Постанова КГС ВС № 911/3280/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ cправа № 911/3280/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кондратова І.Д., Кролевець О.А., за участю: секретаря судового засідання - Федорченка В.М., позивача - ОСОБА_1 , відповідача - Гудінової І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 (головуючий суддя - Євсіков О.О., судді: Корсак В.А., Алданова С.О.) та рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 (суддя Саванчук С.О.) у справі №911/3280/23 за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Садівничого товариства "Заліське" про зобов`язання внести відомості про перелік учасників товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ВСТАНОВИВ: Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.06.2026 №32.2-01/787 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку з відпусткою суддів Баранця О.М. та Студенця В.І. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/3280/23, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А., Короткий зміст позовних вимог.

1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Садівничого товариства "Заліське" (далі - СТ "Заліське", Товариство), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (від 07.03.2024), просив суд зобов`язати СТ "Заліське" виконати свій обов`язок та внести відомості про фізичних осіб, які є платниками членських внесків у СТ "Заліське", згідно з переліком (№ ділянки, № члена, прізвище та ініціали, адреса, ділянка), наведеним у прохальній частині цієї заяви, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРЮФОП) як про учасників / членів Товариства, вказавши: прізвище, ім`я та по-батькові; дату народження; країну громадянства; місце проживання; реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); серію та номер паспорта.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство не виконало свого обов`язку, встановленого пунктом 1 частини першої статті 4, пунктом 8 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" - не подало інформацію про членів (учасників) СТ "Заліське", а саме: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дату народження, країну громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серію та номер паспорта, якщо засновником є фізична особа. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

3. Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 13.10.1992 здійснено державну реєстрацію юридичної особи - СТ "Заліське" (ідентифікаційний код 23566951).

4. Відповідно до пункту 1.1 Статуту Товариство є добровільним об`єднанням громадян, землевласників чи користувачів земельних ділянок.

5. Статут Товариства - документ, що регулює його діяльність; затверджується статут на загальних зборах Товариства і підлягає реєстрації в органах державної реєстрації (пункт 1.7 Статуту).

6. Відповідно до пункту 5.1 Статуту членами товариства можуть бути громадяни України, іноземці, які внесли статутний внесок у розмірі, встановленому загальними зборами товариства.

7. Членами Товариства є власники приватизованих ділянок та громадяни, в яких садівничі ділянки знаходяться в постійному користуванні. Права і обов`язки членів перед Товариством однакові, незалежно від форм володіння землею (пункт 5.5 Статуту).

8. Згідно з пунктом 7.6 Статуту члени Товариства мають право звертатися до правління товариства та ревізійної комісії, посадових осіб із запитаннями, пов`язаними з членством у товаристві, діяльністю товариства та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити, які стосуються їх особисто.

9. Забороняється посадовим особам Товариства надавати документацію та інформацію, що містить персональні дані про інших членів товариства, особам, які її витребовують (пункт 7.6.1 Статуту).

10. У разі об`єднання однією особою садових ділянок усі платежі (членські внески, плата за комунальні послуги, за зовнішнє освітлення та ін.) сплачуються з кожної земельної ділянки початкового планування (пункт 7.9 Статуту).

11. Відповідно до наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перелік засновників (учасників) юридичної особи такий: фізичні особи громадяни України в кількості 600 чоловік.

12. ОСОБА_1 є членом Товариства як власник двох земельних ділянок у цьому садівничому товаристві по АДРЕСА_1, та по АДРЕСА_2, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією членської книжки садовода та не заперечується Товариством.

13. Позивач стверджує, що Товариство не виконало свого обов`язку відповідно до вимог Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", оскільки не подало інформацію про членів (учасників) Товариства, а саме: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дату народження, країну громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серію та номер паспорта, якщо засновником є фізична особа. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

14. Господарський суд Київської області рішенням від 16.05.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до СТ "Заліське" про зобов`язання внести відомості про перелік учасників СТ "Заліське" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відмовив повністю.

15. Північний апеляційний господарський суд постановою від 28.01.2026 рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі №911/3280/23 змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3280/23 залишив без змін.

16. Рішення суду першої інстанції мотивовано таким: - за результатом оцінки доводів позивача, суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись до господарського суду з вищезазначеною позовною вимогою, не обґрунтував того, яким чином невнесення до Єдиного державного реєстру фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про перелік учасників (членів садівничого товариства, а саме: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновником є фізична особа, за переліком, що вказаний позивачем, призводить до порушень його корпоративних прав (законних інтересів), яке саме право позивача як учасника товариства (законний інтерес) порушене та в чому полягає таке порушення; - спірні правовідносини між позивачем та відповідачем є корпоративними щодо прав позивача на участь в управлінні товариством, що є також підставою розгляду спору саме в господарському суді, а не відносинами, пов`язаними з цивільним оборотом щодо дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків на об`єкти цивільних прав (майно, права, роботи, послуги, результати інтелектуальної діяльності тощо), за наявності яких спір щодо них підлягав би розгляду в порядку цивільного судочинства. Відтак, у межах корпоративних правовідносин з товариством позивач не виступає учасником цивільного обороту, що отримує інформацію про товариство з ЄДРЮФОП, а своє право на обізаність про склад членів товариства, зокрема, для перевірки ним наявності кворуму на загальних зборах членів товариства чи повноважень присутніх на них осіб голосувати на таких зборах, обґрунтоване наявністю корпоративного права на участь в управлінні товариством, що, зокрема, забезпечується положеннями пункту 7.6 Статуту товариства щодо прав членів товариства на отримання відповідної інформації від органів управління та посадових осіб товариства, відтак, належним способом захисту вказаного корпоративного права було б витребування інформації про дійсних членів товариства, які наділені правами на участь в управлінні товариством, у товариства. Отже, з огляду на таке визначення позивачем своїх прав, за захистом яких він звернувся до суду в цій справі, позивачем обраний неналежний спосіб захисту права, що є окремою підставою для відмови у позові, тоді як порушених прав позивача у сфері цивільного обороту чи інших пов`язаних з відомостями ЄДРЮФОП прав позивачем не наведено, такого порушення прав та законних інтересів позивача судом не встановлено під час розгляду цієї справи; - відповідно до пункту 7.6.1 Статуту товариства забороняється посадовим особам товариства надавати документацію та інформацію, що містить персональні дані про інших членів товариства особам, які її витребовують, відтак, у зв`язку з чинністю таких положень Статуту та вимогами частини 1 статті 14 Закону "Про захист персональних даних" отримання персональних даних усіх учасників товариства не віднесено до прав позивача, відтак, за відсутності права, воно не може бути порушене та не підлягає судовому захисту; - чинним законодавством не передбачено внесення до ЄДРЮФОП відомостей про перелік учасників (членів) садівничого товариства.

17. Постанова апеляційного суду мотивована таким; - ані у позовній заяві, ані в апеляційній скарзі, ані навіть у наданому апеляційному суду проекті постанови ОСОБА_1 не зазначив, які саме його охоронювані законом права та/або інтереси, за захистом яких він звернувся, порушені, оспорені чи не визнані Товариством. ОСОБА_1 навів перелік обставин, які, на його думку, свідчать про допущені Товариством порушення, однак не зазначив, яким чином ці обставини (за доводами позивача - порушення) порушують його права та законні інтереси в т.ч. як члена Товариства (корпоративні права); - вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, проте неправильно застосував приписи статті 5, 14 ГПК, здійснивши оцінку обраного позивачем способу захисту відсутнього у нього порушеного права (інтересу) та правову оцінку по суті спору. Отже, в межах заявлених позовних вимог, встановивши, що позивач не довів наявності у нього порушеного права (інтересу), позов задоволенню не підлягає з підстав відсутності порушення цивільних прав та законних інтересів позивача. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони.

18. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі №911/3280/23, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, або скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі №911/3280/23 та передати справу повністю на новий розгляд; судові витрати стягнути з відповідача, СТ "Заліське".

19. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи: - про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 18.05.2016 у справі №6-658цс15, від 20.04.2016 у справі №6-2824цс15, від 18.05.2016 у справі №6-658цс15 (щодо застосування статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), та висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 08.05.2018 у справі №520/125/16-ц, від 27.10.2021 у справі №914/1049/19, від 19.10.2022 у справі №910/14224/20, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 06.11.2018 у справі №812/292/18 (Пз/9901/22/18), від 27.10.2021 у справі №914/1049/19 (щодо застосування статті 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, Закону від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", статті 17 Закону від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"); - про відсутність висновку Верховного Суду (1) щодо застосування пункту 8 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; (2) щодо одночасного застосування пунктів 1 та 2 частини першої статті 275 ГПК; - що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому позивачем було заявлено відвід (пункт 2 частини першої статті 310 ГПК, що корелюється з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

20. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає таке: - позивач вважає, що під головуванням судді Євсікова О.О. судді Корсак В.А. та Алданова С.О. порушили норми процесуального права, які стали головними першопричинами для неправильного застосування норм матеріального права, а також порушень інших норм процесуального права; - повноваження суду апеляційної інстанції за пунктами 1 та 2 частини першої статті 275 ГПК є взаємовиключними і не можуть бути застосовані одночасно. Такі повноваження можуть бути застосовані судом тільки на прохання скаржника, а не сторони яка подає відзив на апеляційну скаргу; - в разі зміни мотивувальної частини рішення суду обов`язковою умовою є зазначення норми ГПК для такої зміни мотиву та зазначення в резолютивній частині рішення про зміну мотивувальної частини рішення. Однак постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі №911/3280/23 дає позивачу великий привід для сумніву в її законності; - ГПК надає повноваження суду апеляційної інстанції тільки залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін і не надає повноваження залишити апеляційну скаргу без задоволення і змінити рішення. Таким чином, всі сумніви позивача стосовно судді Євсікова О.О., а саме, в об`єктивності та неупередженості судді, знайшли своє підтвердження - доказом чого є ухвалення судового рішення в якому були використані взаємовиключні повноваження суду; - позивач не знайшов висновків Верховного Суду, що викладені в постановах, щодо застосування статті 275 ГПК, зокрема одночасного застосування її пунктів 1 та 2 частини першої; - суд взагалі не зазначив аргументів позивача, щоб не мотивувати відхилення таких аргументів, що дало можливість суду не застосовувати висновки Верховного Суду викладені в постановах, щодо застосування відповідних норм права; - апеляційний суд свідомо і умисно порушив підпункт "в" пункту 3 частини першої статті 282 ГПК щоб не мотивувати аргументи позивача щодо наявності порушеного права та не врахував відповідні висновки Верховного Суду; - Господарський суд Київської області не з`ясував обставини/не дав відповіді на запитання: Як пов`язані між собою корпоративне право позивача та обов`язок відповідача?; - позивач стверджує, що Господарський суд Київської області неправильно витлумачив та не застосував Закон "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань" в частині тих юридичних осіб на яких не розповсюджується норма пункту 8 частини другої статті 9 Закону; - за відсутності інформації в ЄДРЮФОП про членів СТ "Заліське" керівник та правління Товариства, мають можливість маніпулювати "кількістю та якістю" присутніх на загальних зборах членів Товариства; керівник та правління товариства мають можливість приймати обов`язкові до виконання членами СТ "Заліське" рішення; керівник та правління Товариства, мають можливість безоглядно порушувати корпоративні права членів Товариства (в даному випадку позивача) на управління Товариством; - Господарський суд Київської області надав листу Міністерства юстиції України вищої юридичної сили порівняно із Законом України; - у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

21. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

22. Відзив мотивований тим, що позивач не зазначив яке саме його конкретне право або інтерес Товариство порушило. 23. 28.05.2026 ОСОБА_1 подав клопотання про передачу справи №911/3280/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Клопотання мотивоване тим, що незастосування пункту 8 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в тому випадку, коли позовні вимоги прямо спрямовані на зобов`язання його застосування, мають велике та вирішальне значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, яке може здійснити виключно Велика Палата Верховного Суду.

24. Колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення зазначеного клопотання, з огляду на таке.

25. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

26. Тобто, по-перше, правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; мають існувати обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; по-друге, вирішення виключної правової проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

27. Про виключність правової проблеми з точки зору якісного критерію можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди припустилися явної й грубої помилки у застосуванні норм процесуального та матеріального права, в тому числі свавільного розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

28. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.

29. Верховний Суд зазначає, що застосування таких критеріїв є сталим і послідовним, викладеним Верховним Судом і Великою Палатою Верховного Суду, у низці судових рішень (наприклад, від 10.07.2019 у справі №431/5643/16-ц, від 28.04.2020 у справі №357/13182/18, від 23.06.2020 у справі №910/8130/17, від 09.07.2020 у справі №610/1065/18, від 15.09.2020 у справі №910/32643/15, від 13.10.2020 у справі №640/17296/19, від 23.10.2020 у справі №906/677/19, від 14.04.2021 у справі №757/50105/19, від 22.04.2021 у справі №640/6432/19, від 28.04.2021 у справі №916/1977/20, від 18.05.2021 у справі №758/733/18), адже виключна правова проблема, необхідність для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики є оціночними поняттями.

30. Згідно з частиною першою статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Отже, питання застосування норм матеріального та процесуального права вирішує суд касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень.

32. Разом з тим, у клопотанні про передачу справи №911/3280/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 не виклав проблемного правозастосування пункту 8 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" при вирішенні справ у подібних правовідносинах, в яких судами різних юрисдикцій чи інстанцій було б сформовано різну практику, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду була б необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Також заявник не навів аргументів чому дане правове питання щодо застосування указаної норми не може бути вирішене самим Касаційним господарським судом під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень.

33. З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи №911/3280/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 34. 30.05.2026 ОСОБА_1 подав додаткові пояснення у справі №911/3280/23 вихідні номери №8 та №9.

35. Колегія суддів зазначає, що оскільки наведені додаткові пояснення є фактично доповненням до касаційної скарги, що подані поза строком, встановленим статтями 288, 298 ГПК, Суд залишає зазначені додаткові пояснення без розгляду на підставі статей 118, 298 ГПК.

Позиція Верховного Суду.

36. Щодо доводів про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови відповідно до пункту 2 частини першої статті 310 ГПК.

37. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, скаржник зазначає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції має бути визнано підстави його відводу обґрунтованими.

38. Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в апеляційному суді позивач заявив відвід судді Євсікову О.О.

39. На обґрунтування своєї заяви про відвід ОСОБА_1 зазначив, що дії судді Євсікова О.О. при розгляді справи №911/2226/21 викликають у позивача сумнів щодо неупередженості судді Євсікова О.О., при розгляді зазначеної справи і тому розгляд суддею Євсіковим О.О. спору за участю того ж самого учасника - СТ "Заліське", у справі №911/3280/23 також викликає сумніви у позивача щодо об`єктивності та неупередженості судді Євсікова О.О.

40. Колегія суддів касаційної інстанції не вважає наведені позивачем доводи щодо наявності підстав для відводу судді Євсікова О.О. від розгляду справи №911/3280/23 обґрунтованими, з огляду на таке.

41. Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

42. Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

43. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

44. Відповідно до статті 35 ГПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

45. Зазначені у заяві про відвід доводи зводяться до незгоди із процесуальними та судовими рішеннями Північного апеляційного господарського суду в іншій справі №911/2226/21, в якій суддя Євсіков О.О. був у складі судової колегії, тому в силу положень частини четвертої статті 35 ГПК такі доводи не можуть бути підставою для відводу цього судді.

46. Колегія суддів також зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Задоволення заяви про відвід суддів повинно обґрунтовуватися посиланням на обставини, про які йдеться в статті 35 ГПК, із зазначенням та поданням доказів, які їх підтверджують.

47. Як зауважував Європейський суд з прав людини, суддя є безсторонній, поки зворотне не буде доведено (справа Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium, останній абзац пункту 58).

48. Водночас заявник жодними належними і допустимими доказами не довів наявність обставин, з якими закон, зокрема стаття 35 ГПК, пов`язує наявність підстав для відводу судді. Викладені у заяві про відвід судді доводи фактично зводяться до припущень заявника про упередженість та необ`єктивність судді Євсікова О.О.

49. Також не можуть підтверджувати необ`єктивність та упередженість судді Євсікова О.О. під час розгляду справи №911/3280/23 й доводи, які викладені у касаційній скарзі, оскільки їх зміст в цілому зводиться до допущених апеляційним судом порушень норм процесуального права при ухваленні постанови у цій справі.

50. Положення ГПК (зокрема, частини першої статті 17) наділяють учасника справи правом на касаційне оскарження судового рішення.

51. Отже, відповідно до норм ГПК порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при ухваленні судових рішень можуть бути усунені у спосіб, передбачений цим кодексом: шляхом оскарження ухваленого суддею судового рішення до суду вищої інстанції, що й було реалізовано заявником.

52. Водночас, наведені скаржником доводи не можуть підтверджувати необ`єктивність та упередженість судді Євсікова О.О. під час розгляду справи №911/3280/23 та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови у розумінні пункту 2 частини першої статті 310 ГПК.

53. Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК.

54. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

55. Статтею 15 ЦК визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

56. Згідно з частиною першою статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

57. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

58. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.

59. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.

60. Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

61. Особа, яка звертається до суду з позовом, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

62. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

63. У постанові від 27.10.2021 у справі №914/1049/19 (на яку посилається скаржник) Верховний Суд, зокрема, зазначив, що позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

64. Оцінка предмета заявленого позову, а, відтак, наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).

65. Звертаючись до суду з цим позовом позивач стверджував, що у відповідача існує обов`язок, визначений пунктом 8 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", внести в ЄДРЮФОП відомості про перелік учасників (членів) садівничого товариства, а саме: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновником є фізична особа.

66. При цьому позивач вказував, що за відсутності інформації про членів СТ "Заліське" в Єдиному державному реєстрі - керівник та правління Товариства, мають можливість маніпулювати "кількістю та якістю" присутніх на загальних зборах членів Товариства, приймати обов`язкові до виконання членами СТ "Заліське" рішення (які, згодом, в судовому порядку визнаються незаконними), чим порушують корпоративні права членів Товариства (в даному випадку позивача) на управління Товариством.

67. Колегія суддів вважає, що з огляду на підстави заявленого позову та наведені висновки Верховного Суду, питання про наявнсіть/відсутність порушеного права позивача у спірних правовідносинах мало з`ясовуватися в контексті перевірки доводів його позову та в межах доводів та вимог його апеляційної скарги щодо існування у відповідача нормативно визначеного обов`язку з реєстрації всіх членів Садівничого товариства в ЄДРЮФОП, про який стверджує позивач.

68. Вирішуючи спір у справі у межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд мав в аспекті цих доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, проаналізувати їх в світлі висновків суду першої інстанції, які намагався спростувати скаржник, щодо непоширення норми пункту 8 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на садівничі товариства та саме в залежності від цього з`ясувати чи регулює наведена норма спірні правовідносини, та, відповідно, чи є порушеними корпоративні права позивача щодо управління товариством.

69. Зазначеного апеляційний суд безпідставно не врахував, зазначивши лише, що скаржник не зазначив яке його право чи інтерес порушені, у зв`язку з чим помилково не надав оцінку його доводам, викладеним як в позовній заяві, так і у апеляційній скарзі, щодо матеріально-правового інтересу до корпоративного управління, а саме мати інформацію про кількість учасників Товариства, які мають право голосувати на зборах при ухваленні рішень, через невиконання, на думку позивача, відповідачем унормованого у пункті 8 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

70. Відповідно колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що апеляційний суд дійшов передчасних висновків про правомірність відмови у позові, пославшись на відсутність порушеного права позивача у спірних правовідносинах, як самостійної підстави для відмови в задоволенні позову, не умотивувавши належно свого висновку, не проаналізувавши доводи заявленого позову та апеляційної скарги щодо обставин власного суб`єктивного уявлення про порушене право корпоративного управління, наведених скаржником.

71. Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК.

72. У касаційній скарзі позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду (1) щодо застосування пункту 8 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; (2) щодо одночасного застосування пунктів 1 та 2 частини першої статті 275 ГПК.

73. Щодо питання про одночасне застосування пунктів 1 та 2 частини першої статті 275 ГПК колегія суддів зазначає таке.

74. Статтею 275 ГПК встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1); скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2).

75. Відповідно до статті 238 ГПК рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У вступній частині рішення зазначаються: 1) дата і місце його ухвалення; 2) найменування суду; 3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів; 4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; 5) номер справи; 6) ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи; 7) вимоги позивача; 8) прізвища та ініціали представників учасників справи. В описовій частині рішення зазначаються: 1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; 2) заяви, клопотання; 3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо). У мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування. У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

76. Статтею 277 ГПК визначено підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Частиною четвертою цієї статті встановлено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

77. Комплексний аналіз наведених норм процесуального законодавства свідчить про те, що оскільки апеляційний суд може доповнити або змінити повністю або частково мотивувальну та (або) резолютивну частини рішення суду першої інстанції, при цьому залишивши без змін інші частини судового рішення, застосування пунктів 1 та 2 частини першої статті 275 ГПК не є взаємовиключним, що спростовує відповідні доводи скаржника.

78. Щодо висновку про застосування пункту 8 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" колегія суддів вважає, що оскільки під час здійснення апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції безпідставно не розглянув аргументів і доводів апеляційної скарги, обмежившись належно неумотивованим висновком про відсутність порушеного права позивача, за захистом якого може бути поданий цей позов, формування Судом висновку про застосування норми пункту 8 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", до того як таким доводам позивача буде надана оцінка судом апеляційної інстанції, є передчасним.

79. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судового збору.

80. Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

81. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

82. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

83. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК).

84. Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано це судове рішення.

85. Відповідно до статті 129 ГПК, у зв`язку із скасуванням ухваленого судового рішення і передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат у справі, у тому числі за подання касаційної скарги, буде здійснюватися за результатами нового розгляду справи. Керуючись статтями 298, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В : 1.Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №911/3280/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 2.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. 3.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі №911/3280/23 скасувати. 4.Справу №911/3280/23 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий С.В. Бакуліна Судді І.Д. Кондратова О.А. Кролевець