Постанова 4824 № 759/18783/25

справа № 759/18783/25 головуючий у суді І інстанції Петренко Н.О. провадження № 22-ц/824/7116/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Березовенко Р.В., суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Кравинською Юлією Вікторівною на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У серпні 2025 року представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором (оферти) № 10.02.2025-100000601 від 10.02.2025 р. у загальному розмірі 37 175 (тридцять сім тисяч сто сімдесят п`ять) грн. 75 коп., що складається з: заборгованості по тілу кредиту (основний борг): 14 988 грн. 04 коп., заборгованості по процентах: 16 787 грн. 71 коп., неустойки (штрафу): 5 400 грн. 00 коп. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 10 лютого 2025 року уклали Кредитний договір (оферти) №10.02.2025-100000601. Відповідно до умов кредитного договору № 10.02.2025-100000601 від 10.02.2025 р. позичальнику надається Кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 10/02/2025, сума Кредиту: 15000 грн. 00 коп. Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 29.06.2025. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Продовження (лонгація, пролонгація) строку договору не передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує Позичальника про зміну строку повернення Кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет Позичальника на вебсайті Кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється Позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з Позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення Кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

7. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 15% від суми Кредиту та дорівнює 2250 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

8. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченому договором.

9. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

10. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.82% (денна процентна ставка) = (17309.68 / 15000)/ 140 х 100%. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Неустойка: 150 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Згідно п. 3.1. За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором). Пунктом 3.2. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор. Відповідно до п. 4.1.Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_2. Згідно п. 4.3. Днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання Кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання Кредиту, днем/датою надання Кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої Кредитодавцем платіжної операції з надання Кредиту не з вини Кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним Договором, включаючи обов`язок Кредитодавця з надання Кредиту. Неможливість видачі Кредиту готівкою у зв`язку з нез`явленням Позичальника для її отримання у Дату надання/видачі кредиту, зазначену в Заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним Договором, включаючи обов`язок Кредитодавця з надання Кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний Договір є розірваним та припиненим з Дати надання/видачі кредиту, зазначеної в Заявці У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу. Сторони домовились, що зобов`язання за договором можуть виконуватись як шляхом перерахування одного, так і шляхом перерахування декількох платежів, однак з дотриманням строків та інших умов виконання зобов`язань, встановлених договором. Відповідно до п. 6.1. Договору Позичальник зобов`язався Використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії(ій) (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій. Згідно пункту 9.1. Договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню Кредиту та/ або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів та/або Комісії до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору. Відповідно до Договору від 10.02.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 15 000,00 грн. на строк зазначений в умовах кредитного договору. Таким чином, кредитодавцем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 37 175,75 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 14988,04 грн, по процентам в розмірі 16787,71 грн, по неустойці за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 5 400,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Враховуючи неналежне виконання умов договору відповідачем товариство звернулось до суду за захистом своїх прав. 04 вересня 2025 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників процесу. 19 грудня 2025 року рішенням Святошинського районного суду міста Києва було задоволено позовні вимоги та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором (оферти) № 10.02.2025-100000601 від 10.02.2025 р. у загальному розмірі 37 175 гривень 75 копійок. Не погодившись із таким рішенням суду, представницею ОСОБА_1 - адвокаткою Кравинською Ю.В. 15 січня 2026 року через систему Електронний суд подано до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2025 року у справі №759/18783/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог в повному обсязі. Так, апелянт вказує, що позивачем не було подано належного (обґрунтованого) розрахунку, який відображав би поступову зміну (в т.ч. зростання) суми боргу, відображав би процес визначення, поступового нарахування заявлених до стягнення процентів (відсотків) у відповідності до умов Кредитного договору (оферти) № 10.02.2025-100000601 від 10 лютого 2025 року. Надана позивачем довідка про розмір заборгованості є необґрунтованою і визначає суми процентів (відсотків), які перевищують суму відсотків (1% на день від суми кредиту 15 000 грн.), що мала б законно бути стягнутою за 140 днів, беручи до уваги вже сплачені відповідачкою кошти загалом в розмірі: 8 561, 96 грн. та визначає незаконні нарахування неустойки в розмірі: 5 400 грн. Окрім того, апелянт вказує, що неправомірно було стягнуто комісію пов`язану з оформленням кредиту. Зокрема, апелянт вказує, що нарахування неустойки являється неправомірним, а аргументи позивача в позові з цього приводу є неспроможними, оскільки позичальнику (відповідачу у справі) були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів». Відтак, апелянт вказує, що з системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», про які вказує позивач, так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг". Таким чином, апелянт вважає, що в частині вимог неустойки в сумі 5 400,00 грн вимоги позивача не підлягають задоволенню. Крім цього, апелянт зазначає, що згідно п. 7 Заявки Кредитного договору №10.02.2025-100000601 (КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ) від 10 лютого 2025 року, пункту 7 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №10.02.2025-100000601, комісія, пов`язана з наданням Кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 2 250 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Таке нарахування кредитором було здійснено, що відображено в Графіку - пункті 12 Заявки Кредитного договору №10.02.2025-100000601 (КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ) від 10 лютого 2025 року, у пункті 12 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №10.02.2025-100000601. Однак позивачем було стягнуто з відповідачки в якості комісії на загальну суму: 2250,00 грн (окремими платежами: 1130,98 грн та 1119,02 грн), що значаться у Графіку, паспорті споживчого кредиту. Відтак, на суму незаконного стягнутої комісії 2 250,00 грн. підлягає зменшенню сума заборгованості відповідачки перед позивачем. Таким чином, на думку апелянта плата за обслуговування кредиту, плата саме за те, що надається кредит - комісія не являється законною та посилається на положення абзацу 2 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якою кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь- яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Враховуючи зазначене, наслідком недійсності нікчемної умови щодо нарахування та списання з позичальника (відповідача у справі) комісії, у даному разі має бути зменшення суми заборгованості відповідача перед позивачем на суму коштів: 2 250.00 грн., які позивач отримав від відповідачки та зарахував в якості комісії згідно з умовами пункту 7 пункту 12 Заявки Кредитного договору №10.02.2025-100000601 (КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ) від 10 лютого 2025 року, пункту 7 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт). Окрім цього, апелянт вказує, що стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», передбачає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Відтак, апелянт вказує, що якби договір було укладено до 24 грудня 2023 року, застосуванню підлягали б Перехідні положення (ставки перших і других 120 днів). Однак, оскільки кредитний договір укладений у лютому 2025 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. За даних обставин справи 1 % від 15 000,00 грн. кредиту - це 150,00 грн. Тобто 150,00 грн. - це максимальний розмір денної процентної ставки за даних умов. Разом з цим, заборгованість нараховано за 140 днів (з 10.02.2025 по 29.06.2025), а отже: 150,00 грн. х 140днів = 21 000,00 грн. максимально можливі відсотки (проценти). При цьому у позові позивач визнає отримання від відповідачки оплати, у розмірі 3 680,98 грн. від 26.02.2025р., 2 500,00 грн. від 18.03.2025р., 2 380,98 грн. від 20.03.2025р., що разом становить: 8 561,96 грн. Таким чином, враховуючи, що в межах даної справи до стягнення з відповідачки заявлено: тіло кредиту - 14988.04 грн. та проценти - 16787.71 грн., що вказує на те, що заявлена до стягнення сума відсотків (процентів) є завищеною, оскільки 21 000,00 грн. (максимальна сума відсотків, яка законно можлива) - 8 561,96 грн. (сума вже сплачених коштів) - 11,96 грн. (на які менше заявляється до стягнення тіла від 15 000,00 грн. наданих коштів) = 12 426.08 грн. Отже, за умови дотримання строків кредитування, за умови не перевищення 1 % максимального розміру денної процентної ставки, за умови відсутності незаконних додаткових нарахувань, сума процентів у даній справі не мала б перевищувати 12 426,08 грн., натомість позивачем заявлено до стягнення 16 787,71 грн., однак не надається детального розрахунку заборгованості, з якого б слідувала інформація про поступові нарахування, погашення, підсумкові значення по всіх нарахуваннях, що вказує на необґрунтованість вимог позивача. За вказаних підстав, апелянт вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Кравинською Юлією Вікторівною на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвала про відкриття апеляційного провадження була надіслана сторонам через систему «Електронний суд», що підтверджується Звітами про доставку вихідної кореспонденції. 02 березня 2026 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - адвоката Ларіонова К.О. через систему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу. В заперечення доводів апелянта представником товариства зазначено, що відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму:3 680,98 грн. від 26.02.2025р., що було зараховано в погашення заборгованості по процентам 2 100,00 грн, комісії 1 130,98 грн та неустойки 450,00 грн; 2 500,00 грн. від 18.03.2025р. що було зараховано в погашення заборгованості по тілу 11,96 грн, процентам 2 100,00 грн та неустойки 388,04 грн; 2 380,98 грн. від 20.03.2025р.що було зараховано в погашення заборгованості по комісії 1 119,02 грн та неустойки 1 261,96 грн. Відтак, представник позивача звертає увагу, що при формуванні довідки про заборгованість та суми позовної заяви було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості. Також, представник звернув увагу, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляла. Так, відповідач у апеляційній скарзі заперечує проти законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору. Представник посилається на те, що Законом України "Про споживче кредитування" передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Проте, законом України "Про споживче кредитування", передбачено пункт 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки. Розділ IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів -2,5 %: протягом наступних 120 днів -1.5 %. Даний Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набув чинності 24.12.2023. Отже, враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою законно. Також, щодо комісії представник товариства зазначив, що вона пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. При цьому, відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України. Ця умова є недійсною як оспорювана. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Також, представник товариства зазначив, що кредитний договір з відповідачем був укладений 10 лютого 2025 року, тобто після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування. Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ "Про споживче кредитування". Таким чином, представник позивача просив відмовити у задоволені апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін. Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц). Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10 лютого 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» (Кредитодавець) та відповідачем (Позичальник) укладено Кредитний договір (оферти) № 10.02.2025-100000601 шляхом прийняття (акцепту) Позичальником пропозиції (оферти) за допомогою одноразового ідентифікатора. На виконання умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 15 000 грн. 00 коп. строком на 140 днів під фіксовану процентну ставку 1% за 1 (один) день користування кредитом, з датою повернення 29.06.2025 року. Надання кредиту підтверджується квитанцією про видачу коштів від 10.02.2025 року. Позивач свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів виконав у повному обсязі. Відповідач зобов`язання за Договором щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та комісії не виконав, що призвело до виникнення простроченої заборгованості. Позивачем надано розрахунок заборгованості станом на момент пред`явлення позову, загальний розмір якої становить 37 175,75 коп. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за кредитним договором, що свідчить про неналежне виконання останньою умов цього договору, а тому позивачем, на виконання вимог ст. 81 ЦПК України, доведені позовні вимоги, підлягають повному задоволенню. Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може повною мірою погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Зокрема, згідно з розділом 2 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) Електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається Кредитодавцем та Позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця; заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, та підписана Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті. Технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: Кредитодавець розміщує на власному вебсайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; Позичальник в особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; У випадку погодження Кредитодавця на обрані Позичальником умови Кредитодавець у особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця направляє Позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, підписані кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання Позичальником; Також для підписання Позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку. Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України. Так, за змістом статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно із статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені. За таких обставин колегія суддів доходить до переконання, що сукупність наведених вище доказів підтверджує виконання позивачем зобов`язань за укладеним з відповідачем кредитним договором щодо перерахування коштів, що і не заперечується сторонами. Відтак, у справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами позивачем підтверджені факти укладання кредитного договору між сторонами у передбаченій законом формі, виконання позивачем умов договору щодо надання відповідачу кредитних коштів у користування та невиконання зобов`язань з повернення цих коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами/ комісією за користування кредитними коштами. Щодо доводів апелянта щодо нарахування процентів, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі. Про таке зазначено у правових висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 23.05.2018 по справі № 910/1238/17. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання». Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апелянта щодо не вірного розрахунку процентів є необґрунтованими, а посилання на те, що суд має врахувати сплачені суми відповідачем не є непереконливими, оскільки позивач стверджує, що розрахунок заборгованості здійснювався з врахуванням сплачених відповідачем сум. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що представником позивача у відзиві підтверджено сплату відповідачем коштів, які були частково враховані у сплату процентів у загальному розмірі 4 200,00 грн. Відтак, оскільки відповідачем були частково сплачені проценти, що підтверджує позивач, колегія суддів вважає, що стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 16787,71 грн. є правомірним, оскільки проценти нараховані у відповідності до умов договору та з врахуванням сплачених коштів відповідачем, а тому доводи апелянта в даній частині є недоведеними. Крім того, стороною позивача не було здійснено нарахувань, які передбачені ст. 625 ЦК України, що додатково підтверджує, що нарахувань процентів поза строком договору не було. Також, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на Закон України "Про споживче кредитування", яким передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, оскільки даним Законом, передбачено пункт 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи апелянта стосовно незаконності розміру процентної ставки. Розділ IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів -2,5 %: протягом наступних 120 днів -1.5 %. Даний Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набув чинності 24.12.2023. Отже, враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою законно, а тому колегія суддів вважає, що заперечення представника позивача в даній частині є належними. Також, колегія суддів враховує, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, а відповідачем не було спростовано факт наявності та розміру заборгованості, хоча це є його процесуальним обов`язком, колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості у вигляді довідки, є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупністю з іншими доказами свідчить як про отримання відповідачем кредитних коштів так і користування ними, а тому доводи апелянта, що довідка не є належним розрахунком заборгованості, апеляційний суд не приймає. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 вказано, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Також, при укладенні договору сторони погодили нарахування разової комісії за видачу кредиту, право на нарахування якої прямо передбачено законом, а тому її стягнення з відповідача є правомірним. Однак, колегія суддів вважає за необхідне врахувати при розгляді цієї справи положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». Так, вказаним законом Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).» Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 навів тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Оскільки у цій справі позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки (штраф, пеня) за порушення виконання кредитних зобов`язань, а воєнний стан на час розгляду справи не закінчився, вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають. На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв`язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене вище, колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції частково ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін. Оскільки суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення визначив загальну суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, з метою уникнення ускладнень при виконанні судового рішення, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 059, 00 грн. Також, оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, то слід стягнути з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 545,04 грн. Керуючись ст. ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Кравинською Юлією Вікторівною на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року - задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором (оферти) № 10.02.2025-100000601 від 10.02.2025 р. по тілу кредиту розмірі 14 988 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 04 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором (оферти) № 10.02.2025-100000601 від 10.02.2025 р. по процентам у розмірі 16 787 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 71 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ 37356833) суму сплаченого судового збору у розмірі 2 059 (дві тисячі п`ятдесят дев`ять) грн. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ 37356833) на користь з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 545 (п`ятсот сорок п`ять) грн. 04 коп. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова