Постанова 4824 № 372/6650/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 372/6650/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10324/2026 Головуючий у суді першої інстанції - Зінченко О.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 червня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Кравинською Юлією Вікторівною, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулось до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно з яким просило суд: - стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 10.12.2024-100000538 від 10.12.2024 у розмірі 49507 грн. 18 коп.; - стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 10.12.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» був укладений кредитний договір (оферта) №10.12.2024-100000538, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 18000 грн., строком на 140 днів, дата повернення кредиту 28.04.2025. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. Разом з тим відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 49507,18 грн., що складається з: тіла кредиту в розмірі 17985,66 грн., процентів 21178,69 грн., комісії 1342,83 грн., неустойки 9000,00 грн. За таких обставин, позивач звернувся до суду та просив позов задовольнити у повному обсязі. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25.02.2026 позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 10.12.2024-100000538 від 10.12.2024 у розмірі 49507,18 грн. та сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп., а всього 51929 грн. 58 коп. (а.с. 81-85). Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що заявлена до стягнення сума відсотків (процентів) не відповідає нормам законодавства та є необґрунтованою. Разом з цим вказує, що в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості по відсоткам, з якого можна встановити періоди нарахування, процентну ставку. Посилається також і на те, що позивачем було протиправно нараховано неустойку за договором, що суперечить положенням чинного законодавства, зокрема п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Заперечуючи проти позовних вимог, вважає, що не підлягає стягненню комісія, з огляду на те, що позичальник не має сплачувати за те, щоб отримати грошові кошти. Ухвалами Київського апеляційного суду від 19.05.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 25.05.2026 від ТОВ «Споживчий центр» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 10.12.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 10.12.2024-100000538, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е255 пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.2.1 вказаної пропозиції, електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Згідно п.2.2 зазначеної пропозиції, електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: 2.2.1дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця; 2.2.2 заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; 2.2.3 відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформований на сайті кредитодавця, та підписана позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті. Відповідно до п.3.1 вказаної пропозиції, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно п. 3.2 зазначеної пропозиції, кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; сума кредиту встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту фіксований кредит; строк, на який надається кредит - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; дата повернення (виплати) кредиту - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) - встановлюється в заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти. Разом з цим, 10.12.2024 відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е255 підписав заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти). У заявці вказано, що кредитодавцем є ТОВ «Споживчий центр», позичальником є ОСОБА_1 , реквізити належного позивальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 4149-49ХХ-ХХХХ-7901. Відповідно до умов кредитного договору, позичальнику надано кредит на наступних умовах: сума кредиту - 18000 грн., строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 28.04.2025, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту та дорівнює 2700,00 грн. Крім того, у вказаній заявці зазначено, що позичальник підтверджує та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заява до кредитного договору №11.062025-10000004, який укладається на вищевказаних умовах. Згідно довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-1411 від 14.11.2025, ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги ТОВ «Споживчий центр» з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, а між вказаними підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 10.12.2024 на суму 18000,00 грн., номер картки: НОМЕР_1 , номер транзакції в системі ІPay.ua - 590757271, призначення платежу: видача за договором кредиту №10.12.2024-100000538. Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 10.12.2024-100000538 від 10.12.2024, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 49507,18 грн., з яких: 17985,66 грн. основний борг, 21178,69 грн. відсотки, 1342,83 грн. комісія за надання кредиту, 9000,00 грн. неустойка. Відсотки по кредиту нараховані за період з 10.12.2024 по 28.04.2025. Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, натомість часткове визнання відповідачем позовних вимог суд розцінив як бажання відповідача уникнути відповідальності за порушення умов кредитного договору. Апеляційний суд, з урахуванням доводів апеляційної скарги, з такими висновками суду першої інстанції цілком погодитись не може, виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). У цій справі, кредитний договір було укладено сторонами, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з положеннями Закону України «Про електронну комерцію». В свою чергу, позивач виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 18000 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений позичальником, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1411 від 14.11.2025. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Тобто, питання визначення процентної ставки за кредитним договором вирішується виключно сторонами у договорі. Так, у п. 6, 10, 11 заявки кредитного договору № 10.12.2024-100000538 (кредитної лінії) від 10.12.2024 визначено, що процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,82 % (денна процентна ставка) = (20771.68/18000)/140*100%. Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Разом з цим, у п. 12 заявки кредитного договору № 10.12.2024-100000538 (кредитної лінії) від 10.12.2024 сторонами погоджено графік платежів, який включає 10 платежів, які включають у себе: відсотки у складі чергового платежу, розмір платежу з комісії у складі чергового платежу та розмір суми кредиту в складі чергового платежу. Також, у п. 14 заявки кредитного договору № 10.12.2024-100000538 (кредитної лінії) від 10.12.2024 визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 38771,68 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 20771,68 грн. Зазначену заявку на укладення кредитного договору із визначеними у ній умовами кредитування, ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а відтак погодився з умовами кредитування, визначеній у цій заявці. Як вбачається, у позовній заяві ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути із відповідача тіло кредиту в розмірі 17985,66 грн., відсотки в розмірі 21178,69 грн., комісію в розмірі 1342,83 грн., неустойку в розмірі 9000 грн. Одночасно зазначено, що відповідачем було проведено часткову сплату за кредитним договором на суму 3877,17 грн. від 23.12.2024 та на суму 1500 грн. від 09.01.2025. За таких обставин, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню тіло кредиту в розмірі 17985,66 грн., з урахуванням здійснених відповідачем платежів на погашення заборгованості, оскільки вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимим та достатніми доказами. Разом з цим, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягають стягненню відсотки у розмірі 18071,68 грн., що узгоджується із умовами кредитного договору та графіком платежів, в якому сторонами було погоджено чергові платежі, які складають з суми кредиту, відсотків та комісії, та складають загальну вартість кредиту 38771,68 грн. Вимоги позивача про стягнення відсотків з відповідача в розмірі понад 18071,68 грн. задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б свідчили про правомірність нарахування позивачем відсотків у більшому розмірі, аніж був погоджений сторонами під час укладення договору та визначений в графіку платежів. Щодо позовних вимог про стягнення комісії, колегія суддів зазначає наступне. У п. 7 заявки кредитного договору № 10.12.2024-100000538 (кредитної лінії) визначено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 15 % від суми кредиту та дорівнює 2700 грн. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , обравши конкретні умови кредитування на основі пропозиції кредитодавця, заповнив заявку на укладення кредитного договору, тобто погодився, зокрема з тим, що за надання кредиту сплачується також комісія у розмірі 15 % від суми кредиту. А своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами кредитування, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги ТОВ «Споживчий центр» в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Водночас, в суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення вимог про стягнення неустойки, з огляду на наступне. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК України). Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 в справі № 320/8618/15-ц. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 в справі № 183/7850/22. Оскільки позивачем було заявлено вимоги про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язання, нарахованої у період дії воєнного стану, а тому суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення вимог про стягнення неустойки, відтак до застосування підлягають положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині. Відтак, за наслідками апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 37400,17 грн., яка складається з: тіла кредиту - 17985,66 грн., відсотків - 18071,68 грн., комісії - 1342,83 грн. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив всі обставини справи та умови кредитного договору, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права, залишивши поза увагою обґрунтованість нарахування відсотків та неустойки за кредитним договором, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, з підстав наведених вище. При цьому, слід зауважити, що судове рішення не може бути зміненим, оскільки судом у резолютивній частині рішення зазначено загальну суму заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, яка включає безпідставно нараховані відсотки, неустойку та судові витрати, а отже зміна рішення в частині ускладнить видачу виконавчих листів з метою виконання рішення суду. Водночас, інші доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності та обґрунтованості вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України). Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини першої статті 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., який судом першої інстанції стягнуто з відповідача у повному обсязі, однак за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (75,54 %) у розмірі 1829,88 грн. При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 3995 грн., однак судовий збір за подання апеляційної скарги становив 3633 грн. 60 коп. за оскарження судового рішення в повному обсязі, втім за наслідками апеляційного перегляду суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, а тому сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача пропорційно до розміру задоволених вимог апеляційної скарги (24,26 %) у розмірі 881,51 грн., виходячи із ставки судового збору, яка підлягала при зверненні до суду із апеляційною скаргою. Згідно вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. З урахуванням викладеного, апеляційний суд зобов`язує відповідача, на користь якого покладено більшу суму судових витрат, після апеляційного перегляду, сплатити відповідачу різницю в розмірі 948,37 грн. (1829,88 грн. - 881,51 грн.). При цьому роз`яснити, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»). Також, слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Кравинською Юлією Вікторівною - задовольнити частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 10.12.2024-100000538 від 10.12.2024 у розмірі 37400 (тридцять сім тисяч чотириста) грн. 17 (сімнадцять) коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 948 (дев`ятсот сорок вісім) 37 (тридцять сім) коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити. Відомості про учасників справи: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження юридичної особи: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032. Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва О.В. Кафідова