Ухвала КАС ВС № 300/6586/24

УХВАЛА 02 червня 2026 року м. Київ справа №300/6586/24 адміністративне провадження №К/990/24163/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Радишевської О.Р., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 300/6586/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області, члена дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області Новосільської Олександри Богданівни про визнання протиправними дій щодо складання довідки за результатами перевірки відомостей, викладених у зверненні-скарзі, та здійснення представництва інтересів; визнання протиправним та скасування рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням поданої під час розгляду справи заяви про збільшення позовних вимог, просив: -визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури /КДКА/ Івано-Франківської області Д/п № 27 від 29 липня 2024 року, яким вирішено порушити дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_1 за зверненням-скаргою судді Івано-Франківського міського суду Бабій О.М. ; -визнати протиправними дії члена дисциплінарної палати КДКА Івано-Франківської області Новосільської О.Б., які пов`язані із складанням довідки за результатами перевірки відомостей, викладених у зверненні-скарзі судді Івано-Франківського міського суду Бабій О.М. без дати, вихідного номера, яка містить недостовірні відомості, дії, пов`язані із голосуванням під час прийняття рішення Д/п № 27 від 29 липня 2024 року, а також дії, пов`язані із представництвом інтересів КДКА Івано-Франківської області як адвокатом. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року призначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року (із урахуванням ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року про виправлення описки), залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року, у задоволенні позову відмовлено. 15 грудня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 300/6586/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області, члена дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області Новосільської Олександри Богданівни про визнання протиправними дій щодо складання довідки за результатами перевірки відомостей, викладених у зверненні-скарзі, та здійснення представництва інтересів; визнання протиправним та скасування рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката залишено без руху. 15 січня 2025 року від ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05 січня 2026 року надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2026 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 300/6586/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області, члена дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області Новосільської Олександри Богданівни про визнання протиправними дій щодо складання довідки за результатами перевірки відомостей, викладених у зверненні-скарзі, та здійснення представництва інтересів; визнання протиправним та скасування рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката. Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 300/6586/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області, члена дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області Новосільської Олександри Богданівни про визнання протиправними дій щодо складання довідки за результатами перевірки відомостей, викладених у зверненні-скарзі, та здійснення представництва інтересів; визнання протиправним та скасування рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката, повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. 26 травня 2026 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. В обґрунтування підстав допуску скарги до касаційного перегляду позивач указує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме пункту 5 частини 2 статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також неправильно застосовано норми процесуального права пов`язані із збільшенням позовних вимог та прийняттям до розгляду. Поряд із цим, скаржник покликається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України, стверджує, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме - ПП «Вестхім» подано заяву про залучення у якості третьої особи на стороні позивача, яка відхилена суддею Бобровим Ю.О. в усному порядку. Додатково зазначає про наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 2 частини третьої статті 353 КАС України, вважає, що справу розглянуто за наявності підстав для відводу судді Боброва Ю.О . Зазначає, що суддю Івано-Франківського окружного адміністративного суду Юрія Боброва тимчасово відсторонили від здійснення правосуддя та прийняли рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності з поданням на звільнення. Рішення ухвалила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя 26 січня 2026 року. Стверджує, що суддю Юрія Боброва обвинувачували у вчиненні хуліганства (частина 4 статті 296 КК України). Вважає, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення 10 червня 2022 року, не могла належним чином здійснювати правосуддя (заяви про збільшення позовних вимог двічі поверталися протокольними рішеннями, та в подальшому така заява про збільшення позовних вимог, яка вже була повернута, прийнята до розгляду). Додає, що у зв`язку із кримінальним провадженням та із розглядом справи щодо судді Боброва Ю.О. у ВРП, останній можливо користувався послугами адвокатів та надав необґрунтовану перевагу Кваліфікаційно - дисциплінарній комісії адвокатури, відтак, вказані обставини могли стати підставою для винесення незаконного рішення, в зв`язку з чим, на думку скаржника, суддя Бобров Ю. О. безпідставно відмовив у задоволенні відводу. Колегія суддів зазначає, що заявник наводить аргументи, оцінку яким вже було надано Верховним Судом в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 01 травня 2026 року. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання заявника на указані підстави касаційного оскарження. Разом з цим скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, однак жодним чином не обгрунтовує указане посилання. Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права. Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (пункту, частини, статті) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Зокрема, застосування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України передбачає обов`язок касатора: -визначити конкретну норму права, щодо якої, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду; -обґрунтувати необхідність формування такого висновку у подібних правовідносинах (зокрема, визначення норми, що врегульовує спірні правовідносини); -зазначити, у чому саме полягає неправильне застосування відповідної норми судами попередніх інстанцій; -викласти власне бачення правильного застосування цієї норми. Отже, сама по собі факт констатація факту відсутності висновку Верховного Суду з питань урегулювання певної категорії правовідносин не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Необхідним є належне й аргументоване обґрунтування як помилки судів щодо застосування певної норми права, так і потреби у формуванні відповідного правового підходу. Суд зазначає, що формальне посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах та незгода із встановленими обставинами справи та прийнятими судовими рішеннями, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судом обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас, разом з касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що повний текст постанови складено 14 листопада 2025 року, а тому скаржник вважає, що строки на касаційне оскарження не пропущені. Зазначає, що 01 травня 2026 року ухвалою суду касаційну скаргу повернуто та роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Стверджує, що в зв`язку із значним обсягом касаційної скарги та із систематичними обстрілами території України, міста Києва, центральної частини міста Івано-Франківська, касатором підготовлено дану скаргу в найкоротший строк та подано до суду 26 травня 2026 року. З огляду на викладене, автор касаційної скарги вважає, що строки пропущені з поважних причин та підлягають поновленню. Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. Норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник просить суд поновити строк касаційного оскарження з тих підстав, що первісне звернення до суду касаційної інстанції було своєчасним, а при повторному зверненні на можливість дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження вплинули систематичні обстріли території України, міста Києва, центральної частини міста Івано-Франківська, додатково касант зазначає, що у зв`язку із значним обсягом касаційної скарги підготовка звернення до суду касаційної інстанції потребувала часу. Так, Верховний Суд відхиляє указані доводи скаржника, позаяк організаційні труднощі, які виникають у суб`єкта звернення з підготовкою касаційної скарги, не можуть бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки процесуальний закон чітко визначає порядок і строки подачі касаційної скарги, і ці вимоги є обов`язковими для всіх учасників процесу. Окрім того, Суд, надаючи оцінку доводам скаржника щодо впливу систематичних обстрілів території України, міста Києва, центральної частини міста Івано-Франківська на дотримання процесуальних строків останнім, зазначає наступне. Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з відповідними Указами Президента України та триває й досі. У свою чергу, введення воєнного стану, як і систематичні обстріли українських міст державою-агресором, можуть бути визнані судом поважними причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт систематичних обстрілів українських міст державою-агресором не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок указаних подій та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Скаржник не надав доказів та не зазначив конкретних обставин, що унеможливили подання касаційної скарги в інші дні та години, коли указані скаржником обставини цьому не перешкоджали. У постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказав, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини. Разом з тим, Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та всі подальші, стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились. Зокрема, органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану. При цьому, суд касаційної інстанції ураховує тривалість пропущеного скаржником строку на оскарження рішення суду апеляційної інстанції, що складає понад шість місяців та обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника. Непереборних обставин скаржником не наведено, а судом не встановлено. Інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку на касаційне оскарження заявником не зазначено, тому Верховний Суд дійшов висновку про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку касаційного оскарження, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити. Враховуючи викладене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведені скаржником підстави для поновлення строку не можуть слугувати підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Отже, заявнику необхідно подати заяву із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини. Крім того, під час перевірки касаційної скарги встановлено, що на підтвердження сплати судового збору скаржником долучено копію квитанції про сплату судового збору. Водночас зазначена копія є нечитабельною, у зв`язку з чим неможливо встановити реквізити платника та отримувача платежу. Разом із тим, за результатами перевірки зарахування судового збору за реквізитами скаржника встановлено відсутність відомостей про надходження відповідних коштів на рахунки Казначейства України. Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення. Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, зокрема, фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив: 3028 грн. Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, позов у цій справі заявлено у 2024 році фізичною особою у задоволенні вимог якої відмовлено щодо двох вимог немайнового характеру. Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Оскільки касаційна скарга подана через підсистему «Електронний суд» скаржник має надати докази сплати судового збору в сумі: 3 875,84 грн (3028,00 грн х 2 х 0,4*200%*0,8). Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)" З огляду на викладене, скаржнику необхідно надати до суду касаційної інстанції докази сплати судового збору. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини; уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України та документу про сплату судового збору. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними, зазначені представником ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 300/6586/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області, члена дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області Новосільської Олександри Богданівни про визнання протиправними дій щодо складання довідки за результатами перевірки відомостей, викладених у зверненні-скарзі, та здійснення представництва інтересів; визнання протиправним та скасування рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: - уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; - документу про сплату судового збору; - заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення, а також надання відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в частині виконання вимог статті 330 КАС України, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... А.Г. Загороднюк В.М. Соколов О.Р. Радишевська , Судді Верховного Суду