Постанова КЦС ВС № 185/2856/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 року м. Київ справа № 185/2856/22 провадження № 61-6965св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ігнатенка В. М. суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Ситнік О. М., Фаловської І. М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2022 року у складі судді Зінченко А. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року у складі суддів Халаджи О. В., Агєєва О. В., Космачевської Т. В., у справі за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа - ОСОБА_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2022 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою, в якій просила встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу в період часу з січня 2021 року по день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 проживала разом з ОСОБА_4 з січня 2021 року, як дружина та чоловік, шлюб між ними не був зареєстрований. 09 вересня 2021 року ОСОБА_4 визнав своїм сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надавши останньому своє прізвище та по-батькові. За час проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку, робили ремонт, купували меблі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер внаслідок воєнних дій. Встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно заявнику для реалізації права на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника з метою захисту прав малолітньої дитини, а також для отримання посвідчення члена сім`ї загиблого. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2022 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 05 березня 2021 року по день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Задовольняючи заяву, суд першої інстанції зазначив, що факт проживання однією сім`єю, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, має для заявника юридичне значення, оскільки від нього залежить виникнення права на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника з метою захисту прав малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановити зазначений факт в позасудовому порядку вона не має можливості. Оскільки факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу підтверджений доказами по справі, заінтересована особа не зазначає про наявність спору про право в цій частині та встановлення такого факту не впливає на спадкові права, суд першої інстанції вважав можливим задовольнити заявлені вимоги. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Заяву ОСОБА_3 , заінтересована особа - ОСОБА_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 05 березня 2021 року по день смерті ОСОБА_4 - по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню зі скасуванням оскаржуваного рішення через порушення судом першої інстанції норм процесуального права (матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 , що є порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення) та ухвалення нового про задоволення заяви ОСОБА_3 , оскільки, наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт спільного проживання та заінтересованою особою не спростовано. Короткий зміст вимог касаційної скарги 30 травня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Головашич Ю. О., через підсистему «Електронний Суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог заявника у повному обсязі. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує, в тому числі, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2022 року, яке у повному обсязі скасоване постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року, отже перегляду підлягає постанова Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Головашич Ю. О., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року, витребувано справу із суду першої інстанції. 16 липня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. Верховний Суд ухвалою від 21 травня 2025 року призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів. Верховний Суд ухвалою від 24 грудня 2025 року зупинив касаційне провадження у справі № 185/2856/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25). 11 лютого 2026 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову в справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25), яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 11 березня 2026 року. Верховний Суд ухвалою від 20 травня 2026 року поновив провадження у справі № 185/2856/22. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Підставою касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 листопада 2022 року у справі № 757/23617/15, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, від 07 червня 2023 року у справі № 509/3416/18, від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних доказів, які б давали правові підстави вважати, що ОСОБА_4 і заявник за життя були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, тобто проживали однією сім`єю. Також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі письмові докази ведення спільного господарства, наявності спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, зокрема квитанції, договори-замовлення тощо. Сам по собі факт проживання ОСОБА_4 із заявником не є підставою для задоволення заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, оскільки для встановлення такого факту необхідно довести не лише факт спільного проживання, а й факт ведення спільного господарства. ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначив, що заявником були надані докази, зокрема скріншоти зі сторінки соціальних мереж та Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану, на стадії апеляційного перегляду, однак суд апеляційної інстанції всупереч пропуску строку для подання доказів, їх прийняв, надавши їм оцінку. Суд першої інстанції розглянув справу за відсутності заінтересованої особи, яку не повідомив своєчасно і належним чином про розгляд справи, що позбавило останнього можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень проти заяви. Такі докази не були прийняті і апеляційним судом під час апеляційного перегляду справи, чим грубо порушені права та законні інтереси заінтересованої особи. Крім того, ОСОБА_1 , посилаючись на існування спору про право, зазначив, що заявник, встановивши факт проживання з померлим ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в тому числі і на день смерті останнього, набуває статусу спадкоємця першої черги як дружини, що очевидно вплине на спадкові права заінтересованої особи. Про такі обставини представник заінтересованої особи зазначав і в суді апеляційної інстанції. Доводи інших учасників справи Заявник не скористалась правом на подання відзиву на касаційну скаргу у строк, встановлений Верховним Судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Фактичні обставини, встановлені судами Судами встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 31 березня 2022 року, виданим Сахновщинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №

128. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 840 від 27 березня 2022 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті - ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій; хвороба, що призвела до смерті - відкрита рана інших частин живота, вибухова травма, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків. ОСОБА_4 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 24 травня 2018 року. Відповідно до акта про встановлення факту спільного проживання від 06 квітня 2022 року, виданого Виконавчим комітетом Богданівської сільської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05 березня 2021 року по 25 лютого 2022 року проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, за адресою: АДРЕСА_1 . У судовому засіданні факт того, що заявник дійсно проживала однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з 05 березня 2021 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вони були пов`язані спільним побутом, взаємними права та обов`язками подружжя, підтвердили всі допитані в судовому засіданні свідки, зокрема: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ..

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини третьої статті З ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких' випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)». Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Установивши обставини спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 05 березня 2021 року по день смерті ОСОБА_4 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 , ведення ними спільного побуту, а також наявність взаємних прав та обов`язків, надавши правову оцінку показанням допитаних судом свідків, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про доведення заявником факту її проживання із ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а, відтак, і про наявність підстав для задоволення заяви. Також апеляційний суд дійшов правильного висновку, що встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, має для заявника юридичне значення, оскільки від нього залежить виникнення права на отримання пенсії по втраті годувальника з метою захисту прав малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на існування спору про право у зв`язку із порушенням його спадкових прав є безпідставними, оскільки встановлення вказаного факту жодним чином не впливає на спадкові права заінтересованої особи. Доводи ОСОБА_1 , викладені ним в касаційній скарзі щодо прийняття апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку нових доказів від заявника, зокрема скріншотів зі сторінки соціальних мереж та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного станусуперечать матеріалам справи, згідно яких такі докази були долучені ОСОБА_3 до позовної заяви. Натомість, представник заінтересованої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надала нові докази до суду апеляційної інстанції вже після відкриття апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неприйняття нових доказів на етапі апеляційного перегляду, оскільки вониподані з порушенням визначеного законом строку, при цьому поважних причин неподання таких доказів разом з апеляційною скаргою заінтересованою особою не доведено. З моменту відкриття апеляційного провадження 31січня 2025 року та до дняподання нових доказів 14квітня 2025 року минуло більше трьох місяців, тоді як долучені акти датовані 09 та 11 квітня 2025 року, тобто, їх було складено перед самим судовим засіданням, призначеним в суді апеляційної інстанції на 16 квітня 2025 року, а отже суд апеляційної інстанції правильно поставився критично до вказаних доказів та вважав, що у даному випадку вони не можуть слугувати в якості належних доказів на спростування обставин,викладених у постанові апеляційного суду. Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 листопада 2022 року у справі № 757/23617/15, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, від 07 червня 2023 року у справі № 509/3416/18, від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22 є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц). Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними. Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким апеляційним судом надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Щодо судових витрат Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Головашич Юлія Олександрівна, залишити без задоволення. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. М. Ігнатенко Судді С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв О. М. Ситнік І. М. Фаловська