Постанова Дніпровський апеляційний суд № 235/3804/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1225/23 Справа № 235/3804/21 Суддя у 1-й інстанції - Редько Ж.Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2023 року м.Кривий Ріг Справа № 235/3840/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Гладиш К.І. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 13 вересня 2021 року, яке ухвалено суддею Редько Ж.Є. у місті Мирнограді Донецької області та повне судове рішення складено 13 вересня 2021 року,- УСТАНОВИВ: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення недоотриманої суми пенсії, набутих у порядку спадкування за законом. В обґрунтування позову позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина, яка складається з пенсії, недоотриманої спадкодавцем при житті. 15.02.2021року приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Таранушенко В.М. позивачці було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме: на недоотриману її матір`ю пенсію у розмірі 122623 грн 98 коп. На підставі цього свідоцтва, відповідач сплатив позивачці 76883 грн 18 коп. Різницю між сумою, зазначеної у свідоцтві про право на спадщину за законом, і отриманою сумою, яка становить 45740 грн 80 коп., відповідач відмовляється їй повертати, оскільки розмір недоотриманої пенсії розраховується за період відповідно до ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто не більше ніж за три роки до дня звернення, де датою звернення за отриманням пенсіє є день звернення спадкодавця з усіма необхідними документами. Не погоджуючись з відповідачем, позивачка просила суд визнати недоотриману пенсію ОСОБА_2 в сумі 45740 грн 80 коп. спадковим майном та стягнути цю суму з Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на свою користь. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 13 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 45740 грн. 80 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908 грн. 00 коп. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії, в тому числі і спадкоємцями за законом. Позивачка звернулась до управління Пенсійного фонду України за отриманням недоотриманої пенсії 16 лютого 2021 року, тому недоотримана пенсія була виплачена за період з 15 лютого 2018 року по 07.01.2019 року (день смерті ОСОБА_2 ) за три роки до дня звернення в сумі 76 883,18 грн. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав. Як установлено судом і підтверджено матеріалами справи, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Макіївці Донецької області, що підтверджується свідоцтвами про народження, про шлюб, розірвання шлюбу, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 12.02.2021 року, копією свідоцтва про смерть, виданого 21.05.2020 року Слов`янським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у Донецькій області (а.с.8-13). ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи з м.Макіївка Донецької області до м.Мирнограда Донецької області, що підтверджується відповідною довідкою Управління соціального захисту населення від 12.03.2020 року №1445-500278185 (а.с.7). Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 15.02.2021 року приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Таранушенко В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 715, спадкоємцем майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: недоотриманої пенсії в сумі 122623 грн. 98 коп., є її донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.14). Відповідно до виписки по картковому рахунку, відкритому в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , 12.05.2021 року позивачці було перераховано відповідачем 76883 грн. 18 коп. (а.с.15). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки позивачка набула право власності на недоотриману пенсію померлої матері в розмірі 122 623,98 грн., то відповідач Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повинно виплатити усю суму грошових коштів, а обмеження цих виплат трирічним терміном є незаконним. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно за ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Суд зазначає, що положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Відповідно до частин 3,4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України). Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 15.02.2021 року приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Таранушенко В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 715, спадкоємцем майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: недоотриманої пенсії в сумі 122623 грн. 98 коп., є її донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.14). Між тим, на звернення позивачки про виплату недоотриманої пенсії у розмірі 122 623,98 грн., Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатило позивачці 76 883,18 грн. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач перешкоджає реалізації права позивачки, як власниці майна в порядку спадкування, на отримання недоотриманої пенсії після померлої ОСОБА_3 та стягнення з відповідача недоотриманої пенсії в розмірі 45 740,80 грн. Доводи апеляційної скарги про про те, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії, в тому числі і спадкоємцями за законом, та, оскільки, позивачка звернулась до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за отриманням недоотриманої пенсії 16 лютого 2021 року, тому недоотримана пенсія була виплачена за період з 15 лютого 2018 року по 07.01.2019 року (день смерті ОСОБА_2 ) за три роки до дня звернення в сумі 76 883,18 грн., колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне. ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується, як пенсія, членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивачки, як спадкоємиці, на отримання всього належного їй спадкового майна. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 13 вересня 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повне судове рішення складено 24 січня 2023 року. Головуючий: Судді: