Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 918/372/26

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 року Справа № 918/372/26 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19 травня 2026 року у справі № 918/372/26 (суддя Церковна Н.Ф.) за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області до Комунального некоменційного підприємства "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 124 459,98 грн Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи відповідно до частини 13 статті 8 та частини 2 статті 271 ГПК України. ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.05.2026 розгляд справи повернуто на стадію підготовчого провадження у справі № 918/372/26 та замінено судове засідання, призначене на 19.05.2026, підготовчим засіданням. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" від 14.05.2026 про зупинення розгляду справи, задоволено. Зупинено провадження у справі № 918/372/26 за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області до Комунального некоменційного підприємства "Степанська районна лікарня"Степанської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 124 459,98 грн до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". Зобов`язано учасників справи повідомити суд про результати розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс". Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким вказану справу повернути до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду по суті. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.05.2026 у справі №918/372/26 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі. 10.06.2026 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.05.2026 у справі №918/372/26. Встановлено учасникам справи строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень ст.263 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. За приписами ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України). Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Враховуючи те, що Заступником керівника Рівненської обласної прокуратури оскаржується ухвала місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі (п.12 ч.1 ст.255 ГПК України), колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.05.2026 у справі № 918/372/26 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа 918/372/26 за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області до Комунального некоменційного підприємства "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 124 459,98 грн. 14.05.2026 від представника відповідача-2 надійшло клопотання, в якому останній просить повернутись до стадії підготовчого провадження та зупинити провадження у даній справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та набрання законної сили відповідного рішення у справі №3-78/2026(178/26). В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що справа №918/372/26 є подібною та такою, в якій буде вирішуватись питання щодо законності та правомірності збільшення ціни одиниці товару, у випадку коливання ціни на ринку, враховуючи 10-відсоткове обмеження встановлене п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". Місцевий господарський суд, розглянувши клопотання представника відповідача-2, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для його задоволення. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що предметом конституційного провадження є перевірка відповідності Конституції України п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", тоді як позовні вимоги у справі № 918/372/26 обґрунтовані порушенням саме цієї норми під час укладення спірних додаткових угод, у зв`язку з чим дійшов висновку, що результати розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026(178/26) матимуть істотне значення для правильного вирішення даного спору. Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. За змістом ч.1 ст.3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється. За змістом п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У разі застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, згідно з вимогами ст.234 ГПК України, у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали. Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому наведеною нормою прямо передбачено, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи, коли зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Сам по собі факт відкриття Конституційним Судом України конституційного провадження щодо перевірки конституційності п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" не свідчить про наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи. Предметом розгляду у справі № 918/372/26 є правомірність укладення спірних додаткових угод та наявність підстав для застосування наслідків їх недійсності, а встановлення відповідних обставин здійснюється на підставі наявних у справі доказів. На час розгляду справи п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинною нормою права, яка підлягає застосуванню судами. Відкриття конституційного провадження не зупиняє дії закону та не позбавляє суд можливості надати оцінку спірним правовідносинам на підставі чинного законодавства і наявної судової практики. Крім того, заявником не наведено переконливих доводів щодо неможливості встановлення та оцінки обставин, які входять до предмета доказування у цій справі, без попереднього вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності зазначеної норми, а відтак суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав вважати, що між цією справою та конституційним провадженням існує такий зв`язок, який унеможливлює подальший розгляд спору по суті. Разом з тим, колегія суддів бере до уваги дію нормативно-правових актів у часі та правові наслідки визнання їх неконституційними, оскільки статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, при цьому аналогічне положення закріплено й у статті 152 Конституції України, відповідно до якої закони та інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність саме з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Із наведених норм вбачається, що стаття 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" має пряму дію та визначає загальне правило щодо моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним неконституційним, водночас надаючи Конституційному Суду України право визначити інший, пізніший строк втрати чинності такого акта, однак не передбачаючи можливості надання рішенню Конституційного Суду України зворотної дії в часі, якщо про це прямо не зазначено у самому рішенні, у зв`язку із чим правовідносини, які виникли та існували до ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, підлягають регулюванню законодавством, чинним на момент їх виникнення. Судом також враховується, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 зазначено, що аналіз положень розділу XII Конституції України "Конституційний Суд України" та Закону України "Про Конституційний Суд України" дає підстави для висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію у часі та поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати після цього, тоді як чинне законодавство наділяє Конституційний Суд України правом безпосередньо у тексті свого рішення визначити порядок і строки його виконання, а встановлена Конституційним Судом України неконституційність чи конституційність закону, іншого правового акта або їх окремих положень, застосованих чи не застосованих судом під час вирішення конкретної справи, має значення насамперед як рішення загального характеру, яким формується правова позиція для вирішення аналогічних справ, а не як підстава для перегляду судових рішень із ретроспективним застосуванням нової правової позиції та зміною вже встановленого стану правової визначеності, при цьому Велика Палата Верховного Суду окремо наголосила, що законодавче регулювання дії рішень Конституційного Суду України у часі є чітким, логічно послідовним і таким, що виключає неоднозначне тлумачення, забезпечуючи єдність правозастосування, дотримання принципу правової визначеності як складової верховенства права, передбачуваність судових рішень та довіру до правосуддя. Посилання відповідача-2 на положення ч.3 ст.89 Закону України "Про Конституційний Суд України" не спростовують наведених висновків, оскільки передбачена цією нормою можливість Конституційного Суду України вказати у рішенні на неконституційне тлумачення чи застосування закону судами не свідчить про існування об`єктивної неможливості розгляду даної справи та не звільняє суд від обов`язку застосовувати закон, який є чинним на момент вирішення спору. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що навіть у разі ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатами розгляду конституційної скарги щодо відповідності Конституції України (конституційності) п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", на момент його ухвалення у цій справі вже існуватимуть спірні правовідносини, буде подано позов та постановлено оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, а відтак таке рішення визначатиме правові наслідки на майбутнє та не впливатиме на правову оцінку обставин, які виникли до його ухвалення, зокрема на момент виникнення спірних правовідносин, звернення прокурора до суду з позовом і постановлення оскаржуваної ухвали, що, в свою чергу, виключає висновок про наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України відповідної конституційної скарги. Окрім того, задовольняючи клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі №918/372/26, суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2026 у справі № 924/560/24, відповідно до якої саме по собі відкриття Конституційним Судом України конституційного провадження щодо перевірки конституційності норми права не свідчить про наявність об`єктивної неможливості розгляду господарської справи та не звільняє суд від обов`язку застосовувати закон, який є чинним на момент вирішення спору. Натомість наведена вище постанова Верховного Суду від 12.05.2026 у справі №924/560/24 містить висновки щодо застосування відповідних норм процесуального права за подібних правовідносин та підлягає врахуванню судом апеляційної інстанції. Посилання відповідача у відзиві на ухвалу Верховного Суду від 04.06.2026 у справі №927/1704/23 колегія суддів відхиляє, оскільки зазначена ухвала постановлена за результатами вирішення процесуального питання про зупинення провадження у конкретній справі та не містить правового висновку щодо застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, який відповідно до ч.4 ст.236 цього Кодексу підлягає врахуванню судами під час вирішення аналогічних спорів. Суд також враховує, що правовідносини у справі № 918/372/26 виникли з моменту проведення процедури закупівлі та укладення 22.12.2023 договору про постачання електричної енергії споживачу № 14099-ВЦ, тоді як спірні правовідносини, пов`язані з укладенням додаткових угод №№ 5-7, виникли протягом 2023 року, а тому навіть у разі задоволення Конституційним Судом України конституційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" та визнання п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" неконституційним таке рішення, з огляду на приписи ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" та ст.152 Конституції України не матиме зворотної дії в часі та не поширюватиметься на правовідносини, які виникли до дня його ухвалення. При цьому, досліджуючи обґрунтованість заявленого клопотання про зупинення провадження, колегія суддів також бере до уваги закріплений ст.58 Конституції України загальний конституційний принцип дії нормативно-правових актів у часі, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що додатково підтверджує відсутність підстав вважати, що можливе рішення Конституційного Суду України може вплинути на оцінку правомірності спірних правовідносин, які виникли задовго до його ухвалення. Таким чином, враховуючи предмет і підстави заявленого позову, характер спірних правовідносин, часові межі їх виникнення, положення ст.58 Конституції України, ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України", ст.152 Конституції України, а також правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку суд не позбавлений можливості самостійно встановити всі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору та надати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, у зв`язку з чим відсутні передбачені п.5 ч.1 ст.227 ГПК України підстави для зупинення провадження у справі № 918/372/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача-2 щодо наявності передбачених п.5 ч.1 ст.227 ГПК України підстав для зупинення провадження у справі № 918/372/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку із чим заявлене клопотання не підлягало задоволенню. Отже, на момент постановлення Господарським судом Рівненської області оскаржуваної ухвали об`єктивна неможливість розгляду справи № 918/372/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" була відсутня, оскільки зібрані у справі докази дозволяли суду самостійно встановити всі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору та надати їм належну правову оцінку. Водночас апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дають можливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, тоді як суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про зупинення провадження, не навів належного обґрунтування існування такої об`єктивної неможливості та не зазначив, які саме обставини не можуть бути встановлені ним самостійно без вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що місцевий господарський суд дійшов помилкового та необґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 918/372/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому суд апеляційної інстанції також зауважує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Виходячи з аналізу положень ст.2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу ст.5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції", рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). За приписами ч.3 ст.271 ГПК України, у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про зупинення провадження у справі справа передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно із п.6 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст.280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 19.05.2026 постановлена з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права, з огляду на що апеляційну скаргу прокурора слід задоволити, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.227 ГПК України скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Крім того, з огляду на те, що за результатами апеляційного перегляду оскаржувану ухвалу в частині зупинення провадження у справі скасовано з передачею справи до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду, тоді як спір між сторонами по суті не вирішено, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку, підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду справи відповідно до загальних правил, визначених ст.129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19 травня 2026 року у справі №918/372/26 скасувати.

3. Справу № 918/372/26 направити до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуюча суддя Коломис В.В. Суддя Саврій В.А. Суддя Миханюк М.В.