Постанова 4854 № 420/36459/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36459/25 Категорія: 106000000 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту:09.02.2026р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі в/ч) НОМЕР_1 про: - визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 за період з 16 червня 2022 року по 19 травня 2023 року, а також за період з 19 червня 2025 року по 25 серпня 2025 року щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 (далі Постанова №704); - зобов`язання в/ч НОМЕР_1 за період з 16 червня 2022 року по 19 травня 2023 року, а також за період з 19 червня 2025 року по 25 серпня 2025 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з урахуванням виплачених сум; - визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704; - зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного, року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік; - визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704; - зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошової компенсації за використані дні щорічної основної відпусти за 2022, 2023, 2024, 2025 роки відповідно; - визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки учасника бойових дій за 2024, 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704; - зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки учасника бойових дій за 2024, 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки учасника бойових дій за 2024, 2025 роки відповідно; - визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704; - зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги при звільненні; - визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування, та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова №168), за період з 25 травня 2023 року по 04 серпня 2023 року у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях. - зобов`язання В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за період з 25 травня 2023 року по 04 серпня 2023 року у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що в період з 16 червня 2022 року по 25 серпня 2025 року він проходив службу у в/ч НОМЕР_1 . На думку позивача, у зазначений період позивачу невірно нараховували та виплачували грошове забезпечення без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року, та, відповідно, невірно нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток, а також додаткова винагорода. Окрім того, позивач вважав, що з 25 травня 2023 року по 04 серпня 2023 року йому протиправно не була нарахована додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та заходах. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивачем здійснено помилкові висновки щодо способу розрахунку розміру грошового забезпечення, а постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 не створює підстав для перерахунку грошового забезпечення. Також, відповідач зазначає про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях з огляду на те, що у спірний період з 25 травня 2023 року по 04 серпня 2023 року позивача було залучено до складу ОКП (основний командний пункт) в/ч НОМЕР_1 , під час перебування в складі якого здійснював виключено контроль за доведенням вказівок і розпоряджень начальника відділення підготовки до підпорядкованих підрозділів. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 за період з 16 червня 2022 року по 19 травня 2023 року, а також за період з 19 червня 2025 року по 25 серпня 2025 року щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704. Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 за період з 16 червня 2022 року по 19 травня 2023 року, а також за період з 19 червня 2025 року по 25 серпня 2025 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704. Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного, року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік. Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704. Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошової компенсації за використані дні щорічної основної відпусти за 2022, 2023, 2024, 2025 роки відповідно. Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки учасника бойових дій за 2024, 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704. Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки учасника бойових дій за 2024, 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки учасника бойових дій за 2024, 2025 роки відповідно. Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704. Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги при звільненні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в частині позовних вимог залишених без задоволення) в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що на адвокатський запит в/ч НОМЕР_1 листом від 14 вересня 2025 року №182/2/2322 надала лише дублікат довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 14 вересня 2025 року №41/2/1429/1, яка слугувала підставою для надання статусу учасника бойових дій. При цьому, зі змісту довідки вбачається, що ця довідка видана на підставі журналу бойових дій в/ч НОМЕР_1 від 23 травня 2025 року №9/54т та рапорту начальника відділення підготовки М. Драча від 07 лютого 2024 року вх.№4489. Втім, вищевказані документи не надані на адвокатський запит, хоча вони запитувалися з адвокатським запитом адвоката Гаспарянц Д.М. Натомість, відповідач не навів жодних підстав та обґрунтувань причин невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у належному розмірі за період з 25 травня 2023 року по 04 серпня 2023 року у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях. як вбачається з матеріалів справи, у тому числі з документів, наданих відповідачем до суду, у рапорті начальника відділення підготовки в/ч НОМЕР_1 від 06 лютого 2024 року наведено, що помічник начальника відділення підготовки, старший лейтенант ОСОБА_1 в період з 25 травня 2023 року по 04 серпня 2023 року був залучений до складу ОКП (оперативного командного пункту) НОМЕР_2 обрмп та виконував завдання по захисту Батьківщини згідно бойового розпорядження №217/1189дск від 25 травня 2023 року. Крім того, згідно з рапортом начальника відділення підготовки в/ч НОМЕР_1 у період з 12 травня 2023 року по 31 травня 2023 року лейтенант ОСОБА_1 виконував бойові завдання, що, як вбачається зі змісту відповідного правового регулювання, надають право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора. Також слід окремо наголосити, що наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05 липня 2023 року №1110 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям призваним по мобілізації" передбачено виплатити молодшому лейтенанту ОСОБА_2 за період з 01 червня 2023 року по 30 червня 2023 року 100 000 грн. відповідної додаткової винагороди. У той же час, грошові кошти щонайменше за вказані періоди виплачені не були. Втім, викладене вище повністю грубо проігноровано судом першої інстанції, що призвело до помилкової відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати відповідної додаткової винагороди. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року іншими учасниками справи не оскаржено. Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині позовних вимог залишених без задоволення. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини. В період з 16 червня 2022 року по 25 серпня 2025 року ОСОБА_1 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 . В період проходження служби відповідачем нараховано позивачу грошове забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року (1 762,00 грн). Відповідно до рапорту начальника відділення підготовки в/ч НОМЕР_1 від 07 лютого 2024 року №489 в період з 25 травня 2023 року по 04 серпня 2023 року позивач виконував завдання відповідно до розпоряджень начальника штабу в/ч НОМЕР_1 під час перебування в складі якого здійснював виключно контроль за доведенням вказівок і розпоряджень начальника відділення підготовки до підпорядкованих підрозділів. Вирішуючи справу (в частині позовних вимог залишених без задоволення), суд першої інстанції виходив з того, що особа не набуває права на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн., лише у зв`язку із віднесенням її до переліку осіб, передбачених п.1 Постанови №168, які перебувають у підпорядкуванні органів, які входять до складу угруповань військ (сил) Збройних Сил України з відсічі збройної агресії проти України, та перебувають у районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. За змістом документів, наявних у матеріалах справи, вбачається, що, відповідно до рапорту начальника відділення підготовки в/ч НОМЕР_3 07 лютого 2024 року №489 в період з 25 травня 2023 року по 04 серпня 2023 року позивач виконував завдання відповідно до розпоряджень начальника штабу в/ч НОМЕР_1 під час перебування в складі якого здійснював виключно контроль за доведенням вказівок і розпоряджень начальника відділення підготовки до підпорядкованих підрозділів. Будь-які інші документи, які б слугували підтвердженням виконання саме бойових (спеціальних) завдань, які в розумінні п.1 Постанови №168, в матеріалах справи відсутні. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, Окремого доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29 Міністр оборони України. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. За змістом ч.1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260). За приписами ч.2 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Частиною 4 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Поняття "додаткова винагорода" входить у поняття "грошове забезпечення" (ч.2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ), так само відповідає визначенню поняття "заробітна плата" (ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року). На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та №69/2022 Кабінет Міністрів України постановою №168 серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди. Відповідно п.1 Постанови №168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям. Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають зі статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни. Конкретизація умов, визначених положенням п.1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 доповнено Постанову №168 п.2-1 такого змісту: "Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів". Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року. Відповідно ст. 8 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за №382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділу І п.17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29. Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації п.1 Постанови №168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постанови №168, у розмірі до 100 000 грн.), мають належне юридичне підґрунтя. Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі №400/1217/23, аналізуючи положення Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731, визнав обґрунтованими доводи скаржника, що рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, від 23 червня 2022 №912/з/29 підлягали обов`язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така обставина як відсутність їх державної реєстрації, зважаючи на умови, в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їх юридичної сили. Не є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про віднесення у спірний період Херсонської територіальної громади, на території якої позивач виконував бойові завдання, до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій як на підставу виплати спірної винагороди, адже сам по собі факт віднесення населених пунктів до районів активних бойових дій не свідчить про наявність у особи права на отримання додаткової винагороди у її збільшеному розмірі. У п.1 телеграми від 25 березня 2022 року №248/1298 Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів", а саме виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії. У п.3 телеграми від 25 березня 2022 року №248/1298 директиви Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. Пунктами 5, 6 телеграми від 25 березня 2022 року №248/1298 Міністр оборони установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. або 30 000 грн. здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що особа не набуває права на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн., лише у зв`язку із віднесенням її до переліку осіб, передбачених п.1 Постанови №168, які перебувають у підпорядкуванні органів, які входять до складу угруповань військ (сил) Збройних Сил України з відсічі збройної агресії проти України, та перебувають у районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з рапорту командира військової частини НОМЕР_1 за вх.№19935 від 05 червня 2023 року лейтенанту ОСОБА_1 була нарахована додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 у розмірі 30 000 грн. та 100 000 грн. відповідно до періодів зазначених у рапорті, зокрема по 31 травня 2023 року. Також зазначено, що періоди безпосередньої участі зазначених у цьому рапорті військовослужбовців управління в/ч НОМЕР_1 в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у період квітня 2023 року документально підтверджені бойовими наказами (розпорядженнями) та записами у журналі бойових дій (постовій відомості, бойовому донесенні тощо) військової частини НОМЕР_1 . Крім того, відповідно до рапорту начальника відділення підготовки в/ч НОМЕР_1 від 07 лютого 2024 року №489 в період з 25 травня 2023 року по 04 серпня 2023 року позивач виконував завдання відповідно до розпоряджень начальника штабу в/ч НОМЕР_1 під час перебування в складі якого здійснював виключно контроль за доведенням вказівок і розпоряджень начальника відділення підготовки до підпорядкованих підрозділів. Будь-які інші документи, які б слугували підтвердженням виконання саме бойових (спеціальних) завдань, які в розумінні п.1 Постанови №168, в матеріалах справи відсутні, що вірно зазначено судом першої інстанції. За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу додаткової винагороду, передбаченої Постановою №168, за період з 25 травня 2023 року по 04 серпня 2023 року у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 25 травня 2026 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.