судами, є правовою оцінкою обставин, встановлених судами, і не мають преюдиціального значення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21, пункт 93)). Водночас зазначені судові рішення усунули стан правової невизначеності і забезпечили, що всі учасники правовідносин могли у майбутньому знати про права всіх учасників, не порушуючи їх (див.mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справа № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 59)). Тому особи, які брали участь у зазначених справах, не можуть ставити під сумнів відсутність боргу ТОВ "Фросбі-М". Це стосується і позивача у цій справі як правонаступника ПАТ "Златобанк" у спірних правовідносинах."

98. У постанові від 10.12.2025 у справі № 910/8912/25 Верховний Суд зауважив, що поняття "res judicata" поширюється на широке коло випадків, оскільки перешкоджає суду розглядати спір, якщо новий позов спрямований по суті на те, щоб переглянути вже ухвалене у іншій справі рішення, хоча при цьому можуть бути дещо змінені позовні вимоги, чи підстави позову, чи коло сторін. Навіть у таких випадках, на думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд має виходити із принципу правової визначеності (рішення від 25.11.2021 (заява № 2836/10) у справі "Центр "Украса" проти України", де ЄСПЛ зазначив, що наявність судового провадження не повинно нівелювати результати іншого судового провадження та / або позбавляти його остаточне рішення юридичної сили та призводити до порушення принципу юридичної визначеності (пункт 44).

99. У рішенні ЄСПЛ від 25 вересня 2025 року у справі "Д.Б. проти України" (заява № 36484/16) ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з тим, що національні суди у подальшому провадженні повторно розглянули питання, яке вже було вирішено остаточним судовим рішенням, без наведення підстав, які б демонстрували наявність обставин суттєвого та переконливого характеру, що виправдовували повторний розгляд; такі дії національних судів ЄСПЛ оцінив як несумісні з принципом юридичної визначеності.

100. В контексті наведеного вище, колегія суддів звертає увагу, що формально пославшись на обставини, встановлені у справі № 913/266/20(911/10273/17) щодо кредитного договору, невиконання якого стало підставою позову і у цій справі, суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінки тому, чи вже вирішено спір між учасниками цих кредитних відносин, тобто чи усунуло остаточне судове рішення у справі № 913/266/20(911/10273/17) стан правової невизначеності, зокрема щодо відсутності у позивача права вимоги у спірних відносинах, як на тому наполягає скаржник.

101. Колегія суддів наголошує, що наведені питання є суттєвими для правильного вирішення спору у цій справі, однак були залишені судами поза увагою. В свою чергу, Верховний Суд позбавлений можливості перевірити дотримання у цій справі як вимог статті 75 ГПК України щодо встановлення обсягу преюдиційних обставин, так і дотримання засад правової визначеності та обов`язковості судового рішення без виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції та без переоцінки доказів у справі.

102. Оскільки судами попередніх інстанцій не було з`ясовано вказані істотні обставини, Верховний Суд вважає передчасними висновки судів про наявність підстав для задоволення позову у цій справі, а тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

103. Колегія суддів також зауважує, що у випадку, якщо суд дійде висновку, що судовими рішеннями у справі № 913/266/20(911/10273/17) не усунуто стан правової невизначеності щодо відсутності прав вимоги у позивача до відповідача у цій справі і таке право у позивача наявне, то судам слід врахувати наступне.

104. Положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

105. У постанові Верховного Суду України від 01.11.2017 у справі № 6-2615цс16, на яку, зокрема, посилається скаржник в касаційній скарзі, Суд вказав, що пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання. У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов`язання передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обчисленню від цієї дати.

106. У постанові від 27.03.2019 у справі № 200/15135/14-ц Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов`язання передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обчисленню від цієї дати.

107. Отже, повідомлення кредитора про дострокове погашення основного зобов`язання є істотним для застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України та вирішення питання щодо припинення поруки, оскільки породжує майнові наслідки для поручителя, які є суттєвими за своєю природою та сумою.

108. Відтак, наявність такого повідомлення та його зміст, як такого, що змінює строк основного зобов`язання, мають вирішальне значення для встановлення наявності/відсутності вимоги кредитора до поручителя, а тому має бути належним чином досліджене судами.

109. Суд апеляційної інстанції у цій справі, відхиляючи посилання відповідача на повідомлення про порушення основного зобов`язання №4941/0/2-15 від 20.11.2015 вказав, що вимоги повідомлення фактично спрямовані до майнового поручителя, а не до ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро" як позичальника.

110. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Питання ж про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14, від 19.06.2019 зі справи № 910/4055/18).

111. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

112. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

113. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

114. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів"). Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

115. У рішеннях ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження.

116. Отже, якщо вирішення спору зводиться до належності певного доказу, то суд має в достатній мірі мотивувати, за яким критерієм він дійшов висновку, що цей доказ містить або не містить тієї вимоги чи інформації, про яку стверджує сторона. Тобто який адресат, зміст тощо наштовхнув суд на думку, що вказане повідомлення від 20.11.2015 не є таким, що змінює правовідношення між сторонами. Інший підхід підриває саму сутність справедливого судового розгляду.

117. Однак, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не навів обґрунтованого мотивування відхилення поданого відповідачем доказу (повідомлення) як такого, що змінює/не змінює строк основного зобов`язання для цілей застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України. Зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що суд взагалі не надав оцінки такому доказу.

118. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

119. Однак, ухвалені у даній справі ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

120. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

121. Під час нового розгляду справи, судам слід врахувати викладене вище, з`ясувати питання чи є судові рішення у справі № 913/266/20(911/10273/17) такими, що усунули стан правової невизначеності між учасниками спірних правовідносин, зокрема щодо наявності/відсутності у позивача права вимоги до поручителя. У випадку, якщо суди дійдуть висновку про наявність права вимоги у позивача як такого, то судам слід надати належну оцінку як кожному окремо істотному доказу у справі, на які посилаються учасники справи, так і їх сукупності, в контексті наявності/або відсутності підстав для застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин. Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

122. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

123. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 ГПК України, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі постанова та рішення судів попередніх інстанцій скасуванню, а справа направлення до суду першої інстанції на новий розгляд. В. Розподіл судових витрат

124. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється. Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, ПОСТАНОВИВ :

1. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 913/266/20(711/8269/17) на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.01.2026 та рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі № 913/266/20(711/8269/17) скасувати.

4. Справу № 913/266/20(711/8269/17) передати на новий розгляд до Господарського суду Луганської області. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. Пєсков Судді С. Жуков В. Картере