Постанова КЦС ВС № 670/610/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ справа № 670/610/24 провадження № 61-4966св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ігнатенка В. М. суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Фаловської І. М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 18 грудня 2024 року у складі судді Мусієнка Н. Б. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2025 року у складі суддів Янчук Т. О., Спірідонової Т. В., Чебан О. М. у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Зіньківська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила: встановити факт постійного проживання з ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 та встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 . Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 08 липня 2003 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Розпорядженням голови Віньковецької районної державної адміністрації № 214/2005-р від 17 жовтня 2005 року на базі сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_6 створено дитячий будинок сімейного типу, а дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 влаштовано на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та з 27 липня 2016 року перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 . 01 березня 2021 року ОСОБА_2 призваний на військову службу за контрактом до військової частини НОМЕР_1 . 08 вересня 2023 року ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу частини НОМЕР_2 . Відповідно до сповіщення сім`ї № 9/460 від ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 загинув у бою за Україну, її свободу та незалежність ІНФОРМАЦІЯ_7 поблизу населеного пункту Терни Лиманського району Донецької області, причина смерті - вибухова травма голови, ушкодження внаслідок бойових дій. 01 березня 2024 року заявнику видано довідку для отримання разової допомоги на поховання ОСОБА_2 . Станом на час смерті ОСОБА_2 склад його сім`ї був таким: ОСОБА_1 - мати-вихователька, ОСОБА_7 - зведений брат, ОСОБА_8 - зведений брат, ОСОБА_9 - зведений брат. ОСОБА_2 за час перебування на службі за контрактом отримував грошове забезпечення, частину якого регулярно надсилав ОСОБА_1 , оскільки остання отримувала лише пенсійні виплати, яких не вистачало на проживання. Встановлення відповідних фактів необхідно заявнику для того, щоб реалізувати своє право на отримання передбаченої Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, як утриманця загиблого ОСОБА_2 . Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 18 грудня 2024 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2025 року, у задоволенні заяви відмовлено. Встановивши, що допомога, яка надавалась ОСОБА_2 , була для заявника не єдиним та не постійним і основним джерелом засобів до існування, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, про відмову у задоволенні заяви. Короткий зміст вимог касаційної скарги 16 квітня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Трубай І. С., через підсистему «Електронний Суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 18 грудня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2025 року. У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Рух справи в суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 28 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 18 грудня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2025 року, витребувано із Віньковецького районного суду Хмельницької області матеріали справи № 670/610/24. 26 травня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. Верховний Суд ухвалою від 19 листопада 2025 року призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів. Верховний Суд ухвалою від 26 листопада 2025 року зупинив касаційне провадження у справі № 739/1032/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25). 11 лютого 2026 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову в справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25), яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 11 березня 2026 року. Верховний Суд ухвалою від 27 травня 2026 року поновив провадження у справі № 185/2856/22. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суди застосували норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 27 січня 2021 року у справі № 548/1166/15-ц. Також, заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції закону, який діяв на час виникнення спірних правовідносин) та статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у подібних правовідносинах, пов`язаних із отриманням одноразової грошової допомоги, зокрема, чи може мати-вихователька, яка перебувала на утриманні військовослужбовця отримати вказану грошову допомогу та чи входить вона до кола осіб, які мають право безпосередньо на отримання коштів. Крім цього, заявник вважає, що суди, порушивши норми процесуального права, не надали належної оцінки показанням свідків (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). Доводи інших учасників справи Заінтересовані особи не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу у строк, встановлений Верховним Судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Фактичні обставини, встановлені судами ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , в свідоцтві про його народження батьками записані: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , відомості про батька записані за вказівкою матері, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22 жовтня 1997 року, повідомленням відділу реєстрації актів громадянського стану Хмельницького обласного управління юстиції № 7-334 від 05 січня 2000 року. Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 08 липня 2003 року ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 . Відповідно до розпорядження Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області № 14/2006-р від 30 січня 2006 року відкрито будинок сімейного типу № 2 за адресою АДРЕСА_1 на базі сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 01 лютого 2006 року. Відповідно до довідки Віньковецького районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді № 45 від 28 березня 2007 року на базі сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_6 створено дитячий будинок сімейного типу, на вихованні знаходяться 6 дітей: ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 . Із розпоряджень Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області № 128/2010-р від 25 травня 2010 року, 267/2010-р від 30 серпня 2010 року, 271/2010-р від 31 серпня 2010 року «Про влаштування дитини, позбавленої батьківського піклування до дитячого будинку сімейного типу сім`ї ОСОБА_12 » вбачається, що ОСОБА_2 продовжував проживати в дитячому будинку сімейного типу сім`ї ОСОБА_12 . Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 13 грудня 2011 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 . Відповідно до розпорядження Чемеровецької районної державної адміністрації Хмельницької області № 833/2011-р від 13 грудня 2011 року «Про зміну статусу дитини, позбавленої батьківського піклування» змінено статус дитини, позбавленої батьківського піклування, на статус дитини-сироти неповнолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_2 . Згідно з витягом з обліково-статистичної картки дитини-сироти № 249 від 22 травня 2013 року ОСОБА_2 має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. За витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08 вересня 2023 року № 253 ОСОБА_2 визнано таким, що з 08 листопада 2023 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою молодший сержант військової служби за контрактом. ОСОБА_1 надійшло сповіщення сім`ї № 9/460 ІНФОРМАЦІЯ_10 від 26 лютого 2024 року про те, що її син молодший сержант ОСОБА_2 призваний на військову службу за контрактом з 03 березня 2021 року ІНФОРМАЦІЯ_10 , вірний військовій присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, вірний Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконувавши військовий обов`язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 поблизу н.п. Терни Лиманського району Донецької області. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що в книзі реєстрації актів про смерть за 2024 рік, 01 березня 2024 року зроблено відповідний запис № 14, місце реєстрації смерті: с. Зіньків, Хмельницький район Хмельницька область, що підтверджується довідкою Зіньківської сільської ради № 14 від 01 березня 2024 року. Згідно з довідкою про склад сім`ї № 509, виданою Зіньківською сільською радою, від 25 травня 2023 року, до складу сім`ї ОСОБА_1 входять ОСОБА_9 - син, ОСОБА_7 (зареєстрований, але не проживає), ОСОБА_2 (зареєстрований, але не проживає), ОСОБА_13 (зареєстрований, але не проживає). ОСОБА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 і на день смерті склад сім`ї був наступний: ОСОБА_1 - мати-вихователька, ОСОБА_7 - зведений брат, ОСОБА_8 - зведений брат, ОСОБА_9 - зведений брат, що підтверджується довідкою Зіньківської сільської ради № 356 від 21 червня 2024 року. ОСОБА_1 поховала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , на кладовищі в с. Зіньків Хмельницького району Хмельницької області за власний рахунок, про що свідчить довідка Зіньківської сільської ради № 160 від 01 березня 2024 року. Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27 березня 2024 року № 87 ОСОБА_2 з 22 лютого 2024 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, причина смерті: вибухова травма голови, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів чи уламків. Згідно з довідкою про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 133/2829 від 28 березня 2024 року ОСОБА_2 з вересня 2023 року по січень 2024 року отримував додаткові види грошового забезпечення. З витягу з протоколу засідання ВЛК Центральної ВЛК ЗСУ від 17 травня 2024 року № 3920 вбачається, що ОСОБА_2 спричинено травму, яка призвела до смерті і пов`язана ця травма із захистом Батьківщини. Відповідно до грошового атестату ОСОБА_2 , виданого військовою частиною НОМЕР_2 , йому виплачувалося грошове забезпечення. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком довічно, сума її пенсії за період з 01 січня 2022 року по 31 березня 2024 року становить 72 187,98 грн (довідка про доходи ОСОБА_1 пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 від 22 липня 2009 року). Відповідно до довідки з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу (перерахованого) податку та військового збору станом на 04 липня 2024 року ОСОБА_1 за період з І кварталу 2022 року по І квартал 2024 року отримувала доходи від управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області. Як вбачається з платіжних квитанцій ОСОБА_2 здійснювалися грошові перекази на карту НОМЕР_6 , належну ОСОБА_1 , зокрема 19 січня 2023 року, 27 червня 2023 року, 22 липня 2023 року та 15 серпня 2023 року. ОСОБА_2 здійснював грошові перекази на рахунок отримувача ОСОБА_1 , зокрема 27 вересня 2023 року, 06 жовтня 2023 року, 01 грудня 2023 року та 22 січня 2024 року відповідно до платіжних інструкцій АТ КБ «Приватбанк». Відповідно до виписки АТ КБ «Приватбанк» з карткового рахунку НОМЕР_7 від 07 листопада 2013 року, за період з 24 лютого 2022 року по 27 червня 2024 року ОСОБА_1 отримала всього надходжень на картку у сумі 579 911,70 грн., які включали як перекази від загиблого ОСОБА_2 , так і від інших осіб, пенсійні виплати, соціальне забезпечення. Згідно з довідкою Зіньківської сільської ради № 803/03-15 від 29 серпня 2024 року про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого ОСОБА_2 , встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю. Загиблий ОСОБА_2 здійснював фінансову підтримку ОСОБА_1 , забезпечував засобами для проживання, продуктами харчування, здійснював витрати на утримання житла його ремонт та забезпечував іншими необхідними засобами. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він є рідним сином заявника, з якою вони проживають разом. Знає, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , за життя допомагав матері фінансово. Також зазначив, що інший прийомний син ОСОБА_7 також надає матеріальну допомогу матері. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона є прийомною дочкою заявника та наразі перебуває у декретній відпустці. Померлий ОСОБА_2 проживав разом із заявником, за життя допомагав матері матеріально, проте і інші діти, зокрема сама свідок, також надають заявнику матеріальну допомогу. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що вона є прийомною дочкою заявника та підтвердила проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 .. Зараз ОСОБА_15 перебуває у декретній відпустці. Їй відомо, що ОСОБА_2 допомагав матері фінансово. Також допомога надходить і від іншого прийомного сина ОСОБА_7 , який перебуває на військовій службі. Іноді її сім`я теж допомагає матері, як фінансово, так і продуктами харчування.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У справі, що переглядається у касаційному порядку, ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця. Метою встановлення зазначеного юридичного факту заявник зазначила необхідність підтвердження права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця та соціальних пільг, які передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України). Пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачає, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, у тому числі про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до частини четвертої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України). Згідно із пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі - в редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_2 ) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;. У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. (частина шоста статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина десята статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Згідно із частиною першою статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і далі - в редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_2 ) Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію. (стаття 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»). У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (пункти 108, 116, 117) Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що відповідно до статті 6 Конвенції судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України. Неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Цей підхід був підтриманий й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23. Верховний Суд у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, від 28 вересня 2022 року у справі № 367/4516/20 та від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, які наведені у касаційній скарзі, посилався на рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення поняття «член сім`ї» щодо військовослужбовця. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки. Відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 було те, що вона не довела, яким чином встановлення вказаного факту породжує певні наслідки та не довела перебування на утриманні у загиблого ОСОБА_2 , зокрема, що його фінансова допомога була постійним та основним джерелом засобів до її існування. Разом із тим, такий висновок є передчасним, оскільки судами не було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Так, суди зазначивши про наявність у заявника інших дітей, на яких законом покладено обов`язок утримувати матір разі її потреби у матеріальній допомозі, не встановили обсяг матеріальної допомоги, яка надавалась заявнику загиблим військовослужбовцем, не дослідив систематичність такої допомоги та її значення для забезпечення життєвих потреб заявника. Поза увагою суду також залишилось питання співвідношення розміру коштів, отриманих від загиблого, з іншими доходами заявника та фактичного впливу їх розміру на рівень матеріального забезпечення заявника. Верховний Суд звертає увагу на те, що сам по собі факт отримання особою пенсійних виплат, соціальної допомоги чи інших доходів, не виключає можливості перебування її на утриманні іншої особи, якщо саме допомога такої особи була для неї основним і постійним джерелом засобів існування. Тому, для правильного застосування норм матеріального права, судам належало встановити не лише наявність інших джерел доходу заявника, а й з`ясувати їх розмір, регулярність та надати оцінку таких доходам у співставленні з матеріальною допомогою, що надавалась загилим військовослужбовцем з метою встановлення того, чи була така допомога основним і постійним джерелом засобів до існування заявника. Крім того, судами не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам щодо руху коштів на банківських рахунках заявника, не встановлено загального розміру коштів, отриманих від загиблого військовослужбовця, та не визначено їх частку у структурі доходів заявника за відповідний період. Відсутність таких висновків унеможливлює перевірку правильності висновків суду щодо відсутності підстав для встановлення факту перебування заявника на утриманні загиблого військовослужбовця. На відміну від позовного провадження, у справах окремого провадження, суд не обмежується виключно доводами учасників справи та поданими на підтвердження таких доводів доказами, а зобов`язаний вжити передбачених процесуальним законодавством заходів для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи. Відтак, неповне дослідження обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про перебування заявника на утриманні загиблого військовослужбовця, не може бути виправдане виключно недоведенням відповідних обставин заявником. З огляду на особливості окремого провадження, в якому відсутній спір про право, а на суд покладено обов`язок щодо повного та всебічного з`ясування обставин, які мають значення для справи, суди не були позбавлені можливості та процесуального обов`язку встановити обставини, пов`язані з характером, обсягом та значенням матеріальної допомоги, що надавалась заявнику загиблим військовослужбовцем, незалежно від обсягу поданих сторонами доказів. Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що питання застосування положень статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції закону, який діяв на час виникнення спірних правовідносин) у взаємозв`язку з положеннями статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у правовідносинах щодо права матері-виховательки, яка перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця, на отримання одноразової грошової допомоги не було предметом окремого правового висновку Верховного Суду. Водночас наведені заявником постанови Верховного Суду є релевантними до спірних правовідносин у тій частині, в якій містять правові підходи до встановлення факту перебування особи на утриманні та визначення критеріїв, за якими матеріальна допомога вважається основним і постійним джерелом засобів до існування. Тому такі висновки підлягали врахуванню судами під час вирішення справи. Ураховуючи вищенаведене, суди не встановили усіх фактичних обставин справи, та передчасно виснували про відсутність підстав для задоволення заяви. У зв`язку з наведеним оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Верховний Суд є судом права, а не судом факту, позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку відповідно до статті 400 ЦПК України. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України). Суди розглянули справу, не встановивши істотні для її вирішення обставини внаслідок порушення процесуального закону. Зазначені недоліки не можуть бути усунені в межах касаційного провадження. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, суди першої та апеляційної інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Трубай Ірина Сергіївна, задовольнити частково. Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 18 грудня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. М. Ігнатенко Судді С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська