Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/918/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/918/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо здійснення виплати недоодержаної пенсії її померлої матері - ОСОБА_2 за період з 01.12.2021 по 31.03.2024 у сумі 139 102,49 грн; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату недоодержаної пенсії її померлої матері - ОСОБА_2 за період з 01.12.2021 по 31.03.2024 у сумі 139 102,49 грн. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що є дочкою померлого пенсіонера, який перебував на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та розмір невиплаченої за життя пенсіонера пенсії за період з 01.12.2021 по 31.03.2024 складає 139 102,49 грн. Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою, в якій просив здійснити виплату суми пенсії матері, проте йому було відмовлено здійснити перерахунок, оскільки відсутні законні підстави (не доведено факт спільного проживання). Позивач вважає, що відмова відповідача у виплаті сум пенсії, що підлягали виплаті померлому пенсіонеру, але були неодержані ним у зв`язку із його смертю є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виплати позивачу суми пенсії померлої матері, що була нарахована за період з 01.12.2021 по 31.03.2024 у сумі 139 102,49 грн, але залишилася неодержаною у зв`язку з її смертю, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів спільного проживання позивача з пенсіонером на день його смерті. Не погодившись з таким рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі №580/918/25 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 недоодержаної пенсії її померлої матері - ОСОБА_2 за період з 01.12.2021 по 31.03.2024 у сумі 139 102, 49 грн., зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 виплату недоодержаної пенсії її померлої матері - ОСОБА_2 за період з 01.12.2021 по 31.03.2024 у сумі 139 102,49 грн; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 147,20 грн. Скарга мотивована тим, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі № 580/918/25 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом неповно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права. Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до фактичних обставин справи, позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , яка перебувала на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримувала пенсію по втраті годувальника у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 , виданим 04.03.2024 Департаментом охорони здоров`я та психічної гігієни міста Нью-Йорка. Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою, в якій просив здійснити виплату суми недоотриманої пенсії померлої матері, що була нарахована за період з 01.12.2021 по 31.03.2024 у сумі 139 102,49 грн, але залишилася неодержаною у зв`язку з її смертю. Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області рішенням від 26.07.2024 №2301006882 відмовило у виплаті позивачу недоотриманої за життя матері пенсії, оскільки факт спільного проживання позивача з померлим пенсіонером на день смерті не підтверджено. Позивач, не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною першою статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Частиною другою цієї норми установлено, що члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, в органах цивільного захисту, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Статтею 61 Закону №2262-ХІІ передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Абзацом третім пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі - Порядок №3-1), передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера. У відповідності до абзацу першого пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право на отримання пенсійних виплат спадкоємці (правонаступники) мають у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак померлим не отримана. Водночас суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті. Аналізуючи наведені норми у їх сукупності колегія суддів доходить до висновку, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною першою статті 61 Закону №2262-ХІІ. Відтак, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя. Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі №200/12094/18-а зазначив, що такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсія у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону №1058-IV та частиною першою статті 61 Закону №2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (частина друга статті 52 Закону №1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання. Вказаний підхід суду щодо застосування статті 61 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб підтверджено Верховним Судом у постанові від 16.05.2023 у справі №420/288/21. У справі, що розглядається, позивачу відмовлено у виплаті недоотриманої за життя його матері пенсії за період з 1 грудня 2021 року по 31 березня 2024 року у сумі 139 102,49 грн, оскільки факт спільного проживання позивача з померлим пенсіонером на день смерті не підтверджено. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про смерть №156-24-010163, виданого 4 березня 2024 року Департаментом охорони здоров`я та психічної гігієни міста Нью-Йорка, підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла на території США. Із вищезазначеного свідоцтва про смерть №156-24-010163 також вбачається, що місцем смерті ОСОБА_2 є будинок престарілих/заклад довготривалого догляду міста Нью-Йорка, округ Бруклін, та останній візит до неї лікаря відбувся 14 лютого 2024 року. У апеляційній скарзі наголошено на тому, що відомостями з паспортних даних ОСОБА_1 та довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 192577-2019 щодо ОСОБА_2 підтверджено те, що позивач та померла мати були зареєстровані, отже і постійно проживали за однією адресою: АДРЕСА_1 . Місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за однією і тією ж адресою з її померлою матір`ю беззаперечно свідчить про їх спільне проживання на день її смерті у розумінні закону. Той факт, що мати позивача померла у США, тимчасово перебуваючи в гостях у іншої доньки, де захворіла та в подальшому лікувалась, ніяким чином не спростовує факт її постійного проживання за вищевказаною адресою в Україні. Надаючи оцінку таким доводам апелянта колегія суддів зауважує, що спільне місце реєстрації адреси проживання не є визначальним у спірному випадку, оскільки приписи абзацу першого пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 вимагають надання документів, які підтверджують проживання з пенсіонером виключно на день його смерті. Окрім того, частина 1 статті 52 Закону № 1058-IV не передбачає такої вимоги як місце реєстрації. Як встановлено судом та не є спірним, на день смерті ОСОБА_2 , позивач та її матір не проживали разом. Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів спільного проживання позивача з пенсіонером на день його смерті, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для виплати позивачу суми пенсії його померлої матері, що була нарахована за період з 01.12.2021 по 31.03.2024 у сумі 139102,49 грн, але залишилася неодержаною у зв`язку з її смертю. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: Н.П. Бужак Є.І. Мєзєнцев