Постанова 4857 № 140/3298/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/3298/22 пров. № А/857/18000/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Святецького В.В. за участі секретаря судового засідання: Вовка А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року (суддя Денисюк Р.С., час ухвалення 15:53 год., місце ухвалення м.Луцьк, дата складання повного тексту 11.11.2022), в адміністративній справі №140/3298/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановив: У квітні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Департаменту кіберполіції Національної поліції України, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 24.02.2022 №91дск Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ; 2) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 24.02.2022 №54 о/с По особовому складу в частині звільнення позивача зі служби в поліції; 3) поновити позивача на службі в поліції на посаді старшого інспектора відділу протидії кіберзлочинам у Волинській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України; 4) стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Відповідач в суді першої інстанції позовних вимог не визнав, подавши відзив на позов. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 в задоволенні позову відмовлено повністю. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та не відповідністю обставинам справи висновків суду в частині доведеності вчинення позивачем дисциплінарних проступків, а тому вказане рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що за відсутності відповідного вироку суду в кримінальній справі саме по собі повідомлення про підозру не є належним і допустимим доказом. Відтак, висновки суду першої інстанції про те, що дії позивача, які стали предметом дослідження під час проведення службового розвідування (саме в частині повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення) свідчать про порушення ним службової дисципліни, а відтак вчинення ним дисциплінарного проступку, суперечать ч.1 ст.62 Конституції України. Не погоджується скаржник і з висновком суду першої інстанції, щодо згоди із твердженнями відповідача про нібито підрив авторитету Національної поліції України з боку позивача у результаті вчинених ним дисциплінарних проступків, з тих мотивів, що про факт затримання позивача опубліковано в мережі Інтернет. Заперечує скаржник щодо висновку суду першої інстанції, що комісією під час проведення службового розслідування було доведено факт порушення позивачем внутрішнього трудового розпорядку. Також судом взагалі не надано оцінки твердженням висновку службового розслідування та оспорюваного наказу про те, що позивач не виконав заходи, визначені підпунктами 4.1, 4.2, 4.3 завдання 4 плану основних заходів на II півріччя 2021, в частині залучення в установленому порядку осіб до співробітництва, отримання інформації та заведення справ оперативного обліку. В оскаржуваному рішенні суд безпідставно констатував про доведеність факту порушення ОСОБА_1 пунктів 75, 87, 89 розділу VII пункту 2 розділу XIII Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами НП України на підставі недопустимого доказу. Тому висновки суду про підтвердження порушення позивачем пунктів 75, 87, 89 розділу VII пункту 2 розділу XIII Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами НП України, не відповідають обставинам справи. Вважає апелянт, що не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи письмовим доказам висновки суду першої інстанції про те, що в ході службового розслідування відповідачем належними та допустимими доказами доведено невиконання позивачем доручень органів досудового розслідування, які надходили до відділу протидії кіберзлочинам у Волинській області та передавались йому для виконання. Вважає скаржник необґрунтованими і висновки суду першої інстанції стосовно не проходження позивачем дистанційної підготовки на Освітньому порталі в січні-лютому 2022 року. Також суд безпідставно не прийняв до уваги доводи позивача про порушення його права на захист в ході проведення службового розслідування. На думку апелянта, судом першої інстанції не надано оцінки доводам позивача про те, що звільнення із служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення. Вважає скаржник, що відповідачем не доведено обґрунтованості застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції з огляду на законодавчо визначену мету процедури дисциплінарної відповідальності застосування такого виду стягнення до позивача, з огляду на його попередню роботу, не відповідає критеріям добросовісності, розсудливості та пропорційності, оскільки не дотримано необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване таке дисциплінарне стягнення. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 01.11.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує щодо задоволення апеляційної скарги у повному обсязі, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 з 06.03.2020 по 25.02.2022 перебував на посаді старшого інспектора відділу протидії кіберзлочинам у Волинській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України. 04.01.2022 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України надійшла інформація, що за відомостями внесеними 22.10.2021 до ЄРДР №62021114002000077 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, ТУ ДБР у м. Львові затримано ОСОБА_1 , проведено обшуки у службових кабінетах та за місцем проживання позивача. По даному факту т.в.о начальника Департаменту кіберполіції винесено наказ №5 від 04.01.2022 Про призначення та проведення службового розслідування. Цим же наказом визначено склад дисциплінарної комісії (т.1 а.с. 120-121). 05.01.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (т.1 а.с. 193-199). Наказом від 02.02.2022 №63 строк проведення службового розслідування було продовжено на один місяць (т.1 а.с. 124). За результатами проведеного службового розслідування 11.02.2022 затверджено Висновок службового розслідування (т.1 а.с. 94-118). Дисциплінарна комісія під час службового розслідування прийшла до висновку про вчинення позивачем ОСОБА_1 ряду дисциплінарних проступків та порушенні службової дисципліни, допущенні ряду дій, які несумісні з подальшим проходженням служби в НП України, оскільки ним вчинені дії, які суперечать обов`язкам, покладеним на нього як на представника органу виконавчої влади, який усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягався вірно служити народу України, дотримуватися Конституції та законів України, поважати та охороняти права та свободи людини, честь держави, та є несумісним з проходженням служби. Констатовано, що ОСОБА_1 порушено вимоги пунктів 1, 4, 6, 8, 9, 13 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України Про Національну поліцію, пункту 8 розділу 1, пункту 6 розділу VI Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами НП України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС від 07.07.2017 № 575, підпунктів 3, 5 пункту 6 розділу II Інструкції з діловодства в системі НП України, затвердженої наказом НП України від 20.05.2016 №414, пунктів 75, 87, 89 розділу VII пункту 2 розділу XIII Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами НП України, затвердженої наказом МВС від 05.05.2016 №07, пункту 4 розділу VI Інструкції з організації планування в системі НП України, затвердженої наказом НП України №202 від 24.12.2015, наказу Департаменту кіберполіції НП України від 23.07.2020 №231 Про затвердження внутрішнього розпорядку дня, абзацу 9 пункту 7 розділу III Положення про організацію службової підготовки працівників НП України, затвердженого наказом МВС від 26.01.2016 №50 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.02.2016 за №260/28390, підпункту 11.2 пункту 11 наказу ДКП від 14.01.2022 №8 Про організацію службової підготовки поліцейських Департаменту кіберполіції у 2022 році, абзаців 2, 4 пункту 2 посадової інструкції старшого інспектора ВПК у Волинській області. Рекомендовано застосувати до старшого лейтенанта ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції. На підставі цього Висновку та матеріалів службового розслідування, керуючись статтями 3, 4, 11, 12, 13, 19, 20, 22 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Департаментом кіберполіції НПУ видано наказ №91дск від 24.02.2022 Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого лейтенанта ОСОБА_1 , згідно з яким до старшого лейтенанта ОСОБА_1 старшого інспектора відділу протидії кіберзлочинам у Волинській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції, за порушення вищевказаних норм: пунктів 1, 4, 6, 8, 9, 13 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України Про Національну поліцію, пункту 8 розділу 1, пункту 6 розділу VI Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами НП України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС від 07.07.2017 № 575, підпунктів 3, 5 пункту 6 розділу II Інструкції з діловодства в системі НП України, затвердженої наказом НП України від 20.05.2016 №414, пунктів 75, 87, 89 розділу VII пункту 2 розділу XIII Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами НП України, затвердженої наказом МВС від 05.05.2016 №07, пункту 4 розділу VI Інструкції з організації планування в системі НП України, затвердженої наказом НП України №202 від 24.12.2015, наказу Департаменту кіберполіції НП України від 23.07.2020 №231 Про затвердження внутрішнього розпорядку дня, абзацу 9 пункту 7 розділу III Положення про організацію службової підготовки працівників НП України, затвердженого наказом МВС від 26.01.2016 №50 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.02.2016 за №260/28390, підпункту 11.2 пункту 11 наказу ДКП від 14.01.2022 №8 Про організацію службової підготовки поліцейських Департаменту кіберполіції у 2022 році, абзаців 2, 4 пункту 2 посадової інструкції старшого інспектора ВПК у Волинській області (т.1 а.с. 90-93). Із змісту вказаного наказу №91дск від 24.02.2022 видно, що суть порушень (дисциплінарних проступків) полягала в наступному. Старший лейтенант поліції ОСОБА_1 безпідставно залишав своє робоче місце та був відсутній у підрозділі, в службовий час неодноразово зустрічався з громадянами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , що свідчить про порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, затвердженого наказом Департаменту кіберполіції НП України від 23.07.2020 №231. Зокрема, у жовтні та листопаді 2021 року, січні 2022 року зустрічався з громадянами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на території міста Луцька. Діючи непрофесійно старший лейтенант поліції ОСОБА_1 в порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України Про Національну поліцію, абзаців 2, 4 пункту 2 посадової інструкції старшого інспектора ВПК у Волинській області, затвердженої начальником Департаменту кіберполіції 19.04.2021р., пункту 8 розділу І Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами НП України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС від 07.07.2017 №575, не складав і не реєстрував ініціативних рапортів, не доповідав безпосередньо керівникові, про отриману інформацію щодо осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, а також про події і факти, які можуть сприяти їх розкриттю та досудовому розслідуванню після зустрічей і контактів з громадянами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .. ОСОБА_1 порушено службову дисципліну в частині недотримання строків виконання доручень слідчих органів досудового розслідування, які надходили впродовж жовтня грудня 2021р. до ВПК у Волинській області. У порушення пункту 4 розділу VI Інструкції з організації планування в системі НП України, затвердженої наказом НП України №202 від 24.12.2015, пунктів 75, 87 розділу VII, пункту 2 розділу XIII Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами НП України, затвердженої наказом МВС від 05.05.2016 №07, ОСОБА_1 не виконував заходів передбачених планом основних заходів на ІІ півріччя 2021 року (вих. ВПК у Волинській області №1641/38/106/2021 від 19.07.2021) протягом липня-грудня 2021 року, не залучив в установленому порядку осіб до негласного співробітництва, не заведення справ оперативного обліку. Провів зустріч з оперативним контактом «Луна» в результаті чого отримав і оформив інформацію від 26.11.2021р. №21т, яку в установленому порядку не перевірив. Крім цього, ОСОБА_1 не проходив дистанційну підготовку в Освітньому порталі протягом січня поточного року, яка функціонує на базі інформаційно-комунікаційних технологій та проводиться з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» відповідно до Положення про організацію службової підготовки працівників НП України, затвердженого наказом МВС від 26.01.2016 №50 та наказу Департаменту кіберполіції від 14.01.2022 №8 «Про організацію службової підготовки поліцейських Департаменту кіберполіції у 2022 році». Порушуючи вимоги пунктів 1, 4, 6, 8, 9, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018р. №2337- VIІІ, ОСОБА_1 не дотримався вимог Присяги поліцейського, не запобіг вчиненню правопорушення, не виконав накази керівника Департаменту кіберполіції, не дотримався правил внутрішнього розпорядку, не забезпечував підтримання рівня своєї підготовки, необхідної для виконання службових повноважень, не вжив дій та не сприяв в організації дотримання службової дисципліни, самоусунувся від виконання покладених на нього обов`язків, вдався до дій, які підривають авторитет Департаменту кіберполіції та Національної поліції України, що призвело до обгрунтованого звернення громадян із заявами про вчинення ним кримінального правопорушення, його затримання та пред`явлення підозри за частиною 3 статті 368 КК України. Департаментом кіберполіції НПУ 24.02.2022 видано наказ №54о/с По особовому складу, яким на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію звільнено 25.02.2022р. ОСОБА_1 зі служби в поліції (т.1 а.с. 126, т.2 а.с. 200). 05.04.2022 складено розписку про отримання ОСОБА_1 витягу з наказу про звільнення та інших документів (т.2 а.с. 201). Не погодившись із вказаними наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 року №580-VIII Про Національну поліцію (далі Закон №580-VIII). Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Положеннями ч.1 ст.59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Водночас, на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України від 15.03.2018р. №2337-VII (далі Дисциплінарний статут). Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Відповідно до ст.11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Статтею 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Не дотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з посади. Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Наведені правові норми дають підстави для висновку, що питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, установлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення. Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування передбачена Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 р. №893 (далі - Порядок №893). Пунктом 1-3 розділу V Порядку №893 встановлено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №893, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. На підставі пункту першого Розділу VІ Порядку №893, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Матеріалами справи підтверджується, що підставою для винесення наказу Департаменту кіберполіції Національної поліції України №91дск від 24.02.2022 Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого лейтенанта ОСОБА_1 стали результати службового розслідування за фактом внесення 22.10.2022 відомостей в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, затримання 04.01.2022 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та повідомлення йому про підозру у вчиненні зазначеного злочину, а також перевірки інших фактів порушення службової дисципліни. Відповідно до п.7 ч.3 ст.13 р.3 Дисциплінарного статуту НП України, на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. На реалізацію цього наказу відповідачем прийнято наказ від 24.02.2022 №54 о/с По особовому складу, яким позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Результати службового розслідування викладено у Висновку від 11.02.2022 року. Слід зазначити, що 22.10.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, що полягає у отриманні посадовими особами відділу протидії кіберзлочинам у Волинській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України неправомірної вигоди (кримінальне провадження №62021140020000177). За даним фактом, згідно абзацу другого пункту 2 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, що затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, наказом Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 04.01.2022 №5 було призначено службове розслідування, строк проведення якого продовжувався наказом Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 02.02.2022 №63 на один місяць. У наказі ДКП НП України від 04.01.2022 №5 Про призначення та проведення службового розслідування зазначено, що даний наказ прийнятий з урахування інформації про внесення 22.10.2021 відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань №62021140020000177 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у матеріалах яких можливо фігурують ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .. Крім того, у наказі про призначення службового розслідування окрім вказаної інформації зазначено, що службове розслідування призначається для перевірки інших можливих фактів порушення службової дисципліни, вчинених ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .. Згідно пункту 2 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, службове розслідування призначається за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення. Таким чином, у відповідача були наявні підстави для призначення та проведення службового розслідування у зв`язку із внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Тобто відповідач після надходження інформації про внесення відомостей до ЄРДР зобов`язаний був призначити службове розслідування. Водночас службове розслідування проводилось не за фактом вчинення кримінального провадження, а за фактами ймовірного порушення службової дисципліни. Так, у ході службового розслідування відповідачем надавалась оцінка діям ОСОБА_1 в контексті дотримання ним присяги державного службовця, службової дисципліни, виходячи із внесенням відомостей в ЄРДР та повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України так і дотримання ним інших покладених на нього обов`язків. Нормами Дисциплінарного статуту визначено, що є службовою дисципліною, та з дотримання яких норм вона складається, також визначено, що поліцейський може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, і що визнається дисциплінарним проступком. Як визначено статтею 64 Закону №580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України. З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки поліцейського закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Поведінка поліцейського, згідно з Присягою, яку він складає при вступі в поліцію, має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у позаслужбовий час. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою та суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службовий та позаслужбовий час дотримуватись Конституції України, законів України та Статуту. Відповідно до норм Статуту, службова дисципліна зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі, мужньо і вправно служити народові України, знати Закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові і функціональні обов`язки, тощо. Слід зазначити, що під вчинками, що дискредитують звання працівника Національної поліції та власне і органи Національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою поліції у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції та власне поліції. До таких вчинків слід віднести, зокрема, скоєння проступку, не сумісного з продовженням служби в поліції. З точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем моральних та етичних приписів, може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Існує усталена судова практика Верховного Суду, де висловлюється позиція, що вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. Реалізація дисциплінарного стягнення, у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. У розглядуваній справі встановлено, що при проведенні службового розслідування відповідачем не бралась до уваги доведеність чи недоведеність вини поліцейського у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (кримінальне провадження №62021140020000177), а вплив даних подій на авторитет та довіру до Національної поліції зі сторони населення, сутності й призначення правоохоронних інституцій, та вчиненні даних дій позивачем всупереч інтересів служби, та чи суперечить це покладеним на нього обов`язкам, чи підриває це довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. В рамках службового розслідування було констатовано, що вказані у висновку службового розслідування дії, які потягнули вручення йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, ним вчинено під час перебування позивача на службі та виконання ним своїх службових обов`язків. Правильно суд першої інстанції звернув увагу, що вручена підозра позивачу про вчинення кримінального правопорушення пов`язана саме з виконанням службових обов`язків. В силу покладених на поліцейського службових обов`язків, він не повинен допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер. Суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 , які стали предметом дослідження під час проведення службового розслідування, свідчать про порушення ним службової дисципліни, а відтак вчинення дисциплінарного проступку. Також в контексті оцінки діям позивача суд звертає увагу, що про них були відповідні повідомлення в засобах масової інформації, які негативно були сприйняті громадськістю, про що свідчать відповідні коментарі до цих публікацій. Вказані обставини були предметом дослідження та оцінювалися комісією при кваліфікації дій позивача, в розрізі дотримання позивачем присяги поліцейського та службової дисципліни. Аналізуючи висновок службового розслідування суд наголошує на тому, що встановлені дисциплінарною комісією під час дисциплінарного провадження факти і з`ясовані обставини мають значення виключно для прийняття дисциплінарним органом рішень у межах його компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження. Під час розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявним у матеріалах дисциплінарної справи доказам, встановлює в діях поліцейського ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі X. v. Austria про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі C. v. the United Kingdom про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пуктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі Ringvold v. Norway, заява № 34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У контексті вказаного не має значення доведеність чи не доведеність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, якщо дисциплінарною комісією ці дії оцінюються в межах наявності вини у вчиненні дисциплінарного проступку. Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності відповідного вироку суду саме по собі повідомлення про підозру не є належним і допустимим доказом, колегія суддів зазначає наступне. Вирішуючи вказану справу, суд не виходить за межі адміністративної юрисдикції, оскільки порушення службової дисципліни були допущенні позивачем одночасно із вчиненням дій, які можуть бути визнані кримінальних правопорушенням. Слід вказати, що статтею 277 КПК України передбачено такий процесуальний документ як письмове повідомлення про підозру. Зміст даної норми дає підстави прийти до висновку, що повідомлення про підозру містить відомості про обставини вчинення особою діяння. Як видно з матеріалів справи, слідчим, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021140020000177, надіслано повідомлення про підозру ОСОБА_1 та надано дисциплінарній комісії дозвіл на використання даного документу у службовому розслідування (у тому числі і інших документів, наданих слідчим). Отже, підстави для неврахування під час службового розслідування відомостей викладених у повідомленні про підозру відсутні. Зміст Порядку №893 дає суду підстави для висновку, що під час проведення службового розслідування комісія має право відбирати пояснення з приводу питань які є предметом перевірки як у формі одноосібного одержання пояснень її членами так і надсилання запитів про надання необхідних документів або їх копій, отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. У даному випадку комісією у встановленому порядку були витребувані відповідні матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_1 у ДБР та з дозволу слідчого долучені до матеріалів службового розслідування. Отримані таким чином матеріали належним чином комісією були оцінені та по них зроблені відповідні висновки. Тому, на думку суду, не відібрання особистих пояснень членами комісії під час службового розслідування у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що проходять свідками у кримінальному проваджені, пов`язаного з позивачем, а отримання їх у слідчого ДБР, не є порушенням вимог чинного законодавства. Відносно доводів позивача (апелянта) про не дослідження судом першої інстанції та не встановлення пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , колегія суддів враховує, що відповідачем на вимогу суду першої інстанції було надано копії протоколів допиту свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в яких містилась інформація про порушення службової дисципліни позивачем. Надаючи до суду першої інстанції копії вказаних документів, відповідач керувався ст.222 КПК України, відповідно до якої відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Враховуючи викладене, до суду першої інстанції були надані лише ті документи і в такому обсязі, на розголошення яких було отримано дозвіл слідчого Державного бюро розслідувань. Разом з тим суд враховує, що відомості про порушення позивачем службової дисципліни містяться у висновку службового розслідування, повідомленні про підозру, поясненнях працівників ДКП та інших матеріалах службового розслідування, які досліджувалися судом першої інстанції та були враховані під час прийняття рішення у справі. Також суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до п.4 ч.1 ст.6 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», Державне бюро розслідувань відповідно до покладених на нього завдань та у межах своєї компетенції здійснює оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань, на підставах та в порядку, встановлених законом. Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності за наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу. Аналіз вказаних норм матеріального права свідчить, що Державне бюро розслідувань, у складі якого діють оперативні підрозділи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, уповноважене відбирати у громадян пояснення. Отже, доводи апелянта є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки докази, які б свідчили, що дисциплінарна комісія ДКП переклала повноваження відібрати пояснення у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на працівників ДБР, відсутні, так як працівники ДБР мають повноваження самостійно із власної ініціативи опитати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. З викладеного вбачається, що доводи позивача про недопустимість як доказів пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необґрунтовані та є лише припущеннями скаржника. Що стосується інших порушень, встановлених під час проведення службового розслідування, суд зазначає наступне. Наказом №231 від 23.07.2020 Департаменту кіберполіції, затверджено внутрішній розпорядок дня поліцейських, та інших працівників підрозділів Департаменту кіберполіції. Зокрема, цим розпорядком встановлено години роботи підрозділу та те, що працівники повинні працювати за місцем дислокації. Під час проведення службового розслідування встановлено, що позивач неодноразово на протязі жовтня, листопада 2021 року, січня 2022 року періодично контактував, а також особисто зустрічався з громадянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на території м. Луцька, для чого залишав своє робоче місце та був відсутній у підрозділі у службовий час. Таким чином, комісією під час проведення службового розслідування доведено факт порушення позивачем внутрішнього трудового розпорядку та наказу №231 від 23.07.2020, який є обов`язковим для виконання працівниками територіальних підрозділів кіберполіції, що не спростовано доводами апеляційної скарги. Також встановлено, що 26.01.2022 головним інспектором режимно-секретного відділу Департаменту кіберполіції О.Моргун складено довідку про проведення перевірки окремих питань з режиму секретності негласного співробітництва в ВПК у Волинській області, у якій зазначено, що ОСОБА_1 провів зустріч з оперативним контактом Луна в результаті, якого отримано оперативну інформацію №21т від 26.11.2021, про отримання вказаної інформації позивач доповів керівнику, який надав вказівку перевірити її в установленому порядку. Однак, така інформація позивачем не була перевірена, чим останній не виконав вказівки керівника та направив неперевірену інформацію до СВ Ковельського РУП ГУНП, що підтверджується реєстрацією вихідних документів від 29.11.2021 (т.1 а.с.119). Вказане є порушенням ОСОБА_1 пунктів 75, 87, 89 розділу VII пункту 2 розділу XIII Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами НП України, затвердженої наказом МВС від 05.05.2016 №07. Відносно доводів апелянта про недопустимість довідки про проведення перевірки окремих питань з режиму секретності негласного співробітництва в ВПК у Волинській області як доказу у справі, колегія суддів враховує таке. Відповідно до пп. 4, 5 п. 1 розділу ІІІ Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893, дисциплінарна комісія під час проведення щодо поліцейського службового розслідування має право одержувати в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів службового розслідування; вивчати документи, що мають стосунок до службового розслідування, у разі потреби знімати з них копії і долучати до матеріалів службового розслідування. Довідка ДКП від 26.01.2022 №38/1/19-63дск не складалася у межах проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 .. Даний документ був виготовлений головним інспектором режимно-секретного відділу ДКП ОСОБА_6 під час виконання нею своїх посадових обов`язків та функцій даного підрозділу. Слід зазначити, що саме до повноважень режимно-секретного відділу ДКП відноситься забезпечення режиму секретності у Департаменті. Даний підрозділ уповноважений перевіряти стан дотримання працівниками ДКП режиму секретності та дотримання вимог Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 05.05.2016 №07. Виготовлення вказаної довідки, не передбачає обов`язкового перебування ОСОБА_6 у складі дисциплінарної комісії, оскільки такі документи складаються працівниками режимно-секретного відділу у повсякденній діяльності, що і було вчинено ОСОБА_7 .. На підставі пп. 4, 5 п. 1 розділу ІІІ Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України дисциплінарна комісія ДКП долучила до матеріалів службового розслідування довідка від 26.01.2022 №38/1/19-63дск та врахувала її під час проведення службового розслідування. Посилання позивача (апелянта) на пп.6 п.6 розділу ІІ Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України є необґрунтованими, оскільки дана норма не містить вимоги в обов`язковому порядку включати до складу дисциплінарної комісії працівника режимно-секретного відділу. Також судовим розглядом встановлено, що в ході службового розслідування відповідачем належними та допустимими доказами доведено невиконання позивачем доручень органів досудового розслідування, які надходили до відділу протидії кіберзлочинам у Волинській області та передавались йому для виконання (вх.675/38/106/2021 від 04.11.2021, вх.767/38/106/2021 від 10.12.2021, вх.775/38/106/2021 від 17.12.2021), а саме: відсутні рапорти про їх виконання у зазначений строк, що є порушенням пункту 6 розділу VI Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами НП України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС від 07.07.2017 №575, якою передбачено, що доручення слідчих органів повинні виконуватись у строки, у них зазначених. У своїх доводах апелянт підтвердив, що йому надходили на виконання такі доручення, однак вважає, що він не допускав порушень під час їх виконання, оскільки вони виконувалися спільно з іншим працівником ОСОБА_8 , який доповідав рапортами про їх виконання. Проте, спільне виконання доручень органів досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_8 не звільняло позивача від обов`язку виконувати такі доручення та доповідати про їх виконання, незважаючи на наявність таких доповідей з боку ОСОБА_9 , що спростовує доводи скаржника про не допущення ним порушень під час їх виконання доручень органів досудового розслідування. Окрім того, позивач, як працівник поліції, був ознайомлений з вимогами чинного законодавства в частині проходження навчання. Однак, такого навчання ним не було пройдено у січні 2022 року. Так, згідно п.2 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, поліцейський зобов`язаний знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки. Проходження службової підготовки працівниками поліції передбачено Положенням про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 26.01.2016 №50. Згідно п.7 розділу ІІІ даного Положення, поліцейські зобов`язані самостійно опановувати розміщену на Освітньому порталі навчальну тематику за видами службової підготовки та щомісячно проходити тестування в ньому для визначення власного рівня службової підготовленості. Наказ МВС України від 26.01.2016 №50 опублікований в Офіційному віснику України (N 22 (25.03.2016), ст.861) та знаходиться в загальному доступі, а тому доводи позивача, що він не знав, що йому необхідно проходити щомісячне тестування є необґрунтованими. При цьому, необґрунтованими є доводи позивача про неможливість отримання доступу до свого кабінету на Освітньому порталі, оскільки його логін та пароль знаходились на робочому комп`ютері, а згідно ухвали суду йому було заборонено спілкування з колегами по роботі. Слід зазначити, що позивач мав можливість звернутися до слідчого ДБР, щоб останній надав йому інформацію (про логін та пароль для доступу до кабінету на Освітньому порталі) з вилученого у нього особистого комп`ютера, на якому, як він зазначає, також знаходилися вказані дані. Тобто, як правильно вказав суд першої інстанції, позивач, незважаючи на відсторонення від посади та вилучення службового комп`ютера, не був позбавлений можливості пройти його із іншого пристрою. Відносно доводів апелянтів про порушення прав позивача під час проведення службового розслідування, колегією суддів враховується наступне. Частиною 1 статті 18 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Відповідно до ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Тобто, вказаними нормами визначено право особи, відносно якої проводиться службове розслідування, на захист та порядок забезпечення такого. Визначено право на надання пояснень з приводу питань, відносно яких проводиться службове розслідування. В апеляційній скарзі позивач сам зазначає, що він отримав від відповідача лист від 12.01.2022 № 313/38/7/03-2022 разом з наказом про призначення службового розслідування та переліком питань, на які йому пропонувалося надати відповідь, однак від пояснень у відповідності до вимог ст.63 Конституції України відмовився, що підтверджується наданими члену дисциплінарної комісії ОСОБА_10 поясненнями (т.1 а.с. 275). Отже, ОСОБА_1 був обізнаний у проведенні стосовно нього службового розслідування, проте не скористався своїм правом на надання пояснень, заяв, клопотань, зокрема про надання правової допомоги, чи скарг на дії осіб, які проводили службове розслідування. Такі звернення від позивача не надходили, що свідчить про дотримання відповідачем вимог ст.18 Дисциплінарного статуту. Відсутність пояснення особи при забезпеченні комісією загальних прав поліцейського відносно якого проводиться службове розслідування та обізнаність з тим, що таке розслідування відносно нього проводиться, не може свідчити про порушення прав позивача. Слід наголосити, що позивач при належному використанні своїх прав мав можливість знати про те, що є предметом службового розслідування та за наявності бажання дати письмові пояснення з цього приводу. Підсумовуючи вказане, колегія суддів приходить до переконання, що матеріалами службового розслідування підтверджено допущення позивачем вчинення дисциплінарного проступку, яке виразилось у недотриманні вимог Присяги поліцейського, не запобіганні вчиненню правопорушення, не виконанні наказів керівника Департаменту кіберполіції, не дотриманні правил внутрішнього розпорядку, не забезпеченні підтримання рівня особистої підготовки, необхідної для виконання службових повноважень, не вжиття дій та не сприяння в організації дотримання службової дисципліни, самоусунення від виконання покладених обов`язків, вдавання до дій, які підривають авторитет Департаменту кіберполіції та Національної поліції України. Допущені ОСОБА_1 порушення стали можливими внаслідок неналежного відношення його до виконання своїх службових обов`язків, ігнорування вимогами Дисциплінарного статуту, а також інших законодавчих актів. Дисциплінарною комісією враховано характер і тяжкість вчиненого порушення, службову характеристику ОСОБА_1 , наявність/відсутність обставин, які обтяжують і пом`якшують відповідальність, та сформовано об`єктивний висновок про необхідність застосування до позивача дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції. Колегія суддів апеляційного суду враховує, що в межах проведеного службового розслідування встановлені фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним та дією порушника, висновки службового розслідування відповідають вимогам щодо обґрунтованості, такі містять всі необхідні відомості, які повинні враховуватись при прийнятті вмотивованого рішення. Отже, в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку, а вид дисциплінарного стягнення керівництвом обрано обґрунтовано, з урахуванням обставин у справі, та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Встановлені в ході службового розслідування обставини дійсно свідчать про вчинення позивачем дій, які знижують авторитет поліції, викликають недовіру до поліцейських, оскільки перебуваючи на службі у поліції, позивач допустив дії, з якими органи поліції безпосередньо ведуть боротьбу. Тобто, така поведінка поліцейського є недопустимою, суперечить інтересам служби, позаяк позивач присягнув з гідністю нести високе звання поліцейського (стаття 64 Закону України "Про національну поліцію"), а натомість вчинив проступок, який дискредитує органи поліції та поліцейських вцілому. Колегія суддів враховує, що позивача звільнено зі служби в поліції за порушення вимог спеціального законодавства щодо служби в Національній поліції, як-то Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про Національну поліцію», що призвело до скоєння вчинків, які компрометують поліцейського та дискредитують поліцію в цілому. Водночас, слід зазначити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Суд враховує, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п.53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції, адже вчинений позивачем проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеної в постанові від 16.04.2020 №807/1223/17. Встановлені у справі фактичні обставини та наведене правове регулювання дають підстави судовій колегія вважати правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті наказу №91дск Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 від 24.02.2022 у частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з служби в поліції та прийнятого на його підставі наказу №54 о/с По особовому складу від 24.02.2022 про звільнення позивача зі служби в поліції, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Доводами апеляційної скарги позивача не спростовано висновків суду першої інстанції щодо правомірності спірних наказів. Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання протиправними і скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні. Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Колегія суддів зазначає, що право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апелянта не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції і тому апеляційні вимоги є безпідставними. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що згідно ч.6 ст.12 КАС України дана адміністративна справа є незначної складності, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року в адміністративній справі №140/3298/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький Повний текст постанови суду складено 17.04.2023 року