Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/7713/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 року справа №200/7713/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., секретар судового засідання Кобець К.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Щур І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року (головуючий суддя І інстанції Олішевська В.В.) у справі № 200/7713/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про: - визнання протиправним та скасування наказів Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в місті Києві від 17.09.2025 № 1539 о/с; від 28.08.2025 № 556 о/с «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції»; - поновлення на посаді інспектора взводу 1 роти 7 батальйону 2 полку 1 з обслуговування правового берега старшого лейтенанта поліції УПП у м. Києві Департаменту патрульної поліції; - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі № 200/1851/25 відмовлено у задоволені позовних вимог. Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що факт дрібної крадіжки є недоведеним, а правопорушення передбачене ст. 51 КУпАП жінкою скоєно не було; також зазначив, що підстави для накладення на нього дисциплінарного стягнення відсутні. Вважає, що службове розслідування проведено було проведено формально, без врахування усіх обставин, а тому є необ`єктивним та необґрунтованим. При цьому воно проведено стосовно іншої особи. Вважає, що судом першої інстанції не надано належну оцінку фактичним обставинам, не звернута належна увага тому, що нібито при неодноразовій крадіжці з боку позивача (що на думку позивача є наклепом та формою помсти) не відбулось фіксації правопорушення, не здійснено опитування відповідно до Закону України «Про Національну поліцію». Позивач в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, наполягала на правомірності спірного наказу та правильності висновків суду першої інстанції. Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційних скарг, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції від 01.07.2025 № 2081 розпочато службове розслідування з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни страшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , інспектором взводу № 1 роти № 7 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування лівого берега) УПП у мсті Києві ДПП, про що зазначено у рапорті капітана поліції ОСОБА_3 , старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у м. Києві ДПП від 01.07.2025 № 5504вн/41/11/2-2025. Утворено дисциплінарну комісію, відсторонено позивача від службових обов`язків. Визначено позивачу на період відсторонення від службових обов`язків знаходитись на робочому місці. Відповідно до висновку дисциплінарної комісії від 30.07.2025, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1-3 частини першої та частини другої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної ста. 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 38 та 42 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1, 3, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзаців другого, шостого, сьомого та восьмого пункту 1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, відповідно до пункту 7 частини третьої 13 Дисциплінарного статуту рекомендовано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення. Наказом начальника Департаменту патрульної поліції від 28.08.2025 № 556 о/с «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом начальника Департаменту патрульної поліції 17.09.2025 № 1539 о/с позивач звільнений зі служби в поліції на підставі п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про національну полюцію». Спірним питанням цієї справи є правомірність прийняття вищевказаного наказу про звільнення позивача з посади та поновлення його на посаді. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний наказ є правомірним та не підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд погоджує висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з наступних підстав. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII). Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із Законом (ст. 1 Закону №580-VIII). Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Згідно із ч.ч. 1, 2 статті 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Згідно із статтею 60 Закону №580-VIIІ, проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Питання звільнення зі служби в поліції регулюються статтею 77 Закону № 580-VIII Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, як, зокрема, звільнення з посади. Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів. Як встановлено судами, дисциплінарне розслідування щодо позивача розпочато наказом начальника Департаменту патрульної поліції від 01.07.2025 № 2081 на підставі рапорту старшого інспектора ВМАЗ УПП у місті Києві Департаменту патрульної поліції капітана поліції Д. Левадського. Від 01.07.2025 № 5504вп/41/11/2-2025. Відповідно до вказаного рапорту 30.06.2025 о 21:35 та 21:45 на лінію «102» від гр. ОСОБА_4 , надійшли неодноразові звернення з приводу крадіжки наступного змісту «АТБ, маркет виявили по відеокамері крадіжку чоловіка і жінки 30.06.2025 о 21:05 продукти харчування приблизно на 1000 грн. з ПДВ у чоловіка з собою було посвідчення поліцейського на ім`я ОСОБА_1 . Поїхав на цивільному авто НОМЕР_3 разом з жінкою.»; «АТБ маркет, виявили по відеокамері крадіжку чоловіком 26.06.2025 на суму приблизно 1500 грн. просять наряд». Дані звернення зареєстровано в журналі ЄО Деснянського УП за № 47871 від 30.06.2025. На місце події прибув екіпаж патрульної поліції «Рубін 0311», на місці події було виявлено двох охоронців, а саме ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , які повідомили, що сьогодні під час чергування було виявлено чоловіка та жінку які здійснювали крадіжку з магазину «АТБ», а саме чоловік та жінка в сумку жінки складали товар який в подальшому винесли повз касу оплати. Після звернення охоронців чоловік та жінка заперечили факт крадіжки. В подальшому, при перегляді відеозаписів із камер спостереження, охоронниками було виявлено аналогічний випадок винесення продуктів із магазину без оплати тією ж самою особою, що трапилась 26.06.2025 близько 15 год. Прибувши на місце події в приміщенні магазину було виявлено двох охоронців, а саме ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , які повідомили, що 30.06.2025 під час чергування було виявлено чоловіка та жінку які здійснювали крадіжку з магазину «АТБ», а саме чоловік та жінка, в сумку жінки складали товар, який в подальшому винесли повз касу оплати. Після звернення охоронців чоловік та жінка заперечили факт крадіжки. При спілкуванні чоловік пред`явив охоронникам службове посвідчення працівника поліції на ім`я ОСОБА_1 , перебуває на посаді інспектор взводу № 1 роти № 7 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП, спеціальне звання старший лейтенант поліції. Перебував поза службою. Після пред`явлення службового посвідчення, останній пішов до приватного автомобіля, номерний знак: НОМЕР_3 та разом із вищезгаданою особою жіночої статі покинув місце події в невідомому напрямку. В подальшому, при перегляді відеозаписів із камер спостереження, охоронниками було виявлено аналогічний випадок винесення продуктів із магазину без оплати тією ж самою особою, що трапилось 26.06.2025 близько 15 год. 00 хв. На момент прибуття працівників ВМАЗ УПП у місті Києві ДПП, старшого лейтенанта поліції Огурцова О.К. на місці не було. Зв`язавшись з останнім в телефону режимі ОСОБА_1 повідомив, що знаходиться вдома. Факт перебування в магазині «АТБ» за вказаною адресою підтвердив, але крадіжку заперечував. Відповідач, отримавши вказаний рапорт мав усі законні підстави щодо прийняття наказу про порушення дисциплінарного розслідування відносно позивача. Статтею 16 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження. Відповідно до ч. 3 вказаної статті службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях. Відповідно до ч.4 ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції від 01.07.2025 № 2081 розпочато службове розслідування з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни страшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , інспектором взводу № 1 роти № 7 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування лівого берега) УПП у мсті Києві ДПП, про що зазначено у рапорті капітана поліції ОСОБА_3 , старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у м. Києві ДПП від 01.07.2025 № 5504вн/41/11/2-2025. 15.07.2025 начальник УПП у місті Києві Департаменту патрульної поліції звернувся до начальника Депаратменту патрульної поліції із доповідною запискою про продовження строку службового розслідування на 15 днів. Відповідного наказу про продовження строку службового розслідування відповідачем до матеріалів справи не надано. Відповідно до висновку службового розслідування, вказане службове розслідування завершено 30.07.2025, тобто в межах допустимого строку для проведення службового розслідування. Матеріалами службового розслідування встановлено наступне. Під час проведення службового розслідування встановлено, що 30.06.2025 ОСОБА_7 разом з особою жіночої статті здійснювали покупки товарів в магазині «АТБ» по вул. Шолом-Алейхема у місті Києві. Під час проведення ними покупок останні брали товари з полиць магазину та клали їх до сумки, яку несли по черзі. Після того, як останні підходять до каси, ОСОБА_7 передає сумку особі жіночої статті та виходить з касової зони. Під час того, як охоронці магазину виявили крадіжку, зупинили жінку для встановлення обставин та проведення перевірки факту вчинення дрібної крадіжки, натомість ОСОБА_7 , усупереч вимогам частини другої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», не відреагував на цю подію відповідно до Закону, не здійснив виклик за телефонним номером екстреної служби 102, не провів бесіду з жінкою та не встановив всіх обставин події, штовхався та проявляв агресивну поведінку стосовно працівників охорони магазину. Суд зазначає, що вказані обставини підтверджено, зокрема: наданими відповідачем записами із камер відеоспостереження, які були досліджені під час проведення службового розслідування відносно позивача; рапортом старшого інспектора з особливих доручень ВМАЗ УПП у місті Києві ДПП капітана поліції Дмитра Левадського від 01.07.2025 за № 5504вн/41/11/2-2025; поясненнями ОСОБА_4 від 30.06.2025; ОСОБА_5 від 30.06.2025. Надані позивачем під час службового розслідування та викладені ним у позовній заяві та апеляційній скарзі пояснення щодо відсутності в його діях складу дисциплінарного проступку в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження. Відповідно до статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку. Висновок дисциплінарної комісії відносно позивача відповідає вимогам статті 19 Дисциплінарного статуту. Відповідно до ч. 9 ст. 20 Дисциплінарного статуту застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання. Наказом начальника Департаменту патрульної поліції від 28.08.2025 № 556 о/с «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Статтею 21 Дисциплінарного статуту визначено: дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу (частина перша); у разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування (частина друга); перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення (частина третя). За змістом частини 2 статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. Вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Отже, дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно. Наказом начальника Департаменту патрульної поліції 17.09.2025 № 1539 о/с позивач звільнений зі служби в поліції. Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 07.03.2019 у справі за №819/736/18, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. Обов`язок поліцейського полягає у тому, щоб неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги, поважати і не порушувати прав і свобод людини та дотримуватися службової дисципліни. У справах №420/14443/22, №260/5566/22, від 23.11.2023 у справі №420/14443/22, у постановах від 21 вересня 2023 року у справі №160/8030/22, від 23 листопада 2023 року у справі №420/14443/22 та від 08 лютого 2024 року у справі № 160/11195/23, від 21 березня 2024 року у справі № 420/16074/22, аналізуючи положення частин першої, другої статті 29 Дисциплінарного статуту, Верховний Суд дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно. Суд вказує, що доказів притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани матеріали справи не містять. Однак, відповідно до висновку дисциплінарної комісії від 30.07.2025, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1-3 частини першої та частини другої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 38 та 42 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1,3, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзаців другого, шостого, сьомого та восьмого пункту 1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, відповідно до пункту 7 частини третьої 13 Дисциплінарного статуту рекомендовано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення. Так, відповідно до п.п. 1-3 ч. 1 ст. 18 Закону № 580 поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини. Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону № 580 поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Згідно з ч.1 ст.17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Згідно з ч.1 ст.64 Закону №580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання. Відповідно до положень ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського зокрема: - бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт перший); - поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень (пункт третій); - утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (пункт шостий). Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179, відповідно до статті 37 Закону України "Про запобігання корупції", Закону України "Про Національну поліцію", з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов`язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, затверджені Правила етичної поведінки поліцейських (далі Правила). Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен зокрема: - професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами (абзац другий); - виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі (абзац шостий); - поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати (абзац сьомий); - контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку (абзац восьмий). За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а, від 08.08.2019 у справі № 824/1015/16-а, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги поліцейського. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання поліцейського. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Вчинення дисциплінарного проступку позивачем підтверджено у достатній мірі. Також суд зазначає, що прийняття рішення щодо виду дисциплінарного стягнення віднесено до дискреційних повноважень керівника відповідача. Встановлені судом недоліки в проведенні процедури службового розслідування відносно позивача висновків суду не змінюють та не можуть бути підставою для скасування спірних наказів. Щодо вказаних позивачем обмежень клопотати про долучення нових доказів, додаткових свідчень від причетних осіб, ознайомлюватись з матеріалами службового розслідування, оскаржити його, користуватись правничою допомогою адвоката, суд зазначає, що матеріали справи не містять додаткових доказів, поданню яких перешкоджав відповідач під час проведення службового розслідування. Також матеріали справи не містять відомостей про звернення позивача за правничою допомогою під час проведення службового розслідування, надання заяв про ознайомлення із матеріалами службового розслідування, тощо. Викладені позивачем у позовній заяві та апеляційній скарзі твердження щодо порушення його прав під час проведення службового розслідування мають узагальнений виклад та не підтверджені наданими доказами. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність спірного наказу про звільнення позивача. Відповідно доводи апеляційної скарги є неприйнятними, з огляду на вищенаведене, та спростовуються висновками суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі № 200/7713/25 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі № 200/7713/25 залишити без змін. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 18 травня 2026 року Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 28 травня 2026 року. Судді А.В. Гайдар Е.Г.Казначеєв І.В. Сіваченко