Ухвала КАС ВС № 120/18205/21-а

УХВАЛА 12 вересня 2023 року м. Київ справа №120/18205/21-а адміністративне провадження №К/990/29165/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2023 року у справі №120/18205/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, В С Т А Н О В И В: 13 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що наказом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №418-о від 02 листопада 2021 року, її відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку із відсутністю щеплення проти COVID-19. На переконання позивача, наказ Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №418-о від 02 листопада 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відсторонення працівника від роботи у зв`язку із відсутністю щеплення проти COVID-19 не передбачена нормами статті 46 КЗпП України. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2023 року, відмовлено у задоволені позову. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалами Верховного Суду від 19 червня 2023 року та від 14 липня 2023 року касаційні скарги Державної служби України з безпеки на транспорті було повернуто особі, яка їх подала. ОСОБА_1 повторно звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п?ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України). Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 01 березня 2023 року Сьомим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу та ухвалено постанову. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 31 березня 2023 року, а скаргу подано втретє 18 серпня 2023 року. Частиною п?ятою статті 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. У касаційній скарзі скаржник вказує, що повний тест оскаржуваної постанови отримано позивачем 25 квітня 2023 року, що підтверджується довідкою із Сьомого апеляційного адміністративного суду про дату отримання копії постанови. Також, посилається на те, що вже зверталася до Верховного Суду з касаційною скаргою. При цьому, зазначає, що з первісною касаційною скаргою звернувся у межах процесуальних строків, проте ухвалами Верховного Суду від 19 червня 2023 року та від 14 липня 2023 року касаційні скарги були повернуті відповідачу, що не перешкоджає повторному зверненню. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду на час подачі первісної касаційної скарги, а також з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків. Так, ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2023 року первісна касаційна скарга повернута скаржнику оскільки, скаржником не викладено передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку. Копію ухвали Верховного Суду отримано скаржником 29 червня 2023 року засобами поштового зв?язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 06 липня 2023 року скаржником подану другу касаційну скаргу, яку ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2023 року повернуто відповідачу, оскільки Суд прийшов до висновку, що у касаційній скарзі позивач не обґрунтував належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень. В той же час, в автоматизованій системі документообігу суду відсутня інформація про факт та дату отримання скаржником копії ухвали Верховного Суду від 14 липня 2023 року, скаржником також доказів на підтвердження факту та дати отримання вказаної ухвали до суду не надано, що позбавляє Суд можливості визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження. До поданої касаційної скарги, позивач подав клопотання про відстрочення сплати судового збору в обґрунтування, якого вказує, що введення воєнного стану у зв`язку з повномасштабним вторгненням призвело до втрати нормальних трудових та економічних зав`язків, поставило позивача, в скрутне становище. Вказано, що станом на сьогодні, сплата судового збору, для позивача є особливо суттєвими втратами, з огляду на те, що в заявника на утриманні малолітня дитина та хвора мати. Вирішуючи таке клопотання, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до статті 8 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (надалі - №3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті. З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи. Для відстрочення сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе відстрочити сплату судового збору. Суд враховує, що Законом № 3674-VI не містить вичерпного й чіткого визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 року у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01). Оскільки скаржником не наведено жодних доводів, які можуть слугувати підставою для відстрочення сплати судового збору та відповідних доказів не надано, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору. При цьому, суд роз`яснює, що відмова у відстроченні сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із наведенням об`єктивних доводів та з обов`язковим наданням необхідних доказів. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивач звернувся до суду у 2021 році та заявив одну вимогу немайнового характеру. Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI у редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України №3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року становив 2102 грн 00 коп. Отже, судовий збір, який підлягає сплаті 1681 грн 60 коп. Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження або надання доказів на підтвердження факту та дати отримання скаржником копії ухвали Верховного Суду від 14 липня 2023 року та документу про сплату судового збору. Реквізити для сплати судового збору: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)". Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2023 року у справі №120/18205/21-а - залишити без руху.

3. Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

5. У разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк в іншій частині касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... А.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко , Судді Верховного Суду