Постанова 4875 № 922/1831/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року м. Харків Справа № 922/1831/25 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М., за участю: секретаря судового засідання: Пархоменко О.В. прокурора (в залі суду) - Ковальової І.І.; керівника ТОВ "Мегаенерго Постач" (відповідач -2, в режимі відеоконференції) Чорнобай Р.Л.; представниці ТОВ "Мегаенерго Постач" (відповідач -2, в режимі відеоконференції) Вовк С.С.; розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаенерго Постач" (вх. №851 Х/1) на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області у складі судді Кухар Н.М. 17.03.2026 (повний текст складений 24.03.2026) у справі №922/1831/25 за позовом Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави, в особі Міністерства освіти і науки України, м.Київ до відповідачів: 1) Державного біотехнологічного університету, м.Харків 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаенерго Постач", м.Харків про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 335 515,88грн УСТАНОВИВ: Керівник Київської окружної прокуратури міста Харкова 26.05.2025 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави, в особі Міністерства освіти і науки України, до Харківської державної зооветеринарної академії та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаенерго Постач" про визнання недійсними додаткових угод до Договору № 23 від 19.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу, а саме: Додаткової угоди № 1 від 23.04.2021; Додаткової угоди № 2 від 30.07.2021; Додаткової угоди № 3 від 28.08.2021; Додаткової угоди № 4 від 30.08.2021; Додаткової угоди № 5 від 13.10.2021; Додаткової угоди № 6 від 18.10.2021; Додаткової угоди № 7 від 23.10.2021; Додаткової угоди № 8 від 28.10.2021; Додаткової угоди № 9 від 10.11.2021; Додаткової угоди № 10 від 29.11.2021; Додаткової угоди № 11 від 03.12.2021. Прокурор також просить стягнути з ТОВ "Мегаенерго Постач" на користь Міністерства освіти і науки України грошові кошти у розмірі 335 515,88 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вищевказані Додаткові угоди №№ 1-11 до Договору від 19.02.2021 укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 632, 652 ЦК України, а також суперечать інтересам держави в частині недотримання вимог щодо максимальної економії та ефективності витрачання публічних коштів, виділених на вищевказану закупівлю. За доводами прокуратури, Додаткові угоди №№1-11 до Договору не містять жодних обґрунтувань зміни істотних умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. Відсутні посилання на будь-які підтверджуючі документи від постачальника в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару. Загальний відсоток збільшення ціни за 1 кВт/год товару, порівняно з первісними умовами Договору, склав 141%. Водночас відповідач-2 стверджує, що ціна на електроенергію протягом виконання Договору про постачання електричної енергії від 19.02.2021 збільшувалась обґрунтовано, з урахуванням коливання цін на ринку електроенергії, що підтверджується експертними висновками Харківської торгово-промислової палати. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.07.2025 задоволено заяву Державного біотехнологічного університету про заміну відповідача у справі №922/1831/25 - Харківської державної зооветеринарної академії (код ЄДРПОУ 00493758) на його правонаступника - Державний біотехнологічний університет (вул. Алчевських, буд. 44, м. Харків, 61002; код ЄДРПОУ 44234755). Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.07.2025 за клопотанням ТОВ "Мегаенерго Постач" провадження у справі № 922/1831/25 зупинялось до прийняття Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі № 920/19/24. Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.03.2026 у справі №922/1831/25 позовні вимоги задоволено повністю. Ухвалено: Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 23.04.2021 до Договору № 23 від 19.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 30.07.2021 до Договору № 23 від 19.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 28.08.2021 до Договору № 23 від 19.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 30.08.2021 до Договору № 23 від 19.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 13.10.2021 до Договору № 23 від 19.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 18.10.2021 до Договору № 23 від 19.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 23.10.2021 до Договору № 23 від 19.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу. Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 28.10.2021 до Договору № 23 від 19.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу. Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 10.11.2021 до Договору № 23 від 19.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу. Визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 29.11.2021 до Договору № 23 від 19.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу. Визнати недійсною Додаткову угоду № 11 від 03.12.2021 до Договору № 23 від 19.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу. Стягнуто з ТОВ "Мегаенерго Постач" на користь Міністерства освіти і науки України грошові кошти у розмірі 335515,88грн. Стягнуто з ТОВ "Мегаенерго Постач" на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 17349,39грн. Стягнуто з Державного біотехнологічного університету на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 13323,20 грн. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд зазначив, що підстави представництва прокурором інтересів держави в суді були визнані судом законними та обґрунтованими в ухвалі від 26.02.2026, якою відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Мегаенерго Постач" про залишення позову керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова без розгляду. Вирішуючи спір по суті суд зазначив, що сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару декілька разів, але кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. У Додаткових угодах №№ 1-11 до Договору взагалі не зазначено, які документи є підставами збільшення ціни. В якості підстави для збільшення ціни в оспорюваних Додаткових угодах зазначено - "коливання ціни товару на ринку". За висновками суду, цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, на які посилається відповідач, не є належними доказами коливання ціни, оскільки вказані документи лише констатують рівень середньозважених цін купівлі-продажу товару на певні проміжки часу та не доводять її коливання. Отже, у даному випадку, сторони правочину (відповідачі) укладенням додаткових угод необґрунтовано, без відповідної правової підстави, збільшили ціну електроенергії, що призвело до надмірного витрачання замовником бюджетних коштів. Укладення оспорюваних угод про зміну істотних умов договору закупівлі шляхом неодноразового збільшення ціни свідчить про недобросовісність дій постачальника після перемоги на аукціоні та порушення принципів закупівель, визначених Законом. Як зазначив суд, це призвело до повного нівелювання результатів закупівлі за процедурою відкритих торгів, оскільки Харківська державна зооветеринарна академія, як бюджетна освітня установа, була змушена оплачувати товар за ціною, вищою, аніж встановлена Договором. ТОВ "Мегаенерго Постач" 11 разів ініціював перед Харківською державною зооветеринарною академією питання про внесення змін до Договору № 23 від 19.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу щодо збільшення ціни за одиницю товару - електроенергії, у зв`язку з чим, внаслідок укладення Додаткових угод № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11 до Договору, ціна на електричну енергію збільшилась на 141% від початково визначеної у Договорі (з 1,68грн до 4,05грн за 1 кВт/год). Суд зауважив, що зміни та доповнення до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внесені Законом України від 03.06.2021 № 1530-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель", стосуються лише альтернативного варіанту визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару та не скасовують встановлену первісною редакцією цього Закону заборону збільшення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10%. Суд дійшов висновку, що Додаткові угоди №№ 1-11 до Договору від 19.02.2021 укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 632, 652 ЦК України, а також суперечать інтересам держави в частині недотримання вимог щодо максимальної економії та ефективності витрачання публічних коштів, виділених на вищевказану закупівлю, у зв`язку з чим зазначені угоди (правочини) підлягають визнанню недійсними у судовому порядку. Також судом встановлено, що розмір безпідставно сплачених Споживачем на рахунок Постачальника коштів складає 335515,88грн (різниця між сумою, яка повинна бути сплачена згідно з первісною ціною - 660751,47грн (393 304,448 кВт/год *1,68грн), та сумою, яка фактично сплачена, - 996267,35грн); є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-2, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Щодо правових підстав повернення коштів позивачу - Міністерству освіти і науки України, проти чого заперечував відповідач-2, суд зазначив, що Міністерство освіти і науки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, яке забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, юрисдикція якого поширюється на всю територію України. У розумінні ч. 1 ст. 22 БК України, Міністерство є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері освіти та розпорядником вищого рівня по відношенню до ХДЗВА, а також як її засновник та орган управління здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю відповідача-1, який є правонаступником Харківської державної зооветеринарної академії. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції погодився з прокурором, що безпідставно сплачені кошти підлягають стягненню на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України. 13.04.2026 ТОВ "Мегаенерго Постач" звернулось до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" (зареєстровано судом 14.04.2026) з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

1. Скасувати Рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2026 у справі № 922/1831/25 про визнання недійсними додаткових угод, стягнення грошових коштів та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Київської окружної прокуратури міста Харкова на користь ТОВ "Мегаенерго Постач" 25 000грн витрат на професійну правничу допомогу та 46 008,89грн судового збору. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує наступним:

1. Рішення суду 1 інстанції щодо підстав для представництва прокуратурою інтересів держави у справі прийнято з неправильним застосуванням матеріального права (неправильне тлумачення ч.3, ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 131-1 Конституції України), порушенням норм процесуального права (ст. 174, 226 ГПК України), висновки суду не відповідають обставинам справи. За доводами скаржника, самого по собі формального повідомлення Прокуратури відповідного органу для звернення до суду Прокурором в інтересах держави недостатньо. Суд в кожному конкретному випадку має встановити можливість компетентного органу відреагувати у передбаченому законодавством порядку на заявлене порушення, і лише у випадку відсутності такої реакції протягом розумного строку, у Прокуратури виникає відповідне право на здійснення представництва інтересів держави.

2. Рішення суду 1 інстанції щодо оспорюваних додаткових угод прийнято з неправильним застосуванням матеріального права, висновки суду щодо укладення додаткових угод не відповідають обставинам справи. Скаржник зазначає, що Додаткові угоди було укладено за порядком, передбаченим умовами п. 13.6.2 Договору, яким передбачено, що зміна істотних умов Договору можлива у випадку "збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (в Договорі)". Під пропорційністю розуміється збільшення ціни саме на такий відсоток, на який відбулося коливання ціни товару на ринку, але не більше ніж на 10 відсотків. У разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару. Розрахунок відсотків зміни ціни і кількості товару здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного Договору, а у наступних додаткових угодах за потреби, - від останньої зміни ціни та кількості товару. При цьому, Споживач має право відмовитись від такої пропозиції Постачальника, в тому числі у разі надання Постачальником документу/ документів, який/які не підтверджують коливання ціни такого товару на ринку. Апелянт посилається на те, що законодавцем передбачено: 1) право на зміну ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку; 2) імперативно визначено, що обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії.

3. З Судової практики вбачається, що у законодавстві відсутні вимоги щодо того, яким саме документом мають належним чином обґрунтовуватись внесення змін до договору. Договором, проект якого запропоновано відповідачем - 1 та від умов якого Відповідач - 2 не має права відступати (ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі") детально регламентує порядок зміни ціни за одиницю товару у випадку коливання ціни, зокрема порядок підтвердження коливання ціни, а саме необхідні документи та їх зміст, у тому числі визначено, що це може бути навіть роздруківка з веб-сайту Оператора ринку. На підтвердження коливання ціни за одиницю товару на ринку електричної енергії, ТОВ "Мегаенерго Постач" надавало довідки Харківської ТПП та супровідні листи, що підтверджується наданими Прокуратурою документами (зокрема, листуванням з Відповідачем 1).

4. Тлумачення судом І інстанції п. 2 ч. 5 ст. ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є таким, що не відповідає змісту, який законодавець вклав у цю норму, як і не відповідає дійсному діловому обороту.

5. З Постанов ВПВС у справах №922/2321/22, №920/19/24 вбачається, що загальний відсоток коливання ціни у випадку збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати 10%. При укладенні кожної з оспорюваних Додаткових угод ТОВ "Мегаенерго Постач" розглядало зазначену норму як можливість змінювати ціну за одиницю товару до 10 % щоразу. Тож, кожна Додаткова угода передбачає коливання ціни в діапазоні до 10% в порівнянні з ціною, яка була встановлена попередньою Додатковою угодою.

6. Постанову Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 було прийнято вже після укладення Оспорюваних додаткових угод, відтак у суб`єкта господарювання була відсутня можливість здійснювати правозастосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" згідно висновків ВП ВС станом на дату укладення оскаржуваних додаткових угод. Відтак, суб`єкти господарювання, що спирались на чинні на момент укладення оспорюваних Додаткових угоду, пост-фактум опинились в ситуації, коли дозволену станом на момент укладення Додаткових угод поведінку через декілька років заднім числом було визначено протиправною, що суперечить принципам "справедливих очікувань", "ясності закону" та "юридичної визначеності". Апелянт наполягає на невідповідності висновків суду обставинам, встановленим судом, неправильному тлумаченні ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та на невірному застосуванні практики Верховного суду. Суд зобов`язаний був врахувати, що існував різний підхід до тлумачення змісту норми п. 2 ч. 5 ст. ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що свідчить про відсутність юридичної визначеності вищезазначеної норми закону. Відтак, у випадку невизначеності норми права, її тлумачення повинно застосовуватись на користь особи, тим самим реалізуючи принцип верховенства права. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 справу №922/1831/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1831/25. Відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги ТОВ "Мегаенерго Постач" на рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2026 у справі №922/1831/25 до надходження матеріалів справи. 22.04.2026 справа №922/1831/25 надійшла до Східного апеляційного господарського суду. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Мегаенерго Постач" на рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2026 у справі №922/1831/25 залишено без руху. Встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у сумі 46008,89грн. У строк визначений судом скаржник надіслав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків, до якої, на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2026, додано Платіжну інструкцію АТ "Ощадбанк" №383 від 30.04.2026 на суму 46008,89грн. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Мегаенерго Постач" на рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2026 у справі №922/1831/25; установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; установлено строк до 22.05.2026 для подання заяв та клопотань. Призначено справу до розгляду на 26.05.2026 о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. 11.05.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява Міністерства освіти і науки України, в якій Міністерство просить оцінити критично доводи апелянта та відмовити у задоволенні скарги. Зазначає, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує особі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10 % шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, а укладання спірних угод у цьому випадку фактично призвело до нівелювання результатів відкритих торгів. Додаткові угоди №№1-11 до Договору не містять належних обґрунтувань зміни істотних умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. Відсутні посилання на будь-які підтверджуючі документи від Постачальника в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару. Загальний відсоток збільшення ціни за 1 кВт/год Товару, порівняно з первісними умовами Договору, склав 141%. 20.05.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Київська окружна прокуратура міста Харкова просить суд апеляційну скаргу ТОВ "Мегаенерго Постач" у справі № 922/1831/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2026 - без змін. Заперечення на скаргу полягають в наступному: - при поданні позовної заяви прокурором належним чином обґрунтовано порушені інтереси держави, а також підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі відповідного органу. Прокурор навів підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - дійсного розпорядника бюджетних коштів МОН України. - висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", підтверджують те, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін; - щодо роз`яснення Міністерства економіки України від 24.11.2020 № 3304 04/69987-06 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позиція міністерства, викладена у формі листа, не є нормативно-правовим актом, а тому не створювала і не створює для осіб жодних прав чи обов`язків щодо дотримання визначеної у ньому інформації; Аналогічний висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19. Також у вказаній постанові судом зазначено про те, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) Слід наголосити, що вказана постанова Верховного Суду була у відкритому доступі до сторін, оскільки прийнята за понад півроку до укладення договору та додаткових угод. За вказаних обставин, судова практика щодо застосування ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є сталою та однозначною. - довідки Харківської торгово-промислової палати на підставі яких укладено додаткові угоди, не є належними доказами коливання ціни, оскільки вони лише констатують рівень середньозважених цін купівлі-продажу товару на ринку "на добу наперед" (РДН) за певні проміжки часу та не доводять її коливання. Вказані цінові довідки Харківської торгово-промислової палати не є належним доказом наявності установлених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав для внесення змін до договору щодо збільшення ціни на електричну енергію, оскільки вони не містять інформації щодо дати та первісної ціни та дати, коли збільшилася ціна. Вони також не містять інформації щодо коливання ціни електричної енергії на ринку в бік її збільшення у період з дати укладання договору до дати укладання спірних додаткових угод. У них не вказано даних щодо ціни електричної енергії на дату укладення договору між сторонами. Ціна за одиницю електричної енергії, визначена в договорі є такою, що сформована сторонами за результатами проведення процедури закупівлі (тендеру) на основі вільного волевиявлення в домовленості між собою та не може братися для порівняння при визначенні коливання ціни електричної енергії на ринку. У довідках не наведено розрахунків вартості товару в динаміці з відповідною періодичністю та визначенням відсотку коливання, у тому числі відсутнє обґрунтування тенденцій щодо збільшення чи зменшення цін у різні періоди дії договору, того що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. У самих цінових довідках Харківської торгово-промислової палати зазначено, що вони мають виключно фактографічно-інформаційний характер, тобто, не враховують умови договорів та контрактів. На переконання прокурора, суд першої інстанції всебічно дослідив обставини справи та встановив, що укладання додаткових угод відбулося з порушенням вимог законодавства, що підтверджується аналізом доданих до позовної заяви документів, а стягнення 335 515,88 гривень з ТОВ "Мегаенерго Постач" (постачальника) відповідає вимогам закону. 26.05.2026 до суду від апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.227 ГПК України до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 року №922 VIII. Апелянт посилається на те, що у даній справі № 922/1831/25 основною правовою підставою як позовних вимог, так і заперечень, є пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII - як у частині його тлумачення на предмет відповідності вимогам юридичної визначеності, так і в цілому, - конституційність якого є предметом провадження у Конституційному Суді України. У разі визнання оспорюваної норми такою, що не відповідає Конституції України, вона втратить чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення (стаття 152 Конституції України, стаття 91 Закону України "Про Конституційний Суд України"), що безпосередньо вплине на обсяг прав та обов`язків Сторін, на правомірність укладення оспорюваної додаткової угоди та, відповідно, на результат вирішення справи по суті. В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.05.2026 приймав участь прокурор та представники апелянта - ТОВ "Мегаенерго Постач" (керівник та адвокат). Представники ТОВ "Мегаенерго Постач" підтримали клопотання про зупинення провадження у справі, просили його задовольнити, з підстав, викладених у клопотанні. Надали пояснення по суті спору, підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі. Прокурор заперечував проти задоволення клопотання апелянта про зупинення провадження у справі; надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав, зокрема, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просив оскаржуване рішення залишити без змін. Представник позивача та відповідача-1 повноважних представників до судового засідання не направили, будь яких заяв та клопотань не подавали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно. Позивач виклав свою позицію в письмовій заяві, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Враховуючи, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 явка в судове засідання не визнавалась обов`язковою, беручи до уваги, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, судова колегія вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності Державного біотехнологічного університету та Міністерства освіти і науки України. Щодо зупинення провадження у цій справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", апеляційний господарський суд вказує таке. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі. Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 3 ст. 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. При цьому, ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. В даній справі 922/1831/25 правовідносини виникли з моменту участі в тендері, укладення Договору та додаткових угод до нього в 2021 році, відтак навіть у разі теоретичного задоволення скарги товариства Конституційним Судом України, його рішення не матиме ретроспективної (зворотньої) дії в часі, тобто не буде поширюватися на відносини, що виникли до ухвалення такого рішення. З огляду на зазначені норми, прийняття рішення Конституційним Судом України за наслідками розгляду конституційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не вплине на це апеляційного провадження. Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України. Крім того, апеляційний господарський суд бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (п.10 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів господарського судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі. Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України (далі - ЄСПЛ). ЄСПЛ зазначає, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання ТОВ "Мегаенерго Постач" про зупинення провадження в цій справі. Щодо представництва прокуратури. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява спрямована прокурором в інтересах держави в особі Міністерства освіти України з огляду на те, що відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів, джерелом фінансування предмету закупівлі щодо закупівлі електричної енергії є кошти державного бюджету. Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у захисті майнових інтересів держави, з метою поновлення порушеного права щодо ефективного та раціонального використання державних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування навчальних закладів, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ. Міністерство освіти України, як центральний орган виконавчої влади, згідно ст.1, 6 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави. Статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" передбачено, що міністерства звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. У розумінні частини 1 статті 22 БК України, МОН України є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері освіти та розпорядником вищого рівня по відношенню до ХДЗВА, а також є її засновником та органом управління. Отже, МОН України є органом державної влади, уповноваженим на захист інтересів держави у спірних правовідносинах. Як свідчать матеріали справи, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі окружною прокуратурою на адресу МОН України направлено лист від 13.01.2025 в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". З відповіді МОН України від 19.02.2025 вбачається, що згідно з Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (із змінами), Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Харківська державна зооветеринарна академія (код 00493758) є самостійною юридичною особою, що зареєстрована 30.10.2001 року. Договір про закупівлю від 19.02.2021 укладено самостійними суб`єктами господарської діяльності. Водночас, у разі залучення судом Міністерства освіти і науки України до участі у справі, представництво інтересів буде забезпечено у встановленому порядку. З зазначеного вбачається, що Міністерству було відомо про відповідні порушення з боку відповідачів. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що остання оскаржувана додаткова угода від 03.12.2021 була укладена зі сплином більше ніж 4 року до моменту звернення прокурора до суду з позовом у даній справі. Весь цей час Міністерство самостійно не вживало будь-яких заходів щодо оскарження відповідних додаткових угод та повернення грошових коштів, що в свою чергу також може свідчити про бездіяльність з боку Міністерства щодо захисту власних прав та інтересів. З урахуванням наведеного та наданої відповіді, нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є підставою для подання позову безпосередньо прокурором. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт не звернення належного позивача до суду свідчить про те, що орган влади неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. На виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", окружною прокуратурою письмово повідомлено позивача про намір звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Також судом враховано, що рішенням Конституційного суду України від 03.12.2025 № 6-р (ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024 (59/24), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність із 1 січня 2027 року. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.12.2025 по справі №344/12305/18 зазначає, що Рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України ухвалив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Однак відповідно до пункту 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності. У мотивувальній частині цього Рішення Суд також наголосив, що представництво інтересів держави суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період. Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва. Як свідчать матеріали справи, що розглядається, спірні правовідносини виникли у сфері публічних закупівель, яка за своєю природою не може розглядатися виключно як договірна чи комерційна, оскільки передбачає використання коштів бюджету, сформованого за рахунок податків та обов`язкових платежів, а отже - стосується невизначеного кола осіб та держави в цілому. Порушення законодавчо встановлених правил зміни істотних умов договору про закупівлю, багаторазове коригування ціни за одиницю товару, а також фактичне нівелювання принципів передбачуваності та визначеності бюджетних зобов`язань створюють системну загрозу публічному інтересу, а не лише окремому бюджету чи конкретному замовнику. Водночас, виявлені порушення у сфері публічних закупівель та використання бюджетних коштів фактично не стали предметом реального правового реагування з боку жодного з органів, уповноважених діяти у відповідній сфері, а також відсутні об`єктивні підстави очікувати такого реагування у майбутньому. Відтак, звернення прокурора у цій справі зумовлене не формальним дублюванням повноважень інших органів, а фактичним станом речей, за якого порушений суспільний інтерес у сфері використання бюджетних коштів. З огляду на викладене, суд правомірно зазначив, що зволікання з судовим захистом ускладнить поновлення інтересів держави (у тому числі звернення до суду в межах строку позовної давності), оскільки невідповідність вимогам закону укладених додаткових угод до Договору № 23 від 19.02.2021 напряму шкодить державному бюджету. За обставин даної справи, звернення прокурора до суду є єдиним реальним процесуальним механізмом, здатним трансформувати суспільний інтерес у судовий захист, забезпечити правову оцінку спірних правовідносин та відновити баланс публічних інтересів, що і становить сутність виключного випадку представництва інтересів держави. З огляду на вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оскаржуване судове рішення не ухвалювалося з недотриманням висновків Верховного Суду щодо застосування п. 14 ч. 1 ст. 92, ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", на що посилається скаржник в апеляційній скарзі, а ухвалено за встановлених у цій справі обставин та з дотриманням вказаних норм матеріального права. Крім того, такі висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.09.2024, яка враховується при перегляді цієї справи. Отже, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що у даному випадку, прокурором належним чином доведено бездіяльність уповноваженого державного органу (МОН України) у спірних правовідносинах, що у свою чергу є підставою для подання відповідного позову безпосередньо прокурором в інтересах держави в особі цього державного органу. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заперечення прокурора та позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Харківською державною зооветеринарною академією (Замовник, Споживач) у 2021 році проведено відкриті торги по закупівлі (UA-2021-01-12-003010-а) ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія. У відкритих торгах брали участь три суб`єкти господарювання, а саме: - ТОВ "Мегаенерго Постач" з остаточною пропозицією - 1 244 880,00 грн з ПДВ; - ТОВ "Овіс Трейд" з остаточною пропозицією - 1 556 100,00 грн з ПДВ; - ТОВ "Енергогазрезерв" з остаточною пропозицією - 1 560 212,55 грн. з ПДВ; - ТОВ "Укр Газ Ресурс" з остаточною пропозицією - 1 963 650,00 грн з ПДВ. За результатами проведених відкритих торгів Харківською державною зооветеринарною академією з переможцем торгів - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаенерго Постач" (Постачальником), 19.02.2021 укладено Договір № 23 про постачання електричної енергії споживачу на загальну суму 1 244 880,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 207 480,00 грн. Постачальник зобов`язався поставити споживачу електричну енергію у 2021 році, в строк з 23.02.2021 по 31.12.2021 (пункт 3.1 Договору). Відповідно до пункту 2.1 Договору, за цим договором Постачальник постачає Споживачу: електричну енергію для забезпечення потреб головного та навчального корпусів, код ДК 021:2015 09310000-5 - електрична енергія, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (товару) згідно з умовами цього договору. Загальний обсяг товару: 741 000 кВт/год (пункт 2.4 Договору). Умовами пункту 5.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за поставлену Споживачеві електроенергію здійснюються за ціною, що встановлюється за підсумками проведеної процедури закупівлі. Ціна за електричну енергію у 2021 році складає 1,68 грн за 1 кіловат-годину (кВт/год) з ПДВ. Згідно з п. 5.4 Договору, ціна електричної енергії є обов`язковою для сторін з дати набрання чинності Договору. Визначена на її основі вартість електричної енергії буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі електричної енергії та розрахунках за електричну енергію згідно з умовами Договору. Відповідно до п.13.6.2. Договору: "Зміна істотних умов Договору у випадку - "збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (в Договорі)". Під пропорційністю розуміється збільшення ціни саме на такий відсоток, на який відбулося коливання ціни товару на ринку, але не більше ніж на 10 відсотків. У разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару. Розрахунок відсотків зміни ціни і кількості товару здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного Договору, а у наступних додаткових угодах за потреби, - від останньої зміни ціни та кількості товару. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "Об`єднаної енергетичної системи України" (далі - "ОЕС України"). Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет: https://www.oree.com.ua, - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" (за адресою в мережі Інтернет: https://www.oree.com.ua), або інші документом органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку. При цьому Споживач має право відмовитись від такої пропозиції Постачальника, в тому числі у разі надання Постачальником документу/документів, який/які не підтверджують коливання ціни такого товару на ринку. Коливання ціни на ринку визначається як відсоток зміни ціни у визначеному періоді: від дати встановлення поточної ціни (або дата укладення Договору або дата укладення останньої додаткової угоди до Договору про зміну ціни) до дати надання пропозиції Постачальником Споживачу про зміну ціни на відповідному ринку. В подальшому сторони уклали Додаткову угоду від 23.04.2021 № 1 до Договору №23, відповідно до якої загальний обсяг постачання електричної енергії - 698930,633 кВт/год; ціна за електричну енергію у 2021 році складає 1,68грн кВт/год.; ціна за електричну енергію з 20.04.2021 складає 1,80 грн. 30.07.2021 сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, згідно з умовами якої загальний обсяг товару (електроенергії) зменшено до 668954,789610 кВт/год, при цьому, внесено зміни до п. 5.1 Договору, згідно з якими ціна за електричну енергію у 2021 році складає 1,94грн за 1 кВт/год. Ціна застосовується з 16.07.2021. 28.08.2021 сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, згідно з умовами якої загальний обсяг товару (електроенергії) зменшено до 642530,139713 кВт/год, при цьому, внесено зміни до п. 5.1 Договору, згідно з якими ціна за електричну енергію у 2021 році складає 2,09грн за 1 кВт/год. Ціна застосовується з 01.08.2021. 30.08.2021 сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до Договору, згідно з умовами якої загальний обсяг товару (електроенергії) зменшено до 615961,837168 кВт/год, при цьому, внесено зміни до п. 5.1 Договору, згідно з якими ціна за електричну енергію у 2021 році складає 2,26грн за 1 кВт/год. Ціна застосовується з 03.08.2021. 13.10.2021 сторонами укладено Додаткову угоду № 5 до Договору, згідно з умовами якої загальний обсяг товару (електроенергії) зменшено до 600121,954 кВт/год, при цьому, внесено зміни до п. 5.1 Договору, згідно з якими ціна за електричну енергію у 2021 році складає 2,448грн за 1 кВт/год. Ціна застосовується з 01.09.2021. 18.10.2021 сторонами укладено Додаткову угоду № 6 до Договору, згідно з умовами якої загальний обсяг товару (електроенергії) зменшено до 583592,265 кВт/год, при цьому, внесено зміни до п. 5.1 Договору, згідно з якими ціна за електричну енергію у 2021 році складає 2,652 грн за 1 кВт/год. Ціна застосовується з 07.09.2021. 23.10.2021 сторонами укладено Додаткову угоду № 7 до Договору, згідно з умовами якої загальний обсяг товару (електроенергії) зменшено до 570071,119 кВт/год, при цьому, внесено зміни до п. 5.1 Договору, згідно з якими ціна за електричну енергію у 2021 році складає 2,88грн за 1 кВт/год. Ціна застосовується з 03.10.2021. 28.10.2021 сторонами укладено Додаткову угоду № 8 до Договору, згідно з умовами якої загальний обсяг товару (електроенергії) зменшено до 560322,684 кВт/год, при цьому, внесено зміни до п. 5.1 Договору, згідно з якими ціна за електричну енергію у 2021 році складає 3,132грн за 1 кВт/год. Ціна застосовується з 13.10.2021. 10.11.2021 сторонами укладено Додаткову угоду № 9 до Договору, згідно з умовами якої загальний обсяг товару (електроенергії) зменшено до 555852,456 кВт/год, при цьому, внесено зміни до п. 5.1 Договору, згідно з якими ціна за електричну енергію у 2021 році складає 3,408грн за 1 кВт/год. Ціна застосовується з 04.11.2021. 29.11.2021 сторонами укладено Додаткову угоду № 10 до Договору, згідно з умовами якої загальний обсяг товару (електроенергії) зменшено до 543590,247 кВт/год, при цьому, внесено зміни до п. 5.1 Договору, згідно з якими ціна за електричну енергію у 2021 році складає 3,711грн за 1 кВт/год. Ціна застосовується з 11.11.2021. 03.12.2021 сторонами укладено Додаткову угоду № 11 до Договору, згідно з умовами якої загальний обсяг постачання електроенергії складає 541288,048 кВт/год, при цьому, внесено зміни до п. 5.1 Договору, згідно з якими ціна за електричну енергію у 2021 році складає 4,05грн за 1 кВт/год. Ціна застосовується з 21.11.2021. Договір виконано та оплачено на загальну суму 1 244 880 грн, що підтверджується Звітом про виконання договору про закупівлю та роздруківками платіжних інструкцій з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів. Прокурор вважає, що Додаткові угоди №№ 1-11 до Договору від 19.02.2021 укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст.632, 652 ЦК України, а також суперечать інтересам держави в частині недотримання вимог щодо максимальної економії та ефективності витрачання публічних коштів, виділених на вищевказану закупівлю, у зв`язку з чим зазначені угоди (правочини) підлягають визнанню недійсними. Разом з цим на підставі додаткових угод №№1-11 до Договору Харківською державною зооветеринарною академією безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 335515,88грн які підлягають стягненню на користь Міністерства освіти і науки України. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та правову кваліфікацію спірним правовідносинам, Східний апеляційний господарський суд виходить з наступного. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення Договору про закупівлю та оспорюваних Додаткових угод до нього). З аналізу положень Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель і повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22). Згідно із частиною четвертою статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. У частині першій статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Суд враховує, що Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії". Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі. Так, на відміну від норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції Закону № 114-ІХ (редакція станом на дату укладання Договору), який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX(редакція станом на дату укладання Додаткових угод) визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни. Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю. Іншими словами, зміни та доповнення до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внесені Законом №1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Проте п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Водночас положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі. Як установив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, сторони, уклавши за результатом проведеної процедури закупівлі Договір про постачання електричної енергії споживачу, погодили всі його істотні умови, у тому числі предмет, ціну та строк виконання зобов`язань, що узгоджується з приписами Закону України "Про публічні закупівлі". Предметом розгляду у цій справі є вимоги про визнання недійсними Додаткових угод №№1-11 до Договору як таких, що суперечать положенням Закону України "Про публічні закупівлі" та стягнення надмірно сплачених за ними коштів у зв`язку підвищенням ціни на товар, з огляду на що колегія суддів відзначає таке. Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Із системного аналізу наведених норм ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю. Так, згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Філологічне тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" унормовано на рівні не більше 10 %. До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (див. пункти 139, 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24). У постановах від 21.11.2025 у справі №920/19/24, від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду від 12.11.2024 у справі №910/19784/23, від 10.09.2024 у справі № 918/703/23, від 02.07.2024 у справі №910/13579/23, від 14.05.2024 у справі № 917/1010/22). Крім того, згідно усталеної практики Верховного Суду постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19, пункт 5.46 Постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21). Таким чином, лише якщо постачальник документально підтвердить замовнику, що ціна на товар збільшилась на ринку такого товару від ціни в договорі і до ціни на момент підписання додаткової угоди (або між додатковими угодами), обґрунтує та доведе, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), є підстави для внесення змін до договору. Водночас, дії постачальника, які вказують на той факт, що при поданні тендерної пропозиції учасником, а в подальшому переможцем її штучно занижено, з розрахунком у подальшому підвищити ціну за одиницю товару шляхом укладення додаткових угод, не відповідає принципу добросовісної конкуренції серед учасників та Доктрині venire contra faktum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - concedit venire contra-US faktum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17). Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: (1) відбувається за згодою сторін, зокрема шляхом підписання додаткових угод до основного договору про закупівлю; (2) збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку; (3) коливання ціни такого товару на ринку має бути обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; (4) ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; (5) така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; (6) загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. У розрізі наведеного колегія суддів відзначає, що метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду: від 10.12.2024 у справі № 924/413/24, від 15.10.2024 у справі № 918/18/24, від 08.10.2024 у справі № 918/728/23). Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі. Колегія суддів ураховує, що застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі". Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. Отже, дотримання сторонами договору про закупівлю імперативних вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що передбачає спосіб та порядок зміни ціни за одиницю товару, є обов`язковим. Відповідно, у разі порушення таких вимог можуть наставити правові наслідки, передбачені статтями 215, 216 ЦК України. Так, згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Як зазначалось вище, за результатами проведеної закупівлі Харківською державною зооветеринарною академією 19.02.2021 укладено договір про закупівлю електричної енергії для забезпечення потреб головного та навчального корпусів в обсязі 741000кВт/год з 23.02.2021 по 31.12.2021, відповідно до якого ціна у 2021 році на електроенергію складає 1,68грн за 1 кВт/год з ПДВ (п.2.4, 3.1,5.1 Договору). В Додатку №2 до Договору сторони узгодили помісячні обсяги постачання електричної енергії з лютого по грудень 2021 року (включно). Надалі Додатковими угодами №№ 1-11 до Договору ціну за 1 кВт/год з ПДВ збільшено з 1,68грн до 4,05грн з ПДВ, що призвело до значного підвищення ціни, визначеної основним Договором, з одночасним зменшенням обсягів постачання елекроенергії. Загальний відсоток збільшення ціни за 1 кВт/год Товару, порівняно з первісними умовами Договору, склав 141%. Загальний обсяг постачання для установи впав з 698 930 кВт/год до 541 288 кВт/год (бюджетна установа недоотримала понад 157 тисяч кВт/год електроенергії). Первісно погоджений обсяг постачання електроенергії на грудень складав 90000 кВт/год, а з урахування укладених додаткових угод зменшився до 6348,048кВт/год. Апелянт зазначає, що додаткові угоди було укладено за порядком, передбаченим умовами п. 13.6.2 Договору, яким передбачено, що зміна істотних умов Договору можлива у випадку "збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (в Договорі)". Під пропорційністю розуміється збільшення ціни саме на такий відсоток, на який відбулося коливання ціни товару на ринку, але не більше ніж на 10 відсотків. У разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару. Розрахунок відсотків зміни ціни і кількості товару здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного Договору, а у наступних додаткових угодах за потреби, - від останньої зміни ціни та кількості товару. При цьому, апелянт посилається на те, що Споживач має право відмовитись від такої пропозиції Постачальника, в тому числі у разі надання Постачальником документу/ документів, який/які не підтверджують коливання ціни такого товару на ринку. Скаржник також зауважує, що при укладенні кожної з оспорюваних Додаткових угод ТОВ "Мегаенерго Постач" розглядало зазначену норму, як можливість змінювати ціну за одиницю товару до 10 % щоразу. Тож, кожна Додаткова угода передбачає коливання ціни в діапазоні до 10% в порівнянні з ціною, яка була встановлена попередньою Додатковою угодою. На підтвердження коливання ціни за одиницю товару на ринку електричної енергії, ТОВ "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ" надавало довідки Харківської ТПП. Отже, з обставин справи слідує, що необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до Договору обґрунтовано постачальником коливанням ціни товару на ринку, на підтвердження чого надано цінові довідки Харківської ТПП щодо середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи: України згідно з інформацією ДП "Оператор ринку", які склались на визначені заявником дати та порівняння між вказаними датами, а саме: - від 19.04.2021 №941/21 (на лист заяву ТОВ "Мегаенерго Постач" від 19.04.2021), яка містить інформацію щодо середньозважених цін на майданчику ринку "на добу наперед", які склались станом на 19.02.2021 та 19.04.2021 та порівняння між вказаними датами; - від 20.09.2021 №2275/21 (на лист заяву ТОВ "Мегаенерго Постач" від 17.09.2021), яка містить інформацію щодо середньозважених цін на майданчику ринку "на добу наперед", які склались станом на 02.09.2021 та 07.09.2021 та порівняння між вказаними датами; - від 06.10.2021 №2459/21 (на лист заяву ТОВ "Мегаенерго Постач" від 05.10.2021), яка містить інформацію щодо середньозважених цін на майданчику ринку "на добу наперед", які склались станом на 27.09.2021 та 03.10.2021 та порівняння між вказаними датами; - від 13.10.2021 №2459/21 (на лист заяву ТОВ "Мегаенерго Постач" від 12.10.2021), яка містить інформацію щодо середньозважених цін на майданчику ринку "на добу наперед", які склались станом на 03.10.2021 та 13.10.2021 та порівняння між вказаними датами; - від 05.11.2021 №2798/21 (на лист заяву ТОВ "Мегаенерго Постач" від 03.11.2021), яка містить інформацію щодо середньозважених цін на майданчику ринку "на добу наперед", які склались станом на 13.10.2021 та 04.11.2021 та порівняння між вказаними датами; - від 17.11.2021 №2922/21 (на лист заяву ТОВ "Мегаенерго Постач" від 15.11.2021), яка містить інформацію щодо середньозважених цін на майданчику ринку "на добу наперед", які склались за 1 декаду жовтня (01.10-10.10)2021 та 1 декаду листопада (01.11-10.11)2021 та порівняння між вказаними періодами; - від 26.11.2021 №2994/21 (на лист заяву ТОВ "Мегаенерго Постач" від 24.11.2021), яка містить інформацію щодо середньозважених цін на майданчику ринку "на добу наперед", які склались за 20 днів жовтня (01.10-20.10) 2021 та за 20 днів листопада (01.11.-20.11) 2021 та відсоток коливання ціни між вказаними періодами. Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому суд виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку. Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести Державну службу статистики України, на яку Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України. Отже, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо, можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 зазначила, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 року у справі №913/368/19, від 11.05.2023 року у справі №910/17520/21). Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Разом з тим, з досліджених матеріалів справи доказів вбачається, що тільки в Додатковій угоді №1 від 23.04.2021 міститься посилання, як на підставу зміни ціни, на довідку ТТП №941/21 від 19.04.2021. Період порівняння цін станом на 19.02.2021 та 19.04.2021. Розмір відсотку коливання ціни застосовується на майбутнє після отримання довідки (довідка отримана 19.04.2021, ціна застосовується з 20.04.2021). Інші додаткові угоди №№2-11 не містять посилання на конкретну Довідку ТТП, та містять посилання на "коливання цін на товар". Надаючи оцінку іншим Довідкам ТТП, судова колегія зазначає, що період коливання ціни в довідці ТПП має чітко передувати даті підписання додаткової угоди про зміну ціни і не повинен перетинатися з періодом, який уже був обґрунтований попередньою додатковою угодою. Кожен наступний період повинен починатися з наступного календарного дня після закінчення попереднього. Між періодами не повинно бути пропущених днів, якщо постачання йшло безперервно. Кожен наступний перегляд ціни має базуватися на коливанні, яке відбулося після попереднього перегляду. Оцінюючи надані Постачальником довідки ТПП, суд зазначає, що останні дійсно фіксують відсоткове коливання цін на майданчику РДН, але за визначені на власний розсуд Постачальника вибіркові проміжки часу. Аналізуючи ці документи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд установив перетин та дублювання часових періодів. Зокрема, у довідках за листопад 2021 року повторно враховано цінові показники жовтня, які вже були обґрунтуванням для попередніх додаткових угод (ДУ №5, №9). Таким чином, відповідач двічі та тричі використовував один і той самий факт зростання ринкової ціни для повторного кумулятивного збільшення вартості за договором. Також, аналіз довідок ТПП свідчить про дублювання дат (03.10.2021, 13.10.2021) та накладання періодів у звітах від 17.11.2021 та 26.11.2021. Зазначені періоди жовтня та листопада (декади та 20 днів) частково поглинають один одного, що призводить до багаторазового врахування зміни ціни на одному проміжку часу. Неможливо також логічно обґрунтувати ланцюг підвищення ціни, оскільки в одних угодах порівнюються конкретні дні (наприклад, 13.10 та 04.11), а в наступних середні показники за 20 днів. Якщо ціна вже була піднята, зокрема, станом на 04.11 (на основі точкової довідки), то порівняння середньої ціни 20 днів листопада з 20 днями жовтня є некоректним, оскільки змінилася база порівняння. Наведене свідчить про те, що надані довідки у своїй сукупності не є належними та об`єктивними доказами реального коливання ціни в розумінні ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі". Також, серед доданих відповідачем -2 довідок ТПП взагалі немає документів за травень, червень, липень та серпень 2021 року. З наявних цінових довідок ТТП та додаткових угод вбачається наступне: Додаткова угода №2 (30.07.2021) ціна 1,94 грн. Додаткова угода №3 (28.08.2021) ціна 2,09 грн. Додаткова угода №4 (30.08.2021) ціна 2,26 грн. Разом з тим, підвищення ціни у липні та серпні (тричі поспіль) відбулося без документального підтвердження коливання цін на ринку. Перша довідка після квітня датується лише вереснем (№2275/21). Крім того, колегія суддів вважає, що довідка ТПП має констатувати ринкову ціну для того, щоб сторони на майбутнє уклали угоду. Ретроспективне підняття ціни за допомогою довідок ТПП призводить до того, що замовник не міг спрогнозувати свої витрати та зменшити споживання, наприклад, у вересні чи серпні, бо дізнався про нову ціну лише в жовтні. Суд також ураховує, що Електрична енергія є споживчим товаром, вона вже була поставлена та спожита замовником за ціною, яка діяла на момент її постачання. У даному випадку, зміна ціни, наприклад, підписанням Додаткової угоди №2 від 30.07.21 із введенням тарифу з 16.07.21 є збільшенням вартості вже виконаної частини договору та порушує принципи максимальної економії та ефективності закупівлі. Не може залишитись і поза увагою те, що наступне підвищення ціни може базуватися виключно на коливанні, яке відбулося після попереднього підвищення. Періоди в довідках не можуть перетинатися. Проте, використовуючи довідки за "декади" та "20 днів" жовтня/листопада, постачальник повторно врахував ті самі коливання цін, які вже лягли в основу Додаткової угоди №5 та Додаткової угоди №9. Суд також враховує, що Довідки ТПП відображають ціни на електроенергію без ПДВ, натомість кінцева ціна договору є комплексною (з ПДВ, тарифами тощо, пункт 5.2. Договору). Східний апеляційний господарський суд зауважує, що довідка Торгово-промислової палати лише фіксує статистичні дані факт того, що на ринку "на добу наперед" (РДН) відбулися зміни. Вона не є індивідуальним актом, не створює жодних зобов`язань для замовника та не зобов`язує його автоматично підписувати додаткову угоду. Наявність коливання ціни на ринку є лише передумовою для ініціювання переговорів, проте не є безумовною або автоматичною підставою для обов`язкового підвищення ціни за одиницю товару за договором про закупівлю. Укладаючи договір за результатами тендеру, постачальник бере на себе певні комерційні ризики. Ринок електроенергії є динамічним за своєю природою, і учасник ринку мав це прогнозувати. Отже, зміна ціни у бік збільшення є правом, а не обов`язком сторін, і вимагає обґрунтування належними доказами не просто коливання цін на ринку, а неможливості виконання договору за раніше узгодженою ціною (зокрема, через очевидну збитковість постачання, що загрожує повним припиненням виконання зобов`язань). Постачальник зобов`язаний довести, що зміна ринкових умов створила для нього реальну неможливість виконання зобов`язань за укладеним договором. Постачальник, ініціюючи збільшення ціни, мав надати замовнику не лише статистику ТПП, а й власні економічні розрахунки та докази того, що виконання договору за ціною 1,68 грн/кВт спричинить для нього реальні та критичні збитки. Разом з тим, Постачальником не надано суду доказів того, що станом на 19.04.2021 (дата ініціювання Додаткової угоди №1) виконання договору за початковою ціною 1,68 грн було економічно неможливим, а його господарська діяльність у межах цього договору набула ознак збитковості. Сама лише довідка ТПП №941/21 без відповідного фінансово-економічного обґрунтування не є достатнім доказом для зміни істотних умов договору в розумінні ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі". Необхідно зазначити, що з Довідки ТПП №941/21 слідує, що надаючи цінову пропозицію під час закупівлі, підприємством апелянта було запропоновано ціну, яка на дату укладання договору вже була нижчою за ринкову ( згідно довідки ціна станом на 19.02.2021 1,61742грн (без ПДВ та без тарифу на передачу електроенергії), а вартість, визначена Договором станом на ту ж дату 1,68грн (з ПДВ та з урахуванням тарифу на послуги оператора системи з передачі елекричної енергії до точки розподілу(0,29393грн). З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що у даному випадку, цінові довідки Харківської ТПП не є документальним підтвердженням коливання цін на спірний товар на момент підписання Додаткових угод та не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Оцінюючи правомірність укладення Додаткової угоди №1 від 23.04.2021, суд зазначає, що надана Постачальником довідка ТПП №941/21 від 19.04.2021 лише констатувала статистичні дані щодо середньозважених цін на майданчику РДН станом на дві конкретні дати. Проте, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22, така довідка не є безумовною або автоматичною підставою для внесення змін до договору про закупівлю. Постачальником не було надано замовнику та суду жодних фінансово-економічних розрахунків (зокрема, калькуляції собівартості, доказів збитковості чи неможливості виконання договору за первісною ціною 1,68 грн/кВт). З огляду на викладене, суд доходить висновку, що комерційні ризики Постачальника були неправомірно перекладені на бюджетну установу. Суд звертає увагу на високу частоту укладення додаткових угод (наприклад, між ДУ №3 та ДУ №4 пройшло лише 2 календарні дні, між ДУ №5 та ДУ №6 5 днів). Така частота підписання документів за відсутності реальних економічних розрахунків збитковості, коли відповідач використовував найменші коливання ринку в межах кількох днів, як привід для безперервного підвищення ціни товару, повністю нівелюють саму суть та мету проведення процедури закупівлі, яка полягає у забезпеченні стабільності умов договору для бюджетної установи. При укладенні та зміні договорів у сфері публічних закупівель сторони обмежені в реалізації принципу свободи договору і не можуть діяти всупереч інтересам держави та публічному порядку. Спільна згода сторін на збільшення ціни не може легалізувати правочин, який прямо суперечить закону. Оскільки додаткові угоди укладені з порушенням ч. 5 ст. 41 Закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання їх недійсними. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину стороною сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача, зокрема на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до частини першої - другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Частиною третьою статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо правової природи коштів, сплачених споживачем постачальнику електричної енергії за ціною, визначеною у додаткових угодах, якими були внесені зміни до істотних умов договору про закупівлю щодо ціни товару, зважаючи на те, що такі додаткові угоди були визнані недійсними (а відтак і не породили жодних правових наслідків для їх сторін), виснувала, що грошові кошти (надмірно сплачені за додатковими угодами), є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому підлягають поверненню у відповідності до вимог статей 216, 1212 Цивільного кодексу України. Оскільки зазначені Додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, суд першої інстанції також дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з постачальника грошових коштів (різницю між ціною, встановленою основним Договором, та фактично сплаченими коштами за ціною, передбаченою Додатковими угодами) на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України. Також, господарський суд Харківської області дійшов обґрунтованого висновку, що безпідставно сплачені кошти підлягають стягненню на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України (що узгоджується з правовими висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21), оскільки у розумінні ч. 1 ст. 22 БК України, Міністерство є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері освіти та розпорядником вищого рівня по відношенню до ХДЗВА, а також як її засновник та орган управління здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю відповідача-1, який є правонаступником Харківської державної зооветеринарної академії. Східний апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта, що аргументи про правомірність його дій з огляду на те, що кожне окреме підвищення ціни не перевищувало 10%, базується на хибному тлумаченні закону. Метою обмеження збільшення ціни (до 10%) є запобігання випадкам штучного заниження цін на тендері з подальшим їх послідовним збільшенням. Серія з 11 додаткових угод, укладених протягом короткого проміжку часу, яка призвела до сумарного зростання ціни на 141%, повністю нівелювала результати публічної закупівлі, що суперечило принципам добросовісної конкуренції та економії бюджетних коштів, чинним у 2021 році. Відхиляючи аргументи Постачальника щодо неможливості застосування до правовідносин 2021 року правових позицій Верховного Суду, сформованих у 2024 2026 роках, суд зазначає, що правові висновки Верховного Суду є офіційним тлумаченням вже існуючих норм права. Оскільки Закон України "Про публічні закупівлі" у 2021 році прямо забороняв зміну істотних умов договору без належного та змістовного обґрунтування, Постачальник, діючи як професійний учасник ринку на власний ризик, мав усвідомлювати протиправність штучного накладання періодів та ретроспективного збільшення ціни без доведення фінансової збитковості. Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України, суд застосовує чинні висновки Верховного Суду до спірних правовідносин. Судові рішення Верховного Суду, якими роз`яснено порядок застосування норм матеріального права у спорах щодо зміни ціни договору, не є новими законами чи нормативно-правовими актами. Вони виявляють справжній правовий зміст чинної на момент виникнення спору норми закону. Відтак, посилання відповідача на те, що у 2021 році правозастосовча практика була іншою, судом відхиляються, оскільки імперативні вимоги статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" щодо обов`язковості реального коливання цін та обґрунтованості змін існували і в 2021 році. У Постанові КГС ВС від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та Постанові КГС ВС від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 (на час виникнення правовідносин) зазначалося: обмеження у 10% встановлено для того, щоб запобігти зловживанням, коли учасник виграє тендер із заниженою ціною, а потім серією угод піднімає її до ринкової чи вище ринкової, зводячи нанівець конкуренцію. Суд відхиляє доводи ТОВ "Мегаенерго Постач" про порушення принципів "правової визначеності" та "легітимних очікувань", оскільки динамічний розвиток судової практики та її уточнення найвищим судовим органом держави не є порушенням принципу правової визначеності. Постановами ВП ВС від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі №920/19/24 не створено нової правової норми, а лише роз`яснено зміст статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", яка була чинною і в 2021 році. Закон не змінився змінилося лише його розуміння тими суб`єктами, які тлумачили його у власних інтересах. Суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 не можуть застосовуватися до правовідносин 2021 року через відсутність у нього можливості передбачити таку практику. Частина 4 статті 236 ГПК України містить імперативну вимогу до суду застосовувати актуальні правові висновки Верховного Суду. Процесуальний закон не містить винятків чи обмежень щодо застосування таких висновків залежно від року виникнення спірних правовідносин. Навпаки, висновки Верховного Суду мають ретроспективну дію на всі спори, що розглядаються судами, оскільки вони розкривають зміст законодавчої норми з моменту її прийняття. З обставин справи не вбачається, що ТОВ "Мегаенерго Постач" діяв добросовісно, штучно подрібнюючи періоди коливання та застосовуючи тарифи ретроспективно, що суперечило загальним засадам цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України) на момент укладення угод у 2021 році. Особа, яка діє всупереч засадам добросовісності, не може мати легітимних очікувань на захист своєї протиправної поведінки. Суд також відхиляє аргумент ТОВ "Мегаенерго Постач" про те, що підписання додаткових угод Замовником свідчить про легітимність зміни ціни. У сфері публічних закупівель діє принцип суворого обмеження свободи договору імперативними нормами спеціального законодавства. Спільна згода сторін (Замовника та Постачальника) на зміну ціни за відсутності реальних та належним чином підтверджених підстав не може нівелювати імперативні заборони, встановлені статтею 41 Закону "Про публічні закупівлі". При цьому суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22 та зазначає, що Замовник, як бюджетна установа, є залежним від безперервного постачання електричної енергії. Підписання додаткових угод у даному випадку було спрямоване на забезпечення безперебійного функціонування установи та уникнення загрози відключення від енергомережі, що не може тлумачитись, як вільне та правомірне волевиявлення на збільшення ціни. Надані відповідачем довідки Харківської ТТП самі по собі не можуть підтверджувати законність зміни істотних умов договору, оскільки постачальник був зобов`язаний не лише підтвердити факт підвищення ринкової ціни, але й обґрунтувати, чому таке підвищення унеможливлює виконання договору за ціною, запропонованою ним під час участі у тендері. Крім того, постачальник мав довести, що відповідне зростання цін було непрогнозованим і не могло бути враховане при формуванні тендерної пропозиції (постанова Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19). Колегія суддів зазначає, що аргументи ТОВ "Мегаенерго Постач" були почуті, проте доводи, викладені в апеляційній скарзі, з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, наведеного вище не спростовують та не впливають на правильність вирішення спору. Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2026 у справі №922/1831/25 підлягає залишенню без змін. З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання, а також витрати апелянта на професійну правничу допомогу, покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ТОВ "Мегаенерго Постач" на рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2026 у справі №922/1831/25 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2026 у справі №922/1831/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 01.06.2026. Головуючий суддя І.А. Шутенко Суддя Н.В. Гребенюк Суддя М.М. Слободін