Постанова 4855 № 640/620/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/620/21 Суддя першої інстанції: Іщук І.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б., при секретарі - Височанській Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А : У січні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 01.12.2020 року №682 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління Національної поліції в Київській області», яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 03.12.2020 року №333о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції України з 03.12.2020 року; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в Київській області; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 03.12.2020 року по день винесення рішення по справі, виходячи з розміру середнього заробітку позивача, з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів; - допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень). Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2022 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 01.12.2020 року №682 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління Національної поліції в Київській області", яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції; - визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 03.12.2020 року №333о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції України з 03.12.2020 року; - поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в Київській області з 04.12.2020 року; - стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 208 193,44 грн. (двісті вісім тисяч сто дев`яносто три гривні сорок чотири копійки); - допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в Київській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць; - в іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Національної поліції в Київській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. 09 грудня 2022 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 55217, від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що доводи апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Київській області повністю дублюють інформацію, викладену останнім у відзиві на позовну заяву, які повністю були спростовані рішенням суду першої інстанції. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття оскаржуваних наказів Головне управління Національної поліції в Київській області діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Дисциплінарним статутом та Порядком №893, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування наказів від 01.12.2020 року №682 та від 03.12.220 №333о/с є обґрунтованими, а позов у цій частині підлягає задоволенню, з огляду на що, ОСОБА_1 , в силу положень статті 235 та статті 240-1 Кодексу законів про працю України підлягає поновленню на посаді заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в Київській області з 04.12.2020 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (за період з 03.12.2020 року по дату ухвалення рішення суду) в розмірі 208 193,44 грн. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду щодо протиправності спірних наказів, проте зазначає, що судом невірно розраховано суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з чим рішення суду підлягає зміні у відповідній частині, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 15.08.1997 року по 06.11.2015 року, з 07.11.2015 року продовжив проходження служби в Національній поліції, а 20.04.2017 призначений на посаду заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в Київській області. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 21.03.2019 року №146 о/с позивача звільнено зі служби в поліції. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2020 року у справі №320/3273/19 майора поліції ОСОБА_1 (0117621) поновлено на посаді заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання ГУНП в Київській області з виплатою суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць. Вказане рішення суду виконано шляхом винесення наказу ГУНП в Київській області від 27.03.2020 року № 94 о/с. Разом з тим, наказом від 12.06.2020 року № 166 о/с «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про національну поліцію» майора поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання, 13.06.2020 року звільнено зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Вказаний наказ прийнято на підставі акта із попередженням щодо можливого вивільнення із займаної посади від 13.04.2020 року № 989/109/12 та акта пропонування вакантних посад від 04.05.2020 року № 1161/109/12. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2020 року у справі №640/3832/20, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в Київській області з 14.06.2020 року. Так, відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 24.11.2020 року №323 о/с скасовано пункт наказу від 12.06.2020 року №166 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) майора поліції ОСОБА_1 (0117621), заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання та поновлено майора поліції ОСОБА_1 (0117621), заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання, з виплатою суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 14686, 71 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів. Однак, 25.11.2020 року та 26.11.2020 року начальником ВОЗДМТТО ГУНП в Київській області майором поліції ОСОБА_2 та старшим інспектором з о/д ВОЗДМТТО ГУНП в Київській області майором поліції ОСОБА_5 складено акти про відсутність на робочому місці №410 та №411, з яких вбачається, що 25.11.2020 року та 26.11.2020 року з 09:00 до 18:00 заступник начальника ВОДІТТ ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці у ВОЗДМТТО ГУНП в Київській області. У зв`язку із зазначеним, до керівництва Головного управління Національної поліції в Київській області 27.11.2020 року надійшов рапорт начальника відділу організаційного забезпечення діяльності місць тимчасового тримання осіб ГУНП в Київській області полковника поліції ОСОБА_3 , щодо можливих порушень службової дисципліни окремими працівника ГУНП в Київські області, в якому зазначено про те, що 25.11.2020 протягом дня та 26.11.2020 року з 09:00 по 15:00 та з 16:00 по 18:00 заступник начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_1 , був відсутній на робочому місці. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 27.11.2020 року №1963 відповідно до статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 р. №2337-VIII, Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України та Порядку проведення службових розслідувань в Національній поліції України, затверджених наказом МВС України від 07.11.2018 р. №893 призначено службове розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Київській області, а саме, майором поліції ОСОБА_1 . За наслідками проведення службового розслідування відповідачем складено Висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками Головного управління Національної поліції в Київській області від 01.12.2020 року за порушення службової дисципліни, вимог статті 3, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, статей 64 та 91 Закону України "Про Національну поліцію", підпунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 за №2337-VIII та Внутрішнього розпорядку для поліцейських, державних слухачів та працівників Головного управління поліції в Київській області, затвердженого наказом Головного управління від 05.08.2016 року №919, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, що виразилося у низькому рівні правосвідомості, низьких морально-ділових якостях, що призвело до невиходу на службу 25.11.2020 року та 26.11.2020 року без поважних причин, заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в Київській області майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. На підставі Висновку службового розслідування від 01.12.2020 року відповідачем прийнято наказ від 01.12.2020 року №682 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління Національної поліції в Київській області, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 03.12.2020 року №333о/с, відповідно до пункту 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію України" ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 03.12.2020 року. Вважаючи винесені накази протиправними та фактичне звільнення протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, враховуючи приписи ч.1 ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України Про Національну поліцію від 02.07.2015 р. №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). Згідно із частиною першою статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Частиною першою статті 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Згідно з частиною першою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. У відповідності до приписів статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Закон України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Закон № 2337-VIII). Згідно із частинами першою, другою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Відповідно до частини першої статті 11 Закону №2337-VIII за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Частиною першою статті 12 Закону № 2337-VIII передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Згідно із частиною першою статті 13 Закону № 2337-VIII дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. При цьому, згідно з частиною другою статті 13 Закону №2337-VIII дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. В контексті положень частини третьої статті 13 Закону № 2337-VIII до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Положеннями статті 14 Закону № 2337-VIII встановлено наступне. Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Відповідно до положень статті 16 Закону № 2337-VIII службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Як вбачається з матеріалів справи, службове розслідування, за наслідками якого відповідачем прийнято оскаржувані накази, розпочато відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 27.11.2020 року №1963. Так, підставою для проведення службового розслідування стало те, що до керівництва Головного управління Національної поліції в Київській області надійшов рапорт начальника відділу організаційного забезпечення діяльності місць тимчасового тримання осіб Головного управління Національної поліції в Київській області полковника поліції Вячеслава Дубця щодо можливого порушення службової дисципліни заступником начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в Київській області майором поліції ОСОБА_1 . Таким чином, службове розслідування відносно позивача розпочато з урахуванням підстав, визначених положеннями Закону № 2337-VIII. Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 за порушення службової дисципліни, а саме, у зв`язку з невиходом на службу 25.11.2020 року та 26.11.2020 року без поважних причин, звільнено зі служби в поліції. Разом з тим відповідно до матеріалів справи, в період з 01.12.2020 року по 10.12.2020 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Центральному госпіталі Міністерства внутрішніх справ України, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність від 10.12.2020 року №323, втім даний факт не вплинув на характер та суть спірних правовідносин, позаяк Закон України «Про Національну поліцію» не містить приписів щодо застосування норм трудового законодавства у випадку, якщо цим законом не врегульовано спірних відносин, отже застосування положень КЗпП та іншого трудового законодавства до даних правовідносин є неможливим. При цьому, відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 2337-VIII, яким затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення. У той же час, порядок проведення службового розслідування дисциплінарною комісією визначено розділом V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 (надалі - Порядок №893). Згідно з пунктами 1, 2, 4, 7, 13, 14, 16, 17 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування. Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі. У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних. Письмове пояснення підписують особа, яка отримувала пояснення, та особа, яка надала пояснення, із зазначенням дати його надання. Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що належно повідомлений. У цьому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі, а поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень. Виклик поліцейського для надання пояснень у разі його відсутності на службі дисциплінарна комісія здійснює в порядку, визначеному частинами шостою - десятою статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Відповідно до наданих позивачем письмових пояснень від 01.12.2020 року на його мобільний телефон 26.11.2020 року надійшов мобільний дзвінок від начальника відділу комплектування підполковника поліції Кутового В.В. та повідомлено про те, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 24.11.2020 р. №323 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в Київській області та запропоновано прибути за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15 для ознайомлення з наказом. Вказаного факту апелянтом не спростовано та опосередковано підтверджено наявними у матеріалах справи поясненнями. Втім, відповідно до матеріалів службового розслідування та висновків, які стали підставою прийняття оскаржуваних наказів вбачається, що позивач був відсутній на робочому місці протягом дня 25.11.2020 року. Апелянт наголошує, що 25.11.2020 року ОСОБА_4 здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_1 та повідомив його про виконання рішення суду №640/13832/20 та поновлення позивача на службі і попередив про необхідність прибуття на роботу. Однак, таке твердження відповідача, зазначене у висновку, колегія суддів оцінює критично, оскільки такі дії не підтверджені жодними доказами, за допомогою яких можна було б встановити, що позивач у встановленому законом порядку завчасно та належним чином був повідомлений про виконання рішення суду у справі №640/13832/20 щодо поновлення його на посаді заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в Київській області. Як вірно наголошено судом першої інстанції, жодних підтверджуючих документів про вручення позивачу наказу чи листа про його поновлення на посаді відповідно до наказу від 24.11.2020 року №323 до моменту складання актів від 25.11.2020 року та від 26.11.2020 року про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці матеріали справи не містять. При цьому, як встановлено судом, 27.11.2020 року засобами поштового зв`язку позивачем отримано лист Головного управління Національної поліції в Київській області від 24.11.2020 №3268/109/12 з повідомленням про його поновлення та пропозицією прибути до Головного управління Національної поліції в Київській області. Також варто відмітити, що відповідно до доводів апеляційної скарги, 26.11.2020 року ОСОБА_1 перебував у приміщенні Головного управління у період з 15.00 до 16.00, після чого він покинув приміщення ГУ НП у Київській області, втім, залишивши адміністративну будівлю ГУ НП у Київській області, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Володимирська 15, ОСОБА_1 так і не прибув до місця дислокації відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання ГУ НП у Київській області. З даного приводу, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що відповідно до витягу з наказу № 323 о/с від 24.11.2020 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді на підставі рішення суду у справі № 640/13832/20, з яким позивач ознайомився 26.11.2020 року, позивачу не повідомлялось про необхідність прибути у місце дислокації відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання ГУ НП у Київській області, відсутні такі відомості й у інших розпорядчих документах. Більше того, згідно наявних у матеріалах справи відповідей ГУ НП у Київській області від 06.05.2020 року № 1191/109/12 та від 29.05.2020 року № Ш-452, за результатами розгляду рапортів позивача, останньому було повідомлено, в управлінні кадрового забезпечення відсутні функціональні обов`язки заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання, місце роботи позивача - м. Київ, вул. Володимирська 15, що спростовує доводи апелянта в даній частині. Крім того, варто зазначити, що відповідач в особі посадових осіб, складаючи акти про відсутність позивача на робочому місця від 25.11.2020 року та від 26.11.2020 року не встановили належним чином факт та причини такої відсутності позивача, оскільки як вбачається з матеріалів особової справи позивача, з наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 24.11.2020 №323 о/с про поновлення позивача на посаді заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання останній був ознайомлений лише 26.11.2020 року, при цьому, конкретний час такого ознайомлення не вказаний, що позбавляє можливості також встановити поважність причини відсутності позивача на робочому місці 26.11.2020 року (у той час як згідно із доводами сторін, позивач ознайомився із наказом лише у проміжку між 15.00 та 16.30 год.). Також, як вбачається з Висновку службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками Головного управління Національної поліції в Київській області від 01.12.2020 року, у ході проведення службового розслідування встановлено, що 07.03.2019 близько 05:00, працівниками УПП в м. Києві ДПП НП України по вул. Курнатовського, 16 в м. Києві, за порушення Правил дорожнього руху було зупинено автомобіль марки "Audi A6" номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 , який перебував за кермом транспортного засобу з явними ознаками алкогольного сп`яніння. У зв`язку із зазначеними обставинами відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.03.2019 №418 стосовно позивача було проведено службове розслідування, за наслідками якого прийнято наказ від 21.03.2019 №146 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів поліції. Судом першої інстанції вірно наголошено, що обставини, викладені відповідачем у висновку від 01.12.2020 року, про події, які відбулись 07.03.2019 року, були реалізовані шляхом прийняття наказу від 21.03.2019 року №146 о/с, який рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2020 у справі №320/3273/19 визнано протиправним та скасовано (в частині, що стосується ОСОБА_1 ). Крім того, стосовно подій, які відбулись 07.03.2019 року, Дніпровським районним судом міста Києва була винесена постанова від 23.05.2019 року у справі №755/4254/19, яка набрала законної сили та якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Отже, посилання відповідача у Висновку службового розслідування від 01.12.2020 року на події, які відбулись 07.03.2019 року щодо позивача є недоцільними, позаяк таким обставинам судом вже було надано оцінку та прийнято відповідні судові рішення, які набрали законної сили. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що під час прийняття оскаржуваних наказів відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Дисциплінарним статутом та Порядком №893, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування наказів від 01.12.2020 року №682 та від 03.12.220 року №333о/с є обґрунтованими, а позов у цій частині підлягає задоволенню. Щодо позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в Київській області, варто зазначити наступне. Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Отже, з викладених норм Конституції України убачається, що одним із принципів дії правової системи в Україні визначено принцип верховенства права та встановлено, що права і свободи можуть бути обмежені виключно у випадках, передбачених Конституцією України, а саме, у разі введення воєнного або надзвичайного стану. Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі "Волков проти України", звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням встановленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній або прирівняної до займаної посади. Враховуючи викладене, належним способом захисту прав позивача є поновлення останнього на посаді заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в Київській області з 04.12.2020 року. Згідно з частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Тобто, з урахуванням зазначеного, судом першої інстанції вірно прийнято рішення щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Втім, судом першої інстанції невірно визначено перший день вимушеного прогулу (при обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу). Так, пунктом 2.27. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, прямо вказано, що днем звільнення вважається останній день роботи. З огляду на те, що спірний наказ винесений 03 грудня 2020 року, в п. 1 якого прямо вказано, що позивач підлягає звільнення з 03 грудня 2020 року, отже останнім днем роботи позивача є 03.12.2020 року (перший день прогулу, відповідно 04.12.2020 року), відповідно до п. 2.27 Інструкції. У зв`язку з викладеним, рішення суду першої інстанції підлягає зміні у відповідній частині. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100) установлено, що чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності. Згідно абзацу третього пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини. У справі № 814/2563/16 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю. Так, зі змісту пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 260 випливає, що поновлений на службі поліцейський має право на грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення до його поновлення на службі уповноваженим керівником органу поліції. Порядок № 260 визначає, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби. Наведене узгоджується із висновком Верховного Суду, який викладено в постанові від 26 квітня 2019 року в справі № 815/1829/17. У матеріалах справи містяться довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 11.02.2021 року №75, від 17.05.2021 року №277 та від 17.05.2021 року №278. Пунктом 4 Порядку №100 визначено, що якщо розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалася за працівником протягом попереднього періоду військової служби, для розрахунку застосовується середня заробітна плата, яка зберігалася за працівником протягом попереднього періоду військової служби. Так, відповідно до наявної у матеріалах справи довідки від 17.05.2021 року №277, виданої Головним управлінням Національної поліції в Київській області, середньомісячне грошове забезпечення складає 17 444, 78 грн., середньоденне грошове забезпечення становить 571,96 грн., доводів щодо невірного обрахунку середньоденного грошового забезпечення позивача апеляційна скарга не містить. Враховуючи дані наявної у матеріалах справи довідки про доходи позивача, з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04.12.2020 року по 23.05.2022 року (дата ухвалення судом рішення) становить: 571,96 грн. (середньоденне грошове забезпечення) х 363 к.д. (кількість днів вимушеного прогулу) = 207 621,48 грн., яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 . Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, проте невірно визначено середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв`язку з чим резолютивна частина судового рішення підлягає зміні. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Київській області - задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2022 року - змінити. Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Київській області - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2022 року - змінити. Викласти абзац п`ять резолютивної частини рішення наступним чином: «Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 207 621,48 грн. (двісті сім тисяч шістсот двадцять одна гривня сорок вісім копійок).» В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.Б.Глущенко С.Б.Шелест Повний текст виготовлено 24 січня 2023 року.