Ухвала КАС ВС № 320/9074/22

УХВАЛА 03 серпня 2023 року м. Київ справа № 320/9074/22 адміністративне провадження № К/990/25081/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року у справі №320/9074/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області, у якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Київській області від 05 вересня 2022 року №233, яким на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді звільнення зі служби; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Київській області від 09 вересня 2022 року №152о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення; поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Броварського РУП ГУНП в Київській області з 09 вересня 2022 року; стягнути з Головного управління Національної поліції України в Київській області на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу без урахування обов`язкових податків та зборів; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Броварського РУП ГУНП в Київській області; звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції України в Київській області на користь позивача суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, без урахування обов`язкових податків та зборів. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Київській області від 05 вересня 2022 року №233 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області" в частині накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді звільнення зі служби; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Київській області від 09 вересня 2022 року №152о/с "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Київській області від 30 вересня 2022 року №158 о/с "По особовому складу" в частині внесення часткової зміни до пункту наказу Головного управління від 09 вересня 2022 року №152 о/с; поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 26 вересня 2022 року; стягнуто з Головного управління Національної поліції України в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 вересня 2022 року по 23 січня 2023 року включно у сумі 153 677,79 грн. з відрахуванням податків та зборів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 26 вересня 2022 року. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції України в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 40 033,71 грн. з відрахуванням податків та зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 496,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Київській області. Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2023 року заяву представника позивача - адвоката Тимошенка В.В. про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції України в Київській області (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15; код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) понесені ним витрати, пов`язанні з наданням йому професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Київській області задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області задоволено. Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат відмовлено. 17 липня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду та обґрунтувати свою позицію щодо її застосування. Проте, всупереч вимогам КАС України, скаржником не зазначено чіткого переліку норм права, які, на думку скаржника, були неправильно застосовані судом попередньої інстанції та щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, та відповідно не обґрунтовано позицію заявника щодо того як такі норми мають застосовуватись у цій справі. Суд звертає увагу позивача, що формальне зазначення про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах без конкретизації норм права та позиції скаржника щодо того як такі норми мають бути застосовані, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Посилання на безпідставність незастосування судом апеляційної інстанції, на думку скаржника, певних норм права не можуть вважатися належним обґрунтуванням підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою звернення до Суду із цією скаргою є також пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України. Відповідно до частини другої статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Так, приписами частини першої статті 74 КАС України, визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Вказаним положенням встановлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду. Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури. Надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України та зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. З огляду на те, що заявник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути скаржнику, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, у х в а л и в: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року у справі №320/9074/22 повернути скаржнику. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяО.А. Губська